Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань

1. 1.      Специфіка фінансування соціального захисту населення в Україні.

2. 2.      Індексація грошових доходів населення.

3. 3.      Система пільг і допомога ветеранам, громадянам, що мають особливі заслуги перед Україною.

4. 4.      Система пільг і допомога громадянам похилого віку.

5. 5.      Фінансове забезпечення соціально-культурних послуг в Україні.

6. 6.      Пенсійне забезпечення в Україні.

7. 7.      Видатки державного бюджету на отримання будинків-інтернатів для інвалідів та осіб похилого віку.

8. 8.      Планування видатків бюджетів на соціальних захист та соціальне забезпечення.

9. 9.      Аналіз змін у структурі, обсягах та напрямах видатків бюджету на соціальний захист населення за останні п’ять років.

10. 10.   Аналіз змін у структурі, обсягах та напрямах видатків бюджету та соціальну сферу за останні п’ять років.

 

Термінологічний словник

Вихідні виробничі показники, які характеризують профільну діяльність установи – це об’єктивно існуючі на даний період;

Загальний кошторис визначає обсяги фінансування для окремого органу управління (наприклад, загальний кошторис відділу освіти включає: зведені кошториси по загальноосвітніх школах, школах-інтернатах, дитячих дошкільних закладах і на централізовані заходи).

Загальні виробничі показники, які характеризують профільну діяльність установи характеризують будівлю бюджетної установи.

Зведений кошторис – складається по групі однорідних закладів (загальноосвітні школи, дитячі дошкільні заклади та ін.).

Індивідуальний кошторис – складається для кожної бюджетної установи.

Кошторис – це плановий документ, в якому встановлюється обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний розподіли.

Норми витрат характеризують обсяг витрат на одну розра­хункову одиницю.

Обов’язкові нормативи встановлюються органами державної влади та управління

Постатейні нормативи відображають норми витрат у розрізі окремих статей.

Похідні виробничі показники, які характеризують профільну діяльність установи визначаються за певними нормами;

Соціальне забезпечення – це надання фінансового забезпечення тим громадянам, які внаслідок певних об’єктивних причин не можуть мати достатніх власних доходів або не перебувають на чийомусь утриманні.

Соціальні гарантії – обов’язковий елемент економічної системи держави, важлива умова її економічної та соціальної стабільності.

Узагальнені нормативи характеризують обсяг витрат з усіх статей на певний виробничий показник, наприклад норми видатків на охорону здоров’я на одного жителя.

Факультативні нормативи визначаються галузевими органами чи бюджетними установами.

 

Література: 3; 4; 6; 7; 11; 12; 13.

 

[Вверх] [Вниз]

Тема 10. Видатки бюджету на оборону та управління Методичні поради до вивчення теми

 

Державний бюджет України має містити пояснення всіх видатків за винятком видатків, що пов’язані з державною таємницею.

Таємні видатки на діяльність органів державної влади в інтересах національної безпеки включаються до Бюджету без деталізації.

Контроль за проведенням таємних видатків здійснюється Рахун­ковою Палатою, Комітетом Верховної Ради України з питань бюд­жету, Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони та Міністерством фінансів України у порядку, визначеному Верховною Радою України.

Звіти про проведені таємні видатки розглядаються Верховною Радою України на закритому засіданні.

До таємних видатків частково відносяться і видатки на оборону та державне управління.

Видатки на оборону, як і видатки на управління, зумовлені природою і функціями держави, необхідністю захисту її інтересів у міжнародному співтоваристві.

Фінансування оборони залежить від прийнятої воєнної доктрини. Існують три основні її типи:

• –     повна відмова від військових видатків;

• –     створення могутньої воєнної супердержави;

• –     фінансування оборони за принципом мінімальної достатності.

Законом України «Про оборону України» було визначено воєнну доктрину держави, яка ґрунтується на принципах оборонної достат­ності Збройних сил і на тому, що Україна на визначає війну як засіб розв’язання міжнародних проблем, прагне до нейтралітету та дотри­мання неядерних принципів.

Абсолютні обсяги видатків на оборону визначаються багатьма чинниками, серед яких:

• –     міжнародне становище та пріоритети зовнішньої державної політики;

• –     участь у військових угрупованнях;

• –     рівень розвитку економіки і фінансові можливості держави з фінансування оборони;

• –     територія країни, довжина та характер кордонів;

• –     обсяг грошового утримання та пенсійного забезпечення військо­вослужбовців;

• –     рівень цін на сучасну військову техніку, вартість та обсяги поставок для армії і флоту;

• –     витрати на культурно-побутові потреби військовослужбовців.

 

Склад видатків на національну оборону:

•             утримання збройних сил;

•             закупівлю озброєння і військової техніки;

•             капітальне будівництво;

•             науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи;

•             мобілізаційна підготовка галузей народного господарства;

•             інші видатки.

Переважна частина видатків фінансується з Державного бюджету. Місцеві бюджети забезпечують утримання військових комісаріатів.

Верховна Рада України відповідно до повноважень, наданих їй Конституцією, затверджує загальну структуру, чисельність, визначає функції Збройних сил України.

Фінансування видатків Міністерства оборони України, Служби безпеки та правоохоронних органів здійснюється Державним казна­чейством України. Для цього розпорядникам бюджетних коштів у установі Державного казначейства відкриваються особові та реєстра­ційні рахунки.

Для установ Міністерства оборони України:

• –     головним розпорядником коштів є Міністр оборони України;

• –     розпорядниками коштів другого ступеня є командуючі опера­тивних командувань і видів Збройних сил;

• –     розпорядниками коштів третього ступеня є командири (началь­ники) військових частин, установ та організацій.

Особові рахунки відкриваються головним розпорядникам коштів і розпорядникам коштів другого ступеня, в них відображаються кошти, надані для використання на утримання своєї установи, на центра­лізовані заходи і для перерахування підвідомчім установам. Реєстра­ційні рахунки відкриваються розпорядникам коштів всіх ступенів для обліку витрат, передбачених їхніми кошторисами доходів і видатків.

Кошти на здійснення видатків Міністерства оборони України пере­раховуються управлінням Державного казначейства на рахунки обласних управлінь Державного казначейства.

Фінансування органів і установ, які забезпечують національну обо­рону провадиться на підставі кошторисів доходів і видатків. Зведені кошториси розглядаються у Міністерстві фінансів України та вклю­чаються до проекту Державного бюджету України. Крім бюджетних, у вказаних установ можуть бути позабюджетні кошти (спеціальні та депозитні кошти, суми за дорученням та інші), але обсяг їх незначний. Отже, фінансові ресурси Збройних сил утворюються за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів.