Приблизний перелік концептуальних питань бюджету:

•     Призупинення або введення в дію пільг, компенсацій і гарантій для певних категорій громадян.

•     Практика взаємозаліків і векселів при розрахунках з бюджетом.

•     Внесення змін до порядку формування цільових фондів.

•     Практика благодійних внесків від громадян бюджетним установам.

•     Механізм фінансування Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України, Державної митної служби України тощо.

•     Практика реструктуризації податкових заборгованостей.

•     Проблема посилення бюджетної дисципліни.

•     Істотні відмінності затвердженого бюджету від попередніх.

 

Іv. Поточний аналіз виконання бюджету за кілька місяців по­точного бюджетного року

Колективне комплексне завдання пропонується студентам для на­буття навичок аналітичної та розрахункової роботи, що виконується колективно за визначеним напрямом та за конкретною схемою.

Кінцевою метою виконання завдання є виявлення здібностей до науково-практичної роботи, навчитись працювати з великими маси­вами інформації, формулювати висновки і практичні рекомендації.

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

 

ТЕСТИ ВИХІДНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ ТА МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН

 

1. Перші ознаки бюджетних відносин виникли:

1. 1)       на початку формування капіталістичних відносин;

2. 2)       наприкінці кам’яного століття;

3. 3)       одночасно з формуванням державних утворень;

4. 4)       після жовтневого перевороту ХХ ст.

 

2. Бюджетні відносини вперше були встановлені в:

а) Стародавній Греції;

б) Сполучених Штатах Америки;

в) Англії;

г) Франції.

 

3. Функції найвищого органу виконавчої влади за часів Київської Русі виконувалися:

а) віче;

б) боярською радою;

в) старшиною віче;

г) князем.

 

4. Більшість видатків державного бюджету Росії в середині ХІХ ст. припадало на:

а) військове та морське відомство;

б) освіту та науку;

в) промисловість;

г) сільське господарство.

 

5. Закон «Про Державний бюджет України» вперше був затверджений:

а) у 1995 р.;

б) у 1992 р.;

в) у 1991 р.;

г) у 1918 р.

 

6. Бюджетна програма – це:

1. 1)       довгостроковий курс бюджетної політики;

2. 2)       систематизований перелік заходів, спрямованих на досяг­нення загальної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;

3. 3)       швидкодіючий механізм бюджетної політики в карїні, гнуч­кий метод пошуку короткострокової рівноваги та стабілізації;

4. 4)       вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою забез­печення економічного зростання або досягнення соціального ефекту.

 

7. Бюджетна тактика – це:

1. 1)       швидкодіючий механізм бюджетної політики в карїні, гнуч­кий метод пошуку короткострокової рівноваги та стабілізації та пристосування до умов, що постійно змінюються;

2. 2)       вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою забез­печення економічного зростання або досягнення соціального ефекту;

3. 3)       систематизований перелік заходів, спрямованих на досяг­нення загальної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;

4. 4)       науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави.

 

8. Бюджетне секвестрування – це:

1. 1)       пропорційне скорочення видатків з усіх статей бюджету (крім захищених) протягом часу, що залишається до закін­чення поточного бюджетного періоду;

2. 2)       швидкодіючий механізм бюджетної політики в карїні, гнуч­кий метод пошуку короткострокової рівноваги та стабілізації та пристосування до умов, що постійно змінюються;

3. 3)       вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою забез­печення економічного зростання або досягнення соціального ефекту;

4. 4)       систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнен­ня загальної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

 

9. Бюджетне регулювання – це:

1. 1)       пропорційне скорочення видатків з усіх статей бюджету (крім захищених) протягом часу, що залишається до закін­чення поточного бюджетного періоду;

2. 2)       швидкодіючий механізм бюджетної політики в карїні, гнуч­кий метод пошуку короткострокової рівноваги та стабілізації і пристосування до умов, що постійно змінюються;

3. 3)       вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою забез­печення економічного зростання або досягнення соціального ефекту;

4. 4)       діяльність органів законодавчої та виконавчої влади вищого рівня щодо розподілу і перерозподілу доходів та нормування видатків, яка здійснюється з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.

 

10. Бюджетне стимулювання – це:

1. 1)       складова підсистеми бюджетного механізму, направлена на своєчасне і повне надходження коштів до бюджету, найбільш економне та ефективне їх використання;

2. 2)       швидкодіючий механізм бюджетної політики в карїні, гнуч­кий метод пошуку короткострокової рівноваги та стабілізації та пристосування до умов, що постійно змінюються;

3. 3)       вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою забез­печення економічного зростання або досягнення соціального ефекту;

4. 4)       діяльність органів законодавчої та виконавчої влади вищого рівня щодо розподілу і перерозподілу доходів та нормування видатків, яка здійснюється з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.

