анатомія людини

го відділу первинної кишки. Між клітина­ ми локалізовані гемокапіляри фенестрованого типу, оточені перикапілярними просторами. Гормони потрапляють в перикапілярний простір, а з них через стін­ ку капіляра у кров.

7.Ендокринна частина статевих залоз

—це яєчко у чоловіків і яєчник у жінок, які крім статевих клітин виробляють і виділя­ ють у кров статеві гормони, що впливають на формування вторинних статевих ознак.

Ендокринна функція яєчок здійсню­ ється інтерстиціальними ендокриноцитами (клітинами Лейдіга), розташованими в пухкій сполучній тканині між звивистими сім'яними трубочками, поряд з кровоно­ сними та лімфатичними капілярами. Інтерстиціальні ендокриноцити яєчка виділяють чоловічий статевий гормон тестостерон.

Дія тестостерону зумовлює розвиток вторинних статевих ознак: огрубіння голо­ су, оволосіння в пахвових та пахвинній ділянках, ріст волосся на обличчі, збільшен­ ня розмірів зовнішніх статевих органів. Під його впливом змінюється соматична стату­ ра: плечі стають широкими, розвивається м'язова система.

Якщо яєчка з певних причин не опус­ тилися в калитку, тобто залишились у че­ ревній порожнині, де температура вища, ніж у калитці, у чоловіка може бути без­ пліддя.

Стан, зумовлений порушенням функ­ ції інтерстиціальних ендокриноцитів, або відсутність яєчок унаслідок природжених вад чи кастрації, називається євнухоїдиз­ мом. Для осіб, які страждають на євну­ хоїдизм, характерні такі особливості будо­ ви тіла: вузькі плечі, погано розвинені м'язи, жіночі риси зовнішності, невеликі розміри статевих органів, високий голос, відсутність оволосіння на лобку, жіночий тип розташу­ вання підшкірної жирової клітковини.

У яєчнику синтезуються статеві гормо­ ни естроген і прогестерон. Естроген, або фолікулін, продукується зернистим шаром дозріваючих фолікулів, а також клітинами інтерстицію яєчника. Ріст фолікулів і ак­ тивізація інтерстиціальних клітин відбу­ вається під впливом фолікулостимулювального гормону гіпофіза. На овуляцію й утво­ рення жовтого тіла впливає лютеїнізувальний гормон, якому властива ендокринна функція — клітини його виробляють гормон прогестерон, останній тдготовлює слизову оболонку матки до сприйняття заплідненої яйцеклітини, а також затримує розвиток фолікулів.

Менструація та овуляція належать до циклічних процесів жіночого організму. Під час постменструальної фази фолікули ростуть в яєчнику, дозрівають і виробляють естрогени, а після овуляції з фолікула, який лопнув, утворюється жовте тіло, що секретує прогестерон — це гормон, який сприяє збереженню цілості слизової оболонки матки і збільшенню його товщини. З цього моменту починається передменструальна фаза, або фаза жовтого тіла. Вона триває до кінця 28-го дня. Потім цикл повторюється.

Слід зауважити, що естрогени вироб­ ляються яйцеклітиною і відіграють важливу роль у менструальному циклі, сприяючи розвитку матки та грудних залоз. Унаслідок дії естрогенів у пубертатний період розви­ ваються вторинні статеві ознаки.

8. Гіпофіз {hypophysis) розташований у гіпофізній ямці турецького сідла клино­ подібної кістки і відокремлений від загальної порожнини черепа твердою оболоною голо­ вного мозку у вигляді діафрагми сідла. Через отвір цієї діафрагми гіпофіз з'єднаний лійкою з сірим горбом гіпоталамуса проміж­ ного мозку. Розміри гіпофіза у дорослої лю­ дини такі: вертикальний — 0,5 — 1 см; попе­ речний — 1 — 1,7 см; пешдньозадній — 0,5 —

1,6 см. Гіпофіз має форму квасолі, його маса у чоловіків 0,5 г, у жінок — 0,6 г. Зовні гіпофіз покритий капсулою. Отвір діафрагми сідла над гіпофізом менший, ніж розміри порожни­ ни гіпофізної ямки, у зв'язку з чим під час ви­ далення із порожнини черепа півкуль голо­ вного мозку ніжка лійки гіпофіза відри­ вається і він залишається в гіпофізній ямці ту­ рецького сідла.

Гіпофіз поділяється на дві частки — пе­ редню {lobus anterior) і задню (lobus posterior).

