Тема 11. Фінанси підприємств комунального господарства Методичні поради до вивчення теми

 

Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки має певні особливості (рис. 11.1).

Рис. 11.1. Особливості управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки

 

Невід’ємним атрибутом місцевого самоврядування є особ­лива, са­мостійна форма власності, суб’єктом права якої є ни­зовий тери­то­рі­аль­ний колектив. У зарубіжних країнах її на­звано муніципальною фор­мою власності. Окрім муніципаль­ної, публічними формами влас­ності є власність держави, су­б’єктів федерації (у федеративних краї­нах), адміністративно-територіальних утворень.

У комунальній власності перебуває майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці ін­шими суб’єктами права власності Держава та її адміністративно-територіальні одиниці не від­повідають за зобов’язаннями одне одному у процесі реалізації права державної власності.

У комунальній власності можуть перебувати рухоме в не­рухоме майно, природні ресурси та корисні копалини місцевого значення, ліси, водоймища, рослинний і тваринний світ, земля, кошти місцевих бюджетів, позабюджетних, валютних та цільових фондів, фінансові ресурси комунальних підпри­ємств, запозичені органами місцевого самоврядування фінан­сові ресурси, цінні папери, фінансово-кредитні установи, паї, що належать органам місцевого самоврядування у ста­тутних фондах підприємств акціонерних товариств, страхові і довірчі товариства, пенсійні й резервні фонди, житловий фонд, під­приємства, установи, організації та заклади виробничої соціа­льно-культурної сфер, що надають відповідні послуги терито­ріальній громаді чи об’єд­нанням територіальних громад.

У комунальній власності не може бути об’єктів власності, функ­ціонування яких не пов’язане з наданням послуг терито­ріальній гро­маді і спрямоване виключно на отримання прибу­тку, а також об’єкти, що за законодавством не можуть нале­жати як власність громадам.

У комунальній власності повинні перебувати і не можуть бути приватизовані або іншим способом відчужені на користь юридичних та фізичних осіб дороги, тротуари, парки, сквери, набережні річок, річки, озера, кладовища, пам’ятники архіте­ктури та історії, запо­від­ники тощо. Перелік об’єктів виключно громадського користування за­тверджується на місцевому ре­ферендумі та закріплюється у статуті те­риторіальної громади.

Матеріальні та фінансові ресурси, що перебувають у ко­мунальній власності, є надбанням територіальної громади. Правовий режим май­на комунальної власності визначається законодавством України. Ко­мунальна власність на рівних правах із державною, приватною та ін­шими формами влас­ності визначається і захищається законом. Суб’єк­том права комунальної власності є територіальна громада, а від її імені – представницький орган місцевого самоврядування, який во­лодіє, користується і розпоряджається комунальним майном на основі законодавства України та статуту поселення.

Склад і перелік об’єктів майна комунальної власності са­мостійно визначається представницькими органами місцевого самоврядування в містах, селах, селищах та в інших поселен­нях.

Комунальний сектор в Україні включає: промисловість, сільське господарство, транспорт і зв’язок, будівництво, торгі­влю та гро­мад­ське харчування, постачання і збут, житлово-комунальне госпо­дар­ство, побутове обслуговування населення та інші галузі.

Органи місцевого самоврядування можуть створювати підпри­єм­ства, фірми та компанії, засновані як комунальна власність у формі унітарних комунальних підприємств, това­риств із обмеженою від­по­відальністю та акціонерних това­риств.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває в кому­нальній власності і закріплюється за таким підприємст­вом на правах господарського відання (комунальне комерцій­не підприємство) або на правах оперативного управління (ко­мунальне некомерційне підпри­ємство). Статутний фонд кому­нального унітарного підприємства ут­ворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до ре­єстрації його як суб’єкта господарювання. Мінімальний розмір ста­тут­ного фо­нду комунального унітарного підприємства встановлюється від­повідною місцевою радою.

Основними формами комунальних підприємств у за­рубіжних краї­нах є:

• –      товариства з обмеженою відповідальністю;

• –      акціонерні товариства;

• –      асоціації;

• –      фонди.

Фонди, у свою чергу, поділяються на два види. Одні з них безпо­середньо засновані муніципалітетами, інші є дочірніми підпри­єм­ства­ми, заснованими комунальними фірмами і ком­паніями.

Фінанси підприємств комунальної форми власності складовою час­тиною місцевих фінансів, але їм властиві певні специфічні ознаки, що залежать від особливостей форм власності. Майно підприємств кому­нальної форми власності є власністю місцевих органів само­вряду­вання, тому для фінансування цих підприємств, крім власних джерел, залучаються кошти місцевих бюджетів, а також кошти, отримані в порядку перерозподілу між цими підприємствами.

Підприємства й установи комунальної форми власності функціо­нують як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, тому організаційно їх можна розділити на три групи (рис. 11.2).