 

11. Бюджетне планування – це:

1. 1)       швидкодіючий механізм бюджетної політики в країні, гнуч­кий метод пошуку короткострокової рівноваги та стабілізації та пристосування до умов, що постійно змінюються;

2. 2)       вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою забез­печення економічного зростання або досягнення соціального ефекту;

3. 3)       систематизований перелік заходів, спрямованих на досяг­нення загальної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;

4. 4)       науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного й соціального розвитку.

 

12. Бюджетне прогнозування – це:

1. 1)       складова підсистеми бюджетного механізму, направлена на своєчасне і повне надходження коштів до бюджету, найбільш економне та ефективне їх використання;

2. 2)       швидкодіючий механізм бюджетної політики в карїні, гнуч­кий метод пошуку короткострокової рівноваги та стабілізації та пристосування до умов, що постійно змінюються;

3. 3)       вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою забез­печення економічного зростання або досягнення соціального ефекту;

4. 4)       передбачення майбутніх бюджетних доходів і видатків у багаторічному часовому інтервалі між прийняттям рішень і початком дій.

 

13. Бюджет як економічна категорія – це:

1. 1)       сукупність економічних відносин з приводу використання виробленого суспільством ВВП на загальнодержавні потреби;

2. 2)       сукупність грошових відносин з приводу формування, розпо­ділу та використання на загальнодержавному та регіональ­ному рівнях централізованих фондів, призначених для реа­лізації функцій держави;

3. 3)       сукупність економічних відносин з приводу розподілу ВВП для забезпечення розширеного відтворення та задоволення загальнодержавних потреб;

4. 4)       централізований фонд грошових коштів, в якому концент­руються надходження підприємств, організацій, населення, що використовуються на загальнодержавні потреби.

 

14. Призначення бюджету полягає у забезпеченні виконання державою її функцій:

1. 1)       забезпечуючої, соціальної, управлінської, фіскальної;

2. 2)       консолідуючої, стимулюючої, розподільчої, економічної;

3. 3)       економічної, соціальної, управлінської, оборонної;

4. 4)       формування та використання грошових фондів, превен­тивної, акумулюючої, соціальної.

 

15. Матеріальним втіленням бюджету є:

1. 1)       загальнодержавний фонд грошових коштів, що знаходиться у розпорядженні уряду, використовується на загальнодержавні потреби і є складним та багатогранним поняттям;

2. 2)       централізований фонд грошових коштів, у якому концент­руються грошові надходження підприємств, організацій, на­селення, що використовуються на загальнодержавні потреби;

3. 3)       резервні фонди, що формуються на макро- та мікрорівнях;

4. 4)       чемодан, шкіряний мішок, у якому зберігалася казна дожів Венеціанської республіки кінця 18 ст.

 

16. Бюджету як економічній категорії властиві функції:

1. 1)       перерозподілу ВВП, стимулююча і контрольна;

2. 2)       стимулююча, перерозподілу ВВП, ризикова, контрольна;

3. 3)       перерозподілу ВВП, фіскальна та стимулююча;

4. 4)       перерозподілу ВВП, фінансового забезпечення виконання державою її функцій, контрольна.

 

17. Бюджет за ринкової економіки формується:

1. 1)       після розподілу ВВП між виробниками;

2. 2)       до розподілу ВВП між виробниками;

3. 3)       і до, і після розподілу ВВП між його виробниками;

4. 4)       спочатку централізується частина ВВП, а потім залишок розподіляється між його виробниками.

 

18. З правової точки зору бюджет – це:

1. 1)       сумарний обсяг доходів та видатків держави;

2. 2)       план фінансування втілення міжнародної, оборонної, соціаль­ної та економічної політики держави;

3. 3)       фінансовий план, розпис доходів і видатків держави або територіального утворення;

4. 4)       централізований фонд грошових коштів, у якому концентру­ються грошові надходження підприємств, організацій, насе­лення, що використовуються на загальнодержавні потреби;

 

19. Як фінансовий план бюджет:

1. 1)       включає загальний та спеціальний фонди, доходну та видаткову частини, будується за балансовим принципом;

2. 2)       має об’єктивний фінансовий характер відносин, за якого рух вартості носить поворотний характер та є економічним базисом перерозподільних відносин;

3. 3)       носить неімперативний характер, оскільки держава є пасив­ною стороною;

4. 4)       є сукупністю грошових відносин з приводу формування, роз­поділу та використання на загальнодержавному та регіональ­ному рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави.