Передня частка називається аденогіпофізом (на його долю припадає 70 — 80 % від загальної маси залози). Клітини аденогіпофіза синтезують та виділяють у кров тропні гормони, функція яких полягає у ре­ гуляції діяльності ряду периферійних ланок ендокринної системи, тобто гіпофіззалежних органів, а також впливає на лактоцити грудної залози, меланоцити, сперматогонії яєчка тощо.

Задня частка має назву нейрогіпофіза, у ній накопичуються та виділяються в кров синтезовані нейросекреторними клітинами переднього гіпоталамуса гормони окситоцин та вазопресин.

Зверніть увагу на механізм дії гормонів аденогіпофіза:

•тиреотропний гормон (111) стимулює ріст і дозрівання клітин щитоподібної зало­ зи, сприяє синтезу і вивільненню гормонів;

•адренокортикотропний гормон (АКТГ) стимулює ріст і дозрівання клітин кіркового шару надниркових залоз, синтез і вивільнен­ ня кортикостероїдів;

•фолікулостимулювальний гормон (ФСГ) стимулює ріст і розвиток фолікулів

яєчника з наступним виходом з них естро­ генів, а також ріст яєчок і сперматогенез;

• лютеїнізувальний гормон (АГ) спону­ кає до періодичного виходу яйцеклітини з яєчника (овуляції), а також наступного роз­ витку жовтого тіла, що секретує прогесте­

рон; крім того, ЛГ сприяє росту і розвитку інтерстиціальних клітин яєчка, які виробля­ ють андрогени;

•соматотропний гормон (СТГ) сприяє росту і розвитку кісток та інших тканин у ранньому віці;

•меланостимулювальний гормон (МСГ) стимулює накопичення меланіну в

шкірі;

• пролактин — головна його функція полягає в ініціації та підтриманні лактації.

Для фізичного розвитку людини важ­ ливе значення має соматотропний гормон (СТГ). У разі його недостатності в дитячому віці виникає карликовість (нанізм). У таких людей спостерігається зниження рівня й інших гормонів, а часом — затримка ста­ тевого розвитку. Якщо ж секреція СТГ у дітей підвищена, виникає гігантизм. Зріст таких людей досягає 2,5 м за рахунок збільшення довгих трубчастих кісток кінцівок.

Гіперсекреція СТГ у похилому віці призводить до акромегалії, тобто до збіль­ шення носа, вушних раковин, губ, під­ боріддя, м'яких тканин обличчя та пальців кінцівок.

Задня частка гіпофіза, або нейрогіпофіз, утворена розширеннями ак­ сонів нейросекреторних клітин надзорового та пришлуночкового ядер гіпотала­ муса, які продукують гормони вазопре­ син та окситоцин.

Гормон вазопресин виявляє суди­ нозвужувальну та антидіуретичну дію, за що й отримав назву антидіуретичного гормону (АДГ). Ще раз зверніть увагу на функцію задньої частки гіпофіза, тобто нейрогіпофіза, який виробляє антидіуретичний гормон (АДГ), або вазопресин та окситоцин. АДГ впливає на дистальну частину канальця нефрона та збиральні канальці нирок, посилюючи реабсорб-

цію води і знижуючи діурез. Це важливо для організму тварин, які живуть у пус­ телях. На секрецію АДГ впливає кіль­ кість води у крові і тканинах.

У разі патологічного зниження сек­ реції вазопресину виникає нецукровий діабет, для якого характерно збільшення діурезу і вживання великої кількості во­ ди. Зверніть увагу на те, які патологічні стани виникають, якщо порушується функція аденогіпофіза.

Порушення виділення ФСГ та ЛТГ є причиною затримки статевого розвитку, а також порушень жирового обміну і пе­ редчасного статевого дозрівання.

Гіперплазія базофільних клітин пе­ редньої частки гіпофіза призводить до вироблення надлишку АКТГ, що в свою чергу спричинює гіперплазію кори над­ ниркових залоз і гіперпродукцію альдос­ терону. Це призводить до непро­ порційного відкладення жиру у верхній частині тіла: обличчя стає круглим, місяцеподібним, ціанотичним, у ділянці спи­ ни — горб, шкіра тіла має розтяги у ви­ гляді білих смуг; хворі слабкі, стражда­ ють на цукровий діабет, шкіра суха, ста­ теві функції знижені, психіка порушена. Таку патологію називають первинним альдостеронізмом, або хворобою Іцен- к а — Кушінга.

