Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

анатомія людини

.pdf
Скачиваний:
505
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
9.74 Mб
Скачать

ОЧЕРЕВИНА. ЧЕРЕВНА ПОРОЖНИНА

267

 

Отже, великий чепець має чотири

рює

печінково-дванадцятипалокишкова

шари очеревини, що звисають спереду

зв'язка.

 

 

 

 

 

 

 

від тонкої кишки. Між передніми і зад­

Вивчіть стінки чепцевої сумки: верх­

німи шарами чепця у період розвитку

ню стінку утворює хвостата частка пе­

плода є щілиноподібний простір, який

чінки, задню стінку — пристінкова оче­

з'єднується з чепцевою сумкою (вона роз­

ревина, яка покриває нижню порожнис­

ташована за малим чепцем — див. далі). У

ту вену, черевну аорту, підшлункову за­

дорослих

щілиноподібний

 

простір

лозу, ліву нирку і ліву надниркову зало­

відсутній,

він

виповнений

 

невеликою

зу. Пристінкова очеревина з підшлунко­

кількістю жирової клітковини.

 

 

 

вої залози продовжується вниз і входить

 

Починаючи з рівня II поперекового

до складу брижі поперечної ободової

хребця (де задні шари великого чепця

кишки, яка разом із цією кишкою утво­

дійшли до задньої стінки черевної по­

рює нижню стінку чепцевої сумки. Пе­

рожнини), шари

очеревини розходяться

редню стінку чепцевої сумки формують:

у двох напрямках: один шар покриває

малий чепець, задня стінка шлунка, шлун­

задню черевну стінку разом із підшлун­

ково-ободова зв'язка. Ліву стінку утворю­

ковою залозою та дванадцятипалою киш­

ють селезінка і шлунково-селезінкова та

кою, другий — переходить на поперечну

діафрагмово-селезінкова зв'язки.

 

 

ободову

кишку,

 

покриваючи

 

її

з

усіх

Частина

чепцевої сумки,

розташова­

боків, і знову повертає до задньої стінки

на безпосередньо

біля

чепцевого

отвору,

черевної

порожнини.

Унаслідок

злиття

позаду від печінково-дванадцятипалокиш-

двох

задніх шарів

великого

чепця

і двох

кової зв'язки, має назву присінка чепцевої

шарів

очеревини

поперечної

ободової

сумки

(vestibulum

bursae

omentalis). Чепце­

кишки

формується

брижа

 

поперечної

 

ва сумка у

вигляді обмежованої з

усіх

ободової

кишки

 

(mesocolum

transversum).

 

боків щілини має позаду від шлунка три

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У верхньому відділі черевної порож­

закутки.

 

 

 

 

 

 

 

нини є чепцева сумка {bursa omentalis).

Верхній

закуток

(recessus

superior)

Вона розташована ззаду від шлунка та ма­

розташований між поперековою частиною

лого чепця і являє собою порожнину, ізо­

діафрагми і хвостатою часткою печінки.

льовану від очеревинної порожнини. Роз­

Ліворуч чепцева сумка має селезінко­

гляньте на препараті чепцевий отвір (fora­

вий закуток (recessus splenicus); стінками

men omentale), який з'єднує чепцеву сум­

цього закутка є зв'язки; зверху й спере­

ку з

підпечінковим закутком

(мал.

174).

ду — шлунково-селезінкова,

а

ззаду — діа­

Отвір має чотири стінки, він невеликий

фрагмово-селезінкова.

 

 

 

 

 

за розмірами, діаметром 2 — 3 см. Пере­

Нижній закуток (recessus

inferior)

роз­

конайтеся в тому, що в нього можна вве­

ташований між шлунково-ободовокишко-

сти 1 — 2 пальці. Зверху отвір обмежова-

вою зв'язкою та брижею поперечної обо­

ний хвостатою часткою печінки, знизу —

дової кишки.

 

 

 

 

 

 

 

верхньою

частиною

дванадцятипалої

 

 

 

 

 

 

 

Очеревина у

верхньому

відділі

че­

кишки,

ззаду —

пристінковою

очереви­

ревної порожнини під діафрагмою право­

ною,

що

покриває нижню

порожнисту

руч від серпоподібної зв'язки печінки ут­

вену,

та

печінково-нирковою

 

зв'язкою.

 

ворює

піддіафрагмовии

закуток

(recessus

Передню

стінку

чепцевого

отвору

 

утво­

 

subphrenicus).

Під

правою

часткою

пе-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Травна система

268

чінки (під її нутрощевою поверхнею) є ще один закуток — підпечінковий {reces­ sus subhepaticus). Обидва закутки справа сполучаються із засліпокишковим закут­ ком через приободовокишкові борозни

(sulci paracolici), що розташовані між висхідною ободовою кишкою і бічною стінкою черевної порожнини.

Розгляньте на препараті середній відділ черевної порожнини. Між правою бічною стінкою черевної порожнини, з одного боку, сліпою і висхідною ободо­ вою кишками — з іншого розміщуються приободовокишкові борозни.

Наявність таких зв'язків зумовлює поширення запальних процесів із верх­ нього відділу очеревинної порожнини в середній і, нерідко, в нижній (порожнина таза) відділи.

На задній стінці середнього відділу черевної порожнини пристінкова очере­ вина утворює брижу тонкої кишки (mesenterium). Корінь брижі тонкої кишки

(radix mesenterii) завдовжки 18 — 22 см проходить зверху вниз і вправо від рівня II поперекового хребця, досягаючи рівня правого крижово-клубового суглоба. Роз­ гляньте на препараті брижу тонкої кишки і простежте напрямок її кореня, який пе­ ретинає черевну частину аорти, нижню порожнисту вену, правий сечовід. Звер­ ніть увагу на те, що брижа тонкої кишки утворена двома шарами очеревини, в ній проходять судини і нерви, містяться лім­ фатичні вузли і невелика кількість жиро­ вої клітковини.

Зліва від кореня брижі на задній стінці черевної порожнини знайдіть місце переходу дванадцятипалої кишки в по­ рожню — дванадцятипало-порожньокиш- ковий згин. У цій ділянці очеревина утво­ рює дві невеликі ямки — верхній дванадцятипалокишковий закуток (recessus duo-

denalis superior) і нижній дванадцятипалокишковий закуток (recessus duodenalis inferior). Вони обмежовані: справа дванад- цятипало-порожньокишковим згином, зліва — верхньою дванаддятипалокишковою складкою (plica duodenalis superior) і

нижньою дванадцятипалокишковою склад­ кою (plica duodenalis inferior). Верхня склад­ ка йде від верхівки дванадцятипало-порож- ньокишкового згину до задньої стінки че­ ревної порожнини, а нижня — від ниж­ нього краю цього згину до задньої стінки черевної порожнини. У товщі верхньої складки проходить верхня брижова вена.

Відшукайте в лівій клубовій ділянці сигмоподібну ободову кишку та її брижу

(mesocolon sigmoideum). Відгорнувши сиг­ моподібну кишку вгору і вправо, знайдіть міжсигмоподібний закуток (recessus intersigmoideus). Часом у закутку виявляють отвір.

У місці переходу клубової кишки в сліпу очеревина утворює дві клубовосліпокишкові складки — верхню та ниж­ ню (plicae superior et inferior ileocaecalis),

які проходять від клубової кишки до присередньої поверхні сліпої кишки. Над кінцевим відділом клубової кишки розта­ шований верхній клубово-сліпокишковий закуток (recessus ileocaecalis superior), під кінцевим відділом клубової кишки — нижній клубово-сліпокишковий закуток

(recessus ileocaecalis inferior).

