анатомія людини

Мал. 220. Сечовий міхур, передміхурова залоза. Фронтальний розріз, вигляд зсередини задньої частини цих органів:

1 — верхівка міхура; 2 — тіло міхура; 3 — складки слизової оболонки; 4 — трикутник міхура; 5 — міжсечовідна складка; 6 — вічко сечовода; 7 — внутрішнє вічко сечівника; 8 — пе­ редміхурова залоза; 9 — передміхурова части­ на сечівника та вічка проточків передміхурових залозок; 10 — вічко сім'явипорскувальної про­ токи; 11 — передміхуровий мішечок; 12 — язи­ чок міхура

На препараті розгляньте синтопію лівого сечовода, Вийшовши з воріт лівої нирки, де він розташований знизу і зза­ ду від ниркових артерії та вени, лівий се­ човід іде позаду від дванадцятипало-по- рожньокишкового згину, яєчкової (у чо­ ловіків) чи яєчникової (у жінок) артерії та вени, кореня брижі сигмоподібної кишки; на рівні межової лінії таза він йде спере­ ду від лівих зовнішньої клубової артерії та зовнішньої клубової вени, потім спереду

від лівих внутрішньої клубової артерії та внутрішньої клубової вени.

У порожнині таза у жінок сечовід про­ ходить позаду від яєчника, потім він огинає збоку шийку матки, залягаючи тут між дво­ ма шарами широкої зв'язки матки. Далі він розміщується між передньою стінкою піхви і сечовим міхуром. Отже, біля матки се­ човід іде позаду від маткової артерії.

У чоловіків сечовід проходить зовні від сім'явиносної протоки, потім іде поза­ ду від неї і нижче від верхнього кінця пу­ хирчастої залози входить у сечовий міхур.

Сечовід має три звуження: на почат­ ку — в місці виходу з ниркової миски; у місці переходу черевної частини сечовода в тазову (на рівні межової лінії таза); і в місці входу сечовода в сечовий міхур.

Стінка сечовода має три атари. Внутрішній шар — слизова оболонка (tunica mucosa), вона покрита перехідним епітелієм. Слизова оболонка утворює поз­ довжні складки, тому на поперечному зрізі просвіт сечовода має форму зірочки, Середній шар — м'язова оболонка (tunica muscularis). Це непосмуговані м'язові во­ локна. Верхня частина сечовода має поз­ довжні та колові м'язові волокна, а в нижній частині є вже три м'язових шари: два поздовжні (внутрішній і зовнішній) та середній (коловий). Третім шаром стінки сечовода є зовнішня оболонка (tunica adventitia) — пухка сполучна тканина.

Довжина сечовода близько ЗО см, діаметр — 7 — 8 мм, у вузьких місцях — З — 4 мм. У разі опущення нирки сечовід може загинатися, складатися петлями, що унеможливлює виділення сечі.

5. Для вивчення сечового міхура ви­ користайте вологі препарати сагітально­ го розпилу чоловічого таза, жіночого та­ за,, окремі комплекси сечово-статевих жіночих та чоловічих органів.

НИРКИ. СЕЧОВІД. СЕЧОВИЙ МІХУР

Сечовий міхур (vesica urinaria) — це порожнистий орган, в який відкривають­ ся два (правий та лівий) сечоводи і в яко­ му починається сечівник (мал. 220). На препараті вивчіть синтопію сечового міху­ ра у чоловіків та жінок.

У жінок сечовий міхур розміщений глибше, ніж у чоловіків, тому він навіть у стані наповнення залишається у малому тазі. Передня стінка сечового міхура при­ лягає до задньої поверхні лобкового симфізу, між міхуром і симфізом містить­ ся венозне сплетення. Знизу від сечового міхура розташований глибокий попереч­ ний м'яз промежини. До верхньої поверхні сечового міхура прилягає передня стінка матки. Задня стінка сечового міхура приля­ гає до передньої поверхні шийки матки та до передньої стінки піхви, причому з ший­ кою матки зв'язок відбувається за рахунок пухкої сполучної тканини, тоді як із піх­ вою — за рахунок волокнистої тканини.