 

20. Бюджетні правовідносини в Україні регулюють:

1. 1)       Закон України «Про бюджетну систему» та Закон «Про Державний бюджет»;

2. 2)       Конституція України, Бюджетний Кодекс, Закон «Про Дер­жавний бюджет»;

3. 3)       закони, що регулюють бюджетні правовідносини, норматив­но-правові акти Уряду та центральних органів виконавчої влади, рішення органів влади АР Крим, місцевих держадмі­ністрацій та органів місцевого самоврядування, прийняті на підставі Бюджетного Кодексу, Закону «Про Державний бюд­жет» та інших законів, що регулюють бюджетні право­відносини;

4. 4)       закони, що регулюють бюджетні правовідносини, норма­тивно-правові акти Уряду та центральних органів виконавчої влади, рішення органів влади АР Крим, місцевих держадмі­ністрацій та органів місцевого самоврядування, прийняті на підставі Бюджетного Кодексу, Закону «Про Державний бюд­жет» та інших законів, що регулюють бюджетні правовід­носини, Закон України «Про бюджетну систему».

 

21. Бюджет держави є складовою ланкою:

а) державного кредиту;

б) інфраструктури резервів;

в) міжнародних фінансів;

г) державних фінансів.

 

22. Загальний фонд бюджету включає:

1. 1)       доходи бюджету, що призначені для забезпечення фінансо­вими ресурсами загальних видатків і не призначені на конкретну мету; видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету;

2. 2)       доходи бюджету, що призначені для забезпечення фінансо­вими ресурсами загальних видатків і призначені на конкрет­ну мету; видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету;

3. 3)       доходи бюджету, що призначені для забезпечення фінансо­вими ресурсами загальних видатків і не призначені на конкретну мету; видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

4. 4)       бюджетні видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані на конкретну мету.

 

23. Спеціальний фонд бюджету включає:

1. 1)       доходи бюджету, що призначені для забезпечення фінансови­ми ресурсами загальних видатків і не призначені на конкрет­ну мету; видатки бюджету за рахунок надходжень до загаль­ного фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету;

2. 2)       доходи бюджету, що призначені для забезпечення фінансови­ми ресурсами загальних видатків і призначені на конкретну мету; видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету;

3. 3)       доходи бюджету, що призначені для забезпечення фінан­совими ресурсами загальних видатків і не призначені на конкретну мету; видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

4. 4)       бюджетні видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані на конкретну мету.

 

24. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається:

а) обсягом бюджетного дефіциту;

б) законом про Державний бюджет;

в) обсягом оборотної касової готівки;

г) Бюджетною Резолюцією.

 

25. До показників, що характеризують стан бюджету як фінан­сового плану належать:

1. 1)       профіцит, баланс, бюджетний надлишок, бюджетний дефіцит;

2. 2)       бюджетна рівновага, бюджетний надлишок, бюджетний профіцит;

3. 3)       рівновага доходів і видатків, бюджетний надлишок, бюд­жетний дефіцит;

4. 4)       бюджетний дефіцит, бюджетні запозичення, бюджетний профіцит.

 

26. За формою прояву бюджетний дефіцит може бути:

а) відкритий і прихований;

б) вимушений і свідомий;

в) негативний і позитивний;

г) активний і пасивний.

 

27. За причинами виникнення розрізняють бюджетний дефіцит:

а) відкритий і прихований;

б) вимушений і свідомий;

в) негативний і позитивний;

г) активний і пасивний.

 

28. За напрямом використання коштів фінансування бюджетного дефіциту розрізняють дефіцит:

а) відкритий і прихований;

б) вимушений і свідомий;

в) негативний і позитивний;

г) активний і пасивний.

 

29. Пасивний дефіцит бюджету:

а) офіційно визначається законом про бюджет;

б) використовується на покриття поточних витрат;

в) проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету;

г) має місце при направленні коштів фінансування в інвестиції.

 

30. Активний дефіцит бюджету:

а) використовується на покриття поточних витрат;

б) офіційно визначається законом про бюджет;

в) проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету;

г) має місце при направленні коштів фінансування в інвестиції;

 

31. Вимушений дефіцит бюджету:

а) є наслідком низького рівня виробництва ВВП;

б) офіційно визнається законом про бюджет;

в) проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету;

г) має місце при направленні коштів фінансування в інвестиції.

 

32. Свідомий дефіцит бюджету:

а) офіційно визначається законом про бюджет;

б) проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету;

в) має місце при направленні коштів фінансування в інвестиції;

г) спричинюється характером фінансової політики держави.

 

33. Відкритий дефіцит бюджету:

а) є наслідком низького рівня виробництва ВВП;

б) спричиняється характером фінансової політики держави;

в) офіційно визначається законом про бюджет;

г) проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету.

 

34. Прихований дефіцит бюджету:

а) є наслідком низького рівня виробництва ВВП;

б) спричиняється характером фінансової політики держави;

в) проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету;

г) має місце при направленні коштів фінансування в інвестиції.

