Загальна частина

§ 3. Методи державного екологічного управління

Управлінська діяльність, у тому числі й в сфері екології, передбачає наявність методів.

Методи державного екологічного управління – це способи впливу управлінської дії на керовані об’єкти з метою досягнення поставленої цілі1.

Удержавному екологічному управлінні визначальними

єадміністративні, економічні і правові методи.

Адміністративні методи державного управління базуються на встановлені для підприємств норм, стандартів, правил охорони довкілля, раціонального природокористування та екологічної безпеки. Крім того, вони передбачають застосування різних адміністративних покарань.

Економічні методи державного управління мають вияв у виконанні того чи іншого завдання шляхом створення системи умов, які роблять його здійснення економічно вигідним або невигідним. Даний метод виявляється у використанні різноманітних важелів (цін, платежів, податкових пільг та покарань).

Економічні методи державного управління ґрунтуються на застосуванні інструменту, який визначає стан керованого об’єкту і його відповідність поставленій задачі. Таким інструментом повинна виступати система показників, які характеризують об’єкт державного управління. Тільки вони можуть забезпечити найбільш ефективне виконання директивних вказівок. У галузі екології без наявності планових та звітних показників виключена дія такого важливого фактору як економічне стимулювання. Окрім того, зазначене робить неможливим проведення економічного

1 Рябець К.А. Адміністративно-правове регулювання природоохоронної та природоресурсової діяльності на сучасному етапі державотворення України // МЕНЕДЖМЕНТ: Збірник наукових праць. – Вип. 5. – К.: Міжгалузевий інститут управління МОН, 2006. – С. 60.

63

Екологічне право України

аналізу діяльності підприємств в екологічній сфері; не дозволяє розкрити резерви підвищення ефективності виробництва з врахуванням завдань щодо зниження забруднення довкілля, нераціонального природокористування.

Отже, адміністрування, не пов’язане з матеріальною зацікавленістю, не може змусити підприємство постійно, ефективно та дбайливо ставитись до навколишнього природного середовища. У свою чергу, при вирішенні найбільш важливих проблем економічні методи, не підсилені безпосереднім примусом, теж не завжди забезпечують необхідний якісний рівень і терміни здійснення природоохоронної діяльності. При цьому слід враховувати, що деякі адміністративні й економічні методи переплітаються. Наприклад, штраф – це й адміністративний і економічний захід, а встановлення лімітів користування та забруднення природних ресурсів спирається на такий адміністративний захід, як нормування. Тому найкращих результатів можна досягти при розумному поєднанні економічної зацікавленості з достатньо жорстоким контролем й позаекономічним примусом.

У системі державного екологічного управління важливе значення мають правові методи управління. Вони передбачають сукупність способів впливу суб’єкта управління на об’єкт управління за допомогою правових норм та правовідносин, які ґрунтуються на визначених повноваженнях.

Держава завжди повинна створювати такі умови, щоб матеріально більш вигідним і прибутковим було дотримання екологічного законодавства, ніж його порушення.

Метою правових методів державного управління є юридична фіксація чинних управлінських відносин та їх подальший розвиток відповідно до визначених управлінських цілей.

Зміст і особливості правових методів державного управління в галузі екології безпосередньо залежать від стану ке-

64

Загальна частина

рованої підсистеми, суспільного призначення цілей, змісту законів й підзаконних нормативно-правових актів, що становлять у своїй єдності джерела екологічного права.

Система правових норм, які регулюють державне екологічне управління, визначає його мету, завдання, а також повноваження та функції суб’єктів державного управління.

Правовим методам державного управління відводиться визначальна роль у провадженні адміністративних методів. В Україні формування і здійснення процесу державного екологічного управління забезпечується чітко регламентованою процедурою підготовки, прийняття і реалізації рішень на підставі офіційно визначених вітчизняних та міжнародних нормативно-правових актів.

§ 4. Функції державного управління в галузі екології

Система державного екологічного управління передбачає поділ управлінської діяльності за функціями, які базуються на основі методів. У літературі по-різному розуміється теоретичне поняття «функція управління». Так, наприклад, «функція управління» – «це відображення змісту робіт, що виконуються, а також змісту процесу управління»1; «продукт поділу і спеціалізації управлінської роботи; відокремлений напрямок управлінської діяльності, який дозволяє здійснити управлінську дію»2; «основні базові види діяльності, які повинні здійснюватися управлінцями»3 тощо.

