анатомія людини

днинна залоза, трахея, велика група лімфатичних вузлів.

Нижнє середостіння поділяється на переднє, середнє та заднє. Середнє середостіння утворене серцем з осер­ дям та двома діафрагмовими нервами. Спереду від серця розташоване пе­ реднє середостіння — між осердям і внутрішньою поверхнею груднини та хрящів ребер. Позаду від серця між ним і хребтовим стовпом (тіла хребців), а також головками і шийками ребер розташоване заднє середостіння.

На внутрішній поверхні передньої грудної стінки відшукайте на препараті органи переднього середостіння: вну­ трішню грудну артерію, внутрішні грудні вени, пригруднинні лімфатичні вузли, сполучнотканинну клітковину та нижню частину загруднинної залози (у дітей).

Покажіть на препараті органи се­ реднього середостіння: серце, осердя, діафрагмові нерви, осердно-діафрагмо- ву артерію та осердно-діафрагмові ве­ ни. До середнього середостіння також належать великі судини основи серця: легеневий стовбур, висхідна частина аорти, чотири легеневі вени, верхня порожниста вена, лімфатичні вузли.

Відшукайте на препараті органи заднього середостіння і вивчіть їх.

До органів заднього середостіння належать: стравохід, блукаючі нерви, грудна лімфатична протока, грудна ча­ стина аорти, непарна вена, півнепарна вена, великий та малий черевні нерви, задні середостінні лімфатичні вузли, нижня порожниста вена.

3. Випишіть усі латинські назви, що стосуються даної теми.

Питання для самоконтролю

1.Що таке плевра, скільки плевральних порожнин є в грудній порожнині, що в них розміщується?

2.Як називається плевра, яка покриває легені?

3.Як називається плевра, яка покриває стінки грудної клітки?

4.Чим обмежована плевральна порож­ нина?

5.Як і де нутрощева плевра переходить у пристінкову плевру?

7.Що таке легенева зв'язка, як вона роз­ ташована?

8.Які ви знаєте закутки плеври?

9.Як називається комплекс органів, який розміщується між двома плевральними порожнинами?

10.На які відділи поділяється сере­ достіння?

11.Покажіть на препараті органи, що на­ лежать до верхнього середостіння.

12.Покажіть на препараті органи, що на­ лежать до переднього середостіння.

13.Покажіть на препараті органи, що на­ лежать до заднього середостіння.

14.Покажіть на препараті органи, що на­ лежать до середнього середостіння.

15.Опишіть скелетотопію правої легені.

16.Опишіть скелетотопію лівої легені.

17.Опишіть скелетотопію правої плеври.

18.Опишіть скелетотопію лівої плеври.

Основні функції органів дихання. Розвиток органів дихання

Необхідні препарати та навчальні посібники: препарати окремих органів дихання.

Дихальна система

Методичні вказівки

до самостійного вивчення матеріалу

Дихальна система об'єднує органи, які здійснюють обмін кисню і вуглекис­ лого газу між: зовнішнім повітрям і кров'ю. Цей необхідний для життєдіяль­ ності організму процес і складає поняття дихання. У дихальній системі можна ви­ ділити повітропровідні шляхи: носову по­ рожнину, носову частину глотки, гор­ тань, трахею, бронхи, а також органи, які беруть участь у газообміні — легені.

Газообмін — споживання організ­ мом кисню із зовнішнього середовища і виділення в нього вуглекислого газу — це головна ланка в процесі обміну речовин. Газообмін через шкіру і травну систему в людини невеликий, 1 — 2 % від загально­ го об'єму. Дихальна система здійснює тільки першу фазу газообміну— легене­ ву. Це так зване зовнішнє дихання, що включає обмін газами між зовнішнім по­ вітрям і повітрям комірок та дифузію га­ зів у кров або з неї в коміркове повітря. Інші дві фази газообміну: а) зв'язування газів кров'ю і перенесення їх до тканин і від них; б) тканинне дихання (процес споживання тканинами кисню і виділен­ ня вуглекислоти) є функцією судинної системи і всіх клітинних структур ор­ ганізму.

Дихальна система виконує й інші функції. Це, передусім, очищення, зволо­ ження, зігрівання, охолодження повітря, а також сприйняття запахів. Для цього в носовій порожнині є нюхова зона.