Окситоцин стимулює скоротливу функцію м'язової оболонки матки, утво­ рення молока в грудній залозі під час лак­ тації, а також впливає на підвищення то­ нусу непосмугованих м'язів травного тракту.

9. Перейдіть до вивчення шишко­ подібної залози (glandula pinealis), яка на­ лежить до проміжного мозку і розташова­ на в поздовжній борозні між верхніми горбками пластинки покрівлі середнього мозку. Тіло шишкоподібної залози має

овоїдну або конічну форму. Маса шишко­ подібної залози у дорослої людини стано­ вить близько 0,2 г, довжина, в середньому, 1,2 см, ширина — 0,8 см, товщина — 0,5 см. Зовнішня поверхня залози покрита волокнистою капсулою {capsula fibrosa), від якої в її товщу відокремлюються пере­ тинки, що ділять залозу на часточки (1оbuli). Кожна часточка шишкоподібної за­ лози складається з двох видів клітин — нєйросекреторних пінеалоцитів і гліоцитів. Пінеалоцити синтезують близько 40 регулівних пептидів, а також біологічно активні аміни — серотонін і мелатонін. Останній має здатність пригнічувати сек­ рецію гонадоліберину гіпоталамуса, спо­ вільнюючи статеве дозрівання. Максималь­ ного розвитку шишкоподібна залоза дося­ гає на 7-му році життя, після чого почи­ нається її вікова інволюція.

Центральним нейросекреторним орга­ ном, який поєднує нервову і гуморальну ре­ гуляцію, є гіпоталамус (hypothalamus). Гіпо­ таламус займає близько 5 % маси мозку. Через гіпоталамус центральна нервова сис­ тема здійснює контроль над регуляцією функцій внутрішніх органів. Прийнято вва­ жати, що гіпоталамус — це сукупність ви­ щих центрів функцій внутрішніх органів. Гіпоталамус складається із скупчень нерво­ вих клітин, які утворюють близько ЗО пар ядер, що розміщені в основі головного моз­ ку, навколо III шлуночка. Розрізняють дзьобове, дорсальне проміжне, бічні та заднє гіпоталамічні поля.

У дзьобовому гіпоталамічному полі

[area hypothalamica rostralis) є такі основні пари ядер: надзорове (nucleus supraopticus) та пришлуночкове (nucleus paraventricularis). Клітини цих ядер виробляють гормо­ ни вазопресин та окситоцин, які по аксо­ нах нєйросекреторних клітин опускаються в задню частку гіпофіза, звідки виводяться

в кровообіг аксовазальними синапсами (мал. 239).

До середнього, або проміжного, гіпо­ таламуса {гедіо hypothalamica intermedia)

відносять передньомедіальне та дорсоприсереднє підталамічні ядра (nuclei hypothcdaтісі ventromedialis et dorsoniedialis); дор­ сальне підталамічне ядро (nucleus hypothalamicus dorsalis); лійкове ядро (nucleus infundibularis); сірогорбове ядро (nucleus tuberalis).

Нейрогормони, які виробляються кліти­ нами ядер гіпоталамуса, носять загальну на­ зву гормонрегулівних факторів. Вони станов­ лять систему переключення впливу нервової системи на ендокринну. Серед цих факторів виділяють ліберини і статини. Перші стиму­ люють фізіологічні процеси, другі — пригнічують їх. Досліджено сім ліберинів і три статини (схема 1).

Ядра гіпоталамуса досить тісно пов'я­ зані аферентними й еферентними шляхами з гіпофізом, вони здійснюють регулівний вплив на нервові автономні та ендокринні функції організму (схема 2).

Нейросекрет ядер гіпоталамуса здат­ ний впливати на функцію залозистих клітин гіпофіза, посилюючи або пригнічуючи сек­ рецію деяких його гормонів, які регулюють діяльність окремих залоз внутрішньої сек­ реції. Відбувається подвійна або сходинкова регуляція ендокринних залоз.

Підсумовуючи дію гормонів, не­ обхідно засвоїти, що виділення кожного тропного гормону гіпофіза регулюється одним із гормонрегулівних факторів гіпо­ таламуса. Винятком є ФСГ та ЛГ, виді­ лення яких не регулюються факторами гіпоталамуса.

Крім того, вироблення гіпофізом пролактину, а також сомато- і меланотропного гормонів відбувається під дією трьох пар гормонрегулівних факторів:

пролактоліберину та пролактостатину; соматоліберину та соматостатину; меланоліберину та меланостатину.

