анатомія людини

тканинні перетинки. За формою залоза нагадує конус, основа якого обернена впе­ ред і назовні, а верхівка заходить за гілку нижньої щелепи. Частину залози, що роз­ ташована на поверхні лиця, називають по­ верхневою {pars superficialis), а частину за гілкою нижньої щелепи — глибокою {pars profunda). Через залозу проходять загаль­ на сонна артерія, занижньощелепна вена, лицевий і вушно-скроневий нерви. У товщі та на поверхні залози розташовані привушні лімфатичні вузли. Із залози ви­ ходить привушна протока {ductus ратоtideus), що лежить на 1 — 2 см нижче від виличної дуги і біля переднього краю жу­ вального м'яза загинається, пронизує щіч­ ний м'яз і відкривається на. слизовій обо­ лонці щоки в присінок рота проти верхньо­ го другого великого кутнього зуба. Знайдіть цей отвір на препараті ротової порожнини на слизовій оболонці щоки.

7. Випишіть усі латинські назви, що стосуються даної теми.

Питання для самоконтролю

1.Покажіть на препараті ротову порож­ нину: присінок, власне ротову порож­ нину. Яка будова їх стінок?

9. Покажіть на препараті тверде та м'яке піднебіння. Яка будова твердого піднебіння?

10.Назвіть і покажіть частини м'якого піднебіння.

11.Назвіть м'язи м'якого піднебіння. Яка їх функція?

12.Покажіть на препараті частини язи­ ка, його поверхні.

13.Покажіть сосочки язика. Яка їх функція?

14.Схарактеризуйте власні м'язи язика.

15.Назвіть і покажіть на препараті ске­ летні м'язи язика.

16.Які малі слинні залози розташовані в ротовій порожнині?

17.Де розташована і яку будову має під'язикова слинна залоза?

18.Яка топографія і будова піднижньощелепної слинної залози?

19.Яка топографія привушної слинної за­ лози та її вивідної протоки?

20.Які особливості будови привушної за­ лози?

Глотка. Мигдалики

Необхідні препарати та наочні по­

глотку (pharynx). Крім того, з носової по­ рожнини через хоани і глотку повітря про­ ходить у гортань і навпаки. Глотка розта­ шована в передній ділянці шиї. Почи­ нається вона від зовнішньої основи чере­ па, розміщена спереду від тіл шийних хребців, а на рівні VI шийного хребця пе­ реходить у стравохід. Глотка має верхню,

задню, бічні (праву і ліву) та, частково, передню стінки. Верхню стінку глотки називають склепінням глотки (fornix pharyngis). Вона щільно з'єднана із зовніш­ ньою основою черепа за допомогою доб­ ре розвиненої глотково-основної фасції

(fascia pharyngobasilaris). Задня стінка глотки відокремлюється від шийних

хребців передхребтовими м'язами шиї, передхребтовою пластинкою фасції шиї та пухкою сполучною й жировою ткани­ нами. Спереду від глотки розташовані: носова порожнина, ротова порожнина та гортань. Відшукайте на препараті от­ вори в передній стінці глотки, за допомо­ гою яких вона з'єднується з названими вище порожнинами.

Порожнину глотки (cavitas pharyngis)

поділяють на носову, ротову та гортанну частини.

Носова частина глотки (pars nasalis pharyngis) — розташовується на рівні хоан між склепінням і піднебінною завіс­ кою. Крім двох хоан, що ведуть у носову порожнину, на бічній стінці носової час­ тини відкриваються парні глоткові отво­ ри слухових труб (ostium pharyngeum tubae auditivae). Ці труби сполучають по­ рожнину глотки з барабанною порожни­ ною. Відшукайте на препараті ці отвори, які розмішуються приблизно на 0,5 — 1 см позаду від заднього кінця нижньої носової раковини.

Ротова частина глотки (pars oralis pharyngis) розташовується на рівні зіва і між: піднебінною завіскою та коренем язи­ ка або входом у гортань (рівень IV шийно­ го хребця). Саме позаду від кореня язика слизова оболонка продовжується на пе­ редню поверхню надгортанника, причому по середній лінії утворює добре розвине­ ну серединну язиково-надгортанну склад­ ку (plica glossoepiglottica mediana), а з боків від неї — менш розвинені парні бічні язиково-надгортанні складки (plicae glossoepiglotticae laterales). Між: складка­ ми є також парні заглиблення — надгор­ танні долинки (valleculae epiglotticae).