Тепер розгляньте ділянку розташу­ вання сліпої кишки. Переконайтеся в то­ му, що сліпа кишка розміщується в правій клубовій ділянці, з усіх боків по­ крита очеревиною. Задню поверхню сліпої кишки можна побачити, тільки відтягнувши її вперед і вгору. При цьому добре видно сліпокишкові складки очере­ вини (plicae caecales), які йдуть від по­ верхні клубового м'яза до бічної поверхні

ОЧЕРЕВИНА. ЧЕРЕВНА ПОРОЖНИНА

Мал. 175. Серединний розпил чоловічого таза (схема):

1 — пряма кишка; 2 — сечовий міхур; 3 — передміхурова залоза; 4 — пристінкова очере­ вина; 5 — прямокишково-міхурова заглибина; 6 — чоловічий сечівник

сліпої кишки. Крім того, знизу й позаду від сліпої кишки розташований засліпокишковий закуток [recessus retrocaecalis). З

боків від висхідної й низхідної ободових ки­ шок є приободовокишкові борозни. До лівого згину ободової кишки від діафрагми тягнеться складка очеревини— діафрагмо- во-ободовокишкова зв'язка [lig. phrenicocolісит). Вона йде під нижнім краєм селезінки й обмежовує заглибину, що має назву се­ лезінкового закутка [recessus splenicus).

Вивчіть складки та ямки пристінкової очеревини на задній поверхні передньої стінки черевної порожнини (див. мал. 97).

Тут пристінкова очеревина утворює п'ять пупкових складок: одну серединну, дві бічні та дві присередні.

269

Мал. 176. Серединний розпил жіночого таза (схема):

1 — пряма кишка; 2 — матка; 3 — піхва; 4 — сечовий міхур; 5 — жіночий сечівник; 6 — міху- рово-маткова заглибина; 7 — прямокишковоматкова заглибина; 8 — пристінкова очеревина

Серединна пупкова складка [plica umbilicalis mediana) розташована по сере­ динній лінії між верхівкою сечового міхура і пупком, у ній розмішується волокнистий тяж — зарощена сечова протока.

З обох боків від цієї складки спускає­ ться від пупка вниз і вбік присередня пуп­ кова складка [plica umbilicalis medialis), у

ній залягає другий тяж від зарошеної пуп­ кової артерії плода.

Збоку від попередньої складки є менш помітна, але важливіша в практич­ ному сенсі бічна пупкова складка [plica umbilicalis lateralis). У товщі цієї складки розташовані нижні надчеревні артерія та вена. Між: пупковими складками розташо­ вані три парні ямки. Пригадайте, що ви їх

Травна система

уже вивчали раніше (див. "Фасція жи­ вота"). Найближче до серединної лінії, збоку від серединної пупкової складки розміщується парна надміхурова ямка

(fossa supravesicalis). Збоку від присередньої пупкової складки розміщується пар­ на присередня пахвинна ямка [fossa inguinalis medialis), яка збігається з по­ верхневим пахвинним кільцем. Збоку від бічної пупкової складки розміщується бічна пахвинна ямка (fossa inguinalis late­ ralis), яка збігається з глибоким пахвин­ ним кільцем.

Нижче від присередньої пахвинної ямки, під пахвинною зв'язкою розташо­ вується стегнова ямка (fovea femoralis), що збігається із внутрішнім кільцем стегно­ вого каналу.

Приступіть до вивчення нижнього відділу черевної порожнини, він локалізує­ ться в малому тазі, де очеревина утворює складки і закутки.

Нутрощева очеревина покриває сиг­ моподібну кишку і продовжується на пряму кишку.

У чоловіків очеревина з прямої кишки продовжується на пухирчасті залози, задню та верхню стінки сечового міхура (мал. 175). Між прямою кишкою і сечовим міхуром у чоловіків утворюється прямокишково-міху- рова заглибина (excavatio rectovesicalis).

Вивчіть, топографію очеревини малого таза у жінок (мал. 176). Очеревина з перед­ ньої поверхні середньої третини прямої киш­ ки переходить на задню стінку верхньої час­ тини піхви, а далі піднімається вгору, покри­ ваючи дно та тіло матки, за винятком її країв, маткові труби і переходить на сечовий міхур. Порожній сечовий міхур покритий очеревиною екстраперитонеально, наповне­ ний — покривається мезоперитонеально.

