Клінічний перебіг.

Клінічні прояви захворювання з’являються найчастіше у віці 15–19 років. Най частішими і найпостійнішими симптомами є: часті випорожнення (до 5–6 раз на добу), виділення крові із заднього проходу і біль у животі. Кров’яні виділення із заднього проходу зазвичай мають вигляд домішки до рідкого або напівоформленого калу. Про фузні кровотечі спостерігають дуже рідко. Часті випорожнення, домішка крові та слизу, рідкий кал часто розцінюють як симптоми дизентерії, і хворих госпіталізу ють до інфекційних лікарень.

Клінічні форми:

1. Класична:

– спостерігають найчастіше (у понад 70% обстежених);

– перші симптоми з’являються в період статевого дозрівання, тобто до 14–16 років;

– малігнізація поліпів настає в 30–40 років.

2. Агресивна:

– клінічні прояви з’являються вже в 5–6 річному віці пацієнта, на цей час у всіх відділах товстої кишки виявляють сотні і навіть тисячі поліпів. Зазначена форма пе ребігу хвороби — найтяжча;

– рано розвиваються обмінні порушення;

– до 18–25 років настає злоякісне переродження поліпів.

3. Ослаблена (атенуйована):

– характеризується більш доброякісним перебігом;

– у товстій кишці буває менше 100 поліпів, частіше вони локалізуються в правих відділах;

– клінічна симптоматика з’являється у хворих у віці 40–45 років;

– малігнізація поліпів — після 50 років.

Діагностика:

– пальцеве ректальне обстеження;

– ректороманоскопія;

– фіброколоноскопія;

– іригографія;

– визначення мутації АРС гену в моноцитах крові (можливе ще до появи клінічних ознак у родинах з високим ризиком).

Диференційний діагноз:

– дизентерія;

– НВК;

– хвороба Крона;

– рак ободової кишки;

– інші синдроми, що супроводжуються утворенням поліпів (Гарднера, Олфільда, Тюрко, Золлінгера — Еллісона, Пейтца — Егерса, Кронкайта — Канади).

Лікування:

– лише хірургічне: колопроктектомія;

– призначення НПЗЗ (суліндак) сприяє зменшенню кількості та розмірів поліпів, але цей ефект є тимчасовим.

Література.

Основна:

1. Хірургія: підручник з хірургії / За ред. Березницького Я.С., Захараша М.П., Мішалова В.Г., Шідловського В.О. — Т. ІІ. — Дніпропетровськ: Дніпро VAL, 2007. — 628 с.

2. Ковальчук А.Я., Спіженко Ю.П., Саєнко В.Ф., Книшов Г.В., Нечитайло М.Ю. Шпитальна хірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. — 590 с.

3. Хирургические болезни / Под ред. М.И. Кузина. — М.: Медицина, 2005. — 784 с.

4. Іващенко В.В. Шпитальна хірургія (вибрані лекції). — Донецьк, 2001. — 477 с.

5. Шідловський В.О., Захараш М.П., Полянський І.Ю. та ін. Факультетська хірургія / За ред. В.О. Шідловського, М.П. Захараша. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. — 544 с.

Додаткова:

1. Ривкин В.Л., Дульцев Ю.В., Файн С.Н. Руководство по колопроктологии. — М.: Медпрактика, 2001.

2. Шалимов А.А., Саенко В.Ф. Хирургия пищеварительного тракта. — К.: Здоров’я, 1987. — 567 с.

3. Хирургия: пер. с англ. / Под ред. д ра мед. наук Ю.М. Лопухина, д ра мед. наук В.С. Савельева. — М.: ГЭОТАР Медицина, 1998. — 1074 с.

4. Клиническая хирургия / Под. ред. Л.В. Усенко, Я.С. Березницкого. — К.: Здоров’я, 1999. — 496 с.

5. http://www.proctolog.ru, http://www.endoscopy.ru

Тема №1: «ХВОРОБИ ПРЯМОЇ КИШКИ: ГЕМОРОЙ, ПАРАПРОКТИТ, ТРІЩИНА ВІДХІДНИКА»

Актуальність теми.

Геморой посідає перше місце серед проктологічних захворювань: поширеність його серед дорослих становить 30–50%, крім того 10% населення земної кулі зверта ється до лікарів з приводу геморою, а в розвинених країнах цю патологію виявляють у 60% населення. Найчастіше хворіють чоловіки у віці від 30 до 50 років. Частота ректальних кровотеч в структурі захворювань травної системи становить 20%, біль шість з яких спричинені гемороєм. 10–20% хворих на геморой потребують хірур гічного лікування.

