Глава 19. Право, законодавство, система 411

Традиційно мусульманське право домінує в країнах Близь­кого і Середнього Сходу та Перської затоки (Іран, Ірак, Йорданія, Туреччина, Кувейт, Афганістан тощо), Африки (Сомалі, Танзанія, Кенія, Єгипет та ін.). Малайзії, Індонезії тощо.

Дещо впливовим є мусульманське право на Балканах (Алба­нія, Косово), у Росії (Татарстан, Чечня, Інгушетія) та в Україні (кримські татари).

Приклад 19.1

Г. Пбб про основні риси мусульманського праве

Перша характерна риса мусульманського права полягає в тому, що воно містить вчення про обов'язки, і ці обов'язки е двозначними: обов'язки стосовно Бога (правовірність та дотримання ритуалів) і обов'язки стосовно інших людей. Але внаслідок того, що і ті, і інші приписані Богом, між ними немає відмінностей.

Друга характерна особливість цього права — його практичність та неспе-кулятивність. Мусульманські законодавці виявляють мало зацікавленості в за­гальних принципах права. Основа права - комплекс конкретних приписів, що містяться в Корані. Виходячи з цієї основи і залучаючи як додаток матеріали хаднсів, законознавці розробляли правила поведінки — публічні та приватні (як би ми їх назвали), але виключно в подібних конкретних термінах. Після дослі­дження кожного конкретного випадку ці етичні характеристики визначалися Іа шкалою, що складалася з п'яти рівнів: зобов'язальні, рекомендовані, дозвільні (нейтральні), несхвальні та заборонні.

Третя істотна риса полягає в тому, що протягом перших трьох років іслам­ської ери завдання правового забезпечення та класифікації законів надзвичай­но поглинала інтелектуальну енергію ісламської общини. Не лише теологи, мухаддіси та судді-практики, а й філологи, історики, белетристи робили внесок у скарбницю правової літератури і брали участь в обговоренні правових пи­тань. Навряд чи у будь-якому іншому суспільстві право проникало так глибо­ко в життя та суспільну думку, як у ранній мусульманській цивілізації.

Джерело: Гибб Г. ПринципьІ интеграции й роль права в исламском об-

ществе // Сравнительное изучение цивилиззций: Хрестоматия: Учеб. по-

соб, / Сост. Б.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресе, 1999. - С. 358-359.

Індуське право - це сукупність релігійних, моральних і пра­вових норм, що склалися на основі релігії індуїзму і підтриму­ються державою¹.

Соціалістична правова сім'я. Соціалістична правова сім'я -це система загальнообов'язкових правил поведінки, які виражають державну волю правлячої партії, що визначається врешті-решт економічними умовами життя суспільства, встановлюються, санкціонуються і гарантуються державою, виступають регулятором суспільних відносин з метою побудови соціалізму і комунізму.

¹ Див.: Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учєбник. - X., 2000. — С. 658.

Глава 19. Право, законодавство, система 41 з

лом права, фіксується в нормативному акті або в судовому рі­шенні, а структура системи права, як правило, обумовлена впли­вом європейського права.

Звичаєва правова сім'я складається з двох правових систем - далекосхідної та звичаєво-общинної.

Далекосхідна група правових систем - це сукупність право­вих систем, в основі формування яких знаходяться не норми права, а норми моралі, звичаї, традиції.

Далекосхідну групу правових систем складають правові си­стеми Японії, Бірми, Південної Кореї, Монголії, країн Індокитаю, Малайзії тощо. Найвиразніше специфіка морально-ідеологічно­го підходу до права, що суттєво впливав і на правові системи інших країн Сходу, виявляється в Японії.

Японське право - сукупність моральних, релігійних і право­вих норм, що склалися на основі релігійно-філософських концеп­цій Стародавнього Китаю, власних звичаїв, рецепції іноземного (американського та романо-германського) права¹.

Звичаєво-общинна група правових систем - це сукупність правових систем, що сформувалися на основі норм-звичаїв, які склалися природним шляхом, а також правових норм, які були запозичені в колоніальних держав².

Характерна для країн Тропічної і Екваторіальної Африки, а також для Мадагаскару.

Своєрідність звичаєво-общинної групи правових систем по­лягає в тому, що звичаєве право:

1. визнається більшістю населення як регулятор суспільних від­ носин, особливо за межами міст. Звичай в Африці є провідним джерелом права. Він встановлює правила організації суспіль­ ства як у політичній, так і в економічній сфері, регулює шлюб­ но-сімейні відносини, правила обміну товарів, норм криміналь­ ного права та процесу тощо. Усе це пояснюється тим, що гармо­ нія в суспільстві, що підтримується за допомогою звичаю є кра­ щою, ніж повага до закону. І хоча сфера звичаїв у праві сього­ дні дещо звужена, його значення не втрачене ще й досі;

2. діє в межах общини, відображає покору людини суспільству, прагне забезпечити єдність І згуртованість соціальної групи (племені, роду, селища тощо);

3. являє собою поєднання моральних, релігійних та правових норм, а також ритуалів, що відображають культ предків, зв'я­ зок з навколишнім середовищем, «духами» та іншими

¹ Див.: Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X., 2000. - С. 678. ^! Там само. - С. 686.

41 2 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРЛВА

Правова сім'я соціалізму формується, починаючи з Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 року в Росії. Потім вона поширилася на країни Східної Європи та деякі інші кра­їни (Монголію, Кубу тощо). У наш час характерна для КНР, КНДР, В'єтнаму, Куби. Хоча формальним джерелом права є нормативно-правовий акт, фактично все підкоряється рішен­ням правлячої партії.

Китайське право - сукупність етичних, релігійних та право­вих норм, що підтримуються соціалістичною державою і скла­лися на основі морально-філософських концепцій даосизму, кон­фуціанства та легізму.

Структура системи права характеризується галузевим поді­лом та відсутністю поділу права на приватне і публічне.

Становлення соціалістичної правової сім'ї у своєму розвит­ку проходить чотири стадії:

1. стадія закріплення переходу влади у руки трудящих на чолі з пролетарською партією і проголошення основ нового суспіль­ ного ладу;

2. стадія розвитку основ нового законодавства і активної пра- вотворчої діяльності центральних та місцевих органів соціа­ лістичної держави;

3. стадія конституційного закріплення співвідношення сил у класовій боротьбі, основ державного і суспільного ладу;

4. стадія кодифікаційного оформлення соціалістичного права.

У своєму подальшому розвитку соціалістичне право прохо­дить три етапи. На першому етапі соціалістичне право є правом пролетарським, адже воно служить інтересам і цілям диктату­ри пролетаріату. На другому етапі соціально-класова основа со­ціалістичного права суттєво розширюється і поглиблюється. Третій етап завершується перетворенням пролетарського права на загальнонародне.

Як бачимо, для соціалістичного права характерним є наяв­ність ідеології.

Сім'я звичаєвого права. Звичаєва правова сім'я - це су­купність національних правових систем держав, що мають спі­льні риси, які виявляються в єдності закономірностей і тенден­цій розвитку на основі норми-звичаю як основного джерела права, що становить тісне переплетення юридичних, моральних та міфічних приписів, які склалися природним шляхом і ви­знані державою.

Звичаєва правова сім'я формується зі звичаїв та філософсь­ко-етичних вчень. Звичай, що є основним юридичним джере-