Синтопія сечового міхура у чоловіків. Передня поверхня сечового міхура межує із задньою поверхнею лобкового симфізу. Знизу до міхура прилягає передміхурова залоза, з якою міхур зв'язаний м'язовими волокнами. До дна сечового міхура ззаду прилягають ампули сім'явиносних проток, а з боків від них— пухирчасті залози. Задня стінка сечового міхура межує з пе­ редньою стінкою ампули прямої кишки. У чоловіків до верхньої поверхні сечового міхура прилягають петлі тонкої кишки.

Вивчіть будову сечового міхура. Він, має звужений, обернений догори і впе­ ред кінець, що називається верхівкою міхура [apex vesicae). Вниз і назад спря­ моване дно міхура (fundus vesicae). Між верхівкою і дном міститься тіло міхура (corpus vesicae). Дно сечового міхура, зву­ жуючись уперед і донизу, переходить у шийку міхура (cervix vesicae).

323

Стінка сечового міхура складається із слизової оболонки (tunica mucosa), підсли­ зового прошарку (tela submucosa), м'язової оболонки (tunica muscularis) і розташова­ них зовні серозної оболонки (tunica serosa) та підсерозного прошарку (tela subserosa). Там, де серозна оболонка відсутня, стінку сечового міхура покриває сполучнотка­ нинна оболонка. Завдяки великій кількості пухкої клітковини в підслизовому прошар­ ку слизова оболонка утворює численні складки, коли сечовий міхур не наповне­ ний. Слизова оболонка покрита пе­ рехідним епітелієм. У ній є слизові залози

(glandulae vesicales) та лімфатичні вузлики.

На дні міхура роздивіться на препа­ раті ділянку трикутної форми, на якій відсутні складки слизової оболонки. Це трикутник міхура (trigonum vesicae). Від­ сутність складок слизової оболонки в цьо­ му трикутнику пояснюється відсутністю тут підслизового прошарку. Тому слизова оболонка зрощена щільно з м'язовою обо­ лонкою. В основі трикутника міхура розміщені праве та ліве вічка сечовода

(ostium ureteris). Між ними проходить міжсечовідна складка слизової оболонки

(plica interureterica). Складочка слизової оболонки над отвором сечовода виконує роль заслонки.

У верхівці трикутника міхура по­ кажіть третій отвір. Він веде в сечівник і називається внутрішнім вічком сечівника

(ostium urethrae internum). Навколо цього отвору колові непосмуговані м'язові во­ локна стінки сечового міхура утворюють м'яз — замикач сечового міхура (т. sphinc­ ter vesicae). М'язова оболонка має три ша­ ри непосмугованих м'язових волокон: зовнішній і внутрішній поздовжні та се­ редній коловий. Усі ці м'язові волокна ра­ зом отримали назву м'яза — випорожнювача міхура (т. detrusor vesicae).

Серозна оболонка, тобто нутрощева очеревина, покриває сечовий міхур залеж­ но від його наповнення. Порожній сечовий міхур покривається екстраперитонеально, а наповнений — мезоперитонеально. Знач­ но наповнений сечовий міхур піднімається вгору і розташовується вище від лобкового симфізу. Коли сечовий міхур піднімається вгору, його передня стінка безпосередньо прилягає до поперечної фасції живота на передній стінці черевної порожнини. Унаслідок цього очеревина не покриває передню стінку сечового міхура. У клініці це положення використовують для пункції се­ чового міхура, а також для операції: розсіка­ ють передню черевну стінку, передню стінку сечового міхура, не торкаючись очеревини.

Очеревина з сечового міхура пере­ ходить у чоловіків по дну таза на перед­ ню стінку прямої кишки. При цьому ут­ ворюється прямокишково-міхурова за­ глибина.

У жінок очеревина з сечового міхура переходить на передню стінку матки, при цьому утворюється міхурово-маткова за­ глибина.

Товщина стінки сечового міхура в скороченому стані 15 мм. Коли ж він роз­ тягнений, стінка стоншується до 2 — 3 мм. Місткість сечового міхура у дорослих у се­ редньому становить 350 — 500 мл.

Від верхівки сечового міхура до пуп­ ка йде волокнистий тяж — серединна пуп­ кова зв'язка. Вона являє собою зарощену сечову протоку. Нижня частина сечового міхура фіксована до стінок таза за рахунок лобково-міхурового м'яза (т. pubovesicalis). У чоловіків, крім того, є ще прямокишковоміхуровий м'яз (т. rectovesicalis). Фіксують сечовий міхур також передміхурова зало­ за у чоловіків, глибокий поперечний м'яз промежини у жінок, кінцеві відділи сечо­ водів, передміхурова частина сечівника.

