анатомія людини

Ротова порожнина та її органи. Ротові залози

Необхідні препарати та наочні посібники: 1. Препарати розрізу грудної та черевної порожнин. 2. Скелет. 3. Цілий череп. 4. Сагітальний розпил го­ лови з відпрепарованими слинними зало­ зами. 5. Препарати язика, верхньої та нижньої щелеп із зубами, препарати ок­

ремих зубів.

Методичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу

1. Травна система (systema digestoriит) складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкої та товстої кишок, печінки, підшлункової за­ лози.

2. Ротова порожнина (cavitas oris) є початком травної системи, розташована в нижній частині голови. Спереду вона обмежована губами, збоку (справа та злі­ ва) — щоками, зверху — піднебінням, зни­ зу — надпід'язиковими м'язами. Ззаду че­ рез широкий отвір зів ротової порожнини сполучається з глоткою (мал. 137 — 139). У ротовій порожнині розташовані зуби, язик, у неї відкриваються протоки вели­ ких і малих слинних залоз. Ротову порож­ нину поділяють на присінок рота та влас­ не ротову порожнину (див. мал. 137). Присінок рота (vestibulum oris) має ротову щілину (rima oris), що розміщена горизон­ тально між: верхньою й нижньою губами.

Мал. 137. Ротова порожнина. Глотка. Сагі­

тальний розпил голови та шиї:

1 — верхня губа; 2 — нижня губа; 3 — тверде

піднебіння; 4 — м'яке піднебіння; 5 — язик;

6 — носова частина глотки; 7 — глотковий от­

вір слухової труби; 8 — ротова частина глотки; 9 — гортанна частина глотки; 10 — гортань

Ззовні присінок обмежований щоками, з обох боків від ротової щілини губи зрощу­ ються, переходять одна в одну й утворю­ ють кут рота (angulus oris). Зовнішня по­ верхня губ— це шкірна частина [pars cutanea), внутрішня — слизова оболонка (pars mucosa), між ними розташована

Мал. 138. Ротова порожнина. Зів:

1 — піднебінно-язикова дужка; 2 — піднебінноглоткова дужка; 3 — піднебінний мигдалик; 4 — піднебінний язичок; 5 — спинка язика; 6 — перешийок зіва

проміжна частина (pars intermedia).

Проміжна частина зовнішньо схожа на слизову оболонку з численними сосочка­ ми, з тонким шаром зроговілого епітелію, сальними залозами, але без слизових за­ лоз. На шкірі верхньої губи по середній лінії йде верхньогубний жолобок (philtrum), що закінчується горбком (tuberculum).

У товщі губ міститься коловий м'яз рота, а внутрішня поверхня їх покрита слизовою оболонкою, яка продовжується на коміркові відростки верхньої та ниж­ ньої щелеп, щільно зростається з їх окістям й утворює ясна (gingivae). По се­ редній лінії між: губами та яснами слизова оболонка стовщується й утворює дві

Мал. 139. Ротова порожнина. Глотка. Са - тальний розпил голови та шиї:

1 — присінок рота; 2 — власне ротова порсшні нина; 3— піднебінно-язикова дужка; 4 — ~ і- небінно-глоткова дужка; 5 — піднебінний миг­ далик; 6 — глотковий отвір слухової труби: ~ — глотковий мигдалик; 8 — носова частина глотши 9 — ротова частина глотки; 10 — гортанна >а& тина глотки; 1 1 — гортань; 12— м'яке небіння; 13 — тверде піднебіння; 14 — борідно-язиковий м'яз; 15 — підборідно-під"' ковий м'яз

віку жирове тіло щоки призводить до стовщення стінки ротової порожнини і тим самим зменшує атмосферний тиск на неї, що сприяє процесу ссання. На слизовій оболонці щоки в присінку рота навпроти верхнього другого великого кутнього зуба відкривається вивідна про­ тока привушної слинної залози.

3. Використовуючи препарати, пе­ рейдіть до вивчення зубів (мал. 140 — 142).

Зуби (dentes) розташовані на межі між присінком рота та власне ротовою порожниною. Структура зубів дещо інша, ніж структура кісток, однак вони схожі за своїми хімічними та фізичними властивостями. У дорослої людини буває 32 зуби, які називають постійними

[dentes permanentes), а у дітей 20 молоч­ них зубів (dentes decidui).

Використовуючи препарати і малюн­ ки, вивчіть загальну будову зуба. У кожно­ му зубі розрізняють кілька частин. Части­ на, яка виступає над яснами, називається коронкою зуба (corona dentis), а частина, яка розміщена в зубній комірці, — коре­ нем зуба (radix dentis). У клінічній прак­ тиці розрізняють анатомічну коронку зу­ ба, вкриту емаллю і клінічну — частину зуба, що виступає над яснами. Дещо зву­ жена частина зуба, розміщена між корон­ кою та коренем зуба, називається ший­ кою зуба (cervix dentis). Коронка має кілька поверхонь. Поверхню, обернену до зуба протилежної щелепи, називають змикальною поверхнею (facies occlusalis). Поверхня, що обернена до присінка, на­ зивається присінковою поверхнею (facies vestibularis), до язика — язиковою (facies lingualis), а до поверхні сусіднього зуба — контактною поверхнею (facies approximalis). Контактних поверхонь у кожно­ му зубі є дві: ближча поверхня (facies mesialis), обернена до присереднього зуба, і

дальша поверхня (facies distalis), оберне­ на до кутніх зубів. Коронки зубів утворю­ ють зубні дуги: верхньощелепну (arcus dentalis maxillaris) і нижньощелепну (arcus dentalis mandibularis).

Вивчіть внутрішню будову зуба. Ос­ новна речовина зуба — дентин (dentinum). Вона досить міцна, на відміну від кістки не має клітин, гаверсових каналів, судин. На коронці зуба, поверх дентину розміщена найтвердіша тканина організму — емаль (епатеїит). Вона побудована з довгих призм, осі яких спрямовані перпендику­ лярно до дентину. Слід запам'ятати, що дентин розвивається з мезенхіми, емалеві призми — з епітеліальних клітин ектодер­ ми. Зовнішній шар емалі захищає її від руйнівної дії хімічних речовин їжі. Дентин кореня та шийки зуба покритий цементом (cementum), що гістологічно нагадує кістку. Корінь зуба розміщений у зубній комірці (alveolus dentalis) і щільно зрощується з її окістям. Шийка зуба покрита слизовою оболонкою ясен.

У середині зуба розташована невели­ ка зубна порожнина (cavitas dentis). Вона поділяється на коронкову порожнину

(cavitas coronae) і канал кореня зуба (canalis radicis dentis). Канали коренів зу­ ба відкриваються на верхівках коренів

(apex radicis dentis) дуже маленькими от­ ворами верхівки кореня зуба (foramen apicis radicis dentis). Порожнина зуба ви­ повнена пульпою зуба (pulpa dentis), до складу якої входять пухка сполучна тка­ нина, кровоносні судини, нерви, які про­ ходять через отвори і канали коренів зу­ ба (див. мал. 142).

За формою коронки, особливостями будови і виконуваною функцією всі зуби поділяються на різці, ікла, малі кутні зуби, великі кутні зуби. Розгляньте їх на окре­ мих препаратах зубів і вивчіть їх будову.

Насамперед слід з'ясувати, що в пра­ ктичній медицині кількість зубів прийня­ то зображувати зубною формулою: в чи­ сельнику позначають верхні, а в знаменни­ ку — нижні зуби. Напрямок розташування зубів починають від серединної площини назовні: різці, ікла, малі кутні зуби, великі кутні зуби.

Формула постійних зубів:

Формула молочних зубів:

У чисельнику і знаменнику числа відо­ бражають кількість зубів послідовно, почи­ наючи з різців, на кожній верхній щелепі та половині нижньої щелепи. Таким чином, у людини число постійних зубів однакове для верхньої і нижньої щелеп з кожного боку: 2 різці, 1 ікло, 2 малих кутніх і 3 великих кутніх зуби. У формулі молочних зубів нуль означає, що серед них відсутні малі кутні зу­ би, а великих кутніх зубів з кожного боку на обох щелепах тільки по два. У дорослої лю­ дини кожна зубна дуга містить по 16 зубів.

Тепер вивчіть на препаратах особли­ вості будови окремих зубів.

