Ендоскопічна класифікація активності кровотеч (j.A. Forrest, 1974):

І. Кровотеча активна (ForrestFІ)

ІА — струминна (рецидивує у 84% випадків); ІВ – просочування.

ІІ. Кровотечу зупинено (ForrestFІІ)

ІІА — тромбована судина (рецидив — 17–44%); ІІВ — фіксований згусток крові.

ІІІ. Виразковий дефект під фібрином (ForrestFІІІ).

Стандарти оцінки стійкості гемостазу.

Стійкість гемостазу — поняття клініко ендоскопічне. Висновок про стійкість гемостазу, який може зробити лише лікар ендоскопіст, без урахування клінічних даних є неправомірним.

Клінічні ознаки нестійкого гемостазу:

1. Зафіксований колаптоїдний стан під час геморагічної атаки.

2. Наявність лабораторних ознак тяжкої крововтрати (рівень гемоглобіну <100 г/л під час госпіталізації).

3. Повторні (дві або більше) геморагічні атаки, зафіксовані на підставі явних ознак кровотечі або розвитку колаптоїдного стану.

4. Вік старше 60 років.

Ендоскопічні ознаки ненадійного гемостазу (в порядку зменшення значущості):

1. Виявлена малозмінена кров або згустки.

2. Виразка частково або повністю прикрита червоним або темним пухким згустком крові.

3. Наявність однієї або кількох тромбованих судин у виразці.

4. Локалізація глибокої виразки в ділянці тіла або кутової вирізки шлунка та на верхній або задній стінці ДПК.

5. Вміст типу «кавової гущі».

6. Дно виразки чорного кольору.

Ступінь тяжкості крововтрати.

Показник	Легкий	Середнього ступеня тяжкості	Тяжкий	Вкрай тяжкий
Дефіцит ОЦК, %	10–20	21–30	31–40	41–70
Об’єм крововтрати, л	<0,5	0,5–1	1–2	2–3,5
ЧСС	<90	90–110	110–120	>120
САТ, мм рт. ст.	>120	120–80	80–70	<70
Шоковий індекс Альговера (ЧСС/САТ)	0,54–0,78	0,78–1,38	1,38–1,5	>1,5
Еритроцити, х1012	5–3,5	3,5–3,0	2,5–2	<2
Гемоглобін, г/л	150–120	120–100	100–80	<80
Гематокрит, %	44–38	38–32	32–22	<22
Погодинний діурез, мл	50–60	40–50	30–40	<30

NB! За інтенсивної кровотечі показники вмісту еритроцитів, гемоглобіну і гематокриту можуть не відрізнятися від норми або не відповідати наведеним стандартам, якщо від початку кровотечі минуло небагато часу, оскільки гемодилюція відбуваєть ся не відразу. Тому адекватно оцінити тяжкість крововтрати надзвичайно складно.

Стадії геморагічного шоку (Рябов Г.А., 1983): І. Компенсований зворотний шок.

– АТ звичайно нормальний. Олігурія (в нормі — 60–70 мл/год), блідість, тахікардія.

II. Декомпенсований зворотний шок.

– До симптомів І стадії приєднується гіпотонія, блідість, похолодання кінцівок, акроціаноз, задишка.

– Наростаюча гіпотонія та погіршання органного кровообігу (в печінці, нирках, кишечнику, головному мозку), що сприяє виникненню задишки з подальшим роз витком «шокової легені» (респіраторний дистрес синдром).