Розгляньте на препараті гортанну ча­ стину глотки (pars Іагупдеа pharyngis). Во­ на є нижнім відділом глотки, розташована

Мал. 150. М'язи глотки. Отвори глотки. Вигляд ззаду. Права половина задньої стінки глотки видалена:

1 — верхній м'яз — звужувач глотки; 2 — се­ редній м'яз — звужувач глотки; 3 — нижній м'яз — звужувач глотки; 4 — шило-глотковий м'яз; 5 — шило-під'язиковий м'яз; 6 — заднє черевце двочеревцевого м'яза; 7 — хоана; 8 — перешийок зіва; 9 — вхід до гортані

між рівнем входу в гортань та переходом глотки в стравохід (рівень нижнього краю VI шийного хребця). Гортанна частина глотки розмішена позаду від гортані і про­ стягається до нижнього краю персне­ подібного хряща. За допомогою отвору —

входу в гортань, обмежованого надгортан­ ником, черпакувато-надгортанними склад­ ками, черпакуватими хрящами та міжчерпакуватою складкою, глотка сполучається з гортанню. На бічній стінці гортанної ча­ стини глотки розміщені значні заглиблен­ ня — грушоподібні закутки (recessus piriformis), в яких можуть затримуватися, як і в долинках надгортанника, тверді ча­ стини їжі.

2. Вивчіть будову стінки глотки. Внутрішня поверхня стінки глотки пред­ ставлена слизовою оболонкою (tunica mucosa), яка є продовженням слизової оболонки носової та ротової порожнин. Тому в носовій частині глотки слизова оболонка покрита псевдобагатошаровим плоским епітелієм. Замість підслизового шару в носовій та ротовій частинах глот­ ки розвинена волокниста оболонка, яка утворює м'який скелет глотки і має назву глотково-основної фасції [fascia pharyngobasilaris). У гортанній частині глотки замість цієї волокнистої пластинки розви­ нений пухкий підслизовий прошарок. На­ явність щільної волокнистої оболонки глотки пов'язана з формуванням харчової грудки, яка не затримується в глотці, щоб не порушувати процес дихання. Глотка у зв'язку з цим має добре розвинену м'язо­ ву оболонку з посмугованих м'язів.

3. Усі м'язи глотки за функцією поді­ ляють на м'язи, що звужують глотку, і м'язи, що підіймають глотку (див. мал. 151, 152).

До м'язів, які підіймають глотку, на­ лежать:

шило-глотковий м'яз (т. stylopharyngeus). Функція: піднімає глотку і розтягує її у бічному напрямку;

трубно-глотковий м'яз (т. salpingopharyngeus) починається від нижньої по­ верхні хряща слухової труби біля глотко­

вого отвору. М'язові пучки опускаються вниз, з'єднуються з піднебінно-глотковим м'язом і вплітаються в бічну стінку глотки.

Розгляньте на препараті три м'язи, що звужують глотку.

Верхній м'яз — звужувач глотки

(т. constrictor pharyngis superior) починається від присередньої пластинки крило­ подібного відростка, крило-нижньоще- лепного шва (raphe pterygomandibular),

стовщення щічної фасції у вигляді волок­ нистої смужки, натягнутої між крило­ подібним гачком крилоподібного відрост­ ка та нижньою щелепою, а також від підборідної лінії нижньої щелепи і попе­ речного м'яза язика.

Пучки м'яза йдуть дугоподібно назад та присередньо, з'єднуються з пучками протилежного м'яза й утворюють шво глотки. У верхньому м'язові — звужувачі глотки розрізняють такі частини: крилоглоткову, щічно-глоткову, щелепно-глот­ кову та язико-глоткову (pars pterygopharyngea, pars buccopharyngea, pars mylopharyngea, pars glossopharyngea). Функ­ ція: звужує порожнину глотки.

Середній м'яз — звужувач глотки

(т. constrictor pharyngis medius) почи­ нається від великого та малого рогів під'язикової кістки. Пучки м'яза йдуть угору і закінчуються у шві глотки, пе­ реплітаючись із волокнами протилежно­ го м'яза. Функція: звужує середню части­ ну порожнини глотки.

