Глава 10. Державна влада

Питання для самоконтролю

1. Що утворює соціальну основу державної влади?

2. Що складає економічну основу державної влади?

3. Що таке морально-ідеологічна основа державної в

4. Що таке ідеологія?

5- На чому заснована релігійна ідеологія?

7. Що таке деідеологізація?

§ 4, Легітимність і легальність державної влади

Поняття і класифікація легітимності. Будь-яка влада поєднує дві ознаки - примушування до дій та узаконення права на таке примушування (легітимність).

Термін «легітимність» виник на початку XIX століття у Фран­ції для характеристики державної влади як влади законної. Проте протягом тривалого часу обсяг змісту цього терміна знач­но розширився. Легітимність стала означати не тільки закон­ність походження та способу отримання влади, а й такий стан влади, коли громадяни (піддані) держави визнають (згодні, пере­конані) право зазначеної влади нав'язувати їм той чи інший спосіб поведінки. Із зазначеного також витікало, що існуючі дер­жавні інститути в крайньому разі були не гіршими, ніж будь-які інші можливі інститути, і тому їм слід коритися.

Сучасне розуміння легітимності поєднало не лише мораль­ний момент легітимності (переживання людей з приводу дії ін­ститутів державної влади), а й законність формування зазначених органів, тобто їх утворення відповідно до процедури, що передба­чена правовими нормами.

Легітимність — це прийняття населенням країни законної влади, а також визнання її права управляти соціальними проце­сами, готовність їй підкорятися.

Існує три класифікації форм легітимності - за мотивами під­порядкування владі, за організаторами та за визнанням. Так, за мотивами підпорядкування владі легітимність може бути тра­диційною, легальною або харизматичною. За організаторами -народною, зовнішньою та внутрішньою. За визнанням - лібера­льно-демократичною і прагматичною (див. табл. 10.2).

1 60 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Таблиця 10.2. Форми легітимності

Ознака | Вид _

За мотивами підпорядкування владі Традиційна

Легальна

Харизматична За організаторами Народна

Зовнішня

Внутрішня

За визнанням Ліберально-демократична Прагматична

Ліберально-демократична форма легітимності полягає у ви­знанні влади, що сформувалася в результаті демократичних процедур.

Прагматична форма легітимності надає перевагу владі не стільки виборній, скільки здатній оволодіти складного ситуацією і підтримати суспільний порядок.

Народна легітимність - це визнання суспільством правомоч­ності правлячої еліти, що може бути закріпленою як ідеологією чи традиціями, так і конституцією і виборами.

Зовнішня легітимність - це визнання державної влади окре­мої країни з боку інших держав, міжнародних організацій та тих впливових верств, що формують міжнародну суспільну думку.

Внутрішня легітимність, або легітимність для себе, - це те коло уявлень, яким держава виправдовує свою владу та заходи для її утримання.

Традиційна легітимність виникає завдяки звичаям, звичці ко­ритися владі, вірі в непорушність та святість віддавна існуючих порядків. Традиційне панування є притаманним монархії. Сут­тєва сила традиції призводить до того, що люди знову і знову відновлюють відносини влади і підпорядкування протягом ба­гатьох поколінь. За своєю мотивацією традиційна легітимність багато в чому подібна відносинам у патріархальній родині, що заснована на безперечній покорі старшим і на особистому, не­офіційному характері взаємовідносин. Влада традицій є такою, що, коли лідери порушують її, вони можуть втратити легітим­ність в очах народних мас. У цьому сенсі державна влада жорст­ко обмежена тією ж традицією, що і надає їй легітимності. Тра­диційна легітимність відрізняється особливою стійкістю. Тому вважається, що для стабільності демократії корисним є збере­ження спадкоємного монарха, що підкріплює авторитет держави багатовіковими традиціями шанування влади.