Крім того, легені відіграють велику роль в обміні води, оскільки 15 — 20 % во­ ди виділяється з організму легенями. Ди­ хальна система бере активну участь у підтриманні кислотно-основного стану завдяки виділенню вуглекислоти. Легені є одним з великих депо крові; вони підтри­

мують постійність температури тіла; че­ рез легені виділяються леткі речовини — алкоголь, ефір, хлороформ, ацетон, аміак. У дихальній системі багато макрофагів, які поглинають мікроорганізми та пилові частинки. Нарешті, дихальна система ви­ конує захисні рефлекси: чхання, кашель, виділення слизу і шкідливих речовин, а також бере участь у звуковідтворенні та мовотворенні. Важливою анатомічною особливістю дихальних шляхів є їх пружність. Дихальні шляхи мають щільні стінки, що не спадаються, тому вони не перекриваються при згинах і обертаннях тіла, зміщеннях органів тощо.

Розвиток органів дихання в філогенезі

Дихальна система безхребетних є примітивним утворенням. У найпрості­ ших (губки, черви, деякі молюски) дихан­ ня здійснюється через шкіру. У ракопо­ дібних є примітивні зябра. У ланцетника дихання відбувається також через зябра, які мають зяброві порожнини і зяброві щілини.

Хребетні мають складніші органи ди­ хання. Так, у круглоротих є 14 пар (у риб — 5 пар) зябрових щілин. Зябра явля­ ють собою вирости слизової оболонки пе­ редньої кишки, збудовані з численних пе­ люсток, закріплених на зябрових дугах.

У костистих та ганоїдних риб зябра закриваються зябровою кришкою. У зяб­ рових листках є розвинута сітка капілярів. Вода з ротової порожнини виходить на­ зовні через зяброві порожнини і щілини, внаслідок чого капіляри засвоюють кисень

зводи.

Уземноводних з'являються легені — парний виріст стінки кишки позаду за­ кладки зябер. Однак у амфібій легені ше

примітивні, тому в диханні велику участь бере шкіра.

У плазунів дихальні мішки розділені перетинками і мають губчастий вигляд. У дихальних шляхах виникає хрящовий скелет: спочатку в гортані, потім у трахеї

ібронхах.

»У птахів і ссавців відбувається по­ дальше вдосконалення структури легенів

івидовження дихальних шляхів. У ссав­ ців є досить складно розгалужене бронхове дерево з частковою будовою легенів.

Упроцесі ембріогенезу ссавців і лю­ дини поряд із закладкою трахеї та леге­ нів з глоткового виросту утворюються зяброві дуги і зяброві щілини. Однак ос­ танні не сполучаються з порожниною глотки. Зяброві дуги ембріонів ссавців і людини в подальшому перетворюються на анатомічні структури обличчя і шиї. Ембріогенез носової порожнини також тісно пов'язаний з розвитком ротової по­ рожнини.

На 4-му тижні ембріонального роз­ витку з вентральної стінки глотки утво­ рюється первинний гортанно-трахейний хрящ. Він має вигляд трубки і з'єднується з глоткою. Потім виріст збільшується в каудальному напрямку паралельно зі стравоходом і досягає на 6- му тижні грудної порожнини. Одночасно з появою гортанно-трахейного виросту на його каудальному кінці створюється два потовщення у формі міхурців, при­ чому правий міхурець більший за лівий. Ці міхурці (легеневі бруньки) є заклад­ ками бронхового дерева і легенів. Леге­ неві бруньки в процесі росту поділяють­ ся: права — на три, ліва — на два первин­ ні бронхи, а в подальшому, на 5 — 6-му тижні, — на дрібніші розгалуження, фор­ муючи бронхове дерево.

З гортанно-трахейного виросту в по­ дальшому утворюються лише епітелій і за­ лози гортані, трахеї та бронхів. Хрящі, сполучна тканина, м'язова оболонка роз­ виваються з мезенхіми. Гортань, трахея і бронхове дерево ростуть усередині мезен­ хіми, що їх оточує. Мезенхіма вкрита нутрощевою мезодермою.

На 5-му тижні розвитку в мезодермі, що охоплює гортанно-трахейний виріст, стає помітною хрящова закладка і м'язи гортані. У 5- тижневого ембріона на вході в гортанно-трахейний виріст розташовані зачатки черпакуватих хрящів, а на почат­ ку 6-го тижня формується зачаток надгор­ танника, на 8 — 9-му тижні — хрящі та м'язи трахеї. З третьої зябрової дуги роз­ вивається щитоподібний хрящ. У подаль­ шому хрящі зближуються і з мезенхіми ут­ ворюються м'язи гортані. Остаточно фор­ мується гортань на 7-му місяці розвитку.