Різці (dentes incisivi) розміщені по бо­ ках від серединної площини. Розрізняють присередні та бічні різці; коронка їх має до­ лотоподібну форму з опуклою губною та увігнутою язиковою поверхнями. Верхні різці дещо більші за нижні. Корені різців довгі, конусоподібної форми.

Ікла {dentes canini) — найдовші зуби, по два зверху та знизу, розміщені за різця­ ми. Мають масивну коронку конусоподіб­ ної форми та довгий корінь.

Мал. 142. Будова зуба (схема). Сагітальний розпил:

1 — емаль; 2 — дентин; 3 — коронкова порож­ нина; 4 — канал кореня зуба; 5 —цемент; 6 — зубне окістя (періодонт); 7— зубна комірка; 8 — ясна

Малі кутні зуби (dentes premolares),

яких по два на кожній верхній щелепі та на кожній половині нижньої (два правих та два лівих), розміщені за іклами. На змикальній поверхні зуби мають два конічних горбки. Корені нижніх малих кутніх зубів прості, одиночні, конічної форми, а верхні іноді розщеплені або подвійні, мають щічну та язикову частини.

Великі кутні зуби (dentes molares),

яких по три на кожній половині зубної ду­ ги, розміщені за малими кутніми зубами.

Травна система

220

На змикальній поверхні коронки проходять під прямим кутом одна до од­ ної дві борозни, що розділяють чотири вістря — два щічних та два язикових. На коронці першого зуба в більшості ви­ падків буває п'ять вістер. Великі кутні зу­ би мають масивну, кубічної форми ко­ ронку. Треті великі кутні зуби {dens molaris tertius) називають ще зубами муд­ рості, вони прорізуються в 16 — ЗО років, коронка їх менших розмірів і має чотири або три вістря. Верхні великі кутні зуби мають по три корені (один язиковий та два присінкових — передній і задній), а нижні — по два — передній та задній. Корені нижнього зуба мудрості значно коротші, нерідко зливаються в спільний конус.

Слід відзначити, що молочні зуби зага­ лом схожі на постійні, являючи собою зменшену їх копію (див. мал. 141). Вони ма­ тово-білого з голубизною кольору (постій­ ні — з жовтуватим відтінком), емаль у них більше розвинена, завдяки чому шийка різко відокремлюється від коронки. Корені зубів розвинені гірше, ніж; коронки. Корені кутніх зубів сильно розходяться.

Особливу увагу необхідно звернути на терміни росту зубів. Прорізуються вони

впостнатальний (після народження) період

упевний час та в певному порядку. У груд­ них дітей поява молочних зубів відображає загальні процеси формування кісток скеле­ та і засвоєння мінеральних речовин. За­ пізнення термінів прорізування молочних зубів може бути показником розвитку рахіту.

Звичайно прорізування молочних зу­ бів починається наприкінці першої та на початку другої половини першого року життя дитини. Спочатку прорізуються присередні різці (причому завжди всі нижні зуби прорізуються раніше, ніж від-

Середні терміни прорізування молочних зубів

повідні верхні), потім прорізуються бічні різці, перші кутні зуби, ікла і, нарешті, другі кутні зуби. Можуть траплятися відхи­ лення від середніх термінів: дитина може народитися з уже прорізаними різцями, бу­ ває, що поява їх запізнюється або пору­ шується порядок їх появи. Тепер вивчіть порядок прорізування постійних зубів.

Період із початку 3-го року життя ди­ тини і до кінця 6 — 8-го року (тобто з мо­ менту появи останнього молочного зуба і до початку росту першого постійного зуба) називають періодом спокою — в ці роки функціонують молочні зуби.

Середні терміни прорізування постійних зубів

Трапляються випадки, коли треті ве­ ликі кутні зуби (зуби мудрості) не вирос­ тають, тоді у людини буває 28 постійних зубів.

