§ 5. Принципи та система екологічного права

Загальна частина

На нашу думку, принципи відіграють величезну роль. Саме на основі принципів мова йде про принципові підходи до вирішення будь-яких проблем. Еколого-правові принципи можуть офіційно закріплюватися у законодавстві або виводяться з його змісту. Принципи екологічного права спираються на загальноправові принципи, які враховуються при формуванні принципів галузі права1.

Основні принципи охорони навколишнього природного середовища законодавчо закріплені у ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Їх можна поділити на загальноюридичні та спеціальноюридичні (рис. 1.7).

Види принципів екологічного права

Загальноюридичні:

-законність;

-гуманність;

-демократизм;

-міждержавне співробітництво;

-тощо

Спеціальноюридичні:

-пріоритетність вимог екологічної безпеки;

-обов’язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

-обов’язковість екологічної експертизи;

-безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

-тощо

Рис. 1.7. Види принципів екологічного права

1 Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. навч. закладів / А.П. Гетьман, М.В. Шульга, В.К. Попов та ін.; За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2006. – С. 21.

33

Екологічне право України

Принцип законності має реалізацію у додержанні норм законодавства та правових приписів у галузі екології усіма суб’єктами – фізичними і юридичними особами.

Відповідно до принципу гуманності законодавство передбачає запобіжні заходи щодо нанесення шкоди рослинному та тваринному світу, а також усім формам біологічних організмів. Так, у ст. 7 Модельного закону про тваринний світ, прийнятому на дев’ятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД (постанова № 9-14 від 8 червня 1997 року), серед основних принципів державного управління в галузі охорони природи та використання тваринного світу, збереження та відновлення середовища їх існування зазначено, що здійснення використання тваринного світу дозволено способами, які не допускають жорстокого поводження з тваринами згідно з принципами гуманності.

Принцип демократизму полягає в тому, що екологічне право та законодавство повинні адекватно виражати волю народу. Підґрунтям цього є ч. 1 ст. 5 Конституції України, яка визначає носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

До числа найважливіших наукових проблем, рішення яких можливе лише в рамках міжнародного співробітництва вчених, ставиться визначення характеристик еколо-

34

Загальна частина

гічної стійкості планети у цілому і в основних підсистемах біосфери. Завдяки своєму науковому потенціалу Україна в цьому питанні може зіграти одну із провідних ролей, що обумовлює необхідність з’ясування значення міждержавного екологічного співробітництва як основного принципу охорони навколишнього природного середовища.

Проголошений у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» принцип міждержавного співробітництва в галузі охорони довкілля передбачає наступне:

-кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (дане положення має своє відображення у Конституції України та забезпечується рядом гарантій);

-кожна держава має право на використання навколишнього природного середовища й природних ресурсів з метою розвитку, а також для забезпечення потреб своїх громадян (у цьому виявляється суверенітет держави, її можливість визначати свою екологічну політику, встановлювати співвідношення між своєю економікою та екологією);

-екологічне благополуччя однієї держави не може забезпечуватися за рахунок інших держав або без урахування їхніх інтересів (природні ресурси малорозвинених країн не повинні нестримно експлуатуватися індустріальними державами);

-господарська діяльність, здійснювана на території держави, не повинна завдавати шкоди навколишньому природному середовищу як у межах, так і за межами її юрисдикції (боротьба із транскордонним забрудненням та попередження шкідливих наслідків господарської діяльності є одними із пріоритетних завдань сучасного світу);

-неприпустимість будь-яких видів господарської та іншої діяльності, екологічні наслідки якої непередба-

35

Екологічне право України

чувані (розвиток науково-технічного прогресу і можливостей людини досяг такого рівня, коли стало необхідним порівнювати та зважувати переваги і негативні наслідки атомної енергетики, прориву в космос, обводнення й осушення земель);

-встановлення контролю на глобальному, регіональному та національному рівнях за станом і змінами навколишнього природного середовища й природних ресурсів на основі міжнародно-визнаних критеріїв і параметрів (Україна бере участь у здійсненні міжнародного екологічного моніторингу, виконує взяті відповідно до підписаних міжнародних угод зобов’язання);

-забезпечення вільного і безперешкодного міжнародного обміну науково-технічною інформацією із проблем навколишнього природного середовища та передових ресурсозберігаючих технологій (відкриття кордонів для обміну інформацією, що не є державною таємни-

цею – одне із незаперечних досягнень корінних реформ в Україні, яке має взаємовигідний характер).