Нижній м'яз — звужувач глотки

(т. constrictor pharyngis inferior) почи­ нається від бічної поверхні щитоподібно­ го та перснеподібного хрящів гортані. Верхні пучки м'яза розмішуються поверх нижньої частини середнього м'яза — звужувача глотки. Його поділяють на прЛ то-глоткову та персне-глоткову частини

(pars thyropharyngea et pars cricophar-т.-

деа). Волокна м'яза прикріплюються до шва глотки. Функція: звужує нижню ча­ стину порожнини глотки.

Зовнішня сполучнотканинна обо­ лонка глотки (tunica adventitia) — це про­ довження щічно-глоткової фасції, що по­ криває ззовні м'язи глотки. Задня стінка глотки прилягає до передньої поверхні тіл шийних хребців, покритих групою глибо­ ких м'язів шиї та передхребтовою плас­ тинкою фасції шиї. Між задньою стінкою глотки та передхребтовою пластинкою розташований заглотковий простір (spatium retropharyngeum), виповнений пух­ кою сполучною тканиною та заглоткови­ ми лімфатичними вузлами. По боках від глотки проходять судинно-нервові пучки шиї (загальна сонна артерія, внутрішня яремна вена,- між ними — блукаючий нерв).

4. Тепер з'ясуйте декілька важливих функцій глотки. Так, в її ротовій частині перехрещуються дихальний та травний шляхи. З носової порожнини повітря про­ ходить через носову та ротову частини глотки в гортань. При цьому м'яке підне­ біння опускається, а надгортанник підні­ мається, відкриваючи вхід до гортані. Ко­ ли їжа завдяки скороченню м'язів по­ трапляє в ротової порожнини на корінь язика, м'яке піднебіння піднімається й притягується до задньої стінки глотки, повністю при цьому закриває знизу вхід до носової частини глотки. Харчова груд­ ка проштовхується в глотку, а надгортан­ ник одночасно закриває вхід до гортані. М'язи — звужувачі глотки почергово ско­ рочуються й проштовхують їжу у стра­ вохід.

5. Після вивчення ротової порожни­ ни і глотки слід звернути особливу увагу на комплекс утворень лімфатичних утворень — мигдаликів, які у вигляді

кільця розташовані навколо зіва і відігра­ ють важливу імунну і захисну роль, за­ побігаючи розвиткові та поширенню інфекції у травний тракт та дихальні шля­ хи. Це кільце лімфоештеліальних мигда­ ликів, яке ще називають лімфоідним кільцем Пирогова — Вальдеєра. Слід за­ пам'ятати шість мигдаликів: піднебінний і трубний — парні, язиковий і глотковий — непарні.

Розгляньте на препаратах: між піднебінними дужками з кожного боку в мигдаликовій ямці піднебінний мигдалик (tonsilla palatina; див. мал. 138, 139). Під­ небінний мигдалик є скупченням лімфоїдної тканини, має овальну форму, займає нижню частину мигдаликової ямки. У до­ рослих вертикальний розмір мигдалика дорівнює 20 — 25 мм, передньо-задній розмір — 15 — 20 мм, товщина мигдалика 12 — 15 мм. Ззаду від піднебінного мигда­ лика, на відстані 1 — 1,5 см розташована внутрішня сонна артерія, що слід врахову­ вати під час оперативних втручань.

Трубний мигдалик [tonsilla tubaria)

розташований в слизовій оболонці глотки навколо глоткового отвору слухової тру­ би (ostium pharyngeum tubae auditivae),

крім того, в початковий відділ слухової труби проникає лімфоїдна тканина.

Язиковий мигдалик (tonsilla lingualis),

розміщується в товщі слизової оболонки кореня язика, ззаду від межової борозни. Він має вигляд численних горбків, у яких розташовані лімфоїдні вузлики.

Глотковий мигдалик (tonsilla pharyngealis) у дітей розвинений краще, ніж у дорослих. Мигдалик розміщується на слизовій оболонці задньої стінки глотки у місці переходу її у верхню стінку глотки.

6. Випишіть усі латинські назви, що стосуються даної теми.

СТРАВОХІД. ШЛУНОК. ДВАНАДЦЯТИПАЛА КИШКА

поверхнею прилягає до задньої поверхні дуги аорти, лягає в задньому середостінні біля правої стінки низхідної аорти. Таким чином, аорта розміщується зліва, а стра­ вохід — справа. Нижче стравохід спі­ рально огинає спереду низхідну аорту і перед проходженням через діафрагму розміщується спереду та дещо зліва від аорти. На передній і задній поверхнях нижнього відділу грудної частини страво­ ходу розміщуються лівий та правий стов­ бури блукаючого нерва.