Змикання верхньощелепної та ниж­ ньощелепної зубних дуг називають при­ кусом. Прикуси бувають нормальні та па­ тологічні. Нормальний прикус характери­ зується тим, що зуби верхньої щелепи (різці) заходять спереду на нижні, останні зуби (ікла, кутні малі та великі) стикають­ ся з відповідними зубами нижньої щеле­ пи, але розміщені збоку від них. Справа в тому, що коронки верхніх різців ширші від коронок нижніх і покривають своїм різальним краєм не тільки коронки різців, а також і присередню половину коронок ікол. Трапляються різні варіанти або ано­ малії прикусу: 1) прямий прикус — верхні різці не прикривають спереду нижніх, а сходяться з ними різальними краями; 2) верхній ряд зубів виступає вперед через надмірний розвиток верхніх щелеп; 3) верхній ряд зубів розташовується позаду від нижнього ряду, що зумовлено над­ мірним розвитком нижньої щелепи; 4) ко­ сий, або зигзагоподібний, прикус — верх­ ній ряд зубів зміщений відносно нижнього в правий чи лівий бік. Крім того, бувають варіанти щодо кількості зубів, а також бу­ дови і кількості коренів.

4. За зубними дугами розташована власне ротова порожнина [cavitas oris propria), яка заповнена язиком (див. мал. 137). Верхню стінку власне ротової по­ рожнини утворює піднебіння [palatum), яке поділяють на тверде піднебіння [pala­ tum durum) та м'яке піднебіння [palatum molle). З'ясуйте на препараті, що тверде піднебіння відокремлює ротову порожни­ ну від носової порожнини. Кісткову осно­ ву твердого піднебіння становлять піднебінні відростки верхньої щелепи та

горизонтальні пластинки піднебінних кісток. Слизова оболонка, що покриває тверде піднебіння, стовщена і щільно зро­ щена з окістям. У передній частині твер­ дого піднебіння розміщено кілька попе­ речних піднебінних складок [plicae palatiпае transversae), різцевий сосочок [papilla incisiva), a no середині проходить під­ небінне шво [raphe palati).

Розгляньте м'яке піднебіння, воно є продовженням твердого піднебіння і яв­ ляє собою два шари слизової оболонки, між якими розташовані піднебінний апо­ невроз [aponeurosis palatina) та м'язи. М'яке піднебіння відносять до зіва, що являє собою межу між власне ротовою порожниною і ротовою частиною глотки. М'яке піднебіння має три частини: піднебінну завіску [velum palatinum), піднебінний язичок [uvula palatina) та дві пари дужок. Піднебінна завіска під дією м'язів підіймається, рухається назад до задньої стінки глотки і відокремлює в процесі ковтання їжі ротову частину глот­ ки від її носової частини. Середня части­ на завіски має піднебінний язичок. Від завіски в обидва боки та вниз відходять піднебінні дужки: передня — піднебінноязикова [arcus palatoglossus) і задня — піднебінно-глоткова [arcus palatopharyngeus). Піднебінно-язикові дужки обмежо­ вують отвір, який називають переший­ ком зіва [isthmus faucium). Між піднебінно-язиковою та піднебінно-глотко­ вою дужками з обох боків від зіва розташо­ вана мигдаликова ямка [fossa tonsillaris), в якій міститься піднебінний мигдалик [tonsilla palatina; мал. 138, 139).

Після засвоєння будови м'якого піднебіння перейдіть до вивчення його м'язів.

М'яз — підіймач піднебінної завіс­ ки [т. levator veli palatini) починається від

нижньої поверхні кам'янистої частини скроневої кістки попереду від зовнішньо­ го сонного отвору та від хряща і перетин­ частої частини слухової труби, спус­ кається вниз та присередньо і прикріп­ люється до піднебінного апоневрозу. Фун­ кція: піднімає м'яке піднебіння.

М'яз — натягувач піднебінної завіс­ ки (т. tensor veli palatini) починається від хрящової та перетинчастої частин слухо­ вої труби та основи присередньої плас­ тинки крилоподібного відростка, човно­ подібної ямки, ості клиноподібної кістки, огинає крилоподібний гачок, повертає під прямим кутом присередньо і прикріплює­ ться до піднебінного апоневрозу. Функція: напружує м'яке піднебіння, відкриває глотковий отвір слухової труби.

М'яз язичка (т. uvulae) починається від задньої носової ості піднебінної кістки і закінчується в товщі кінчика язичка. Функція: піднімає язичок і тягне його назад.

Піднебінно-язиковий м'яз (т. pala­ toglossus) проходить у товщі піднебінноязикової дужки. Починається від краю кореня язика і прикріплюється до підне­ бінного апоневрозу. Функція: тягне під­ небінно-язикові дужки вниз, звужуючи зів.