Принцип пріоритетності вимог екологічної безпеки,

як один із спеціальноюридичних принципів, передбачає першочерговість додержання норм екологічної безпеки при здійсненні господарської діяльності, що може негативно вплинути на стан довкілля та здоров’я людей.

Принцип обов’язковості додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів забезпечує екологічне благополуччя населення, належну якість довкілля та раціональне використання природних ресурсів.

Під стандартизацією в галузі екології необхідно розуміти встановлення в державному масштабі єдиних норм та вимог щодо забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування.

36

Загальна частина

Екологічні нормативи – це сукупність встановлених державними органами гранично допустимих показників можливого впливу на здоров’я населення, стан навколишнього природного середовища і окремих природних ресурсів. Існуюча система гранично допустимих концентрацій не надає прямої стимулюючою дії на жорстке додержання підприємствами технологічного режиму. Питання додержання норм екологічної безпеки, якості довкілля та раціональності природокористування потребує негайної розробки дієвого технологічного режиму для підприємств.

Ліміт використання природних ресурсів – це граничні обсяги, в межах яких дозволяється спеціальне використання лісових ресурсів, корисних копалин, рибних запасів та інших об’єктів водного промислу, поверхневих та підземних вод, мисливських та немисливських видів тварин, тварин і рослин занесених до Червоної книги України, природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Ліміти використання природних ресурсів встановлюють з метою забезпечення раціонального, економного використання природних ресурсів, збереження просторової та видової різноманітності, цілісності природних об’єктів і комплексів1.

Екологічна експертиза нині відіграє роль найбільш ефективного засобу запобігання шкоди, яка завдається довкіллю, природним ресурсам та здоров’ю людини.

Екологічна експертиза в Україні – це вид науковопрактичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього

1 Юридична енциклопедія. – Т. 3. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія», 2001. – С. 497.

37

Екологічне право України

природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки (ст. 1 Закону України «Про екологічну експертизу»).

Принцип безоплатності загального використання природних ресурсів закріплений у законодавстві України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В ринкових умовах в Україні роль принципу платнос-

ті спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності стрімко зростає. Плату за використання природних ресурсів сплачують як фізичні, так і юридичні особи, які використовують природні ресурси на праві власності та на праві природокористування.

Переходячи до розгляду питання системи екологічного права, необхідно відзначити, що вона визначається системою об’єктів природи, розвитком суспільства і рівнем навантаження на системи природи. Її основоположним елементом необхідно вважати природний зміст1.

Система екологічного права – це логічно послідовне розміщення еколого-правових інститутів, що регулюють охорону навколишнього природного середовища, раціональне

1 Плотнікова О. Співвідношення екологічного права і екологічного законодавства // Право України. – 1997. – № 11. – С. 48.

38

Загальна частина

використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Система екологічного права як галузі права складається із Загальної та Особливої частин. Норми Загальної частини стосуються правового регулювання відносин власності на природні ресурси, природокористування, системи та статусу органів управління та контролю в екологічній сфері, відповідальності за порушення екологічного законодавства та ін. Норми Спеціальної частини врегульовують використання, охорону та по можливості відновлення окремих природних ресурсів, режим територій природнозаповідного фонду, рекреаційних, курортних та лікувальнооздоровчих зон тощо.

Система науки екологічного права та система навчальної дисципліни «Екологічне право України» будуються, в основному, по системі галузі екологічного права.

У системі науки екологічного права також виділяється Загальна та Особлива частини. В Загальній частині досліджуються та аналізуються поняття, предмет, методи, принципи, система екологічного права та інші питання. Особлива частина науки екологічного права містить дослідження інститутів, проблем окремих підгалузей екологічного права (природоохоронного, природоресурсового, антропоохоронного).

Навчальна дисципліна «Екологічне право України» поділяється на три частини: Загальну, Особливу та Спеціальну. До Загальної частини навчальної дисципліни входить вивчення поняття, предмета, методів, принципів, системи екологічного права; джерел екологічного права; управління природокористуванням та охороною довкілля; екологічних прав та обов’язків; права власності на природні ресурси та права природокористування; правового забезпечення екологічної безпеки; економіко-правового механізму природокористування і охорони навколишньо-

39