6. Ознайомтесь з механізмом виведен­ ня сечі. Сеча, що утворюється в нирках, надходить у малі ниркові чашечки, з них — у великі ниркові чашечки, звідти в нирко­ ву миску, а далі — в сечовід. У сечовий міхур сеча потрапляє по сечоводах внаслідок перистальтичних скорочень їх м'язової оболонки.

Сеча стікає в сечовий міхур і там на­ копичується. Через певні проміжки часу внаслідок переповнення міхура подразню­ ються чутливі рецептори, що є в стінці се­ чового міхура. Після цього розслабляється внутрішній м'яз — замикач сечівника, од­ ночасно з цим скорочується м'яз — випорожнювач міхура.

Сеча не повертається назад у сечово­ ди, оскільки сечоводи входять у стінку се­ чового міхура косо, відтак, чим вищий тиск сечі в міхурі, тим щільніше закриваються отвори сечоводів складкою слизової обо­ лонки. Отвори сечоводів відкриваються 2 — 3 рази за 1 хв. Сприяють сечовипус­ канню також скорочення м'язів живота.

7. Випишіть усі латинські назви, що стосуються даної теми.

Питання для самоконтролю

/.Які органи належать до сечової системи?

2.Схарактеризуйте голотопію та скеле-

тотопію нирок.

3. Опишіть синтопію правої нирки.

4.Опишіть синтопію лівої нирки.

5.Розкажіть про оболонки та фасції нирки.

8.Що утворює мозкова речовина в нирці?

9.Що відділяє піраміди одну від одної?

10.Схарактеризуйте сегменти нирки.

11.На які гілки поділяється ниркова ар­ терія?

Необхідні препарати та наочні посібники: 1. Сагітальний розпил чоловічого таза з внутрішніми органами.

2.Комплекс чоловічих статевих органів.

3.Препарат яєчка та над'яєчка. 4. Препа­ рат чоловічих статевих органів з відпре­

парованою сім'явиносною протокою. 5. Таблиці. 6. Схеми.

Методичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу

1. До складу чоловічої статевої систе­ ми входять внутрішні та зовнішні чоловічі статеві органи.

До внутрішніх чоловічих статевих органів належать: яєчко, над'яєчко, сім'я- виносна протока, сім'яний канатик, пу­ хирчаста залоза, передміхурова залоза, цибулинно-сечівникова залоза.

До зовнішніх чоловічих статевих ор­ ганів належать: статевий член, чоловічий сечівник, калитка (мал. 221, 222).

2. Приступіть до вивчення вну­ трішніх чоловічих статевих органів. На вологому препараті вивчіть зовнішню бу­ дову яєчка (testis). Яєчко розташоване в калитці. Воно має верхній кінець (extremitas superior), нижній кінець (extremitas inferior), бічну поверхню (fades lateralis),

присередню поверхню (fades medialis), передній край (margo anterior) та задній край (margo posterior). Передній край

яєчка вигнутий назовні і спрямований вперед і дещо вбік. Задній край зв'яза­ ний з над'яєчком і спрямований назад та присередньо. Бічна поверхня яєчка випук­ ла, присередня — сплощена. Вісь яєчка проходить вертикально з нахилом уперед і вбік. Розміри яєчка: довжина — 4 — 4,5 см, ширина — 2,5 — 3,5 см, товщина — 2 — 3 см. На верхньому кінці яєчка, ближче до його заднього краю, міститься привісок яєчка (appendix testis), який є залишком парамезонефральної протоки.

Яєчко зовні покрите білковою обо­ лонкою (tunica albuginea). Уздовж задньо­ го краю яєчка від білкової оболонки все­ редину яєчка відходить щільний проша­ рок сполучної тканини, що має назву се­ редостіння яєчка (mediastinum testis). Від середостіння до білкової оболонки яєчка йдуть перегородочки яєчка (septula testis). Вони поділяють усе яєчко на часточки яєчка (lobuli testis). їх нараховується 250 — 300. У паренхімі яєчка є звивисті сім'яні трубочки (tubuli seminiferi contorti),

у кожній часточці їх є 2 — 3. Вони злива­ ються й утворюють прямі сім'яні трубочки

(tubuli seminiferi recti), які йдуть до сере­ достіння яєчка і там впадають у сітку яєчка (rete testis). Із сітки яєчка починаються 12 — 15 виносних проточків яєчка (ductuli efferentes testis). Усі вони виходять із яєчка

івходять у головку над'яєчка (мал. 223).

3.Над'яєчко (epididymis) має голо­ вку (caput epididymidis), тіло (corpus epi-

didymidis) та хвіст [cauda epididymidis).

На тілі та хвості над'яєчка помітні відхильні проточки [ductuli aberrantes),

що є рудиментами мезонефральної про­ токи.

Білкова оболонка яєчка переходить у білкову оболонку над'яєчка, що розта­ шовується вздовж заднього краю яєчка. Головка над'яєчка прилягає до верхньо­ го кінця яєчка, а хвіст розміщений вни­ зу, біля нижнього кінця яєчка. Між яєчком та над'яєчком спереду розташо­ вана пазуха над'яєчка {sinus epididymis).

Розгляньте внутрішню будову над'яєчка. Воно складається з окремих часточок (lobuli epididymidis), їх є 12 — 15. Ці часточки мають конічну форму, тому їх ще називають конусами над'яєч­ ка (сопі epididymidis). Вершини часточок спрямовані в бік середостіння яєчка. Ко­ жен з виносних проточків (ductuli efferentes) яєчка, увійшовши в головку над'яєчка, звивається й утворює часточку над'яєчка. Найвище розташована перша часточка видовжується, проходить уз­ довж усього над'яєчка, отримуючи назву протоки над'яєчка [ductus epididymidis). У

протоку над'яєчка впадають проточки усіх часточок над'яєчка.

4. Розгляньте на препараті сім'явиносну протоку [ductus deferens), яка по­ чинається від хвоста над'яєчка і є про­ довженням протоки над'яєчка. На препа­ раті сагітального розпилу чоловічого таза простежте за ходом сім'явиносної прото-

ки. Вона спочатку в калитці йде позаду ( від над'яєчка, піднімаючись від нижнього до верхнього кінця яєчка. Потім сім'явиносна протока в складі сім'яного канати­ ка доходить до зовнішнього кільця пах­ винного каналу, входить у канал. Вий­ шовши з пахвинного каналу через його внутрішній отвір, сім'явиносна протока

Мал. 221. Чоловічі статеві органи, сечовий міхур, сечівник:

1 — калитка; 2 — яєчко; 3 — верхня зв'язка над'яєчка; 4 — нижня зв'язка над'яєчка; 5 — головка над'яєчка; 6 — тіло над'яєчка; 7 — хвіст над'яєчка; 8 — сім'явиносна протока; 9 — ампула сім'явиносної протоки; 10 — пу­ хирчаста залоза; 11 — вивідна протока; 12 — сім'явипорскувальна протока; 13 — передміху­ рова частина сечівника; 14 — передміхурова залоза; 15 — сечовий міхур; 16 — перетин­ часта частина сечівника; 17 — цибулинносечівникова залоза; 18 — протока цибулинносечівникової залози; 19 — цибулина статевого члена; 20 — губчаста частина сечівника; 21 — човноподібна ямка сечівника; 22 — зовнішнє вічко сечівника; 23 — головка статевого члена; 24 — печеристе тіло статевого члена; 25 — губчасте тіло статевого члена

входить у порожнину таза. Вона огинає з боку нижню надчеревну артерію, пере­ хрещує зовнішню клубову артерію, спу-

Мал. 222. Чоловічі статеві органи. Сагітальний розпил таза. Права половина:

1 — сечовий міхур; 2 — внутрішнє вічко сечі­ вника; 3 — передміхурова залоза; 4 — пе­ редміхурова частина сечівника; 5 — сім'явипорскувальна протока; 6 — вічко сечовода; 7 — ци­ булина статевого члена; 8 — губчаста частина сечівника; 9 — човноподібна ямка сечівника; 10 — зовнішнє вічко сечівника; 11 — передня шкірочка статевого члена; 12 — пряма кишка; 13 — цибулинно-сечівникова залоза; 14 — пря- мокишково-міхурова заглибина; 15 — калитка; 16 — відхідник; 17 — пращоподібна зв'язка статевого члена; 18 — печеристе тіло статево­ го члена; 19 — губчасте тіло статевого члена