У процесі росту бронхового дерева його гілки, проростаючи, тягнуть за собою ділянки мезенхіми і нутрощевої мезодер­ ми. Прилегла до бронхів мезенхіма дає по­ чаток стромі легеневих часточок, спо­ лучній тканині, м'язам, хрящовим пластин­ кам. Нутрощева мезодерма створює нутрощеву плевру.

Легеневі комірки формуються на 5 — 6-му місяці з виростів стінки термінальної бронхіоли, при цьому в комірках циліндричний епітелій замінюється на пло­ ский. Одночасно з розвитком бронхового де­ рева в зачаток легенів вростають крово­ носні і лімфатичні судини та нерви. Пара­ лельно з формуванням коміркових ацинусів розвивається капілярна сітка з пет­ лями капілярів, які прилягають до витон­ ченого епітелію капілярів навколо комірок.

Випишіть усі латинські терміни, що належать до даної теми.

Нирки. Сечовід. Сечовий міхур

Необхідні препарати та наочні по­ сібники: 1. Скелет. 2. Вологий препарат черевної порожнини з її орга­ нами. 3. Сагітальний розпил таза (чо­ ловічого та жіночого) з його органами. 4. Окремі препарати нирок. 5. Таблиці. 6. Схеми. 7. Рентгенограми сечових шляхів.

Методичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу

1. Приступаючи до вивчення сечових органів, засвойте, що до них належать дві нирки, два сечоводи і сечовий міхур (мал. 212).

Вивчення нирок {геп) слід починати з їх топографії.

Голотопія нирок: нирки розташовані в черевній порожнині, заочеревинно, в проекції поперекової ділянки.

Скелетотопія: права нирка розмі­ щується на рівні XII грудного, III попере­ кового хребців, ліва — на рівні XI грудно­ го, II поперекового хребців. XII ребро умовно відсікає від правої нирки верхню третину її, а ліву нирку ділить навпіл. Права нирка розташована вище від клу­ бового гребеня в середньому на 3 см, ліва — на 5 см.

На вологому препараті черевної по­ рожнини розгляньте, з якими органами межують права та ліва нирки.

Синтопія правої нирки: до її перед­ ньої поверхні прилягає печінка та правий згин ободової кишки, до присереднього

краю нирки — низхідна частина дванад­ цятипалої кишки. На верхньому кінці правої нирки розташовується права над­ ниркова залоза.

Синтопія лівої нирки: передня по­ верхня нирки межує зі шлунком, з підтттлунковою залозою, з петлями порож­ ньої кишки. Збоку ліва нирка прилягає до селезінки та лівого згину ободової кишки.

Позаду від обох нирок формується так зване ниркове ложе, утворене по­ перековою частиною діафрагми, попе­ речним м'язом живота, великим попе­ рековим м'язом та квадратним м'язом попереку.

2. Тепер вивчіть оболонки та фасції нирки (мал. 213). Зовні нирки покриті нирковою фасцією (fascia renalis). Нирко­ ва фасція має два шари: переднирковий та позадунирковий. Біля верхнього кінця та бічного краю нирки обидва ці шари зростаються між собою. Позадунирковий шар покриває задню поверхню нирки і, дійшовши до її присереднього краю, гу­ биться в клітковині, не переходячи на протилежний бік. Переднирковий шар покриває передню поверхню однієї нир­ ки і переходить на передню поверхню другої нирки. Переднирковий та позаду­ нирковий шари йдуть униз, спускаються в таз і там губляться в сполучнотканинній клітковині.

Після видалення ниркової фасції ви можете побачити жирову капсулу (capsula adiposa). Вона добре виражена, особ-

ливо позаду від нирки. Під жировою кап­ сулою безпосередньо на паренхімі розміщується волокниста капсула (capsula fibrosa). Вона дуже легко відділяється від нирки, якщо немає запального проце­ су. Від внутрішньої поверхні ниркової фасції до зовнішньої поверхні волокнис­ тої капсули нирки через товщу жирової капсули проходять сполучнотканинні пе­ регородки, які беруть участь в утриму­ ванні нирки. Якщо жирова капсула змен­ шується, перегородки обвисають, відбу­ вається опущення нирок.