35. Методами покриття бюджетного дефіциту є:

а) валютні інтервенції;

б) державні позики, грошова емісія;

в) надзвичайний податок, грошова емісія, державний кредит;

г) бюджетні інтервенції.

 

36. Оптимальним для країни за будь-яких умов є такий стан бюджету:

а) бюджетна рівновага;

б) бюджетний надлишок;

в) профіцит бюджету;

г) відкритий та свідомий дефіцит бюджету.

 

37. При покритті дефіциту бюджету перевагу слід надавати:

1. 1)       емісії;

2. 2)       розміщенню державних боргових зобов’язань на фінансо­вому ринку;

3. 3)       валютним інтервенціям, оскільки вони стабілізують курс національної валюти;

4. 4)       покриттю поточних витрат за рахунок валютних інтервенцій.

 

38. Бюджетна система – це:

1. 1)       сукупність сфер бюджетних відносин, уособлених внаслідок існування відзнак у методах формування та використання бюджетних ресурсів;

2. 2)       сукупність бюджетів, запроваджених на території держави, крім державного бюджету;

3. 3)       сукупність форм та методів утворення, розподілу та використання бюджетних ресурсів;

4. 4)       взаємопов’язана, закріплена правовими нормами сукупність бюджетів, запроваджених на території держави.

 

39. Можливі такі підходи до структурної побудови бюджетної системи:

1. 1)       єдність усіх бюджетів;

2. 2)       автономність кожного бюджету;

3. 3)       створення єдиного для всієї країни бюджету; регіональних бюджетів; поєднання централізованих і децентралізованих бюджетів;

4. 4)       субсидіарність активного дефіциту бюджету, публічність та прозорість прихованого дефіциту бюджету.

 

40. Бюджетна система України включає:

1. 1)       державний бюджет та місцеві бюджети;

2. 2)       державний бюджет та бюджети місцевого самоврядування;

3. 3)       місцеві бюджети, бюджети місцевого самоврядування та резервний фонд;

4. 4)       державний бюджет, місцеві бюджети, Пенсійний фонд та фонди соціального загальнообов’язкового страхування України.

 

41. Місцевими бюджетами визначаються:

1. 1)       бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

2. 2)       бюджет Автономної республіки Крим, обласні, районні, районів у містах;

3. 3)       бюджет Автономної республіки Крим, обласні, районні, районів у містах та бюджети місцевого самоврядування;

4. 4)       бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань, бюджети місцевого самоврядування.

 

42. Бюджетами місцевого самоврядування визначаються:

1. 1)       бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

2. 2)       бюджет Автономної республіки Крим, обласні, районні, районів у містах;

3. 3)       бюджет Автономної республіки Крим, обласні, районні, районів у містах та бюджети місцевого самоврядування;

4. 4)       бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань, бюджети місцевого самоврядування.

 

43. Зведений бюджет – це:

1. 1)       сукупність місцевих бюджетів в Україні;

2. 2)       сума показників місцевих бюджетів;

3. 3)       сума показників бюджетів адміністративно-територіального утворення та відповідного нижчого рівня;

4. 4)       сума показників бюджетів адміністративно-територіального управління та відповідного вищого рівня.

 

44. Бюджетним Кодексом визначено:

1. 1)       засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства;

2. 2)       систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, заса­ди організації та діяльності, правовий статус і відповідаль­ність органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

3. 3)       види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та поря­док обчислення з метою зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування;

4. 4)       гарантоване державою право та реальну здатність терито­ріальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

 

45. Бюджетним кодексом України регулюються:

1. 1)       права громадян на участь у місцевому самоврядуванні;

2. 2)       відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

3. 3)       випадки необхідності повернення з бюджету місцевого само­врядування над міру сплачених сум місцевих податків і зборів;

4. 4)       повноваження органів місцевого самоврядування в галузі визначення місцевих податків і зборів.

 

46. Згідно з Бюджетним кодексом бюджет – це:

1. 1)       гарантований державою фонд грошових коштів, що забез­печує мінімальний рівень соціальних послуг на душу насе­лення в межах усієї території України;

2. 2)       форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповід­ної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру;

3. 3)       план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду;

4. 4)       фонд грошових коштів, який знаходиться у розпорядженні Національного банку України.

 

47. Бюджети місцевого самоврядування – це:

1. 1)       сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побу­дована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права;

2. 2)       фонди бюджетних установ, управління якими здійснюють їх керівники, які отримують повноваження шляхом встанов­лення бюджетних призначень;

3. 3)       документи, в яких встановлюється розподіл доходів та фінан­сування бюджетів, бюджетних асигнувань головними розпо­рядниками бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації;

4. 4)       бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

 

48. Бюджетний процес – це:

1. 1)       процес складання документу, в якому встановлюється розпо­діл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації;

2. 2)       процес розміщення замовлення, укладення договору, прид­бання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду,

3. 3)       реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кіль­кох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішу­вати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України;

4. 4)       регламентована нормами права діяльність, пов’язана із скла­данням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконан­ня бюджетів, що складають бюджетну систему України.

