Змістовий Модуль 2. Місцеві бюджети та особливості форм фінансових відносин на місцевому рівні

 

Тема 7. Формування дохідної бази місцевих бюджетів Методичні поради до вивчення теми

 

Однією з найбільш важливих передумов демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого са­моврядування.

Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів.

Як економічна категорія доходи місцевих бюджетів відо­бражають відносини з приводу формування і використання фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функцій місцевих органів влади.

Особливості формування доходів місцевих бюджетів поля­гають у розмежуванні повноважень між центральними і міс­цевими органами влади.

Згідно з чинним законодавством сфери діяльності і завдання орга­нів місцевого самоврядуван­ня поділяються на власні і делеговані. З метою виконання власних повноважень органи місцевого самовря­ду­вання са­мостійно визначають мінімальний обсяг фінансових ресурсів.

Між ланками бюджетної системи різних рівнів, доходи розпо­ді­ля­ються відповідно до загальнодержавних законів, а всередині ланки – відповідно до рішень місцевих органів вла­ди.

Доходи місцевих бюджетів регулюються відповідною законо­дав­чою базою – Конституцією України, Бюджетним кодексом, законами України «Про податкову систему України», «Про місцеве само­вря­ду­вання в Україні» та іншими нормативними актами.

Доходи бюджету формуються за рахунок:

•    податкових над­ходжень,

•    неподаткових надходжень,

•    доходів від операцій із капіталом

•    трансфертів.

Податковими надходженнями визначаються:

•    загальноде­ржавні податки

•    місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визначаються:

•     доходи від власності та підприємницької діяльності;

•     адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

•     надходження від штрафів та фінансових санкцій;

•     інші неподаткові надходження.

Трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно пе­редаються з одного бюджету до іншого.

Перелік доходів, що закріплюються за місцевими бюдже­тами ви­значено у статтях 64, 66, 68, 69 Бюджетного кодексу України за ви­дами бюджетів та видами податків і зборів, що зараховуються до цих бюджетів.

Згідно з БК, дохідна час­тина місцевих бюджетів складається з до­хо­дів, що врахову­ються при визначенні обсягів міжбюджетних транс­фертів, та доходів, що не враховуються при визначенні обсягів між­бюджетних трансфертів.

У Бюджетній практиці застосовується поняття «кошика доходів місцевого самоврядування» для бюджетів територіальних громад (сіл, селищ, міст та їх об’єднань).

Кошик № 1 спрямовується на фінансування повноважень, деле­го­ва­них державою місцевим бюджетам.

Кошик № 2 використовується на виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Доходи місцевих бюджетів

 

На рис. 7.2 наведено частки зарахування до місцевих бюджетів надходжень податку з доходів фізичних осіб та плати за землю, які встановлені Бюджетним кодексом на довгостроковій основі.

Доходами, що не враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів, вважаються такі, які повністю залишаються в розпорядженні відповідного бюджету та не враховуються в розрахунках обсягів дотації вирівнювання або обсягів вилучення. Ці доходи призначено для забезпечення видатків, які в межах чинного законодавства повністю передані на розгляд місцевих органів влади. Склад доходів так званого «другого кошика» визначено статтею 69 Бюджетного кодексу.

Рис. 7.2. Нормативи зарахування податку з доходів фізичних осіб та плати за землю за видами місцевих бюджетів

 

Самостійною статтею доходів місцевих бюджетів є міжбюджетні трансферти – дотації, субвенції та субсидії.

Обсяг міжбюджетних трансфертів затверджується Верхо­вною Ра­дою України в Законі про Державний бюджет на від­повідний рік.

Конституція України закріпила право введення податків за Вер­ховною Радою, але в Ст. 143 Конституції передба­чає, що правом встановлення місцевих податків і зборів згід­но з законом наділені територіальні громади села, селища та міста безпосередньо або через утворені ними органи місцево­го самоврядування. У розвиток кон­сти­туційних положень Ст. 69 закону України «Про місцеве самовря­ду­ван­ня в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування відповідно до закону можуть встановлювати місцеві податки і збори, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. Таким чином, органи місцевого самоврядування мають право самостійно приймати рішення про введення місцевих подат­ків, але відповідно до закону.

Відповідно до чинного законодавства (Декрет КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 р. зі змінами і доповненнями від 18.03.2008) в Україні затверджено перелік місцевих податків і зборів, які є власними доходами місцевих бюджетів (рис. 7.3).

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого само­врядування по­кладається на платників згідно з чинним зако­нодавством.

Рис. 7.3. Місцеві податки і збори