Екологічне право України
Питанню гарантій реалізації екологічних прав людини та громадянина присвячений § 3 цього розділу. Тому у даному параграфі лише зазначимо, що головними характеристиками гарантій екологічних прав людини і громадянина є, по-перше, їх матеріальний зміст, по-друге, їх функціональне призначення.
Відповідні правові норми, які утворюють зміст екологоправового статусу людини і громадянина, вміщуються у Конституції України, в міжнародно-правових документах, у нормативно-правових актах національного екологічного законодавства.
§ 2. Види екологічних прав громадян
Навколишнє природне середовище і природні ресурси – невід’ємна умова життєдіяльності будь-якої людини, суспільства в цілому. Якість навколишнього природного середовища, зокрема природних ресурсів, впливає на найдорожче, що є у людини – на здоров’я, а в державі – на стан розвитку економіки1. Пряма залежність стану здоров’я та тривалості життя громадян від своєчасної та ефективної реалізації екологічних прав є незаперечною.
Екологічні права громадян – це визнана міжнародним співтовариством та закріплена в юридичних нормах національного законодавства можливість певної поведінки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.
Конституція України в ст. 50 визначає основні екологічні права громадян (рис. 4.3).
1Рябець К.А. Проблемні питання діяльності природоохоронних
іприродоресурсових органів державного управління та шляхи їх вирішення // Збірник праць студентів та молодих учених. – К.: Міжгалузевий інститут управління МОН, 2006. – С. 25.
92
Загальна частина
Основні (конституційні) екологічні права громадян
право на безпечне для життя і здоров’я довкілля
право на відшкодування шкоди завданої порушенням права на безпечне довкілля
право на одержання екологічної інформації
Рис. 4.3. Основні (конституційні) екологічні права громадян
Розвиток інституту екологічних прав почався з формування права людини на безпечне довкілля. Вперше в історії правової науки ця тема була досліджена на монографічному рівні О.С. Колбасовим (1976 р.). Він, розглядаючи право людини на безпечний стан довкілля, зазначив, що це право не знайшло «еще достаточно полного позитивного правового закрепления ни в международно-правовых документах, ни в законодательстве отдельных стран»1.
Документом, який заклав основи сучасного інституту екологічних прав, О.С. Колбасов визначив Декларацію ООН про права людини. У ній знайшло своє відображення право людини на життя.
На міжнародному рівні проблема права людини на безпечне довкілля вперше була обговорена в процесі проведення Стокгольмської конференції ООН 1972 року, результатом якої стала прийнята 16 червня Декларація з навколишнього середовища. У ній знайшло закріплено наступне положення: «Людина має право на сприятливі умови життя в навколишньому середовищі, якість якого дозволяє вести достойне та процвітаюче життя, та несе відповідаль- ність за охорону і покращення навколишнього середовища
1Колбасов О.С. Экология: политика – право. – М.: Наука, 1976. –
С.78-91.
93
Екологічне право України
на благо нинішнього і майбутніх поколінь». О.С. Колбасов назвав зазначену Декларацію другим по значущості документом для розвитку інституту екологічних прав.
Право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля – одне з фундаментальних і всеосяжних суб’єктивних прав людини та громадянина, що зачіпає основи життєдіяльності, пов’язані з підтримкою нормальних екологічних, економічних і естетичних умов життя. Саме тому зазначене право закріплене не лише в ст. 50 Конституції України, а й ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 293 Цивільного кодексу України. У ст. 293 Цивільного кодексу України зазначено, що фізична особа має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту), а також на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.
Право на безпечне навколишнє природне середовище є невіддільним від сутності людини. Розуміння і розгляд цього права з природно правових позицій характеризуються його універсальністю. Формування права на безпечне довкілля як вихідної, основної ідеї виражає зміст, основну мету екологічного права.
