План практичного заняття 22

1. 1.   Державний кредит як специфічна форма фінансових відносин.

2. 2.   Чинники державного кредиту.

3. 3.   Державна політика позикових фінансів.

4. 4.   Форми державного кредиту. Державні позики як основна форма державного кредиту.

 

План практичного заняття 23

1. 1.   Класифікація державних позик.

2. 2.   Державний борг, його структура та класифікація.

3. 3.   Управління державним боргом.

4. 4.   Видатки бюджету на обслуговування державного боргу

 

Питання для самопідготовки і самоконтролю знань

1. 1.      Структура державного боргу України і особливості його функціонування.

2. 2.      Порівняння різних методик управління державним боргом.

3. 3.      Особливості управляння державним боргом в Україні.

4. 4.      Специфіка збалансованості місцевих бюджетів України.

5. 5.      Особливості управління комунальним боргом в Україні.

6. 6.      Структури, які беруть участь в управлінні державним боргом України.

7. 7.      Що для України є умовою надання іноземних кредитів?

8. 8.      З яких стадій складається управління державним боргом?

9. 9.      Чим є конверсія, консолідація, уніфікація позики?

10. 10.   Чи використовує Україна конверсію, консолідацію, уніфікацію позики? Навести конкретні приклади.

 

Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань

1. 1.        Аналіз змін у структурі видатків бюджету на обслуговування державного боргу за останні п’ять років.

2. 2.        Аналіз змін обсягів видатків бюджету на обслуговування дер­жавного боргу за останні п’ять років.

3. 3.        Аналіз змін у напрямках видатків бюджету на обслуговування державного боргу за останні п’ять років.

4. 4.        Проблеми та напрямки вдосконалення управління й обслуго­вування державного боргу України.

5. 5.        Державний борг та особливості боргового фінансування Дер­жавного бюджету України у поточному році.

6. 6.        Аналіз структури державного боргу України.

7. 7.        Застосування в Україні методів управління державним боргом.

8. 8.        Планування розміщення державних боргових зобов’язань України на зовнішньому фінансовому ринку.

9. 9.        Структура державного внутрішнього боргу України у поточ­ному році.

10. 10.    Структура державного зовнішнього боргу України у поточ­ному році.

 

Термінологічний словник

Викуп боргу – надання країні-боржникові можливості викупити власні боргові зобов’язання на вторинному ринку боргів. Викуп боргів здійснюється за грошові кошти зі знижкою з їх номінальної ціни.

Внутрішній державний борг – заборгованість держави домогоспо­дарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Державна внутрішня гарантія – гарантія Уряду України за зобов’язаннями позичальника, що виникла перед резидентами України.

Державна гарантія – зобов’язання України в особі Кабінету Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, пов­ністю або частково виконати платежі на користь кредитора у випадку невиконання позичальником, іншим ніж Україна, зобов’язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності. Виділяють два види державних гарантій: внутрішня і зовнішня.

Державна зовнішня гарантія – гарантія Уряду України за зобов’язаннями позичальника, що виникла перед нерезидентами України.

Державне внутрішнє запозичення – державне запозичення, що здійснюється шляхом укладання угод з резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку.

Державне запозичення – залучення Україною в особі Кабінету Міністрів України, через Міністерство фінансів України грошових коштів, іншого майна та майнових прав, яке передбачає прийняття зобов’язань щодо грошових коштів на умовах строковості та плат­ності. Розрізняють державне внутрішнє та зовнішнє запозичення.

Державне зовнішнє запозичення – державне запозичення, що здійснюється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.

Державний борг – це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків.

Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Капіталізація боргу – обмін зовнішнього боргу на власність (акціонерний капітал) зі знижкою. Капіталізація боргу передбачає надання іноземним банкам можливості обмінювати боргові зобов’я­зання даної країни на акції її промислових, торговельних та інших корпорацій. Іноземні небанківські організації отримують можливість купувати ці боргові зобов’язання на вторинному ринку цінних паперів зі знижкою для фінансування прямих інвестицій чи купівлі вітчиз­няних фінансових активів.

Конверсія «борг-борг» – заміна існуючих боргових зобов’язань новими борговими зобов’язаннями, коли змінюються умови боргових зобов’язань: відсоток доходу за новими цінними паперами може бути нижчим, ніж за старими, при збереженні номінальної вартості облігацій; номінальна вартість нових зобов’язань може бути встановлена з дисконтом до номіналу старих боргових зобов’язань; може змінитися валюта боргу і т. ін.

Обслуговування боргу – це сукупні платежі за зобов’язаннями перед кредиторами щодо сплати відсотків, комісійних та штрафних платежів. Відсотки – це дохід, що сплачується на користь кредитора за умовами угоди про позику або про випуск державних цінних паперів.

Погашення боргу – виконання боргових зобов’язань перед креди­торами щодо сплати основної суми боргу, тобто суми позики, визна­ченої угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів.

 

Література: 3; 4; 11; 12; 13.