Вивчіть на окремих препаратах фор­ му нирок, а на розрізах — їх внутрішню будову. Кожна нирка має верхній кінець

(extremitas superior), нижній кінець (extremitas interior), бічний край (тагдо lateralis), присередній край (margo medi­ ans), передню поверхню (fades anterior),

задню поверхню (fades posterior). Звер­ ніть увагу на те, що передня поверхня ви­

пукла, а задня — сплощена. Бічний край опуклий, присередній — увігнутий. Верх­ ній кінець нирки закруглений і ширший, ніж нижній кінець.

Посередині медіального краю нирка має ниркові ворота (hilum renalis). У во­ ротах нирки визначте на препараті утво­ рення, які входять у нирку або виходять з неї. Входить у нирку ниркова артерія, виходять з неї ниркова вена, сечовід та лімфатичні судини (мал. 214).

Приступіть до вивчення внутрішньої будови нирки (мал. 215). По периферії нирки міститься кіркова речовина нирки (cortex renalis), а в центрі — мозкова ре­ човина нирки (medulla renalis). Мозкова речовина складається з окремих ділянок конічної форми, що мають назву нирко­ вих пірамід (pyramides renales). Кожна ниркова піраміда своєю основою оберне­ на до кіркової речовини, а верхівкою — до воріт. Верхівки двох-трьох пірамід

з'єднуються в один нирковий сосочок (papilla renalis). В одній нирці нарахо­ вується близько 15 сосочків. На поверхні сосочка є маленькі сосочкові отвори

(foramina papillariaj, через які сеча ви­ діляється в малі ниркові чашечки. Ці от­ вори на сосочкові утворюють дірчасте поле (area cribrosa). Між пірамідами моз­ кової речовини нирки проходять про­ шарки кіркової речовини, вони мають назву ниркових стовпів (соїитпае гепаles).

Кіркова речовина нирки, яка приля­ гає до її мозкової речовини, отримала на­ зву лабіринту кіркової речовини (labyrinthus corticis).

Смужки мозкової речовини нирки, які заходять у товщу кіркової речовини, називаються мозковими променями (ra­ dii medullares).

Усередині нирки є невелика порож­ нина, яка переходить у ниркові ворота. Це ниркова пазуха (sinus renalis). Стінки

ниркової пазухи утворені сосочками пірамід та нирковими стовпами кіркової речовини. Ниркова пазуха заповнена ма­ лими і великими нирковими чашечками

(calyces renales minores et majores), нир­ ковою мискою (pelvis renalis), а також гілками ниркової артерії, притоками ниркової вени, нервами, лімфатичними судинами, жировою клітковиною.

Число ниркових сосочків варіює від 5 до 15, частіше їх буває 7 — 8. Кілька со­ сочків (2 — 3) можуть зливатись і утво­ рювати складні сосочки. Окремий сосо­ чок завжди обернений до порожнини малої ниркової чашечки. Стінка малої ниркової чашечки приростає до основи ниркового сосочка по колу. В одну малу ниркову чашечку відкриваються 2 — З сосочки. Малих ниркових чашечок в од­ ній нирці 7 — 8. Велика ниркова чашеч­ ка утворюється шляхом з'єднання кількох (2 — 3) малих ниркових чашечок. Вели­ ких ниркових чашечок частіше буває

Сечова система

318

Мал. 215. Фронтальний розріз правої нирки:

1 — верхній кінець; 2 — нижній кінець; 3 — бічний край; 4 — ниркові ворота; 5 — кіркова речовина нирки; 6 — ниркова піраміда; 7 — малі ниркові чашечки; 8 — великі ниркові чашечки; 9 — ниркова миска; 10 — ниркові стовпи; 11 — сечовід

дві— верхня та нижня, іноді — три. Унаслідок злиття великих ниркових ча­ шечок утворюється ниркова миска. Вона має лійкоподібну форму і продовжується в сечовід. Малі ниркові чашечки, великі ниркові чашечки, ниркова миска та се­ човід становлять сечові шляхи нирки.

З'ясуйте, які бувають варіанти роз­ витку та утворення ниркової миски. Розрізняють ембріональну, фетальну та зрілу форми утворення ниркової миски. Коли малі чашечки безпосередньо впада­ ють у ниркову миску, це ембріональна форма, великі ниркові чашечки при цьо­

му відсутні. Фетальна форма характери­ зується тим, що малі ниркові чашечки і великі ниркові чашечки впадають у се­ човід, ниркова миска відсутня. При зрілій формі малі ниркові чашечки зливаються й утворюють великі ниркові чашечки, які також зливаються й утворюють ниркову миску, що переходить у сечовід.

