анатомія людини

зони росту кісток у довжину. Більшість довгих кісток входить до складу верхніх і нижніх кінцівок. Короткі кістки утворю­ ють хребтовий стовп, зап'ясток, заплесно і забезпечують гнучкість рухів. Плоскі кістки утворюють стінки порожнин тулу­ ба, черепа. До атипових кісток належать кістки черепа, які мають окремі частини різної форми (наприклад, скронева кістка), вони не мають певної визначеної форми.

3. Зверніть увагу на складну будову кістки, що відображує її функцію та роз­ виток. На розпилі видно: зовнішній шар усіх кісток утворює щільну речовину

(substantia compacta), внутрішній — губ­ часту речовину [substantia spongiosa). У

товщі трубчастих кісток розміщені кістковомозкові порожнини, стінки яких вистеляє дуже тонка оболонка з колагенових волокон, яку називають середкістям

(endosteum).

Розглядаючи свіжі препарати кісток людей чи тварин, зверніть увагу на те, що затоки в губчастій речовині та кістковомозкові порожнини заповнені кістко­ вим мозком. Він побудований з ретику­ лярної (сітчастої) тканини, що виробляє стовбурові клітини крові, з яких розвива­ ються всі види клітин крові.

Розрізняють червоний кістковий мо­ зок (medulla ossium rubra), в якому утво­ рюються еритроцити, лейкоцити, тром­ боцити, та жовтий кістковий мозок

(medulla ossium flava). Останній в тілі трубчастих кісток поступово замінює червоний кістковий мозок, жирові кліти­ ни надають йому жовтого кольору.

На зовнішній поверхні свіжої кістки знайдіть сполучнотканинну оболонку — окістя (periosteum). Окістя складається з двох шарів: зовнішнього — волокнисто­

го, та внутрішнього — остеогенного. Остеогенний шар утворений пучками елас­ тичних і колагенових волокон та знач­ ною кількістю остеобластів, що розмно­ жуються і перетворюються на остеоцити. Таким чином, кістка росте в товщину назовні шляхом нашарування кісткової тканини. В окісті розташовуються крово­ носні судини і нерви, які здійснюють живлення та іннервацію кісток. У разі ушкодження окістя руйнується відпо­ відна частина кісткової тканини.

Вивчіть хімічний склад і фізичні влас­ тивості кісток. Свіжа кістка дорослої лю­ дини складається з 50 % води, 15,75 % жи­ ру, 12,4 % органічних і 21,85 % неор­ ганічних речовин. У знежиреній кістці міститься приблизно 1/3 органічної і 2/3 неорганічної речовини. Осеїн — клейка органічна речовина — надає кісткам гнуч­ кості, мінеральні речовини — міцності.

Таким чином, кістка — орган опори і руху тіла — складається з трьох взаємо­ пов'язаних компонентів: кісткових клітин, міжклітинної речовини і мінеральних ре­ човин. Розрізняють 4 типи кісткових клітин: остеобласти, остеокласти, остеоцити і хондроцити. Остеобласти розташовані у внутрішньому шарі окістя і виробляють осеїн. Остеокласти беруть участь у ре­ зорбції (руйнуванні) кістки, утворюють по­ рожнини. Остеоцити — зрілі клітини, за­ муровані в мінеральній речовині кістки, вони утворюють кісткові пластинки. Ос­ танні концентрично розташовані навколо так званого каналу остеона, в якому проходить кровоносний капіляр. Ці пластинки, канал та капіляр складають окрему структурну одиницю кістки — остеон. Слід зазначити, що напрямок цен­ тральних каналів остеонів відповідає на­ прямку сил натягу та опору, які виникають

у процесі функціонування кістки. Кожна кістка має специфічні особливості архітек­ тури, зумовлені фізичним навантаженням.

Важливо знати механізми росту труб­ частих кісток кінцівок у довжину. Цей ріст здійснюється за рахунок хондроцитів епіфізарного хряща. Він розташований між тілом та кінцем кістки і забезпечує ріст тіла кістки в довжину. Епіфізарний хрящ (він ще має назву зони росту) зберігається доти, поки можливий ріст кісток у довжину.

4. Кістки скелета у зародка розвива­ ються по-різному. Кістки, що розвивають­ ся на місці перетинчастої сполучної ткани­ ни, називають первинними, перетинчас­ тими, або покривними, а кістки, що ви­ никли з хрящової тканини, — вторинни­ ми, або хрящовими.

