1. Класифікація хвороб селезінки:

1. Вади розвитку:

– аспленія;

– подвоєння селезінки;

– додаткові селезінки;

– блукаюча селезінка.

2. Ушкодження селезінки:

– за часом: одномоментні, двомоментні;

– за характером ушкодження: розриви паренхіми та капсули, розчавлення, відриви (частини ограна, всього органа);

– за локалізацією ушкодження: ворота, полюси, поверхня, краї.

3. Захворювання селезінки:

– інфаркт селезінки;

– абсцес селезінки;

– кісти селезінки;

– пухлини селезінки.

Інфаркт селезінки. Причина розвитку інфаркту селезінки — тромбоз або ем болія її судин. Інфаркт селезінки розвивається при бактеріальному септичному ен докардиті, портальній гіпертензії, тифі. Захворювання починається раптово з інтен сивного різкого болю в лівому підребер’ї, що супроводжуються лихоманкою, вираженою тахікардією, блюванням, парезом кишечнику. Вираженість клінічної кар тини залежить від величини інфарктної ділянки органа. Дрібні інфаркти можуть пе ребігати з мінімальними клінічними проявами або безсимптомно. У більшості хво рих настає самоодужання з організацією та рубцюванням ділянки інфаркту. Рідше спостерігають інфіковане та гнійне розплавлення інфарктної ділянки з утворенням абсцесу селезінки.

Абсцес селезінки. Найчастішими причинами розвитку абсцесу є септикопіє мія, нагноєння інфаркту селезінки або раніше існуючої гематоми, перехід інфекції контактним шляхом із сусідніх органів. Абсцеси бувають одиночні та множинні. Клінічно абсцес виявляється тупим болем у лівому підребер’ї, що посилюються під час руху хворого, підвищенням температури тіла до 39 °С, тахікардією, високим лейкоцитозом. При масивних абсцесах можна пропальпувати збільшену селезінку, а при локалізації гнояка в її нижньому полюсі визначається симптом флуктуації. За локалізації гнояка у верхньому полюсі селезінки нерідко виявляють випіт у лівій плев ральній порожнині, який згодом може стати інфікованим і зумовити розвиток ем пієми плеври. Ускладненням абсцесу селезінки є прорив гнояка у вільну черевну порожнину (з розвитком розлитого гнійного перитоніту) або в просвіт порожнисто го органа (шлунка, товстої кишки), рідше — в ниркову миску.

Лікування — хірургічне (спленектомія).

Кісти селезінки. Непаразитарні кісти можуть бути справжніми (вкриті зсере дини ендотелієм) і несправжніми (що не мають ендотеліальної вистілки). Справжні кісти є вродженими і виникають унаслідок порушення ембріогенезу. Несправжні кісти — придбані і виникають найчастіше після травм, інфекційних захворювань і як наслідок перенесеного інфаркту селезінки. Кісти можуть бути одиничними і множинними. Їх об’єм — від кількох десятків міллілітрів до 5 л і більше. Вміст кісти має серозний або геморагічний характер. Клінічні прояви непаразитарних кіст різноманітні: хворі відзначають постійний тупий біль у лівому підребер’ї з іррадіа цією в ліве плече. За великих розмірів кіст біль може значно посилюватися, з’явля ються симптоми стискання та відтискання сусідніх органів черевної порожнини (шлунка, товстої кишки). Під час фізикального дослідження можна відзначити ви бухання в лівому підребер’ї, деяку асиметрію живота, пропальпувати збільшену гла деньку неболючу селезінку. За локалізації кісти в нижньому полюсі селезінки мож на виявити симптом флуктуації.

Для діагностики кіст селезінки використовують ті самі методи, що і при абсцесах селезінки, а також рентгеноконтрастне дослідження судин селезінки — целіакогра фію. При цьому на рентгенівському знімку визначається безсудинна зона в проекції селезінки, що відтискає її інтраорганні судини. При КТ виявляють чітко окреслене утворення низької щільності. Лікування — хірургічне (спленектомія).

Серед збудників паразитарних кіст селезінки найчастіше спостерігають ехіно кок, значно рідше — цистицерк і виключно рідко — альвеокок. Шляхи проникнення паразита в селезінку — гематогенний, рідше — лімфогенний. Тривалість захворювання становить від кількох місяців до 15 років і більше. У міру розвитку паразита спостеріга ють відтискання сусідніх органів черевної порожнини, атрофію тканини селезінки. Клінічні прояви паразитарних кіст селезінки аналогічні таким при непаразитарних кістах. Одним з ускладнень ехінококозу селезінки є нагноєння з розвитком клінічних проявів абсцесу органа. В діагностиці паразитарних кіст селезінки крім зазначених вище способів, застосовують реакцію Казоні та латекс тест.

Лікування — хірургічне (спленектомія).

Пухлини селезінки. До доброякісних новоутворень селезінки відносять ге мангіоми, лімфангіоми, ендотеліоми. Розвиваються вони дуже рідко та не мають ха рактерної клінічної симптоматики. З прогресуванням пухлини з’являється біль у лі вому підребер’ї, що іррадіює в ліве плече.

До злоякісних новоутворень селезінки відносять різні типи сарком (фібросар кома, лімфосаркома та ін.). Ці пухлини характеризуються досить бурхливим ростом із мізерною клінічною картиною в раніх стадіях. Після досягнення пухлиною вели ких розмірів з’являються симптоми інтоксикації, кахексія, асцит. Основні принци пи діагностики пухлин селезінки такі самі, як і при зазначених вище непухлинних ураженнях. Лікування — хірургічне. При доброякісних пухлинах спленектомія сприяє одужанню, при злоякісних виконання цієї операції можливе лише в початковій ста дії хвороби.

Література.

Основна:

1. Хірургія: підручник з хірургії / За ред. Березницького Я.С., Захараша М.П., Мішалова В.Г., Шідловського В.О. — Т. ІІ. — Дніпропетровськ: Дніпро VAL, 2007. — 628 с.

_{2. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія. — К., 1999. — 612 с.}

3. Шалимов А.А., Шалимов С.А., Ничитайло М.Е., Радзиховский А.П. Хирургия поджелудочной железы. — Симферополь: Таврида, 1997. — 560 с.

4. Иннервация поджелудочной железы // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. — 1996. — Т. 6, № 1. — С. 35–39.

Додаткова:

1. Коротько Г.Ф. Регуляция секреции поджелудочной железы // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. — 1996. — Т. 9, № 4. — С. 6–9.

2. Буеверов А.О. Медиаторы воспаления и поражение поджелудочной железы // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. — 1996. — Т. 9, № 4. — С. 15–18.

3. Охлобыстин А.В. Новые данные о патогенезе наследственного панкреатита // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. — 1996. Т. 9, № 4. — С. 18–23.

4. Розин Д.Г. Ферментовыделительная деятельность поджелудочной железы. — Ташкент: Медицина, 1981. — С. 164.

Тема: «ХІРУРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТОНКОЇ ТА ТОВСТОЇ КИШОК. НЕСПЕЦИФІЧНИЙ ВИРАЗКОВИЙ КОЛІТ. ХВОРОБА КРОНА. ДИВЕРТИКУЛЯРНА ХВОРОБА ТА ПОЛІПОЗ ТОВСТОЇ КИШКИ»

Актуальність теми.

Останнім часом в економічно розвинених країнах відбувається зростання за хворюваності на неспецифічний виразковий коліт (НВК) і хворобу Крона. На НВК частіше страждають жінки у віці від 15 до З0 років. Первинна захворюваність на хворобу Крона становить 2–4 людини на 100 тис. населення в рік. Обидва захворю вання можуть призводити до інвалідності.

Поліпів товстої кишки. Поширеність — 30–50 випадків на 100 тис. населення. Найчастіше захворювання перебігає безсимптомно. Поліпи виявляють у 2–8% обс тежених під час ректороманоскопії, на автопсії — у 30% випадків. Від величини доб роякісного новоутворення залежить ризик його малігнізації: що більший розмір доброякісної пухлини, то вищий ризик її малігнізації.

Дивертикулярної хвороби ободової кишки. Частка патології становить 30% від усіх захворювань товстої кишки, 25% — у популяції старших 40 років. Лише в 20% випадків має симптомний перебіг. Чоловіки та жінки однаково часто страждають на зазначену патологію. Найнижча частота — в сільських районах Африки та Азії, най вища — в містах США, Європи, Австралії.

Мета.

1. Розуміти анатомію та фізіологію тонкого та товстого кишечнику, механізми травлення в тонкому та товстому кишечнику.

2. Проводити фізикальне обстеження хворих з хірургічними захворюваннями кишечнику.

3. Проводити диференційну діагностику захворювань, що супроводжуються запальнодіарейним синдромом.

4. Розуміти основні принципи та техніку виконання основних інструменталь них і рентгенологічних методів дослідження товстого кишечнику й уміти інтерпре тувати отримані результати.

5. Правильно обирати діагностично лікувальну тактику у пацієнтів з підозрою на патологію товстого або тонкого кишечнику.

6. Засвоїти лікувальну тактику при захворюваннях товстого та тонкого кишечнику.

7. Визначати показання та розуміти основні принципи оперативних втручань при виразковому коліті, хворобі Крона, ускладненій дивертикулярній хворобі товс тої кишки та поліпозних ураженнях кишечнику, можливі ускладнення оперативно го лікування та заходи їх профілактики.