Розгляньте на рентгенограмах фор­ ми ниркових чашечок та ниркової мис­ ки. Ниркова миска може мати одну з трьох форм: ампулярну, деревоподібну, змішану.

Ви вже знаєте, що стінка малої нир­ кової чашечки приростає до основи со­ сочка піраміди над верхівкою сосочка. У стінці малої ниркової чашечки в межах входу в неї розвинені непосмутовані м'язові волокна, проходять артеріальні, венозні і лімфатичні судини, а також нерви. Названі утворення запобігають поверненню сечі з ниркових чашечок у сечові канальці.

Вивчіть сегментну будову нирки. Нирка має 5 сегментів: верхній сегмент

{segmentum superius), верхній передній сег­ мент {segmentum anterius superius), нижній передній сегмент {segmentum anterius inferius), нижній сегмент (segmentum inferius), задній сегмент (segmentum posterius).

Приступіть до вивчення гістологічної будови нирки. Спочатку розгляньте, як розгалужується ниркова артерія в нирці (мал. 216, 217). Вона входить у ворота нир­ ки і поділяється на передню та задню гілки, які проходять спереду та ззаду від ниркової миски. Передня гілка віддає чотири сег­ ментні артерії, задня гілка входить у задній сегмент нирки.

Від сегментних артерій відходять міжчасткові артерії (аа. interlobares), які проходять у ниркових стовпах між суміжними нирковими пірамідами.

Мал. 216. Артерії нирки. Фронтальний розріз правої нирки:

I — ниркова артерія; 2 — артерія верхнього сегмента; 3 — артерія переднього верхнього сегмента; 4 — артерія переднього нижнього сегмента; 5 — артерія заднього сегмента; 6 — артерія нижнього сегмента; 7 — внутрішньониркова артерія; 8 — сечовідна гілка; 9 — кап­ сульна гілка; 10 — нижня надниркова артерія; II — міжчасткова артерія; 12 — дугоподібні артерії; 13 — міжчасточкові артерії

Від міжчасткових артерій відходять дугоподібні артерії (аа. arcuatae), які про­ ходять уздовж основ ниркових пірамід між мозковою та кірковою речовиною нирки. Від останніх у товщу ниркової ко­ ри й мозкової речовини відходять чис­ ленні артерії. У межах кори — це проме­ неві кіркові артерії (аа. corticales radiatae). Від променевих кіркових артерій

Мал. 217. Артеріальні та венозні судини нирки (схема):

1 — міжчасткова артерія; 2 — дугоподібна артерія; 3 — променева кіркова артерія; 4 — приносна клубочкова артеріола; 5 — нирковий клубочок; 6 — виносна клубочкова артеріола; 7 — капілярна сітка; 8 — капсульна гілка; 9 — венула; 10 — дугоподібна вена; 11 — міжчасткова вена; 12 — прямі артеріоли; 13 — пряма венула; 14 — зірчасті венули; 15 — міжчасточкова венула; 16 — пряма артеріола — відгалуження міжчасткової артерії

п

Мал. 218. Схема будови нефрона, ниркового канальця, співвідношення нефрона 3 артеріями:

1 —клубочок; 2 — проксимальний звивистий каналець; 3 — проксимальний прямий каналець; 4 — петля нефрона; 5 — дистальний прямий каналець; 6 — дистальний звивистий каналець; 7 — збірна ниркова трубочка; 8 — дугова ниркова трубочка; 9 — пряма збірна трубочка; 10 — сосочкова протока; 11 — сосочковий отвір; 12 — міжчасткова артерія; 13 — дугова артерія; 14 — міжчасточкова артерія; 15 — ниркові тільця; 16 — приносна клубочкова артеріола; 17 — виносна клубочкова артеріола; 18 — капсула клубочка; 19 — ниркова піраміда; 20 — кіркова речовина нирки

ної артеріоли менший, ніж приносної. У капілярній сітці в капсулі нефрона тече артеріальна кров. Вона надходить по при­ носиш судині і відтікає по виносній су­ дині. Призначення капілярів капсули не­ фрона полягає в тому, що кров тут очи­

щається від продуктів обміну, так званих шлаків, за рахунок утворення первинної сечі. Ця сеча збирається в просвіті капсу­ ли, що має форму чаші з подвійними стінками.

Таким чином, виносна судина відво­ дить від судинного клубочка артеріальну кров, очищену від токсичних продуктів обміну. Вона розгалужується на капілярну сітку, яка виконує функцію живлення ниркової паренхіми.