Частка гострого парапроктиту в структурі захворювань прямої кишки становить 20–40%. Захворювання спостерігають переважно в осіб репродуктивного віку, чоловіки хворіють в 1,5 рази частіше жінок.

Від прямокишкових нориць страждає до 4% населення. Цю патології спостерігають у 30% хворих проктологічного профілю.

Тріщина відхідника за частотою (11,7%) посідає третє місце серед проктоло гічних захворювань після геморою та парапроктиту. Найчастіше хворіють жінки у віці 20–50 років.

Випадання прямої кишки — рідкісне проктологічне захворювання.

Мета.

1. Розуміти патогенез та анатомічні передумови виникнення основних прокто логічних захворювань: геморою, гострого та хронічного парапроктиту, тріщини від хідника, випадання прямої кишки.

2. Проводити огляд навколовідхідникової ділянки та пальцеве дослідження прямої кишки.

3. Проводити диференційний діагноз захворювань, які супроводжуються синдромом болю в ділянці відхідникового каналу.

4. Розуміти основні принципи та знати техніку виконання основних інструмен тальних методів дослідження прямої кишки (аноскопії, ректорорамоскопії, фіброко лоноскопії, іригографії, фістулографії) та вміти інтерпретувати отримані результати.

5. Засвоїти лікувальну тактику при гострих і хронічних проктологічних захворюваннях.

6. Засвоїти основні принципи оперативних втручань при геморої, гострому та хронічному парапроктиті, випаданні прямої кишки, знати можливі ускладнення оперативного лікування та заходи їх профілактики.

7. Розуміти основні принципи малоінвазивних втручань при хронічному геморої.

8. Демонструвати володіння морально деонтологічними принципами медичного працівника та принципами фахової субординації.

Студент має знати:

1. Будову прямої кишки, особливості її кровопостачання, анатомію промежини.

2. Топографічну анатомію прямої кишки. Клітковинні простори промежини та шляхи поширення гнійних процесів. Механізми функціонування замикального апарату прямої кишки.

3. Особливості проведення фізикального й інструментального обстеження хворих проктологічного профілю.

4. Техніку виконання клізм, сидячих ванночок.

5. Фармакологічні властивості антибіотиків, венотоніків, засобів місцевого застосування (супозиторії, мазі).

6. Основні принципи оперативних втручань на прямій кишці.

7. Класифікацію геморою.

8. Методи лікування при різних формах геморою. Тактику лікування. Показання до операції. Типи оперативних втручань.

9. Малоінвазивні методи лікування геморою.

10. Диференційну діагностика геморою з іншими захворюваннями прямої кишки.

11. Ускладнення геморою.

12. Патогенез гострого та хронічного парапроктиту, їх наслідки.

13. Класифікацію парапроктиту.

14. Диференційну діагностику різних видів парапроктиту.

15. Методи обстеження при парапроктиті.

16. Методи лікування при різних формах парапроктиту.

17. Показання до оперативного лікування, особливості оперативних втручань при парапроктиті залежно від локалізації вогнища, ходу нориці.

18. Диференційну діагностику тріщин прямої кишки.

19. Методи обстеження при тріщинах прямої кишки.

20. Методи лікування тріщин прямої кишки. Показання до оперативних втручань.

Студент має вміти:

1. Проводити огляд навколовідхідникової ділянки та пальцеве дослідження прямої кишки.

2. Проводити диференційну діагностику захворювань, які супроводжуються синдромом болю в ділянці відхідникового каналу.

3. Оцінювати результати іригографії, фістулографії.

4. Обрати лікувальну тактику при гострих та хронічних проктологічних захворюваннях.

5. Надати першу допомогу при ректальній кровотечі.

6. Призначити лікування при гострому геморої, тріщині відхідника, парапроктиті, випаданні прямої кишки.

7. Проводити догляд і лікування хворих проктологічного профілю в післяопераційному періоді.

8. Демонструвати володіння морально деонтологічними принципами медичного працівника та принципами фахової субординації.

Термінологія.

Термін	Визначення
Геморой	патологічне збільшення кавернозних тілець прямої кишки, що проявляється періодичними кровотечами з них, їх випа данням і/або запаленням
Тріщина відхідника	лінійний або еліпсоподібний дефект слизової оболонки відхідника, який виникає спонтанно
Гострий парапроктит	гостре запалення навколоректальної клітковини, зумовлене поширенням запального процесу з анальних крипт і аналь них залоз
Хронічний парапроктит (нориця прямої кишки)	хронічний запальний процес в анальній крипті, міжсфінк терному просторі та параректальній клітковині з формуван ням норицевого ходу. Уражена крипта є при цьому внутрішнім отвором нориці