Глава 20

Законність і правова культура

1. Законність, правопорядок і дисциплін е.

2. Гарантії законності.

3. Правосвідомість.

4. Правова культура та П антиподи.

§ 1, Законність, правопорядок і дисципліна

Законність. Питання про законність досить складне. Насампе­ред це пояснюється тим, що, говорячи про законність, ми маємо на увазі два поняття. Перше є синонімом правомірності застосу­вання права певними органами державної влади. Друге ж є уособленням принципу верховенства законності, тобто верховен­ства закону в системі нормативно-правових актів. Теорія дер­жави і права як глобальна наука віддає перевагу першому по­няттю, хоча й не відкидає друге.

Законність - це правовий режим у державі, за якого діяль­ ність державних органів, юридичних і фізичних осіб адійс- нюється відповідно до вимог закону.

Режим законності діє на основі її принципів.

Принципи законності - це основні ідеї, засади, що виража­ють зміст законності.

Існує чотири принципи законності: верховенство, єдність, до­цільність і реальність.

Верховенство законності - верховенство закону в системі нормативно-правових актів. Цей принцип складається з вимоги відповідності законів Конституції, а підзаконних нормативно-правових актів - законам.

Єдність законності (загальність) - єдина спрямованість правотворчості і правозастосування в територіальному і суб'єк­тивному плані. Зазначений принцип існує для запобігання одній з форм правового нігілізму, коли певні суспільні відносини ре­гулюються різними актами, які суперечать один одному. Тери­торіальний план полягає в тому, що акти діють на певній території;

Глава 20. Законність і правова культура 421

• правопорядок є результатом реалізації правових норм, про­ ведення в життя принципу законності;

• змістом правопорядку е така упорядкованість суспільних від­ носин, яка виражається лише в правомірній поведінці їх учас­ ників, що здійснюється в межах правових відносин;

• межі правопорядку обумовлені змістом конкретного виду правовідносин;

• правопорядок забезпечується державою.

Існує кілька класифікацій правопорядку.

Так, за масштабністю можна виділити правопорядок краї­ни, федерації, суб'єкта федерації, інших структур - регіону, міста, організації тощо.

За обсягом та значущістю - загальний, галузевий і спеці­альний правопорядок.

За характером відносин - конституційний, судовий, фінан­совий тощо.

За складністю - складний, спрощений, елементарний.

За ступенем оформленості - оформлений та неоформлений (втілення в життя правових звичаїв, моральних цінностей тощо).

Принцип» правопорядку - пе основні ідеї та засади, на яких засновано правопорядок.

Принципами правопорядку е конституційність, державна га-рантованість, стійкість, організованість, формальна визначеність та системність.

Принцип констцтуційності означає, що правопорядок від­повідає конституції, забезпечує її реалізацію, а всі вимоги кон­ституції знаходять у ньому конкретне вираження, у зв'язку з цим звичайно говорять про конституційний державний поря­док. Конституційні настанови визначають основні параметри форми та змісту взаємодії держави, суспільства і громадян, в основі яких лежить верховенство прав і свобод особистості. Вищий прояв даної вимоги відбувається тоді, коли фактична і юридична конституція країни збігаються у встановленому по­рядку життя.

Принцип державної гарантованості стабільності та упоряд­кованості суспільних відносин полягає в тому, що існуючий пра­вопорядок забезпечується державою, охороняється нею від пра­вопорушень.

Принцип стійкості означає стабільність суспільних відно­син, форм соціальних зв'язків, у межах яких здійснюється пра­вомірна поведінка Індивідів і труп. Спроби порушити цю стій­кість припиняються державою та її органами.

420 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

здійснюються конкретними індивідами, а також правові акти, що видаються конкретними державними органами та посадови­ми особами з конкретного приводу. Ці акти повинні відповідати законодавству країни.

Правова соціалізація людини вимагав виховання в громадян законослухняної поведінки, адже стан законності в суспільстві свідчить про рівень суспільної правосвідомості та правової куль­тури. Саме в умовах останньої здійснюється правове виховання людини. Якщо правова культура досить висока, то в результаті правового вихованая в громадян формується соціально-активна правомірна поведінка.

Гуманізація суспільних відносин означає формування в гро­мадян непримиренності до сваволі і беззаконня в боку органів державної влади. В умовах розвиненої законності в людей фор­мується непримиренність до будь-яких проявів сваволі і безза­коння з боку державних органів та посадових осіб.

Велике значення для законності має презумпція невинува­тості.

Правопорядок і дисципліна. У результаті виконання вимог законності складається правопорядок.

Правопорядок - це певний стан урегульованості суспільних відносин, що виник унаслідок суворого і неухильного вико­нання і дотримання норм права.

Якщо законність як режим правомірності означає вимогу дотримання, виконання правових норм і сам процес їх реаліза­ції, то правопорядок - це фактичний стан упорядкованості сус­пільних відносин.

Правопорядок встановлюється точним виконанням і до­триманням законів. Він е кінцевим результатом реалізації правових вимог і розпоряджень, результатом дотримання і ви­конання правових норм, тобто законності. Саме правопорядок стає метою правового регулювання, саме задля його досягнен­ня застосовуються заходи для зміцнення законності, удоско­налюється законодавство, видаються закони й інші норматив­но-правові акти.

Правопорядок е частиною суспільного порядку, але йому при­таманні свої, досить специфічні ознаки.

Ознаки правопорядку:

- правопорядок е станом упорядкованості суспільних відносин, що передбачаються нормами права;