скається по бічній стінці малого таза вниз і назад. Далі в присередньому на­ прямку сім'явиносна протока проходить спереду від сечовода по задній поверхні сечового міхура, розташовуючись між ним та прямою кишкою, досягає дна се­

Мал. 223. Будова яєчка та над'яєчка (схема):

1 — верхній кінець; 2 — нижній кінець; 3 — білкова оболонка; 4 — звивисті сім'яні тру­ бочки; 5 — прямі сім'яні трубочки; 6 — сітка яєчка; 7 — виносні проточки яєчка; 8 — часточки над'яєчка; 9 — протока над'яєчка; 10 — сім'явиносна протока

{pars inguinalis), тазову {pars pelvica). До­ вжина сім'явиносної протоки 50 см, по­ перечник — З мм, просвіт становить 1/6 поперечника.

Стінка сім'явиносної протоки має три оболонки: слизову {tunica mucosa),

м'язову {tunica muscularis), зовнішню {tunica adventitia).

Слизова оболонка утворює 35 поз­ довжніх складок, в ампулах має диверти­ кули. М'язова оболонка складається із зовнішнього та внутрішнього поздовжніх і середнього колового шарів. М'язи непосмуговані. Зовнішня оболонка утворена сполучною тканиною.

5. Сім'яний канатик {funiculus spermaticus) — це комплекс органів (сім'явиносна протока, судини, нерви, м'язи, обо­ лонки), які йдуть до яєчка та над'яєчка або відходять від них. Інакше кажучи, це ком­ плекс органів, на яких підвішене яєчко з над'яєчком.

Сім'яний канатик починається від верхнього кінця яєчка і закінчується біля внутрішнього кільця пахвинного каналу. До складу сім'яного канатика входять: сім'явиносна протока, артерія сім'явинос­ ної протоки, вена сім'явиносної протоки, яєчкова артерія, яєчкова вена, яка почи­ нається у вигляді гроноподібного венозно­ го сплетення; автономне симпатичне спле­ тення сім'явиносної протоки, лімфатичні судини; залишок піхвового відростка {ves­ tigium processus vaginalis), що є рудимен­ том піхвового відростка {processus vagi­ nalis) очеревини; м'яз — підіймач яєчка {т. cremaster); фасція м'яза — підіймача яєчка {fascia cremasterica); внутрішня сім'яна фасція {fascia spermatica interna).

М'яз — підіймач яєчка, його фасція та внутрішня сім'яна фасція розглядаються як оболонки сім'яного канатика.

6. Вивчіть пухирчасті залози {діапdula vesiculosa). їх є дві — права і ліва.

Розташовуються вони позаду від сечово­ го міхура, збоку від ампули сім'явинос­ ної протоки, вище від передміхурової за­ лози, спереду від прямої кишки. Кожна залоза звужена донизу і переходить у вивідну протоку {ductus excretorius). До­ вжина пухирчастої залози 5 см, ширина — 2 см, товщина — 1 см. Зовні залози покриті зовнішньою оболонкою з м'язовими волок­ нами. Слизова оболонка утворює поз­ довжні складки.

Пухирчаста залоза має у розтягнуто­ му стані вид трубочки, завдовжки 10 — 12 см, завтовшки 0,6 — 0,7 см. Очеревина покриває тільки верхівки залоз. Пухир­ часті залози виробляють секрет, що стано­ вить рідку складову частину сперми.

7. Тепер приступіть до вивчення пе­ редміхурової залози (мал. 224). Пе­ редміхурова залоза {prostata) розташо­ вується в малому тазі. Спереду від неї розміщується задня поверхня лобкового симфізу та венозне сплетення, ззаду — пряма кишка, зверху — сечовий міхур, знизу — поперечний глибокий м'яз про­ межини.

У передміхуровій залозі розрізняють основу {basis prostatae), верхівку {apex prostatae), праву частку {lobus prostatae dexter), ліву частку {lobus prostatae sinister).