Піднебінно-глотковий м'яз (т. раїаtopharyngeus) розмішується в товщі підне­ бінно-глоткової дужки. Починається від задньої стінки гортанної частини глотки і прикріплюється до піднебінного апонев­ розу. Функція: натягає піднебінно-глоткові дужки, опускає піднебінну завіску вниз і тягне її назад так, що остання своїм віль­ ним краєм досягає задньої стінки глотки. Відмежовує носову частину глотки від ро­ тової частини.

Тепер слід засвоїти, що в процесі ковтання м'язи-підіймачі, м'яз — натягу­

вач піднебінної завіски і піднебінно-глот­ ковий м'яз притискують піднебінну завіску до задньої і бічної стінок глотки і таким чином відокремлюють ротову час­ тину глотки від її носової частини, що за­ побігає потраплянню їжі в носову порож­ нину. М'язи м'якого піднебіння та зіва звужують зів, і розділяють їжу на неве­ ликі порції. Акт ковтання має складний нервовий механізм, центр його регуляції розташований у довгастому мозку.

5. Власне ротова порожнина випов­ нена язиком {lingua). Язик у людини ви­ конує декілька функцій. Він є важливим органом травної системи, сприяє оброб­ ленню їжі в ротовій порожнині і пере­ міщенню її в глотку, виконує функцію органу смаку. У слизовій оболонці язика є багато специфічних нервових закін­ чень. Однією з найважливіших його функцій є членороздільна мова. Розглянь­ те препарат язика, виділіть дві його час­ тини: передню — тіло язика (corpus lin­ guae) з верхівкою (apex linguae), і задню

— корінь язика (radix linguae). На тілі язика розгляньте спинку язика, нижню j поверхню язика та два краї. Спинка язи­ ка (dorsum linguae) опукла. Уздовж неї проходить серединна борозна язика (sul­ cus medianus linguae), яка збігається зі сполучнотканинною перегородкою язика (septum linguae). Ця борозна закінчується

взадній частині язика сліпим отвором язика (foramen caecum linguae), від якого |

вобидва боки проходить межова борозна |

(sulcus terminalis). Ззаду від межової бо­

розни розташовується язиковий миг­ далик (tonsilla lingualis), який за будовою та функцією схожий на піднебінні миг­ далики (мал. 143, 144).

Уважно розгляньте слизову оболонку спинки язика, що утворює численні випини — язикові сосочки (papillae 1іп-щ

Мал. 143. Язик, нижня поверхня:

1 — язик; 2 — під'язикова слинна залоза; 3 — під'язикова складка; 4 — під'язикове м'ясце; 5 — зуби; 6 — нижня губа

guales). За формою їх поділяють на ниткоподібні, грибоподібні, листоподібні та жолобуваті. Ниткоподібні сосочки

(papillae filiformes) займають усю поверх­ ню спинки язика, виконують механічну функцію, перешкоджають передчасному просуванню їжі, затримують їжу на по­ верхні язика, а також мають чутливі ре­ цептори, які реагують на температуру, дотик і біль. Грибоподібні сосочки (papil­ lae fungiformes) розміщуються між нитко­ подібними, мають круглі верхівки, за формою нагадують гриб. Листоподібні сосочки (papillae foliatae) розташовані по краях язика, мають вигляд вертикальних складок. Жолобуваті сосочки (papillae vallatae) найбільші за розміром, формою нагадують грибоподібні, але кожен із них

Мал. 144. Язик, верхня поверхня;

1 — верхівка язика; 2 — тіло язика; 3 — корінь язика; 4 — язиковий мигдалик; 5 — підне­ бінний мигдалик; 6 — надгортанна долинка; 7 — жолобуваті сосочки; 8 — грибоподібні сосочки; 9 —- листоподібні сосочки; 10 — сліпий отвір; 11 — межова борозна язика; 12 — серединна борозна язика; 13 — край язика

під'язикові складки (plicae sublinguales),

які закінчуються під'язиковим м'ясцем

(caruncula sublingualis). У товщі складок розташована парна під'язикова слинна залоза. На верхівках під'язикового сосоч­ ка відкриваються під'язикові та піднижньощелепні протоки слинних залоз.