Черевна частина стравоходу найкоротша, у дорослого довжина її становить 10 — ЗО мм, прилягає до задньої поверхні лівої частки печінки. На рівні XI грудно­ го хребця зліва черевна частина страво­ ходу переходить у шлунок.

2. Вивчіть будову стінки стравоходу, яка складається із зовнішньої, м'язової та слизової оболонок.

Зовнішня сполучнотканинна оболон­ ка (tunica adventitia) побудована з пухкої сполучної тканини і з'єднує стравохід із сусідніми органами і тканинами.

М'язова оболонка (tunica muscularis)

складається із зовнішнього (поздовжньо­ го) та внутрішнього (колового) шарів. У верхній третині стравоходу м'язові шари представлені посмугованою м'язовою тканиною, в нижній третині — прошар­ ками посмугованої та непосмугованої м'язової тканини.

Підслизовий прошарок представле­ ний значною кількістю пухкої сполучної тканини. Це сприяє тому, що слизова оболонка легко збирається в поздовжні складки і на поперечному розрізі просвіт стравоходу має форму зірчастої щілини. У підслизовому прошарку розміщуються дрібні слизові стравохідні залози (glandulae oesophageae) та одиничні лімфоїдні фолікули.

233

Мал. 151. Стравохід, шлунок, дванадцятипала кишка. Вигляд спереду:

1 — стравохід; 2 — трахея; 3 — правий голов­ ний бронх; 4 — лівий головний бронх; 5 — дуга аорти; 6 — грудна частина аорти; 7 — шлунок; 8 — дванадцятипала кишка; 9 — діафрагма

Просвіт стравоходу має ряди зву­ жень і розширень, що слід враховувати під час діагностики різних патологічних станів. Анатомічні звуження, які зберіга­ ються після смерті людини: 1) глоткове — у місці переходу глотки у стравохід, поза-

Мал. 152. Шлунок. Вигляд спереду:

1 — кардіальний отвір; 2 — дно (склепіння) шлунка; 3 — кардія; 4 — тіло шлунка; 5 — ма­ ла кривина; 6 — велика кривина; 7 — воротарна частина; 8 — воротар; 9 — дванадцятипала кишка

ду від пластинки перснеподібного хряща (VI шийний хребець); 2) бронхове — на рівні роздвоєння трахеї, у місці перехре­ щення з лівим головним бронхом (IV гру­ дний хребець); 3) діафрагмове — у місці проходження стравоходу через діафраг­ му. Фізіологічні, або функціональні, зву­ ження, які є тільки у живої людини: 1) аор­ тальне — в місці перехрещення стравохо­ ду з грудною частиною аорти, на рівні VII — IX грудних хребців; 2) кардіальне — в місці переходу стравоходу в шлунок (XI грудний хребець). Звуження стравоходу не перешкоджають його функціональній діяльності.

3. Тепер перейдіть до вивчення шлунка, розгляньте його частини і топо­ графію.

Шлунок (gaster) — найбільш розши­ рений відділ травного каналу, розташова­ ний між стравоходом і дванадцятипалою

кишкою. Форми, розміри та місткість шлунка значно коливаються в різних лю­ дей. Це залежить від його функціонально­ го стану, а також від віку та статі. Так, у скороченому стані, коли шлунок по­ рожній, він має незначні розміри й фор­ мою подібний до кишки. Якщо шлунок наповнений їжею, він набуває форми груші або рога, при цьому розширеною частиною обернений вліво й вгору. Се­ редня місткість шлунка у дорослого — близько 3 л. У разі перенаповнення шлун­ ка його об'єм збільшується до 4 л, а сам шлунок опускається до рівня пупка і навіть нижче (мал. 152).

Використовуючи препарат шлунка, переконайтесь, що він має передню та задню стінки (paries anterior et posterior).

По краях шлунка одна його стінка пере­ ходить в іншу, утворюючи малу кривину шлунка (curvatura minor), обернену вгору й праворуч, та велику кривину шлунка (curvatura major), обернену вниз і ліворуч. Знайдіть на шлунку його частини. Вхідна частина — кардія (cardia) розміщена біля кінця стравоходу, отвір кардії нази­ вається кардіальним отвором (ostium cardiacum). Назва його походить від назви серця, яке розташоване над шлунком і відокремлюється від нього тільки діафраг­ мою. Опукла догори частина, яка приля­ гає до лівої половини діафрагми, нази- і вається дном шлунка (fundus gastricus\.