Первинні кістки починають формува­ тися наприкінці 2-го місяця ембріонально­ го розвитку, коли в товщі сполучної ткани­ ни з'являються скупчення остеобластів, які називають точками скостеніння. До первинних кісток відносять кістки склепіння мозкового черепа та кістки ли­ цевого черепа. Вторинні кістки на основі хряща починають розвиватися на 3-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Як­ що кісткова тканина утворюється всере­ дині хряща, — це енхондральне скос­ теніння, а якщо в сполучній тканині, що покриває хрящ, — це перихондральне ско­ стеніння (охрястя — perichondrium). Кістки, що розвиваються за перита енхондральним типами, називаються атипо­ вими.

Для контролю динаміки росту і будови кісток у медицині широко використову­ ють рентгенологічний метод дослідження. На рентгенограмах знайдіть щільну і губ­ часту речовину, визначте тіло кістки, на­

ростки, метафіз, кістковомозкову порож­ нину. Запам'ятайте особливості будови цих утворень у кістках.

5. Після вивчення загальної анатомії кісток перейдіть до засвоєння будови кісток тулуба. Вивчення анатомії осьового скелета тулуба розпочинають з хребтового стовпа (columna vertebralis). Він скла­ дається з окремих хребців (vertebrae), з'єднаних між собою в єдине ціле.

Виділяють шийні, грудні, поперекові, крижові та куприкові хребці (мал. 17).

Переконайтеся, що шийних хребців

(vertebrae cervicales; Cj — Cyjj) є сім, груд­ них (vertebrae thoracicae; Tj — ТХц) — два­ надцять, поперекових (vertebrae lumbales; Lj— Lv) — п'ять, крижових (vertebrae sacrales; Sj — Sv) — п'ять, вони зрослися в одну крижову кістку (os sacrum). Купри­ кові хребці (vertebrae coccygeae) рудимен­ тарні, їх чотири, вони також зрослися в одну куприкову кістку (os coccygis).

Користуючись типовим хребцем, вив­ чіть його загальну будову: знайдіть тіло хребця (corpus vertebrae), дугу хребця

(arcus vertebrae), від якої назад відходить найдовший відросток — остистий (proces­ sus spinosus), в сторони відходять попе­ речні відростки (processus transversus), їх два — правий і лівий. Знайдіть невеликі верхні та нижні суглобові відростки

(processus articulares superiores et inferiores),

їх чотири. На суглобових відростках ви знайдете гладенькі суглобові поверхні, у верхніх відростків вони спрямовані назад, у нижніх — вперед. Якщо тіло хребця зорієнтувати відносно себе наперед, то ззаду від нього розташовується хребцевий отвір (foramen vertebrale), який ззаду і з боків обмежований дугою хребця. Хреб­ цеві отвори всіх хребців формують хреб­ товий канал (canalis vertebralis). На почат-

Мал. 18. Атлант. Вигляд зверху:

1 — передня дуга атланта; 2 —задня дуга атланта; 3 — бічна маса атланта; 4 — верхня суглобова поверхня; 5 — попереч­ ний отвір; 6 — борозна хребтової артерії; 7 — задній горбок; 8 — передній горбок; 9 — ямка зуба

ний задній горбок, на її верхній поверхні — борозни хребтової артерії {sulcus arteriae vertebralis).

Вивчіть на препараті осьовий {axis) або II шийний хребець. Від тіла хребця вгору відхо­ дить стовщений відросток — зуб {dens axis), на якому є невеликі передня та задня сугло­ бові поверхні, передня — для з'єднання з ат­ лантом, до задньої прилягає поперечна зв'яз­ ка атланта. По обидва боки від зуба розташо­ вані дві верхні суглобові поверхні для з'єднання з атлантом, знизу розташовані нижні суглобові відростки (мал. 19).

Зверніть увагу на характерні особливості будови III — VI шийних хребців: а) остистий відросток роздвоєний {spina bifida); б) попе­ речний відросток утворений від рудимента ре­ бра і власне відростка, тому на кінці має два горбки — передній та задній {tuberculum anterius et posterius). Передній горбок VI ший­ ного хребця дістав назву сонного {tuberculum caroticum), тому що в разі поранення сонної артерії її притискують до цього горбка, щоб

Мал. 19. Осьовий хребець. Вигляд збоку:

1 — тіло хребця; 2 — поперечний відросток; З — остистий відросток; 4 — поперечний отвір; 5 — верхня суглобова поверхня; 6 — верхівка зуба; 7 — передня суглобова поверхня; 8 — задня суглобова поверхня

зупинити кровотечу; в) на верхній поверхні поперечних відростків є борозна спинномоз­ кового нерва {sulcus nervi spinalis). Остистий відросток VII іішйного хребця видовжений, у зв'язку з чим хребець дістав назву "виступаю­ чий хребець" {vertebra prominens). Він має іфакгичне значення, тому що легко відшу­ кується і є орієнтиром між ділянками шиї та спини. Крім того, починаючи від нього, легко перелічити, якщо необхідно, грудні хребці (мал. 20).