У поверхневих шарах кіркової нир­ кової речовини формуються зірчасті венули (w. stellatae). Це початкові вени кіркової речовини. Далі вени повторюють хід артерій. Ниркова вена (v. renalis) фор­ мується в нирковій пазусі, виходить з воріт нирки і впадає в нижню порожнис­ ту вену.

Структурно-функціональною одини­ цею нирки є нефрон (nephron; мал. 218, 219). Спочатку розгляньте будову нир­ кового канальця нефрона. Він почи­ нається від капсули клубочка (capsula glomerularis), що охоплює клубочок і пе­ реходить у проксимальний звивистий каналець, продовженням якого є прокси­ мальний прямий каналець. Останній пе­ реходить у петлю нефрона (ansa nephroпі). Продовження петлі нефрона — дис­ тальний прямий каналець, дистальний звивистий каналець. Від дистального звивистого канальця починається збірна ниркова трубочка, її продовження — дугова ниркова трубочка. Зливаючись по 2 — 3, вони утворють прямі збірні тру­ бочки, що впадають у сосочкову проток}"

(ductus papillaris), яка відкривається на дірчастому полі ниркового сосочка.

Серед нефронів, що розташовані в кірковій речовині нирки, розрізняють так звані юкстамедулярні нефрони (nephroпит juxtamedulare). Ниркові тільця цих

нефронів розташовані на межі між кірко­ вою та мозковою речовиною нирки. Капілярні клубочки юкстамедулярних не­ фронів більші, ніж звичайні.

Приносна артеріола має такий са­ мий діаметр, як і виносна артеріола. Ви­ носні артеріоли розгалужуються на прямі артерії, які переходять у прямі венули. Ці венули впадають у дугоподібні вени, ут­ ворюючи прямі артеріоловенулярні анастомози. Прямі судини являють собою по­ тенціальний обхідний шлях для прямого проходження крові з артеріальної систе­ ми нирки у венозну систему через юкстамедулярні клубочки. У нормі 80 % кро­ ві йде через звичайні кіркові клубочки, а 20 % — через юкстамедулярні.

Тепер ознайомтесь з юкстагломерулярним комплексом нирок. Біля клубоч­ ка, тобто там, де в клубочок входить при­ носна артеріола і виходить виносна ар­ теріола, розміщуються клітини, су­ купність яких отримала назву юкстагломерулярного комплексу. Клітини цього комплексу продукують гормон ренін, який бере участь у регулюванні ар­ теріального тиску.

3. Функції нирки полягають у забез­ печенні сталості внутрішнього середови­ ща організму, тобто гомеостазу. Це, зокрема, виведення чужорідних речовин та продуктів обміну, регуляція концент­ рації натрію (натрійуретична функція), об'єму позаклітинної рідини, сталості концентрації іонів у крові, а також регу­ ляція кислотно-основного стану ор­ ганізму.

4. На препараті черевної порожнини та її органів знайдіть сечовід, розгляньте, з якими органами він межує справа та зліва, вивчіть будову сечовода.

Сечовід (ureter) розміщений у заочеревинному просторі черевної порожнини в

Мал. 219. Ниркове тільце (схема):

1 — приносна клубочкова артеріола; 2 — ви­ носна клубочкова артеріола; 3 — клубочкова капілярна сітка; 4 — капсула клубочка; 5 — внутрішня стінка; 6 — зовнішня стінка; 7 — просвіт капсули; 8 — початок проксимального канальця нефрона

порожнині таза (див. мал. 212). Кожен се­ човід починається від ниркової миски і закінчується в сечовому міхурі. Сечовід має три частини: черевну (pars abdominalis), та­ зову (pars pelvica) та внутрішньостінкову (pars intramuralis; міститься в стінці сечово­ го міхура).

Синтопія сечовода неоднакова справа та зліва. Тому спочатку вивчіть синтопію правого сечовода. Відшукайте сечовід у во­ ротах нирки. Правий сечовід розташований на поверхні великого поперекового м'яза, позаду від низхідної частини дванадцятипа­ лої кишки, яєчкової (у чоловіків) чи яєчни­ кової (у жінок) артерії та вени, брижі тон­ кої кишки. Входячи в порожнину таза, пра­ вий сечовід іде на рівні межової лінії спере­ ду від правої загальної клубової артерії та правої загальної клубової вени. У тазі він іде спереду від правої внутрішньої клубо­ вої артерії та внутрішньої клубової вени.