яке утворює склепіння шлунка (fornix gastricus). Наймасивніша частина шлунка — його тіло (corpus gastricum), воно продов­ жується у воротарну частину шлунка (pars pylorica), в якої є найбільш звужена ділян­ ка — воротар (pylorus). Таким чином, тіло , шлунка розташоване між його кардіальною частиною та дном, з одного боку, та воротарною частиною — з іншого. Тіло шлунка і воротарна частина розділяються

на ійого малій кривині кутовою вирізкою

{incisura angularis). Широкий відділ воротарної частини, розташований ближче до тіла шлунка, називають воротарною пече­ рою (antrum pyloricum), а трубкоподібну частину, що прилягає безпосередньо до воротаря, — воротарним каналом (canalis pyloricus). Цей канал закінчується воро­ тарним отвором [ostium pyloricum).

4. Після засвоєння загальної будови частин шлунка перейдіть до вивчення йо­ го топографії. Голотопія: шлунок розта­ шований у верхньому відділі черевної по­ рожнини під діафрагмою й печінкою. Три чверті шлунка розміщується в лівій підре­ бровій ділянці (regio hypochondriaca sinis­ tra), одна чверть шлунка — в надчеревній ділянці (epigastrium). Скелетотопія: кардіальний отвір розташований на рівні XI грудного хребця зліва; воротарний отвір — на рівні правого краю XII грудно­ го хребця. Дно шлунка розміщується там, де проектується верхівка серця — в п'ято­ му лівому міжребровому просторі, на 1,5 см досередини від середньоключичної лінії. Мала кривина розташовується на рівні мечоподібного відростка груднини. Велика кривина може змінювати своє по­ ложення залежно від наповнення шлунка: у разі нормального наповнення шлунка вона розташована на рівні лінії, яка з'єд­ нує передні кінці X ребер, тобто на рівні другого поперекового хребця. Синтопія: кардією, дном і частково передньою стін­ кою шлунок прилягає до діафрагми; до малої кривини, воротарної частини приля­ гає ліва частка печінки, зліва від дна шлунка розміщена селезінка. Частина пе­ редньої стінки шлунка прилягає до перед­ ньої черевної стінки. Позаду від шлунка розташована чепцева сумка, підшлункова залоза, верхній кінець лівої нирки з лівою наднирковою залозою, черевна частина

аорти. Знизу і дещо ззаду розміщується поперечна ободова кишка.

5. Оскільки шлунок з усіх боків по­ критий нутрощевою очеревиною (інтраперитонеально), переважна більшість йо­ го зв'язок утворена двома шарами нутро­ щевої очеревини, яка переходить із сусідніх органів. Розгляньте на препараті такі зв'язки: 1) печінково-шлункова зв'яз­ ка (lig. hepatogastricum) з'єднує ворота пе­ чінки і малу кривину шлунка; 2) шлунко­ во-діафрагмова зв'язка (lig. gastrophreпісит) з'єднує діафрагму з малою криви­ ною в ділянці кардії, обидві зв'язки вхо­ дять до складу малого чепця, вони є за­ лишками вентральної брижі первинної кишки; 3) шлунково-селезінкова зв'язка

(lig. gastrosplenicum); 4) шлунково-ободово- кишкова зв'язка (lig. gastrocolicum), ос­ танні дві зв'язки входять до складу велико­ го чепця і є залишками дорсальної брижі первинної кишки.

6. Вивчіть будову стінки шлунка (мал. 153, 154). Вона складається з трьох оболонок: серозної, м'язової та слизової. Серозна оболонка (tunica serosa) — це ну­ трощева очеревина, яка покриває шлунок з усіх боків, за винятком вузьких смужок на малій та великій кривинах. У цих місцях шари очеревини з передньої та зад­ ньої стінок шлунка сходяться й утворюють перші чотири зв'язки шлунка. Між шара­ ми нутрощевої очеревини розташовані су­ дини та нерви, які йдуть до шлунка. Недо­ статньо розвинений підсерозний проша­ рок (tela subserosa) відділяє серозну обо­ лонку від м'язової.

М'язова оболонка (tunica muscularis) — найтовща серед оболонок шлунка. Утворена трьома шарами непосмугованих м'язових клітин.

Зовнішній, поздовжній шар м'язової оболонки (stratum longitudinale) є продов-