 

49. Профіцит бюджету – це:

1. 1)       перевищення видатків бюджету над його доходами;

2. 2)       перевищення доходів бюджету над його видатками;

3. 3)       міжбюджетний трансферт, метою надання якого є вирівню­вання надходжень бюджету, який його отримує;

4. 4)       обсяг коштів на рахунках відповідного бюджету та розпо­рядників коштів цього бюджету на кінець дня.

 

50. Міжбюджетні трансферти – це:

1. 1)       кошти, які передаються з одного місцевого бюджету до іншого на основі безоплатності, але поворотності;

2. 2)       кошти, які передаються з бюджету Автономної Республіки Крим до інших місцевих бюджетів на основі безоплатності, але поворотності;

3. 3)       кошти, які передаються на основі поворотності та за певну плату від одного бюджету до іншого;

4. 4)       кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

 

51. Розпорядники бюджетних коштів – це:

1. 1)       народні депутати України;

2. 2)       бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету;

3. 3)       члени Бюджетного комітету Верховної Ради України;

4. 4)           органи державної влади, уповноважені здійснювати виконан­ня Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

 

52. Субвенції – це:

1. 1)       міжбюджетні трансферти, надані органом, який прийняв рішення про надання субвенції на використання без певної конкретної мети;

2. 2)       субсидії, які забезпечують збалансування місцевого бюджету;

3. 3)       міжбюджетні трансферти, надані органом, який прийняв рі­шення про надання субвенції, на основі платності та поворотності;

4. 4)       міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

 

53. Фінансування бюджету – це:

1. 1)       надходження та витрати у зв’язку із зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету;

2. 2)       повноваження на взяття бюджетного зобов’язання здійсню­вати платежі в бюджетному періоді, що настає після закін­чення поточного бюджетного періоду;

3. 3)       погашення зобов’язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах;

4. 4)       видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

 

54. Бюджетний період становить:

1. 1)       один календарний рік, який починається 7 січня кожного року і закінчується 6 січня наступного року;

2. 2)       один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року;

3. 3)       один календарний рік, який починається 7 грудня кожного року і закінчується 6 грудня наступного року;

4. 4)       межі бюджетного періоду можуть змінюватися щорічними законами України «Про Державний бюджет».

 

55. Неприйняття Верховною Радою України закону про Держав­ний бюджет України до 1 січня:

1. 1)       не є можливим;

2. 2)       є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду;

3. 3)       не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду;

4. 4)       закон про Державний бюджет на наступний рік завжди приймається 7 грудня поточного року.

 

56. Трансферти – це:

1. 1)       доходи від власності та підприємницької діяльності;

2. 2)       кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого само­врядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній, але поворотній основі;

3. 3)       доходи від операцій з капіталом;

4. 4)       кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

 

57. Бюджетний період в Україні:

1. 1)       рівний сукупній тривалості стадій бюджетного процесу;

2. 2)       починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня наступного року;

3. 3)       триває протягом року, починаючи з дня затвердження Закону про Державний бюджет;

4. 4)       становить один календарний рік, починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

 

58. Учасниками бюджетного процесу в Україні є:

1. 1)       Президент України, Верховна Рада України, бюджетний комітет;

2. 2)       Президент України, Верховна Рада України, Кабінет мініст­рів України, бюджетний комітет;

3. 3)       тільки головні розпорядники бюджетних коштів та розпоряд­ники нижчого рівня;

4. 4)       органи та посадові особи, наділені бюджетними повнова­женнями.

 

59. Повноваження надане розпоряднику бюджетних коштів та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету – це:

а) бюджетне асигнування;

б) бюджетне зобов’язання;

в) бюджетне призначення;

г) бюджетний розпис.

 

60. Здійснення розміщення замовлення, укладання договору, прид­бання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій про­тягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому – це:

а) бюджетне асигнування;

б) бюджетне зобов’язання;

в) бюджетне призначення;

г) бюджетний розпис.

 

61. Повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів, що має кількісні та часові обмеження – це:

а) бюджетне асигнування;

б) бюджетне зобов’язання;

в) бюджетне призначення;

г) бюджетний запит.

 

62. Документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для діяльності на наступний бюджетний період – це:

а) бюджетне асигнування;

б) бюджетне зобов’язання;

в) бюджетне призначення;

г) бюджетний запит.