7. Переходячи до вивчення грудних хреб­ ців, зверніть увагу на те, що вони з'єднуються з ребрами. Оскільки більшість ребер з'єдну­ ються з тілами двох суміжних хребців, то тіло хребця має на бічній поверхні по дві реброві ямки: на верхньому краї тіла хребця — верх­ ню реброву ямку {fovea costalis superior), а на нижньому — нижню {fovea costalis inferior),

які на суміжних хребцях разом формують ямку для головки ребра. Винятком є І, X, XI, XII грудні хребці: на І хребці біля верхньо­ го краю тіла є реброва ямка для І ребра, а

Мал. 20. Типовий шийний хребець:

а — вигляд зверху; б — вигляд з лівого боку: 1 — тіло хребця; 2 — поперечний відросток; 3 — передній горбок; 4 — задній горбок; 5 — поперечний отвір; 6 — хребцевий отвір; 7 — остистий відросток; 8 — верхня суглобова поверхня

біля нижнього — напів'ямка для II ребра. X хребець має напів'ямку на верхньому краї тіла для X ребра; XI, XII хребці мають на бічній поверхні тіла ямки для кожного з ос­ танніх двох ребер (мал. 21).

Розгляньте поперечні відростки: вони відхилені назад, стовщені на кінцях і ма-

Мал. 21. Грудний хребець:

а — вигляд з лівого боку; б — вигляд зверху: 1 — тіло хребця; 2 — остистий відросток; 3 — поперечний відросток; 4 — верхній суглобовий відросток; 5 — реброва ямка поперечного відростка; 6 — верхня реброва ямка; 7 — ни­ жня реброва ямка; 8 — нижня хребцева вирізка; 9 — хребцевий отвір

Мал. 22. Поперековий хребець:

а — вигляд з лівого боку; б — вигляд зверху: 1 — тіло хребця; 2 — хребцевий отвір; 3 — верхня суглобова поверхня; 4 — верхній сугло­ бовий відросток; 5 — соскоподібний відрос­ ток; 6 — поперечний відросток; 7 — остистий відросток; 8 — нижня хребцева вирізка; 9 — нижній суглобовий відросток; 10 — додатко­ вий відросток

ють на передній поверхні реброву ямку поперечного відростка (fovea costalis processus transversi) для з'єднання з горб­ ком ребра. Слід пам'ятати, що поперечні

відростки XI та XII грудних хребців та­ ких ямок не мають. Остисті відростки грудних хребців значно довші, ніж ос­ тисті відростки шийних хребців, у верх­ ньому і нижньому відділах вони розташо­ вані горизонтально, в середньому відділі — майже вертикально.

8. Знайдіть на препаратах поперекові хребці, використовуючи такі орієнтири: 1) велике, овальної форми тіло, реброві ямки відсутні; 2) поперечні відростки тонкі та плоскі, без отворів і суглобових ямок, але біля основи кожного з них є до­ датковий відросток [processus accessorius), можливо, залишок ребра. Суглобові від­ ростки масивні, розташовані в стріловій площині, причому суглобові поверхні верхніх відростків спрямовані всередину і ввігнуті, а нижніх відростків — спрямо­ вані назовні й опуклі. Кожен верхній суг­ лобовий відросток має соскоподібний від­ росток (processus mamillaris; мал. 22).

9. Вивчіть крижову кістку (os sacrum). Вона формується з п'яти крижових хреб­ ців, які у дорослих зростаються в одну кістку. Основа крижової кістки (basis ossis sacri) спрямована вгору і з'єднується з V поперековим хребцем, утворюючи мис (promontorium). Верхівка крижової кістки (apex ossis sacri) обернена донизу і впе­ ред. Тазова поверхня ввігнута. На ній виділяються поперечні лінії (lineae transversae) і вертикально розташовані чотири пари передніх крижових отворів (forami­ na sacralia anteriora). Задня поверхня кри­ жової кістки опукла, вздовж середньої лі­ нії проходить серединний крижовий гре­ бінь (crista sacralis mediana), який утво­ рюється внаслідок зрощення остистих відростків. По боках від нього розміщують­ ся невисокі проміжні та бічні крижові гре­ бені (crista sacralis intermedia et lateralis), які

і

А

Мал. 24. Куприк. Вигляд ззаду:

1 — куприкові роги

має вигляд плоскої довгої пластинки, що складається з ребрової кістки (os costale)

та ребрового хряща {cartilago costalis).

