Глава 25. Правове регулювання 519

вплив мають не лише правові засоби впливу на суспільне життя, а й психологічні, Інформаційні, ідеологічні та ін.

Структура правового регулювання. Структура правового ре­гулювання визначає предмет правового регулювання, методи, спо­соби і типи правового регулювання (див. табл. 25.1).

Якщо вважати, що правове регулювання - це врегулювання нормами права певних суспільних відносин, то предметом пра­вового регулювання є те, що регулює право (трудове право регу­лює трудові відносини). Звичайно право регулює певну сферу суспільних відносин.

Предмет правового регулювання - це певні групи суспіль­них відносин, що входять у сферу правового регулювання.

До них належать:

1. відносини людей щодо обміну цінностями;

2. відносини щодо владного управління суспільством;

3. відносини щодо забезпечення правопорядку;

4. інші правовідносини.

Якщо предмет правового регулювання відповідає на питання, що саме регулює право, то метод правового регулювання вже за­питує інакше; як право регулює суспільні відносини.

Таблиця 25.1. Структура правового регулювання

Елемент структури правового регулювання	[Вид
Предмет правового регулювання
Метод правового регулювання	Імперативний
	Диспозитивний
Способи правового регулювання	Заборона
	Дозвіл
	Зобов'язання
	Рекомендування
Тип правового регулювання	За гал ьнодозві льний
	Спеціально-дозвільний

Метод правового регулювання — сукупність юридичних спо­собів, прийомів впливу права на суспільні відносини, обумовлені їх характером.

Оскільки кожній галузі права притаманним є свій метод або поєднання методів правового регулювання, у теорії держави і права виділяють два методи правового регулювання - імперати­вний і диспозитивний.

520 РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Імперативний метод - метод централізованого регулювання, що базується на відносинах субординації між учасниками суспіль­них відносин. Зазначений метод використовується в галузях пуб­лічного права (конституційне, адміністративне, кримінальне право).

Диспозитивний метод - метод децентралізованого регулю­вання, що ґрунтується на координації мети і інтересів сторін у суспільних відносинах. Зазначений метод використовується в галузях приватного права (цивільне, сімейне, трудове право).

Складовими методів правового регулювання є способи право­вого регулювання.

Способи правового регулювання - це шляхи юридичного впли­ву, що виражаються в юридичних нормах та інших елементах правової системи.

Способи правового регулювання визначаються характером припису, зафіксованого в нормі права, способом впливу на пове­дінку людей. У юриспруденції звичайно виділяють три способи правового впливу - заборона, дозвіл, зобов'язання.

Заборона - юридична необхідність утримуватись від певної поведінки. Приклади заборони викладаються в Особливій час­тині Кримінального кодексу України.

Зобов'язання - юридичне закріплена необхідність певної поведінки в тих чи інших умовах та обставинах. Наприклад, частина 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачає: «Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу»¹.

Дозвіл - надання суб'єкту права на здійснення певних дій. Прикладом здійснення правового регулювання за допомогою цього способу є норма, що міститься в частиш ПІ статті 27 Конституції України: «Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, жит­тя і здоров'я інших людей від протиправних посягань»².

Своєрідним факультативним способом правового регулю­вання є рекомендування, тобто своєрідна «порада» держави, що і як слід робити.

Застосування того чи іншого способу правового регулювання залежить від типу правового регулювання.

Тип правового регулювання - це особливий порядок право­вого регулювання, що виражається в певному поєднанні спосо­бів і створює умови більшого чи меншого сприяння для задово­лення інтересів суб'єктів права.

¹ Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року. - X., 2003. - С. 207. ¹ Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 чер­вня 1996 року. - К., 1997. - С. 11.