 

63. Документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету по певних періодах відповідно до бюджетної класифікації – це:

а) бюджетне асигнування;

б) бюджетне зобов’язання;

в) бюджетне призначення;

г) бюджетний розпис.

 

64. Головні розпорядники встановлюються шляхом:

а) взяття бюджетних зобов’язань;

б) складання бюджетних запитів;

в) встановлення бюджетних призначень;

г) встановлення бюджетного розпису.

 

65. Оборотна касова готівка – це:

1. 1)       адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінан­сових санкцій;

2. 2)       гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3. 3)       частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка формується на початок планового бюджетного періоду з метою покриття тимчасових касових розривів;

4. 4)       бюджетне зобов’язання здійснювати платежі в бюджетному періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду.

 

66. Оборотна касова готівка встановлюється у розмірі:

1. 1)       не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету;

2. 2)       не більше 2 відсотків планових видатків спеціального фонду бюджету;

3. 3)       не більше 2 відсотків планових доходів спеціального фонду бюджету;

4. 4)       не більше 2 відсотків планових доходів загального фонду бюджету.

 

67. Вільний залишок бюджетних коштів:

1. 1)       підлягає вилученню до бюджету вищого рівня;

2. 2)       передається бюджету місцевого самоврядування низової ланки згідно з рішенням відповідної ради;

3. 3)       не підлягає вилученню й використовується на проведення видатків згідно з рішенням відповідної ради;

4. 4)       підлягає вилученню і використовується на подолання асиметрії регіонів.

 

68. Постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України приймає:

а) Верховна Рада України;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Президент України;

г) Міністерство фінансів України;

 

69. Постанову про схвалення Основних напрямків бюджетної політики України на наступний бюджетний період приймає:

а) Верховна Рада України;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Президент України;

г) Міністерство фінансів України;

 

70. Прийняття проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні:

1. 1)       здійснюється Кабінетом Міністрів після подання Мініс­терства Фінансів;

2. 2)       полягає у прийнятті рішення щодо Висновків та пропозицій до проекту Закону Про Державний бюджет України;

3. 3)       передбачає встановлення обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків, обсягу міжбюджетних трансфертів;

4. 4)       полягає у голосуванні щодо окремих статей проекту закону про Державний бюджет України та проекту Закону в цілому.

 

71. Прийняття проекту закону про Державний бюджет у другому читанні:

1. 1)       здійснюється Кабінетом Міністрів після подання Мініс­терства Фінансів;

2. 2)       полягає у прийнятті рішення щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет;

3. 3)       передбачає затвердження загального обсягу дефіциту (про­фіциту), доходів і видатків, обсягу міжбюджетних трансфер­тів та інших положень, необхідних для формування місцевих бюджетів;

4. 4)       полягає у голосуванні щодо окремих статей проекту закону про Державний бюджет України та проекту Закону в цілому.

 

72. Прийняття проекту закону про Державний бюджет у третьому читанні:

1. 1)       здійснюється Кабінетом Міністрів після подання Мініс­терства Фінансів;

2. 2)       полягає у прийнятті рішення щодо висновків та пропозицій до проекту Закону про Державний бюджет;

3. 3)       передбачає встановлення обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків, обсягу міжбюджетних трансфертів;

4. 4)       полягає у голосуванні по пропозиціях Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо статей проекту закону про Державний бюджет України та проекту Закону в цілому.

 

73. Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, то:

1. 1)       витрати Державного бюджету можуть здійснюватись лише на цілі, визначені законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період;

2. 2)       витрати Держбюджету здійснюються відповідно до Закону про Державний бюджет на попередній бюджетний період;

3. 3)       витрати Держбюджету здійснюються лише на цілі, перед­бачені у проекті Закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період;

4. 4)       дозволяється провадити тільки поточні (адміністративні) видатки.

 

74. Законом про Державний бюджет України не визначено:

1. 1)       розмір мінімальної заробітної плати на плановий бюджетний період;

2. 2)       рівень забезпечення прожиткового мінімуму на плановий бюджетний період;

3. 3)       проведені таємні видатки;

4. 4)       розміри таємних видатків без деталізації.

 

75. З прийняттям Бюджетного кодексу:

1. 1)       прийнято Закон України «Про бюджетну систему України»;

2. 2)       Закон України «Про бюджетну систему України» втратив чинність;

3. 3)       у Законі України «Про бюджетну систему України» замість п’яти принципів бюджетної системи України сформульовано одинадцять;

4. 4)       Закон України «Про бюджетну систему України» перегля­нуто та до нього внесено зміни і доповнення.

 

76. Кошти, що безплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого – це:

а) міжбюджетний трансферт;

б) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;

в) субвенція;

г) кошик доходів бюджету.

 

77. Кошти, що безплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого – це:

а) міжбюджетний трансферт;

б) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;

в) субвенція;

г) кошик доходів бюджету.