У малому тазі у жінок між маткою і пря­ мою кишкою утворюється прямокишково-

маткова заглибина (excavatio rectouterina). Во­ на обмежована з боків однойменними склад­ ками (plicae rectouterinae). Між маткою і сечо­ вим міхуром розташована мгхурово-маткова заглибина (excavatio vesicouterina).

5. Для визначення функціонального значення очеревини в житті людини не­ обхідно ознайомитися з її гістологічною будовою. Очеревина складається із шести шарів: 1) мезотелію; 2) власної пластинки; 3) поверхневого волокнистого калагенового шару; 4) поверхневої дифузної елас­ тичної сітки; 5) глибокої поздовжньої ела­ стичної сітки; 6) глибокого решітчастого колагеново-еластичного шару. Мезотелій очеревини представлений шаром плоских клітин. Власна пластинка в поверхневій частині гомогенна, в глибокій частині складається з ніжного сплетення сітчас­ тих волокон. Інші чотири шари забезпе­ чують щільність та міцність очеревини. Ці особливості будови слід враховувати під час проведення оперативних втру­ чань на черевній порожнині.

Очеревина характеризується висо­ кою чутливістю, в ній зосереджена вели­ ка кількість нервових волокон, які утво­ рюють поверхневе нервове сплетення під мезотелієм і глибоке — в колагеново-ела­ стичному шарі.

Під очеревиною розташована вели­ ка кількість кровоносних і лімфатичних судин. Клітинні елементи очеревини (малодиференційовані фібробласти, гістіоцнти, лімфоцити, тканинні базофіли та ін.) зосереджені в основному в її глибокому решітчастому колагеново-еластичнсшш шарі, де вони розташовані по ходу судин.

Вивчіть основні функції очеревинжОскільки очеревина постійно продукти серозну рідину, ознайомтесь з >шЫ ханізмом її циркуляції в очеревинній по­ рожнині. Серозна рідина постійно онови

ОЧЕРЕВИНА. ЧЕРЕВНА ПОРОЖНИНА

люється завдяки процесам виділення та всмоктування, які відбуваються одночас­ но. Раніше помилково вважали, що в будь-якій ділянці поверхні очеревини ці процеси відбуваються одночасно. Однак насправді є три типи по-різному дифе­ ренційованих ділянок очеревини: ви­ дільні, всмоктувальні і майже індифе­ рентні стосовно порожнинної рідини.

До видільних ділянок очеревини на­ лежать брижа тонкої кишки, широкі зв'язки матки; до всмоктувальних діля­ нок — пристінкова очеревина діафраг­ ми, брижа сигмоподібної ободової киш­ ки, а також заглибини малого таза: у чо­ ловіків прямокишково-міхурова загли­ бина, у жінок — прямокишково-маткова заглибина. Протягом доби виробляється

івсмоктується близько 60 л рідини.

Увсмоктувальних ділянках очереви­ ни є відповідні щілини — так звані всмоктувальні люки, тобто отвори, які внаслідок скорочення діафрагми та рухів розширюються, рідина виводиться з оче­ ревинної порожнини і спрямовується в лімфатичні судини. У ділянці люків оче­ ревина перфорована мікроскопічними отворами, через які проходять різні за­ вислі частинкиЧ клітини (під час видиху отвори розширюються). Особливістю діафрагмової очеревини є здатність не тільки енергійно всмоктувати рідину, а й розчинені в ній різні речовини, клітини і частинки. Неозброєним оком можна роз­ глянути стовщені білуваті або забарвлені лімфатичні судини.

Циркуляція серозної рідини має важливе фізіологічне значення, особли­ во за наявності патологічних процесів у черевній порожнині. Порушення такої циркуляції у хворих із запаленням очере­ вини призводить до посилення процесів всмоктування різних отруйних речо­

вин — продуктів життєдіяльності мікро­ бів, що спричинюється до летальних наслідків. У всмоктувальних ділянках очеревини в підсерозному прошарку розміщені густа сітка лімфатичних капілярів і різні клітинні макрофаги, тоді як в ділянках, які виділяють серозну рідину, під очеревиною розташовані пе­ реважно кровоносні капіляри, що вироб­ ляють транссудат. Циркуляція рідини в черевній порожнині відбувається по колу за годинниковою стрілкою: від піддіафрагмової ділянки вліво між низхідною ободовою кишкою і бічною стінкою оче­ ревинної порожнини у заглибини малого таза, потім — між висхідною ободовою кишкою і бічною стінкою очеревинної порожнини до діафрагми.

Тепер перейдемо до вивчення бар'єр­ них функцій очеревини. Функція очереви­ ни характеризується наявністю двох типів бар'єрів — серозно-гематолімфатичного бар'єра волокнистого типу і серозно-гема- толімфатичного бар'єра клітинного типу.

Бар'єр волокнистого типу здійснює надійний заслін на шляху проникнення в кров та міжклітинну рідину екзо- й ендо­ генних чинників (таких як мікроби, ток­ сини, патогенні продукти розщепленя то­ що). Це забезпечується шарами очереви­ ни зі щільними волокнистими структура­ ми (колагеновими і еластичними волок­ нами) та гістіоцитами очеревини.

Бар'єр клітинного типу затримує хвороботворні агенти, запускаючи ме­ ханізм клітинного імунітету. Цей процес відбувається за участі реактивних лімфа­ тичних клітин, що здатні до фагоцитозу, густої сітки лімфоїдних капілярів крово­ носних судин.

Підсумовуючи вивчене, необхідно зауважити значення анатомії та фізіології

РОЗВИТОК ТРАВНОЇ СИСТЕМИ ЛЮДИНИ

Розвиток травної системи людини

Необхідні препарати та наочні посібники: 1. Препарати окремих органів травної системи. 2. Схеми, таблиці.

Методичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу

1. Процес еволюційного розвитку внутрішніх органів підтверджує спільність їх походження. У зародка на ранніх стадіях ембріонального розвитку утворюються зяб­ рові дуги та щілини, з яких потім форму­ ються інші органи.

На 3-й тиждень ембріонального роз­ витку виникає первинна кишка, яка скла­ дається з двох шарів: внутрішнього — енто­ дерми і зовнішнього — мезодерми. У цей час передній та задній кінці зародка загина­ ються і починається поділ первинної кишки на три відділи: передній, середній та задній.

У 4 — 5-тижневих ембріонів у ділян­ ці голови та у хвостовій частині тіла з'яв­ ляються дві заглибини, які поступово по­ глиблюються, доходячи до сліпих кінців первинної кишки, а потім прориваються, утворюючи ротовий та клоачний отвори кишки. На наступних етапах розвитку клоака поділяється на відхідникову й се­ чово-статеву частини. На 2-му місяці роз­ витку в зародка з ротової порожнини розвивається передня частина ротової порожнини, а з переднього відділу перед­ ньої кишки — задня частина ротової по­ рожнини, слинні залози, щитоподібна за­ лоза, язик та глотка. Водночас утво­ рюється стравохід, потім — шлунок і ам­ пула дванадцятипалої кишки. На місці майбутнього шлунка утворюється значне

розширення кишки. Трохи нижче і позаду від майбутнього шлунка із середньої киш­ ки з'являються випини— зачатки під­ шлункової залози та печінки. З тієї ж киш­ ки розвивається тонка кишка і початковий відділ товстої кишки (сліпа кишка, ви­ східна і права половина поперечної ободо­ вої кишки, печінка та підшлункова залози). Із задньої кишки утворюється кінцевий відділ товстої кишки (ліва половина попе­ речної ободової кишки, низхідна ободова, сигмоподібна та пряма кишки).

Поряд зі швидким ростом нейрокраніальної частини голови зародка з по­ чаткового відділу передньої кишки швид­ ко розвивається зябровий апарат, який становить основу майбутньої лицевої час­ тини голови.