Особливості права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля полягають у наступному: загальнолюдське право, що знайшло відображення в екологічному законодавстві; тісно пов’язане з правом на життя і охорону здоров’я; характеризує гуманістичну спрямованість еколо-
94
Загальна частина
гічного права; має переважно немайновий характер і передбачає охорону благ людини як біологічного і соціального організму, його життя і здоров’я; обов’язковий правовий атрибут, що забезпечує спосіб життя людини у відповідній екологічній обстановці; є елементом екологічного добробуту громадян України; зумовленість його персоніфікації – закономірності взаємодії людини і навколишнього природного середовища як місця, джерела і умови її біологічного існування і розвитку; інтегрована правова категорія тощо1.
Оскільки право громадян на екологічну безпеку, закріплене в ст. 50 Конституції України, носить абсолютний характер, то, незалежно від чинників, що призвели до його порушення, громадяни мають право на відшкодування заподіяної шкоди2. Правове регулювання можливості відшкодування такої шкоди є одним із важливих механізмів реалізації права громадян на безпечне довкілля та одночасно воно виступає як самостійне їх право.
Відшкодування шкоди завданої порушенням права на безпечне довкілля варто розглядати як складний соціальноправовий інститут, який за своєю правовою природою є поєднанням юридичної (цивільно-правової) відповідальності, яка наступає у разі порушення екологічних прав протиправними, винними діяннями, та позитивної (соціальної) відповідальності, яка наступає у випадку заподіяння шкоди природними, природно-техногенними чи іншими надзвичайними подіями і явищами, і за своєю юридичною природою є заходами захисту порушених екологічних прав та реалізується шляхом застосування цих заходів3.
1 Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юридичних факультетів вузів. – К.: Вентурі, 1996. – С. 35.
2 Решетник Л.П. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06. – Х., 2005. – С. 10.
3 Решетник Л.П. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06. – Х., 2005. – С. 11.
95
Екологічне право України
Право на одержання екологічної інформації чітко визначене в міжнародному та національному законодавстві.
Доступ громадськості до актуальної та оперативної інформації є життєво важливим для здоров’я людини і захисту довкілля. Декларація Ріо-де-Жанейро про навколишнє середовище та розвиток стверджує, що екологічні питання найкраще вирішуються за участю усіх зацікавлених громадян на відповідному рівні.
Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) накладає на держави-учасниці ряд зобов’язань стосовно збирання і обробки екологічної інформації, її доведення до громадськості, публікування екологічних звітів тощо1.
Право на одержання екологічної інформації є одним із важливих конституційних прав громадян. Кожна особа в Україні повинна мати змогу одержати інформацію про стан довкілля та про його вплив на здоров’я.
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 9) закріплює за кожним громадянином право на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом.
Цьому праву відповідає обов’язок держави щодо надання необхідної інформації, через відповідні органи державної влади, у повноваження яких входить інформування населення про екологічний стан. Такими органами держав-
1 Пономаренко М.М. Практика співпраці органів державної влади і громадськості з питань охорони довкілля (на прикладі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України) // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю. – К.: НАДУ, 2008. – Т. 2. – С. 334.
96
Загальна частина
ного управління в Україні є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство охорони здоров’я України та підпорядковані їм органи. Вони повинні надавати своєчасну і достовірну інформацію у засоби масової інформації, на радіомовлення та телебачення.
Важливу роль у поширенні екологічної інформації відіграють громадські екологічні організації, розміщуючи її на власних сайтах. Для найбільш ефективного використання інформації деякі організації створили власні бази електронної розсилки. Серед таких організацій необхідно відмітити Харківську міську громадську організацію «Незалежна агенція екологічної інформації», яка створила і постійно поновлює інформацію на Веб-сайті «Світ відходів» (www. waste.com.ua).
Окрім вищезазначених екологічних прав громадян Конституція України закріплює право користування природними об’єктами права власності народу (ч. 2 ст. 13), у тому числі на землю (ч. 2 ст. 14).
