Глава 18. Форма права

381

Таблиця 18.4. Класифікація нормативи о-правових актів

Критерій	Вид	І Підвид
За юридичною силою	Закони Підзаконні	Конституційні Звичайні нормативно-правові акти

За дією в часі За дією в просторі

За колом осіб

Постійні

Тимчасові

Зага л ь ноде ржав н і

Регіональні

Муніципальні

Локальні

Класифікуються з урахуванням міжнародного права

Класифікуються а урахуванням національного права

Акти, що спираються на право ґрунту

Акти, що спираються на право крові

Акти, дія яких поширюється на всі категорії осіб

Акти, що діють виключно на певну категорію осіб

Так, стаття 22 Основ кримінального законодавства Союзу РСР та союзних республік від 25 грудня 1958 року встановила, що смертна кара припускається лише за зраду Батьківщини, шпи­гунство, диверсію, терористичний акт, бандитизм та умисне вбив­ство за обтяжуючих обставин. Список застосування може бути розширеним виключно у військовий час та в умовах бойової об­становки. 5 травня 1961 року Указом Президії Верховної Ради СРСР цей перелік було розширено внаслідок застосування смерт­ної кари за розкрадання в особливо великих розмірах державно­го та суспільного майна, за підробку грошей та відносно особливо небезпечних рецидивістів, що тероризують тих, хто хоче виправи­тись. Проте, якщо розкрадання в особливо великих розмірах від­булося незадовго до прийняття цього Указу, то останній не міг бути застосованим до тих, хто здійснював зазначені діяння.

По-друге, нормативне-право вий акт може втратити силу, але окремі його положення, норми права можуть застосовуватися до фактів, що мали місце під час його дії (це так звані триваючі правовідносини).

Дія нормативно-правового акта в часі означає, що норма­тивно-правовий акт набув чинності в певний час і припиняє діяти в певний час.

380 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

та корупцією», що наголошує: «Керівники міністерств і органів державного управління, а також підприємств, установ і орга­нізацій незалежно від форм власності, що не виконують цей Закон у межах своєї компетенції, несуть відповідальність у відповідності до законодавства Республіки Білорусь»¹. У да­ному прикладі гіпотезою є положення «у межах своєї компе­тенції». Диспозиція - «керівники міністерств ...не виконують цей Закон». Санкція - «несуть відповідальність у відповідно­сті до законодавства Республіки Білорусь». Норма права і стат­тя Закону збігаються.

Другий варіант передбачає внесення кількох норм права в одну статтю. Так, стаття 119 Кримінального кодексу України передбачає таке: частина 1; «Вбивство, вчинене через необереж­ність, - карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк»; частина 2 «Вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність, -карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми ро­ків»². Як бачимо, у статтю 119 включено дві норми права, які стосуються вбивства через необережність.

Третій варіант передбачає розміщення однієї норми в декі­лькох статтях. Прикладом цього може бути розміщення нор­ми права, яка регулює відносини стосовно організаційно-право­вих форм юридичних осіб в частині II пункту 2 статті 83 (Ор­ганізаційно-правові форми юридичних осіб), що закріплює іс­нування двох форм товариств - підприємницьке та непідпри-ємницьке: 84 (Підприємницькі товариства), 85 (непідприємни-цькі товариства) Цивільного кодексц України.

Межа дії нормативно-правових актів. Як зазначалося вище, нормативно-правові акти можуть поділятися залежно від їх дії в часі, просторі та за колом осіб (табл. 18.4).

Говорячи про дію нормативно-правових актів у часі, слід мати на увазі таке. По-перше, закон зворотної сили, як правило, не має. Виняток становить кримінальне законодавство, де зворо­тна сила закону має місце у випадку, якщо новий закон або від­міняє покарання за злочин, або встановлює його більш м'який вид, ніж попередній закон.

¹ Про заходи боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Закон Респу­бліки Білорусь № 47-3 від 26 червня 1997 року // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Укл. М.І, Камлик та ін. - К., 1999. -С. 373.

¹ Кримінальний кодекс України (прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 року). - К., 2001. - С. 60.