Зябровий апарат нараховує 5 пар зя­ брових . кишень і зябрових дуг. Зяброві щілини у людей не утворюються. Зяброві кишені розташовуються між ділянками тканин, які отримали назву нутрощевих та зябрових дуг (мал. 177).

Найбільшою є перша нутрощева дуга, яка називається нижньощелепною. З неї утворюються зачатки верхньої і нижньої щелеп, а також молоточок і коваделко. Друга нутрощева дуга носить назву під'язикової, з неї розвиваються малі роги під'язикової кістки і стремінце. Перша зя­ брова дуга бере участь у формуванні під'язикової кістки (тіла і великих рогів) та

щитоподібного хряща. Найменша, друга,

зяброва дуга зростається з третьою.

Із зябрових кишень формуються різні органи. З першої пари зябрових кишень утворюються порожнини се­ реднього вуха та слухові труби; друга пара зябрових кишень дає початок роз­ витку піднебінним мигдаликам; з тре­ тьої та четвертої пар зябрових кишень

35 — 3-960

274

Травна система

 

Мал. 177. Схема розташування нутрощевих і зяб­ рових дуг та їх похідних (за А.П. Бистровим):

1— перша нутрощева дуга (щелепна); 2 — друга нутрощева дуга (під'язикова); 3— мо­ лоточок; 4 — коваделко; 5 — стремінце; 6 — шилоподібний відросток; 7 — шилопід'язикова зв'язка; 8 — малий ріг під'язикової кістки; 9 — тіло під'язикової кістки; 10 — великий ріг під'язикової кістки; 11 — щитоподібний хрящ; (І — V — номери зябрових дуг)

виникають зачатки прищитоподібних залоз та загруднинної залози. З пе­ редніх відділів перших трьох зябрових кишень формуються зачатки язика та щитоподібна залоза.

2. Розвиток ротової порожнини по­ чинається з формування вузької щілини, обмежованої п'ятьма відростками зябро­ вих дут (мал. 178). Верхній край ротової щілини утворений непарним лобовим відростком і розташованим збоку від ньо­

го парним верхньощелепним відростком. Нижній край ротової щілини обмежований двома нижньощелепними відростка­ ми, які, так само, як верхні відростки, є похідними першої зябрової дуги. Перера­ ховані відростки не тільки обмежовують ротову порожнину, а й утворюють стінки ротової западини майбутніх ротової і но­ сової порожнин. Нижньощелепні відро­ стки зростаються і формують нижню ще­ лепу, м'які частини обличчя, нижню губу. Іноді спостерігається відсутність зрощен­ ня нижньощелепних відростків. Це до­ сить рідкісний дефект розвитку — сере­ динне розщеплення нижньої щелепи.

Парні верхньощелепні відростки ут­ ворюють верхню щелепу, піднебіння і відповідні м'які частини обличчя. Верхньо­ щелепні відростки зростаються між: со­ бою, а між: ними по серединній лінії вкли­ нюється серединний носовий відросток за­ родка. Цей відросток утворює носову пе­ регородку і частину твердого піднебіння, де формується середня частина верхньої губи та її жолобок. Зрощуючись з верхнь­ ощелепними відростками, носовий відрос­ ток відокремлює ротову порожнину від но­ сової. Однак верхньощелепні відростки мо­ жуть залишатися незрощеними після наро­ дження, тоді між ними зберігається щілина твердого піднебіння, або вовча паща (pala­ tum fissum, seu Іиріпшп). Можливі випадки, коли не зрощується верхня губа, яка стає схожою на губу зайця, звідки і назва цієї вади — заяча губа (labium leporinum).

Оскільки місце зрощення названих від­ ростків розташоване збоку від серединної лінії, щілина на верхній губі теж розташо­ вується збоку і може бути однобічною або двобічною. Кінцеві складові ротової по­ рожнини формуються частково з ектодер­ ми ротової порожнини (емаль зубів та епі­ телій передньої частини ротової порожни-

РОЗВИТОК ТРАВНОЇ СИСТЕМИ ЛЮДИНИ

ни) і частково з ектодерми первинної киш­ ки (епітелій язика та слинні залози).

3. Язик утворюється з парних та не­ парних зачатків на вентральній стінці глот­ ки в ділянці першої і другої зябрових дуг. На межі між майбутньою передньою та задньою частинами язика епітелій втя­ гується й утворюється щитоподібна залоза. Місце початку цього втягнення збе­ рігається у дорослої людини у вигляді слі­ пого отвору, з якого розвивається пере­ шийок щитоподібної залози. Іноді цей отвір не зарощується і зберігається у ви­ гляді протоки (ductus thyroglossus), яка з'єднує ротову порожнину із щитоподіб­ ною залозою.

4.Зуби в зародка людини розвива­ ються з ектодерми, що покриває краї верхньощелепного та нижньощелепного відростків. Спочатку утворюється ектодермальне стовщення по краю майбутнього коміркового відростка. Потім ця пластин­ ка заглиблюється в мезенхіму коміркового відростка, де з неї формуються зуби. З ме­ зенхіми утворюється тільки пульпа зубів.

5.Слинні залози формуються з епі­ телію первинної ротової порожнини. Роз­ ростання епітелію бічних поверхонь рото­ вої порожнини дають початок малим щіч­ ним слинним залозам, верхньої стінки — піднебінним, у ділянці губ — губним.

Упродовж 8 — 9-го тижня утворю­ ються протоки та кінцеві комірки привуш­ них слинних залоз. Підщелепні слинні за­ лози з'являються наприкінці 6-го тижня у вигляді клітинних тяжів з епітелію первин­ ної ротової порожнини, потім поступово змішуються у піднижньощелепну ямку.

Під'язикові слинні залози з'являють­ ся наприкінці 7-го тижня на дні ротової порожнини.

6. Розвиток порожнини глотки від­ бувається на початку 2-го місяця. Головна

Мал. 178. Голова зародка людини. Вигляд спереду:

1 — бічний носовий відросток; 2 — середній носовий відросток; 3 — верхньощелепний відросток; 4 — нижньощелепний відросток; 5 — лобовий відросток; 6 — зачаток ока

частина передньої кишки диференцію­ ється в глотку. При цьому зяброві кише­ ні, як уже зазначалось, перетворюються на дефінітивну глотку. З передньої части­ ни відділу первинної глотки формується гортань.

7. Розвиток стравоходу. Частина пе­ редньої кишки нижче від глотки зву­ жується і, починаючи з 4-го тижня, пере­ творюється на стравохід. Спочатку стра­ вохід короткий, потім він видовжується, а на місці переходу в шлунок звужується. У цій ділянці коловий шар м'язів стов­ щується. Крім того, формується ще два звуження: у початковій частині в місці переходу з глотки, а також у ділянці дути аорти і роздвоєння трахеї. Таким чином, є три звуження стравоходу. Зверху в кра­ ніальному відділі на стравохід нашарову-

35*

Травна система

ються м'язи мезодермального походжен­ ня, створюючи посмуговану м'язову тка­ нину.

8. Розвиток шлунка. Наприкінці 4-го тижня розвитку нижче від стравоходу пе­ редня кишка починає розширюватись і на 6-й тиждень визначається як добре розвинений резервуар, який за формою нагадує дефінітивний шлунок. У нього формується велика кривина на місці дор­ сальної частини та мала кривина в ділянці вентральної стінки. Одночасно з ростом відбувається поворот шлунка вправо таким чином, що його ліва по­ верхня стає передньою, а права — зад­ ньою. Дорсальна випукла частина, май­ бутня велика кривина, спрямована вниз та вліво, а ввігнута передня частина, май­ бутня мала кривина, спрямована вгору та вправо. Таке обертання шлунка призво­ дить до скручення кінцевого відділу стра­ воходу вправо. Разом з обертанням шлун­ ка змінюється положення дорсальної та вентральної бриж. Дорсальна брижа внаслідок обертання шлунка зі стрілового положення переходить у поперечне. При­ скорений її ріст призводить до видовжен­ ня вліво і вниз, поступового створення великого чепця (мал. 179, а, б).