Регуляція всіх інших гормонів та нейросекреції гіпоталамуса відбувається за механізмом зворотного зв'язку.

Гормони, що циркулюють у крові, можуть діяти на гіпофіз або на гіпотала­ мус за так званим від'ємним зворотним зв'язком. Підвищений рівень таких гор­ монів у кровоносному руслі призводить до зниження рівня в крові гормонре­ гулівних факторів і тропних гормонів гіпофіза і навпаки, низький рівень у крові гормонів посилює вивільнення тропних гормонів (схема 3).

Існують нервові зв'язки між: гіпота­ ламусом і нейрогіпофізом, однак вони відсутні між гіпоталамусом та аденогіпофізом. Це пов'язано з тим, що гор­ мони гіпоталамуса надходять в аденогіпофіз по портальних судинах (венулах), які розташовані в ніжці лійки. У разі порушення цього шляху доставка гормонрегулівних факторів з гіпотала­ муса у гіпофіз припиняється.

Кровопостачання гіпоталамо-гіпо- фізної ділянки здійснюється гілками внутрішньої сонної артерії (верхньою та нижньою гіпофізними артеріями), а та­ кож гілками артеріального кола велико­ го мозку. Верхні гіпофізні артерії кровопостачають аденогіпофіз, а нижні — нейрогіпофіз, вступаючи в контакт з ак­ сонами ядер гіпоталамуса. Верхні гіпо­ фізні артерії входять у середній гіпота­ ламус, де розгалужуються, утворюючи капілярну сітку (первинне капілярне спле­ тення); в останнє всмоктуються гормонрегулівні фактори гіпоталамуса. Після кон­ такту з терміналями аксонів великих нейросекреторних клітин ядер гіпоталамуса ці капіляри збираються в портальні вени, які

опускаються вздовж лійки гіпофіза і вхо­ дять у паренхіму аденогіпофіза. Тут вони знову розділяються, утворюючи сітку си­ нусоїдних венозних капілярів (вторинне капілярне сплетення).

Таким чином, кров потрапляє до аденогіпофіза, попередньо пройшовши через проміжне поле гіпоталамуса, де во­ на збагачується на гіпоталамічні аденогіпофізотропні гормони. Відтік крові, на­ сиченої аденогіпофізотропними гормона-

ми із численних капілярів вторинного капілярного сплетення, здійснюється по системі вен, що впадають у венозні пазу­ хи твердої мозкової оболони (печеристі та міжпечеристі), а далі — в загальний кровотік. Таким чином, ворітна система гіпоталамуса є морфофункціональним компонентом складного механізму ней­ рогуморального контролю тропних фун­ кцій аденогіпофіза.

Узагальніть деякі функції гіпотала­ муса. Центральна нервова система ре­ флекторно здійснює контроль над авто­ номним відділом нервової системи, який регулює діяльність внутрішніх органів через гіпоталамус; завдяки сигналам від контрольних систем гіпоталамуса, які надходять в центральні прегангліонарні автономні відділи провідних шляхів голо­ вного та спинного мозку. Гіпоталамус та­ кож регулює функції життєзабезпечен­ ня: обмін речовин і травлення, темпера­ туру тіла, водно-сольовий баланс, тиск і об'єм крові, сон, емоційну і статеву сфе­ ри:

• регуляція температури тіла здійснюється через рецептори шкіри, травної і дихальної* систем, що призводить

до стимуляції центрів гіпоталамуса, які посилюють обмін речовин;

•водно-сольовий баланс регу­ люється осморецепторами, гіпоталаму­ сом за рахунок контролю тиску крові за участю гіпофіза, нирок і надниркових залоз;

•центр насичення та голоду розта­ шований у вентральному ядрі гіпотала­ муса, імпульси надходять від механорецепторів травного шляху і глюкозорецепторів судин;

•тиск і об'єм крові регулюється гіпо­ таламусом через хемо- і барорецептори

рефлексогенних зон аорти та порожнис­ тих і яремних вен;

•у гіпоталамусі розташовані центри емоційної та статевої сфер; при подраз­ ненні вентромедіальних ядер у тварин виникає агресивна поведінка — лють, немотивовані реакції;

•у підталамічній ділянці, на думку І.П. Павлова, розташований центр сну, проте сучасними дослідженнями доведе­ но, що сон є особливим станом клітин ко­ ри великого мозку, а зорові імпульси збу­ джують центри гіпоталамуса і сприяють пробудженню людини від сну;