Значна частина екологічних прав громадян регламентована статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (рис. 4.4).
Екологічні права громадян визначені також і в інших нормативно-правових актах природоохоронного законодавства. Природоресурсове законодавство вміщує правові норми, що закріплюють права громадян щодо використання тих, чи інших природних ресурсів на праві власності чи праві природокористування. Антропоохоронним законодавством визначаються права громадян у галузі санітарноепідемічної, радіаційної, ядерної та іншої безпеки.
97
Екологічне право України
Екологічні права громадянина
право на безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище
право на участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів
право на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів
право на об’єднання в громадські природоохоронні формування
право на участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об’єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи
право на подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище
право на участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно 
впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань
право на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом
право на одержання екологічної освіти
право на оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у поряд-
ку, передбаченому законом
Рис. 4.4. Екологічні права громадянина, які регламентовані
ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»
98
Загальна частина
§ 3. Гарантії реалізації екологічних прав людини і громадянина
Порушення вимог механізму реалізації відповідних екологічних прав громадян має вияв у вчиненні екологічного протиправного діяння, в результаті якого заподіюється шкода життю, здоров’ю та майну людини і громадянина.
Гарантії екологічних прав людини і громадянина –
це умови, засоби, методи та механізми, за допомогою яких здійснюється реалізація кожною людиною і громадянином прав і свобод у галузі охорони довкілля, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки.
Найвищою гарантією прав та свобод людини і громадянина є конституційний лад України, заснований на неухильному дотриманні Конституції України та законів України, приписах природного права та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права1.
Поняття гарантій прав та свобод людини і громадянина відрізняється від поняття конституційно-правових гарантій тим, що останні встановлюються Основним Законом держави та іншими законодавчими актами. Ефективність конституційно-правових гарантій залежить від якості конституції та інших правових норм, розвитку правових принципів, авторитетного та високоефективного органу конституційного контролю, а також від того, як виконують ці закони державні органи, що призначені створювати умови для виконання прав і обов’язків2.
Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством. Спеціально уповноважені державні органи управління в галузі екології
1 Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2000. – С. 98.
2 Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02. – К., 2002. – С. 7.
99
Екологічне право України
та органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, залучати громадян до участі
увирішенні екологічних питань. Порушені права громадян
угалузі екології мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.
Вюридичній літературі розрізняють наступні види гарантій екологічних прав: економічні, політичні, духовні,
юридичні, міжнародно-правові.
Економічні гарантії екологічних прав громадян – це сукупність умов реалізації та засобів захисту екологічних прав громадян, що дозволяє створити систему стимулів і пільг природокористувачам, які дотримуються норм екологічного законодавства, використовують природозахисні технології, а також дозволяє органам державної влади виділяти необхідні кошти на природоохоронні потреби.
Під політичними гарантіями реалізації екологічних прав громадян розуміється міжнародна і внутрішня політика держави, яка спрямована на розвиток основних інститутів громадського суспільства, створення можливостей для населення брати участь в управлінні державою за допомогою утворення екологічних партій та сприяння розвитку громадського екологічного руху.
Окрему групу гарантій екологічних прав людини та громадянина становлять духовні гарантії, що створюють необхідні сприятливі умови для реалізації екологічних прав і обов’язків. Саме освіченість, рівень еколого-правової культури населення, природокористувачів, посадових осіб органів державної влади, ступінь усвідомлення ними духовно-моральної цінності природи безпосередньо ви-
100
Загальна частина
значають зміст прийнятих побутових, господарських і управлінських рішень, формують внутрішнє переконання у необхідності дотримання природоохоронних вимог і додержання еколого-правових приписів.
Гарантії екологічних прав громадян, які забезпечуються
проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного
середовища
участю громадських об’єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища
здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища
невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
обов’язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об’єктів
компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров’ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
створенням та функціонуванням мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації
Рис. 4.5. Гарантії екологічних прав громадян
101