Перейдіть до вивчення м'язів язика (мал. 145, 146). Під слизовою оболонкою язика розміщуються м'язи, які поділяють на дві групи: скелетні м'язи, які почина­ ються від кісток і прикріплюються до апоневрозу язика, і власні м'язи, що по­ чинаються і прикріплюються в товщі язи­ ка. До скелетних м'язів язика належать: підборідно-язиковий, під'язиково-язико­ вий, шило-язиковий і хрящо-язиковий.

Підборідно-язиковий м'яз (т. депіоglossus) починається від підборідної ості

нижньої щелепи. Це найрозвиненіший серед скелетних м'язів язика, його волок­ на розходяться віялоподібно, причому нижні з них прикріплюються до тіла під'язикової кістки, середні — до кореня язика, верхні загинаються вперед до верхівки язика. Продовженням м'яза в товщі язика є власний вертикальний м'яз. Коли підборідно-язиковий м'яз ско­ рочується, язик рухається вперед і спло­ щується.

Під'язиково-язиковий м'яз (т. пуоglossus) починається від великого рога та тіла під'язикової кістки, а прикріп­ люється з боку язика біля його краю ра­ зом із волокнами шило-язикового м'яза і поперечного м'яза язика. Функція: тягне язик назад і вниз.

Шило-язиковий м'яз (т. styloglossus починається від шилоподібного відростка

скроневої кістки і віялоподібно розхо­ диться по боках язика, перехрещуючись з волокнами під'язиково-язикового і підне­ бінно-язикового м'язів. Функція: тягне язик назад і вгору.

Хрящо-язиковий м'яз (т. chondroglossus) починається від малого та велико­ го рогів під'язикової кістки і прикріп­ люється до апоневрозу язика. Функція: тягне язик назад і вниз.

До власних м'язів язика належать верхній та нижній поздовжні, а також по­ перечний і вертикальний м'язи.

Верхній поздовжній м'яз (т. Іопдіtudinalis superior) починається від коре­ ня язика, розміщується під його апоне­ врозом уздовж перегородки язика і прикріплюється до апоневрозу біля вер­ хівки язика. Функція: вкорочує та стов­ щує язик. У разі однобічного скорочення відводить язик убік.

Нижній поздовжній м'яз (т. Іопдіtudinalis inferior) починається між м'яза­ ми кореня язика, розміщується біля йо­ го нижньої поверхні вздовж перегород­ ки язика і прикріплюється до апоневро­ зу біля верхівки язика. Функція: вкоро­ чує та стовщує язик. У разі однобічного скорочення відводить язик убік.

Поперечний м'яз язика (т. transversus linguae) починається від його перего­ родки, розміщується між верхнім та нижнім поздовжніми м'язами і прикріп­ люється до апоневрозу по краях язика. Функція: звужує та стовщує язик.

Вертикальний м'яз язика (т. verticalis linguae) починається на спинці язи­ ка від його апоневрозу, розміщується між волокнами інших м'язів язика, тісно пов'язаний з волокнами підборідно-язи­ кового м'яза, прикріплюється до апонев­ розу язика в ділянці його нижньої по­ верхні. Функція: подовжує язик, спло-

Мал. 147. Слинні залози. Сагітальний розпил голови (ліва половина голови, вигляд із сере­ дини):

1 — піднижньощелепна слинна залоза; 2 — піднижньощелепна протока; 3 — під'язикова слинна залоза

щує, утворює на його спинці поздовж­ ній жолоб.

6. Використовуючи сагітальний роз­ пил голови з відпрепарованими ротовими залозами, перейдіть до їх вивчення. Ро­ тові залози (glandulae oris) поділяють на великі і малі (мал. 147, 148). Малі слинні залози (glandulae salivariae minores) роз­ ташовані в слизовій оболонці або в підслизовому прошарку стінок ротової порожнини. Серед них є багато невели­ ких одиничних слизових і серозних за­ лоз, які залежно від розміщення назива­ ють губними (glandulae labiales), щічними (glandulae buccales), кутніми (glandulae molares), піднебінними (glandulae palatinae) та язиковими (glandulae linguales).

Найчисленнішими серед них є губні, під­ небінні та передні язикові залози.