Викладення теми.

Виразкова хвороба шлунка і ДПК — хронічне захворювання, основним мор фологічним проявом якого є рецидивуюча виразка шлунка або ДПК, що утворюється внаслідок розладів механізмів регуляції шлункової секреції з порушенням спів відношення між активністю факторів кислото пептичної агресії та факторів захисту і виникає, як правило, на тлі гастриту, спричиненого інфекцією Helicobacter pylori.

Етіологія.

Виразка виникає внаслідок переважання факторів кислото пептичної агресії над факторами захисту.

Фактори агресії:

І. Ендогенні:

– соляна кислота;

– жовчні кислоти та лізолецитин. ІІ. Екзогенні фактори:

– Helicobacter pylori (найважливіший етіологічний фактор майже всіх немедикаментозних виразок);

– медикаментозні препарати (НПЗП, стероїдні гормони, цитостатики, протитуберкульозні препарати).

Фактори захисту:

– адекватний кровообіг;

– шар слизу, який вкриває слизову оболонку шлунка та ДПК;

– бікарбонати;

– фактори, які сприяють регенерації слизової оболонки шлунка та ДПК.

Клініка неускладненої виразкової хвороби шлунка та ДПК.

	Виразка ДПК	Виразка шлунка
Скарги	– біль в надчерев’ї, який посилюється вночі і через 2–3 год їди, – купірується споживанням їжі; – диспептичний синдром; – відрижка; – схильність до закрепів	– біль в надчерев’ї, який посилюється після їди; – диспептичний синдром; – нудота; – блювання; – зниження апетиту
Анамнез	Характеризується сезонними загостреннями (весна—осінь)
Об’єктивні дані	Помірний біль під час пальпації в надчеревній ділянці або праворуч і вище пупка. Незначна резистентність м’язів передньої черевної стінки. Позитивний симптом Менделя (посилення локальної болючості під час поштовхоподібної пальпації в проекції виразки)

Інструментальні методи дослідження:

Фіброезофагогастродуоденоскопія (ФЕГДС) — дає змогу встановити наявність виразки, її локалізацію, форму, глибину, наявність ускладнень, взяти матеріал для гістологічного, цитологічного та мікробіологічного досліджень.

Рентгенографія шлунка із барію сульфатом — дає змогу визначити наявність виразки (симптом «ніші»), стенозу, пухлини, діафрагмальної грижі й оцінити швидкість проходження барієвої суміші зі шлунка та ДПК.

Біопсія (при локалізації виразки в шлунку). Матеріал береться в 5—7 ділянках, з краю виразки та навколо неї.

Дослідження гелікобактерної інфекції:

– дихальний тест — за наявності в шлунку Helicobacter pylori спричинює фер ментативний гідроліз ¹³С сечовини з утворенням ¹³СО₂, який реєструє датчик у ви дихуваному повітрі;

– швидкий уреаз ний тест (CLO тест) — ґрунтується на зміні кольору індика тора при взаємодії його з біоптатом слизової оболонки шлунка, контамінованої Helicobacter pylori;

– морфологічне дослідження слизової оболонки шлунка — виявлення у препаратах, забарвлених за спеціальними методиками, Helicobacter pylori.

Консервативне лікування неускладненої виразкової хвороби:

а) потрійна терапія протягом 7–14 днів:

– блокатори протонної помпи (омепразол, лансопразол, пантапразол, рабепразол, езомепразол) 2 рази на день;

– антигелікобактерна терапія за наявності гелікобактерної інфекції в шлунку (кларитроміцин 500 мг 2 рази + амоксицилін 1 000 мг 2 рази на день або кларитро міцин 500 мг 2 рази + метронідазол 500 мг 2 рази на день);

б) резервна квадротерапія — 7 днів:

– блокатори протонної помпи (омепразол, лансопразол, пантапразол, рабепразол, езомепразол) 2 рази на день;

– препарат колоїдного вісмуту 120 мг 4 рази на день;

– метронідазол 500 мг 3 рази на день;

– тетрациклін 500 мг 4 рази на день;

в) після завершення комбінованої ерадикаційної терапії або за відсутності геліко- бактерної інфекції в шлунку подальше лікування проводять антисекреторними пре- паратами:

– інгібітори протонної помпи (препарати вибору);

– блокатори Н₂ рецепторів гістаміну протягом 4–6 тиж при виразках ДПК і 6–8 тиж при виразках шлунка;

– цитопротектори (де нол).