9. Розвиток тонкої та товстої кишок відбувається наприкінці 1-го місяця ембріо­ нального розвитку. Створюється кишкова, або шлункова, петля, яка верхівкою зроще­ на з пупковим кільцем і жовтковою стеб­ линкою (див. мал. 179). Верхня частина пупкової петлі від шлунка до жовткової стеблинки носить назву верхньої ніжки петлі, а нижня частина — нижньої ніжки. З верхньої ніжки пупкової петлі утворю­ ються дванадцятипала, порожня кишки і більша частина клубової кишки; а з ниж­ ньої ніжки — кінцевий відділ клубової кишки і вся товста кишка. У. нижній

ніжці наприкінці 5-го тижня розвитку стає помітним невелике розширення, яке є початком розвитку сліпої кишки.

Протягом 2 — 3 міс внутрішньоутробного розвитку розвивається тонка кишка, яка здійснює обертання за годин­ никовою стрілкою на 180°. Унаслідок та­ кого обертання сліпа кишка зміщується в праве верхнє положення, а потім обер­ тається вправо і вниз на 90°, тобто проти годинникової стрілки. Таким чином тов­ ста кишка створює правий і лівий згини.

10. Розвиток печінки і підшлункової залози відбувається на 4-й тиждень роз­ витку. На вентральній поверхні ентодермального покриву середньої кишки вини­ кає виріст — зачаток майбутньої печінки. З верхньої його частини розвивається печінка, з нижньої — жовчний міхур. У процесі розвитку печінки вентральний відділ брижі перетворюється на серпо­ подібну зв'язку печінки, а задній — на малий чепець. Серпоподібна зв'язка фік­ сує печінку біля передньої стінки черев­ ної порожнини та діафрагми, а малий че­ пець розташовується зверху і справа між печінкою, а знизу і зліва — між шлунком і дванадцятипалою кишкою.

Підшлункова залоза утворюється з двох ектодермальних згинів первинної кишки — дорсального та вентрального. З'єднавшись, вони утворюють зачаток підшлункової залози, який вростає між шарами дорсальної брижі. Унаслідок обертання шлунка, росту печінки та ре­ дукції дорсальної частини брижі дванад­ цятипала кишка розташовується на задній стінці черевної порожнини разом з підшлунковою залозою. Ці органи по­ криваються очеревиною екстраперитонеально і втрачають рухомість. Кожен із за­ чатків має свою вивідну протоку: з прото­ ки дорсального зачатка утворюється го-

Травна система

Мал. 180. Схема вад розвитку верхньої губи:

а — однобічна щілина верхньої губи; б — двобічна щілина верхньої губи: 1,3 — щілина між середнім носовим і верхньощелепним (2, 4) відростками

Мал. 181. Схема вад розвитку твердого піднебіння:

а — правобічне розщеплення верхньої губи і твердого піднебіння; б — двобічне розщеплення верхньої губи і твердого піднебіння:

1 — губний жолобок; 2 — міжщелепна ділянка; 3 — дефектна піднебінна перетинка; 4 — піднебінний відросток; 5 — язичок

ловна підшлунковозалозова протока, а з протоки вентрального зачатка — до­ поміжна протока.

11. Важливо знати варіанти та ано­ малії органів травлення. У зв'язку з по­ рушенням ембріонального розвитку після народження дитини іноді спос­ терігають різного роду вади верхньої гу­

би. Серед них досить часто трапляється щілина верхньої губи, розташована дещо збоку від верхньогубного жолобка, тобто на місці зрощення серединного і верхньо­ щелепного відростків. Таку щілину верх­ ньої губи називають заячою (мал. 180). При цьому щілина верхньої губи частко­ во або повністю розділяє її на праву та