 

78. Бюджетний устроєм країни є:

1. 1)       організація, принципи побудови та структура бюджетної системи, взаємозв’язок між ланками бюджетної системи; організація бюджетного процесу та сукупність бюджетних прав певних органів та осіб; засади розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

2. 2)       державний устрій та адміністративно-територіальний поділ, принципи побудови та структура бюджетної системи;

3. 3)       сукупність бюджетних прав і обов’язків;

4. 4)       взаємопов’язана, закріплена правовими нормами сукупність бюджетів, запроваджених на території держави.

 

79. Принцип єдності бюджетної системи України, проголошений законодавчо, означає, що:

1. 1)       бюджетна система України характеризуються єдністю всіх бюджетів;

2. 2)       Державний бюджет України формується з місцевих бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування;

3. 3)       бюджетна політика країни повинна бути пов’язаною з міжнародною, податковою, кредитною та соціальною політикою;

4. 4)       бюджетні відносини забезпечуються єдиною правовою базою, грошовою системою, бюджетною класифікацією.

 

80. Принцип самостійності при побудові бюджетної системи України означає, що:

1. 1)       місцеві органи влади самостійно визначають обсяги відра­хувань до бюджетів загальнодержавних податків та зборів, акумульованих на відповідній території;

2. 2)       за кожним бюджетом закріплюються відповідні джерела до­ходів та відповідні органи влади мають право на визначення напрямів використання коштів;

3. 3)       в країні створюється мережа незалежних уособлених регіо­нальних бюджетів, відносини щодо яких регламентуються територіальними органами влади самостійно;

4. 4)       повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відпо­відати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

 

81. Принцип збалансованості при побудові бюджетної системи України передбачає, що:

1. 1)       повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

2. 2)       державний бюджет може прийматись з дефіцитом без визначення джерел його покриття;

3. 3)       місцеві бюджети не можуть прийматись з дефіцитом без визначення джерел його покриття;

4. 4)       жоден бюджет не затверджується з дефіцитом.

 

82. Принцип субсидіарності при побудові бюджетної системи України означає:

1. 1)       використання бюджетних коштів лише на цілі, визначені бюджетними принципами;

2. 2)       відповідальність учасників бюджетного процесу за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу;

3. 3)       максимальне наближення фінансування надання суспільних послуг до їх безпосередньо споживача;

4. 4)       справедливість і неупередженість у розподілі суспільного багатства між громадянами і територіальними громадянами.

 

83. Залежно від суб’єкта, що одержує грошові ресурси з дер­жавного бюджету та умов отримання розрізняють:

1. 1)       дотації, субвенції, субсидії;

2. 2)       функціональні бюджетні видатки, економічні бюджетні видатки;

3. 3)       дотації вирівнювання, безоплатну допомогу, безповоротну допомогу;

4. 4)       факультативні видатки, обов’язкові видатки, регулюючі видатки.

 

84. Бюджетна класифікація – це:

1. 1)       система заходів, спрямованих на досягнення певної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;

2. 2)       єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фі­нансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та інши­ми ознаками відповідно до законодавства України та міжна­родних стандартів;

3. 3)       класифікація рухомого і нерухомого майна, доходів місцевих бюджетів, інших коштів, природних ресурсів, що є у кому­нальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах;

4. 4)       систематизований перелік власності територіальних громад, який відображає їх історичні, культурні, соціально-еконо­мічні та інші місцеві особливості і традиції.

 

85. Кредитування за вирахуванням погашення – це:

1. 1)       операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з’яв­ляються зобов’язання перед бюджетом, та операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету;

2. 2)       операції, пов’язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами;

3. 3)       гарантований державою в межах наявних бюджетних ресур­сів рівень фінансового забезпечення повноважень ради мі­ністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самовряду­вання, що використовується для визначення обсягу міжбюд­жетних трансфертів;

4. 4)       надходження та витрати у зв’язку із зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету.

 

86. Принцип обґрунтованості бюджетної системи України означає, що:

1. 1)       бюджет формується на реалістичних макропоказниках еконо­мічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

2. 2)       при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджет­ного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні виз­наченого бюджетом обсягу коштів;

3. 3)       до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відпо­відно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місце­вого самоврядування;

4. 4)       повноваження на здійснення витрат бюджету повинні від­повідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

 

87. Принцип субсидіарності бюджетної системи України означає, що:

1. 1)       бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

2. 2)       бюджетна система України будується на засадах справед­ливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

3. 3)       Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджу­ються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

4. 4)       розподіл видів видатків між державним бюджетом та місце­вими бюджетами, а також між місцевими бюджетами пови­нен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

 

88. Принцип повноти бюджетної системи України означає, що:

1. 1)       до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відпо­відно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місце­вого самоврядування;

2. 2)       кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу;

3. 3)       бюджетна система України будується на засадах справед­ливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

4. 4)       при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджет­ного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

 

89. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості:

1. 1)       визначається шляхом ділення загального обсягу ресурсів, що спрямовується на реалізацію бюджетних програм, на кіль­кість мешканців чи споживачів соціальних послуг;

2. 2)       визначає відносну податкоспроможність споживачів соціаль­них послуг;

3. 3)       визначається як добуток коефіцієнта вирівнювання і кіль­кості мешканців чи споживачів соціальних послуг;

4. 4)       визначається як добуток коефіцієнта вирівнювання та індексу відносної податкоспроможності з урахуванням особливостей адміністративно-територіальної одиниці.

 

90. Коригуючі коефіцієнти до фінансових нормативів бюджетної забезпеченості:

1. 1)       визначається шляхом ділення загального обсягу ресурсів, що спрямовується на реалізацію бюджетних програм, на кіль­кість мешканців чи споживачів соціальних послуг;

2. 2)       визначають прогнозний показник кошика доходів місцевих бюджетів;

3. 3)       визначають відносну податкоспроможність споживачів со­ціальних послуг;

4. 4)       враховують кількість населення та споживачів соціальних послуг та відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від особливостей адміністративно-територіальної одиниці.

 

91. Вид цільової субсидії, яка передбачає участь у фінансуванні певних заходів і програм бюджету, що її видає та бюджету, що її отримує – це:

а) міжбюджетний трансферт;

б) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;

в) субвенція;

г) дотація вирівнювання.

 

92. Міжбюджетний трансферт на забезпечення нормативного рівня доходної спроможності бюджету, який його отримує – це:

а) субсидія;

б) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;

в) субвенція;

г) дотація вирівнювання.

 

93. За законодавством України до видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних транс­фертів, належать:

1. 1)       видатки на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист;

2. 2)       видатки на забезпечення суспільного добробуту;

3. 3)       видатки на забезпечення конституційного ладу держави, дер­жавної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, які не можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню.

4. 4)       видатки, пов’язані з упорядкуванням житлового фонду, ре­монтом і утриманням доріг, вивезенням сміття тощо.

 

94. Розподіл видатків на такі, що враховуються і такі, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів означає:

1. 1)       існування подвійного місцевого бюджету;

2. 2)       застосовується на стадії прогнозування;

3. 3)       застосовується на стадії планування, надалі ж кошти вико­ристовуються на фінансування видатків обох типів;

4. 4)       такий розподіл у зв’язку з небезпекою рецесії з 2009 року тимчасово припинено.

 

95. Обов’язкові платежі, закріплені на постійній основі за бюд­жетами місцевого самоврядування, що враховуються при бюджет­ному вирівнюванні – це:

1. 1)       міжбюджетний трансферт;

2. 2)       субвенція;

3. 3)       дотація вирівнювання;

4. 4)       кошик доходів бюджету.

 

96. Міжбюджетний трансферт для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про його надання – це:

а) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;

б) субвенція;

в) дотація вирівнювання;

г) кошик доходів бюджету.

 

97. Бюджетні субвенції та дотації є видами:

а) субсидіювання;

б) вилучення коштів;

в) бюджетних позичок;

г) горизонтальних міжбюджетних потоків.

 

98. В Україні законодавчо дозволені такі види міжбюджетних відносин:

а) горизонтальні взаємні розрахунки;

б) дотації вирівнювання, субвенції, негативні трансферти;

в) тільки дотації та субвенції;

г) факультативні, облігаторні та факультативно-облігаторні.

 

99. Обсяг міжбюджетних трансфертів визначається з викорис­танням показників:

1. 1)       кількості населення та споживачів соціальних послуг, со­ціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологіч­них та інших особливостей адміністративно-територіальних одиниць;

2. 2)       дані про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди у розрахунку на одного мешканця або споживача суспільних послуг;

3. 3)       фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригу­ючих коефіцієнтів до них; кількості мешканців та споживачів соціальних послуг та індексу відносної податкоспроможності бюджету; прогнозного кошика доходів бюджету; коефіцієнту вирівнювання;

4. 4)       обсяги нерозподілених видатків, які об’єднують види видат­ків на ті повноваження, встановлення нормативів по яких є недоцільним.

 

100. Коефіцієнт, що визначає рівень доходів бюджету адміністра­тивно-територіальної одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одного мешканця, називається:

1. 1)       коефіцієнт вирівнювання;

2. 2)       індекс відносної податкоспроможності;

3. 3)       фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;

4. 4)       коригуючий коефіцієнт до фінансового нормативу бюд­жетної забезпеченості.

 

[Вверх] [Вниз]