Своєю основою передміхурова за­ лоза зростається з сечовим міхуром. Ви­ ще від основи передміхурової залози розташовані пухирчасті залози, а ближче до них — ампули сім'явиносних проток (правої та лівої). Верхівка передміхурової залози обернена донизу і прилягає до по­ перечного глибокого м'яза промежини.

Залоза має передню поверхню {fades anterior), обернену до лобкового симфізу, та задню поверхню {fades pos­ terior), обернену до прямої кишки. Виділяють також нижньобічну поверхню

{fades inferiolateralis), обернену до венозно-

Мал. 224. Передміхурова залоза, пухирчаста залоза, ампула сім'явиносної протоки (вигляд спереду, передня стінка передміхурової зало­ зи, сім'яних міхурців та ампули сім'явиносної протоки частково видалені):

1 — ампула сім'явиносної протоки; 2 — сім'явиносна протока; 3 — пухирчаста залоза; 4 — вивідна протока; 5 — сім'явипорскувальна протока; 6 — передміхурова частина сечівни­ ка; 7 — сім'яний горбок; 8 — передміхуровий мішечок; 9 — передміхурова залоза; 10 — проміжна частина сечівника

го сплетення та до м'яза — підіймача відхідника.

У товщі залози проходять сечівник та дві (права та ліва) сім'явипорскувальні про­ токи. Частина залози, що розташовується позаду від сечівника, між правою та лівою сім'явипорскувальними протоками, нази­ вається середньою часткою {lobus medius), або перешийком передміхурової залози

{isthmus prostatae). Ця частина в старечому віці може гіпертрофуватися, внаслідок чо­ го стискається сечівник і ускладнюється сечовипускання, аж до повного припинен­ ня його.

Особливістю передміхурової залози є те, що вона складається з трьох видів тка­ нин: сполучної, залозистого епітелію і непосмугованих м'язових волокон. її залози­ ста паренхіма {parenchyma) являє собою окремі простатичні залозки {glandulae prostaticae). їх нараховують ЗО — 40. Це комірково-трубчасті залози. Протоки двох таких простатичних залозок зливаються, утворюючи одну спільну проточку пе­ редміхурової залози {ductuli prostatici). Та­ ким чином 15 — 20 проточків передміху­ рової залози відкриваються в передміхуро­ ву частину сечівника {pars prostatica urethrae). Непосмуговані м'язові волокна розміщуються між окремими залозками і в сукупності отримують назву м'язової ре­ човини {substantia muscularis). Унаслідок скорочення м'язових волокон передміху­ рової залози виділяється секрет залози.

Зовні передміхурова залоза покрита капсулою {capsula prostatica). Верхівка зало­ зи фіксується до глибокого поперечного м'яза промежини. Крім того, залозу фіксу­ ють парні (правий та лівий) лобково-пе­ редміхурові м'язи {m.puboprostaticus), що йдуть у стріловій площині від окістя лобко­ вого симфізу до залози.

8. Сечівник. Розгляньте на препараті анатомічні утворення передміхурової части­ ни сечівника. Це сечівниковий гребінь

{crista urethralis), на якому розташований сім'яний горбок {colliculus seminalis). У цент­ рі сім'яного горбка є заглибинка — перед­ міхуровий мішечок {utriculus prostaticus) —

гомолог піхви у жінок. Сам сім'яний горбок являє собою печеристу тканину, в якій є м'язові волокна. Слизова оболонка в межах стінок передміхурового мішечка вистелена

одношаровим призматичним епітелієм. По боках на сім'яному горбку відкриваються сім'явипорскувальні протоки. На задній стінці передміхурової частини сечівника біля сім'яного горбка, а також і на ньому, відкриваються проточки передміхурової залози.

9. Користуючись малюнками і табли­ цями, вивчіть цибулинно-сечівникові зало­ зи (мал. 225). Цибулинно-сечівникова за­ лоза {glandula bulbourethralis) — парний орган (права та ліва), розміром з горошину,

Мал. 225. Чоловічі статеві органи, сечівник. Фронтальний розріз:

1 — сечовий міхур; 2 — трикутник міхура; 3 — вічка сечоводів; 4 — міжсечовідна складка; 5 — внутрішнє вічко сечівника; 6 — передміху­ рова залоза; 7 — передміхурова частина сечівника; 8 — цибулинно-сечівникова залоза; 9 — проміжна частина сечівника; 10 — вічко протоки цибулинно-сечівникової залози; 11 — губчаста частина сечівника; 12 — човноподібна ямка сечівника; 13 — зовнішнє вічко сечівника; 14 — головка статевого члена; 15 — печеристе тіло статевого члена; 16 — ніжка статевого члена; 17 — цибулина статевого члена; 18 — губчасте тіло статевого члена; 19 — вінець го­ ловки; 20 — м'язи сечово-статевої ділянки

округлої форми, поверхня горбиста. Розміщена залоза в товщі глибокого попе­ речного м'яза промежини, позаду від проміжної частини чоловічого сечівника. Відстань між залозами — 5 — б мм. Це складна комірково-трубчата залоза. Прото­ ка цибулинно-сечівникової залози {ductus

сечівника в ділянці цибулини губчастого тіла статевого члена (bulbus penis). Вічка проток залози щілиноподібні, розташовані близько одне від одного.

10. Випишіть усі латинські назви, що стосуються даної теми.

Питання для самоконтролю

1. Які органи належать до внутрішніх чо­ ловічих статевих органів?

2. Покажіть на препараті всі внутрішні чоловічі статеві органи.

3.Яка зовнішня будова яєчка?

4.Схарактеризуйте внутрішню будову яєчка.

5.Схарактеризуйте зовнішню та вну­ трішню будову над'яєчка.

6.Що починається від хвоста над'яєчка?

7.Де починається і де закінчується сім'я- виносна протока?

8.Які частини має сім'явиносна про­ тока?

9.Що таке сім'яний канатик, де він по­ чинається і закінчується і що входить до його складу?

10.Опишіть пухирчасту залозу, куди відкривається її вивідна протока?

11.Як утворюється сім'явипорскувальна протока, куди вона відкривається?

12.Розкажіть про топографію перед­ міхурової залози.

13.Яка будова передміхурової залози?

14.Скільки передміхурових залозок має передміхурова залоза, скільки є пе­

редміхурових проточків та куди во­ ни відкриваються?

15.Що проходить через товщу передмі­ хурової залози?

16.Яка функція м'язової речовини перед­ міхурової залози?

Зовнішні чоловічі статеві органи

Необхідні препарати та наочні посібники: 1. Сагітальний розпил чо­ ловічого таза з органами. 2. Препарат зовнішніх чоловічих статевих органів. 3. Таблиці. 4. Схеми.

Методичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу

1. До зовнішніх чоловічих статевих органів належать: статевий член, чолові­ чий сечівник, калитка (див. мал. 221, 225).

2. Калитка {scrotum) являє собою міш­ коподібне випинання передньої стінки че­ ревної порожнини, в якій розміщуються яєчка. Розглядаючи шари калитки (обо­ лонки яєчка), слід запам'ятати, якому ша­ рові відповідає на передній стінці живота кожний шар стінки калитки. Розгляньте на схемі сім шарів калитки та покажіть їх на вологому препараті (мал. 226).

Шкіра калитки відрізняється від шкіри передньої стінки живота тим, що не має підшкірно-жирової клітковини, во­ на тонка, еластична, покрита волосками, має сальні та потові залози, може збира­ тися в дрібні складочки. У ній багато ела­ стичних волокон, тому шкіра калитки мо­ же розтягуватися. Калитка поділена швом калитки (raphe scroti) на дві половини.

М'ясиста оболонка (tunica dartos) відповідає підшкірній жировій клітковині передньої стінки живота. Ця оболонка має в своєму складі непосмуговані м'язо­ ві волокна, під час скорочення яких шкі­ ра калитки збирається в складочки. По середній лінії калитки м'ясиста оболонка утворює перегородку калитки (septum scroti).

Зовнішня сім'яна фасція (fascia spermatica externa) — аналог обгортальної фасції живота.

Фасція м'яза — підіймача яєчка (fas­ cia cremasterica) утворена поверхневою обгортальною фасцією живота.

М'яз — підіймач яєчка (т. cremaster) утворюється волокнами, які відщепилися від внутрішнього косого та поперечного м'язів живота. Він утворений окремими м'язовими волокнами, між; якими є проміжки. Ці волокна виходять із поверх­ невого пахвинного кільця й охоплюють яєчко у вигляді петель. М'яз складається із посмугованих волокон, але скорочується довільно.