 

Рис. 11.2. Три групи підприємств і установ комунальної форми власності

 

Фінанси підприємств комунальної форми власності – складова частина місцевих фінансів, у той же час вони є самостійною еконо­мічною категорією, що відбиває економічні відносини, пов’язані з поділом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту шляхом формування і використання централізованих і децентра­лі­зованих фондів коштів на місцевому рівні з метою більш повного задоволення житлово-комунальних потреб населення, тобто ця форма власності може самостійно забезпечувати себе фінансовими ресур­сами.

Підприємства комунальної власності мають понад 20 напрямів ді­яльності, що охоплюють практично всі основні сфери життєдіяльності людини (рис. 11.3).

Планування витрат місцевих бюджетів на фінансування під­при­ємств комунальної форми власності має свої особливості, тому що починається з визначення доходів цих підприємств.

Як правило, доходи підприємств комунальної форми власності значно менші за витрати, тому після ретельної перевірки розрахунків підприємств місцеві фінансові органи планують державну дотацію в розмірі, необхідному для збалансування їх доходів та витрат. При цьому окремо планується дотація з урахуванням не тільки функ­ціо­нального призначення підприємств, а й напряму надання дотації.

 

Рис. 11.3. Поділ підприємств комунальної власності за функціональним призначенням

 

Транспортним підприємствам бюджетна дотація планується на покриття експлуатаційних витрат, на капітальний ремонт житла, на придбання матеріалу для ремонту і на капітально-ремонтні роботи в інших групах комунального господарства.

Тобто дотації з місцевих бюджетів комунальним підприємствам плануються в залежності від їхнього функціонального призначення. Крім того, у дотації комунальним підприємствам може передбачатися прибуток, розмір якого залежить від стану місцевого бюджету, звідки планується дістати прибуток.

Фінансове планування в комунальних підприємствах починається з грошових надходжень, при цьому їх склад і структура залежать від функціонального призначення підприємства.

Витрати, що включаються до складу собівартості робіт і послуг, на підприємствах комунального господарства групуються за такими еле­ментами:

•        матеріальні витрати;

•        витрати на оплату праці;

•        відрахування на соціальні потреби;

•        амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

•        інші витрати.

До елемента «Матеріальні витрати» відносяться витрати:

•        пов’язані з підготовкою й освоєнням нових видів робіт і послуг;

•        на розробку і використання природної місцевої сировини і ма­теріалів;

•        на удосконалення технологій і організацію виробництва;

•        на обслуговування виробничого процесу, що містять у собі витрати на матеріали, паливо, електроенергію;

•        на перевезення матеріалів і сировини;

•        на проведення поточного ремонту, технічного огляду і техніч­ного обслуговування основних фондів, забезпечення робітників спец. одягом, взуттям, обмундируванням. У зв’язку з тим, що матеріальні витрати на виробництво підприємств житлово-кому­нального господарства складають незначну частину, їхнє пла­ну­вання здійснюються методом прямого нарахування.

В умовах функціонування ринкових відносин значно зростає необ­хідність об’єктивної оцінки фінансового стану підприємств кому­наль­ної форми власності. Це пов’язано з тим, що місцеві органи само­вря­ду­вання зобов’язані прийняти оптимальне рішення з кожного кон­крет­ного підприємства комунальної власності, визначити доцільність ви­ділення коштів місцевого бюджету конкретному підприємству для подальшого його функціонування, а також майнове положення під­при­ємства, його платоспроможність, фінансову стійкість і ступінь ліквідності.

Щоб комплексно оцінити фінансове становище підприємства, необхідно простежити динаміку загальних показників, що якомога повніше характеризують фінансовий стан підприємства.

Позитивну сторону фінансової діяльності підприємства можуть характеризувати такі показники:

•        постійна платоспроможність;

•        ефективне використання капіталу;

•        своєчасне проведення розрахунків;

•        наявність стабільних фінансових ресурсів.

Незадовільне фінансове становище підприємства характеризують:

•        неефективне розміщення коштів;

•        недолік власних оборотних коштів;

•        наявність постійної заборгованості за платежами;

•        негативні тенденції у виробництві (простої, прогули і т. д.).

Серед усієї сукупності показників фінансового стану підприємства особливе значення мають такі показники, як ліквідність і плато­спро­можність підприємства.

Ліквідність підприємства означає його можливість швидко про­да­вати активи, а отримані гроші використовувати для оплати своїх зо­бов’язань. Ліквідність підприємства визначається цілою системою по­казників (коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття, загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт обороту мате­рі­альних запасів тощо), серед них особливо важливими є спів­відно­шен­ня величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборго­ваності.

Платоспроможність підприємства визначається на підставі звітного балансу. Для цього необхідно порівняти наявність платіжних засобів з терміновими зобов’язаннями, передбаченими платіжним календарем. Для більш глибокого аналізу платоспроможності підприємства вико­рис­товують цілу систему показників, а саме:

•        відношення довгострокової заборгованості до капіталу підпри­ємства;

•        відношення коштів, що надійшли, до довгострокової заборго­ва­ності;

•        відношення суми прибутку до податків;

•        відношення чистого прибутку до всієї суми активів та ін.