8. Проявляти онконастороженість у пацієнтів із захворюваннями ободової кишки.

9. Демонструвати володіння морально деонтологічними принципами медичного працівника та принципами фахової субординації.

Студент має знати:

1. Анатомію та фізіологію тонкого та товстого кишечнику, механізми травлення в тонкому та товстому кишечнику.

2. Клініку хірургічних захворювань ободової кишки. Патологічні синдроми. Методи дослідження: загальноклінічні та спеціальні методи обстеження ободової кишки.

3. Об’єктивні методи дослідження ободової кишки. Місце та роль рентгенологічних і ендоскопічних методів обстеження в диференційній діагностиці.

4. Механізм розвитку та морфологічні зміни при НВК.

5. Місцеві та позакишкові ускладнення НВК.

6. Клінічні прояви НВК залежно від активності процесу.

7. Діагностичну програму та диференційну діагностику при НВК.

8. Методи консервативного лікування НВК.

9. Показання до хірургічного лікування та методи оперативних втручань при НВК.

10. Етіологію і патогенез хвороби Крона.

11. Клінічні прояви хвороби Крона залежно від варіанта її перебігу.

12. Місцеві та системні ускладнення хвороби Крона.

13. Діагностичну програму та диференційну діагностику при хворобі Крона.

14. Критерії тяжкості хвороби Крона.

15. Показання до хірургічного лікування та види операцій при хворобі Крона.

16. Принципи реабілітації та післяопераційного лікування хворих на НВК та хворобу Крона.

17. Анатомо функціональну характеристику дивертикулярної хвороби, її класифікацію та поширеність.

18. Клініку дивертикулярної хвороби ободової кишки.

19. Ускладнення дивертикулярної хвороби ободової кишки. Механізми виникнення. Клінічні прояви.

20. Методи лікування дивертикулярної хвороби ободової кишки.

21. Показання до хірургічного лікування дивертикулярної хвороби ободової кишки.

22. Класифікацію поліпів товстої кишки.

23. Клініку, діагностику, лікування ворсинчастої аденоми товстої та прямої кишки.

24. Діагностику поліпозних захворювань товстої кишки.

25. Види операцій при поліпах товстого кишечнику.

26. Клінічні форми дифузного поліпозу товстої кишки. Диференційний діагноз. Особливості перебігу.

27. Ускладнення дифузного поліпозу товстої кишки, їх діагностику та профілактику.

28. Показання до оперативного лікування дифузного поліпозу товстої кишки, вибір обсягу та способу операції, принципи передопераційної підготовки та післяопераційного ведення хворого.

Студент має вміти:

1. Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із хірургічними захворюваннями тонкого та товстого кишечнику.

2. Виявляти типову клінічну картину при НВК, хворобі Крона, дивертикулярній хворобі ободової кишки, ворсинчастій аденомі прямої кишки.

3. Виявляти різні ускладнення хірургічних захворювань ободової кишки.

4. Складати план обстеження хворих із хірургічними захворюваннями тонкого та товстого кишечнику.

5. На підставі аналізу даних лабораторного й інструментального обстеження проводити диференційну діагностику, обґрунтовувати та формулювати діагноз при хірургічних захворюваннях тонкого та товстого кишечнику.

6. Інтепретувати результати рентгенологічних методів обстеження кишечнику.

7. Призначати лікування пацієнтам із хворобою Крона та НВК.

8. Визначати показання та протипоказання до оперативного втручання у хворих на НВК, хворобу Крона, дивертикулярну хворобу ободової кишки.

9. Обґрунтувати метод і вибір обсягу оперативного втручання у хворих на НВК, хворобу Крона, дивертикулярну хворобу ободової кишки, при поліпах ободової кишки.

10. Проявляти онконастороженість у пацієнтів із захворюваннями ободової кишки.

11. Демонструвати володіння морально деонтологічними принципами медичного працівника та принципи фахової субординації.

Термінологія.

Термін	Визначення
Виразковий коліт	хронічне дифузне виразково некротичне запалення слизової та підслизової оболонок ободової і прямої кишок
Хвороба Крона	неспецифічний запальний процес у підслизовому шарі травного тракту, переважно сегментарного характеру та рецидивного перебігу
Поліп	розростання залозистого епітелію, що піднімається над прилеглою слизовою оболонкою у вигляді широкого грибоподібного або гіллястого утворення
Дифузний сімейний поліпоз (сімейний аденоматоз товс того кишечнику)	генетично зумовлене захворювання, що характеризуєть ся розвитком великої кількості аденом (від 100 до кіль кох тисяч) на слизовій оболонці товстої кишки з прог ресивним ростом і обов’язковою малігнізацією за відсутності своєчасного лікування
Дивертикул	мішкоподібне випинання стінки порожнистого органа