Сім пар верхніх ребер (І — VII) ребровим хрящем з'єднуються з грудниною. їх на­ зивають справжніми ребрами (costae verae). Останні 5 пар ребер (VIII — XII) називають несправжніми (costae spuriae). Серед них виділяють коливні (XI — XII) ребра {costae fluctuantes), що вільно закінчуються в м'язах черевної стінки (мал. 25).

Тепер вивчіть кісткову частину ребра. Вона поділяється на: головку ребра (caput costae), шийку (collum costae) і тіло ребра

(corpus costae). Головка ребра розташова­ на на задньому кінці його і має дві сугло­ бові поверхні, що відділяються одна від одної гребенем головки ребра (crista capi­ tis costae). Винятком є І, XI та XII ребра, головки яких мають тільки одну суглобо­ ву поверхню, тому що з'єднуються тільки з одним тілом відповідного хребця.

За головкою ребра розміщується найвужча його частина — шийка ребра з гре­ бенем шийки ребра (crista colli costae) уз­ довж верхнього краю.

Тіло ребра має зовнішню та внутрішню поверхні, а також верхній та нижній краї. Уздовж нижнього краю внутрішньої по­ верхні тіла ребра проходить борозна ребра (sulcus costae) для міжребрових судин і нервів. Між шийкою і тілом на деякій відстані від горбка утворюється кут ребра

(angulus costae).

Користуючись скелетом, з'ясуйте особ­ ливості будови і розташування І, II, XI, XII ребер. І ребро розташоване горизонтально, найбільше зігнуте, в ньому виділяють верх­ ню та нижню поверхні, присередній та

Мал. 25. Грудна клітка. Вигляд спереду:

1 — ручка груднини; 2 — тіло груднини; 3 — мечоподібний відросток; 4 — реброва дуга; 5 — міжреброві проміжки; 6 — ребра І — XII

бічний краї. На верхній поверхні є горбок переднього драбинчастого м'яза (tuberculum musculi scaleni anterioris), спереду від якого розташовується борозна підключичної ве­ ни (sulcus venae subclaviae), ззаду — бороз­ на підключичної артерії (sulcus arteriae sub­ claviae). Розгляньте на скелеті останні (XI, XII) ребра. Вони не мають горбка, на сугло­ бовій поверхні головки ребра відсутній гребінь, відсутні також борозна ребра, кут ребра, шийка ребра та гребінь шийки.

12.Тепер на скелеті знайдіть груднину (sternum) — непарну, плоску, довгу, що на­ гадує меч, кістку. Груднина складається

зтрьох частин: ручки (manubrium sterni), тіла (corpus sterni) та мечо­ подібного відростка (processus xiphoideus). Ручка на верхньому краї має ярем­ ну вирізку (incisura jugularis), біля неї з кожного боку — ввігнуті ключичні вирізки (incisurae claviculares), а донизу від них — реброві вирізки (incisurae cos tales).

Зверніть увагу на місце з'єднання ручки груднини з її тілом, між ними роз­ ташовується кут груднини (angulus ster­ ni), біля якого прикріплюється II ребро, що є орієнтиром для визначення інших ребер під час обстеження хворого. Ме­ чоподібний відросток закінчується ту­ пим або розщепленим кінцем.

13.Випишіть усі латинські назви, що стосуються даної теми.

Питання для самоконтролю

1. Визначити зміст анатомії, методи дослідження.

2.Обґрунтувати значення анатомії як основи медицини.

3.Які площини умовно проводять через тіло людини?

4.Що таке стрілова, лобова та гори­ зонтальна площини?

5.Що входить у поняття скелета, які його функції?

6.Викладіть класифікацію кісток.

7.Розкажіть про загальну будову кіс­ ток.

8.Що таке окістя, яка його будова і значення?

9.Де розміщений червоний і жовтий кістковий мозок, яке їх значення?

10.Розкажіть про внутрішньоутробний розвиток кісток і про первинні та вторинні кістки.

11.Який хімічний склад кісток?

12.Назвіть види хребців та їхню кількість.

13.Визначте загальну будову хребців.

14.Назвіть особливості будови хребців: шийних, грудних, поперекових.

15.Розкажіть про особливості будови І, II, VI, VII шийних хребців.

16.Розкажіть про особливості будови І,

X, XI, XII грудних хребців.

17.Схарактеризуйте будову крижової кістки.

18.Назвіть і покажіть анатомічні ут­ ворення на тазовій поверхні крижо­ вої кістки.

19.Назвіть і покажіть анатомічні ут­ ворення на задній поверхні крижової кістки.

20.Покажіть і назвіть частини ребра.

21.Що таке справжні та несправжні ребра?

22.Розкажіть про особливості будови І, XI, XII ребер.

23.Покажіть груднину, її частини, розкажіть про особливості її будови.