Тема 7. Система видатків бюджету Методичні поради до вивчення теми

 

У видатках бюджету відображаються дві сторони єдиного розподільчого процесу:

• –     розділ бюджетного фонду на частини;

• –     формування грошових фондів у отримувачів бюджетних асигнувань.

Видатки бюджету завжди були важливим інструментом впливу на розвиток економіки та соціальної сфери. За їх допомогою держава, здійснюючи перерозподіл національного доходу, могла змінювати структуру соціального виробництва, впливати на результати госпо­дарювання, здійснювати соціальні перетворення тощо.

Різноманітність конкретних видів видатків бюджету визначається цілим рядом факторів, зокрема:

• –     природою та функціями держави;

• –     рівнем її соціально-економічного розвитку;

• –     адміністративно-територіальним устроєм;

• –     розповсюдженістю зв’язків бюджету з народним господарством;

• –     існуючими формами надання бюджетних коштів і т. ін.

Для визначення ролі видатків бюджету в соціально-економічному житті їх класифікують за рядом ознак.

Згідно з Бюджетним Кодексом України видатки бюджету класи­фікуються за:

• –     функціями, з використанням яких пов’язані видатки (функціо­нальна класифікація видатків);

• –     економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

• –     ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

• –     за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення повноважень відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування коштів на здійснення повноважень відповідно до функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Другий рівень – підрозділи, в яких конкретизуються напрями бюджетних коштів на здійснення функції держави, АРК та місцевого самоврядування в межах відповідних розділів.

Третій рівень – групи – цільові видатки за конкретними напрямами діяльності головних розпорядників бюджетних коштів у межах відповідних підрозділів.

Також видатки бюджету класифікуються за економічною ознакою.

Економічна класифікація видатків визначає конкретне спрямування коштів, тобто предметно-цільове їх призначення, і поділяється на:

1. 1)   поточні видатки – усі платежі бюджету, що передбачаються на поточні цілі;

2. 2)   капітальні видатки – платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, немате­ріальних активів або невідплатні платежі, що передаються утриму­вачам бюджетних коштів з метою придбання ними капітальних акти­вів, пов’язаних з руйнуванням чи пошкодженням основних фондів;

3. 3)   нерозподілені видатки – видатки з резервних фондів Кабінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад;

4. 4)   кредитування з вирахуванням погашення – платежі бюджетів усіх рівнів з метою проведення економічної політики, в результаті яких у них виникають фінансові вимоги до інших суб’єктів госпо­дарської діяльності. При застосуванні категорії кредитування обов’яз­ковою умовою є виникнення зобов’язання щодо повернення коштів.

Кожний напрям має цільове призначення коштів.

Відомча класифікація видатків затверджується:

• –     для Державного бюджету України – Міністерством фінансів України;

• –     для бюджетів самоврядування – міністром фінансів Автономної республіки Крим, керівником місцевого фінансового органу.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Крім вищеназваних, можливе виділення інших класифікаційних ознак видатків бюджету.

Так, за рівнем бюджетної системи розрізняють видатки: Держав­ного бюджету і відповідних місцевих бюджетів.

У видатках місцевих бюджетів можна виділити видатки на вико­нання власних та делегованих державних повноважень.

Можливе також групування видатків за формами їх здійснення.

За формами бюджетного фінансування існують такі види видатків:

• –     проектне фінансування – фінансування з бюджету інвестицій­них проектів;

• –     бюджетні кредити – надання фінансової допомоги з бюджету суб’єктам підприємницької діяльності на поворотній основі;

• –     кошторисне фінансування – виділення бюджетних асигнувань на підставі кошторису;

• –     бюджетні трансферти – державні субсидії, субвенції, дотації.

Суть бюджетного фінансування полягає в тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини між державою з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами з іншого, – з приводу спрямування та використання грошових коштів централізованого фонду на розширене відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення інших безпосередніх державних заходів.

Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюється на основі таких принципів:

• –     плановості;

• –     цільового спрямування коштів;

• –     безповоротності та безвідплатності;

• –     ефективного використання коштів;

• –     оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел; додержання режиму економії;

• –     здійснення постійного контролю за їх використанням.

 

Виділяють такі стадії виконання бюджету за видатками:

• –     встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджет­них коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

• –     затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

• –     взяття бюджетних зобов’язань;

• –     отримання товарів, робіт та послуг;

• –     здійснення платежів;

• –     використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

До бюджетних відносяться установи, створені державною чи місцевою владою, які утримуються з Державного чи місцевого бюджетів, вони є неприбутковими.

За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Основні функції, покладені на бюджетні установи, які є головними розпорядниками бюджетних коштів:

• –     розробляє план своєї діяльності;

• –     розробляє проект кошторису та бюджетні запити;

• –     отримує бюджетні призначення, доводить до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

• –     затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів ниж­чого рівня, якщо інше не передбачено законодавством;

• –     здійснює контроль за повнотою надходжень та використанням коштів розпорядниками нижчого рівня та утримувачами бюджетних коштів, одержує від них звіти та аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

Розпорядники коштів нижчого рівня поділяються в свою чергу на розпорядників коштів другого та третього ступенів.

Розпорядниками коштів другого ступеня є керівники, які одержують кошти на видатки установи та розподіляють суму коштів, визначену головним розпорядником для переказу безпосередньо підпорядкованим їм установам, підприємствам та організаціям.

Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники, які одержують кошти лише для безпосереднього витрачення.