1 Христенко С.И. Экономический механизм управления производством и охраной окружающей среды: Монография. – Киев– Одесса: Вища школа, 1986. – С. 41.

2 Курочкін О.С. Організація управління підприємством: Навч. посіб. – К.: МАУП, 1996. – С. 37.

3 Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. – К.: Атіка, 2003. – С. 200.

65

Екологічне право України

Функції державного екологічного управління – це основні напрямки діяльності органів державної влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Функції державного управління в галузі екології поділяються на загальні і спеціальні.

Загальними функціями державного екологічного управління прийнято вважати: прогнозування, планування, регулювання, координацію, організацію, погодження та контроль.

Функція прогнозування державного екологічного управління, як правило, є невід’ємною складовою функції планування. Екологічне прогнозування – це урегульована екологічним законодавством діяльність спеціально уповноважених суб’єктів права, що спрямована на підготовку та проведення екологічних прогнозів у галузі використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення сприятливого стану навколишнього природного середовища й екологічної безпеки1.

Змістом функції планування державного екологічного управління є розробка планів розвитку системи державного управління та її майбутнього стану, а також комплексу практичних заходів з реалізації програм охорони оточуючого людину середовища, раціонального природокористування й забезпечення екологічної безпеки. Враховуючи, що дана функція передбачає лише майбутній стан державного управління, вона не може самостійно гарантувати абсолютну ефективність управлінських рішень. Дієвість функції планування державного управління забезпечується сполученням її з функціями: регулювання, координації та контролю.

1 Бакай О.О. Правове забезпечення екологічного прогнозування: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.06. – Х., 2002. – С. 9.

66

Загальна частина

Функція регулювання державного екологічного управління направлена на збереження, підтримку і удосконалення стійкого стану керуючої та керованої систем державного управління екологічною діяльністю, а також комунікацій між ними.

Функція координації державного екологічного управління займає проміжний стан між плануванням, з однієї сторони, і регулюванням з іншої1. Функція координації державного управління в галузі екології означає узгодження, приведення до порядку всіх структур державної управлінської системи в сфері охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки з метою досягнення кінцевої мети.

Об’єднання структурних підрозділів державної управлінської системи охорони природи, раціонального природокористування та екологічної безпеки з метою максимального сприяння додержання норм екологічного законодавства, а також зміст та порядок здійснення робіт пов’язаних з керівництвом працівниками даних структурних підрозділів є результатом впровадження на практиці організаційної

функції державного екологічного управління.

Функція погодження державного екологічного управління передбачає максимальну узгодженість планів роботи, насамперед, юридичних осіб з питань охорони довкілля, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки.

Найважливішою функцією державного управління,

яка вміщує у собі перевірку, а також нагляд з метою перевірки додержання вимог екологічного законодавства, є контроль. Ця функція полягає у проведенні профілактичної діяльності з нормалізації проходження державної управлінської діяльності. В.І. Курило вважає контроль

1 Курочкін О.С. Організація управління підприємством: Навч. посіб. – К.: МАУП, 1996. – С. 41.

67

Загальна частина

навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов’язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.

Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України (ст. 32 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи з обов’язковим урахуванням вимог санітарногігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів.

Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.

У разі необхідності для курортних, лікувальнооздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України (ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

69

Екологічне право України

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища.

Відповідно до Концепції Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 992-р1, негативне становище в галузі екології зумовлене незадовільним функціонуванням державної системи моніторингу довкілля. Аналіз можливих шляхів розв’язання даної проблеми дає підстави для висновку, що здійснити це можна, перш за все, на основі створення нової мережі спостережень без використання існуючої, що потребує занадто великого обсягу коштів для фінансування, або з її використанням. Програмою передбачається проведення заходів, спрямованих на поліпшення стану навколишнього природного середовища шляхом підвищення ефективності використання та зміцнення існуючого потенціалу служб спостережень суб’єктів системи моніторингу на основі залучення нормативно-правових, економічних, фінансових, науково-експертних, інформаційно-освітніх та інших засобів, а також шляхом впровадження сучасних інформаційних технологій, застосування засобів вимірювальної техніки, уніфікованих методик вимірювання, оптимізації показників спостережень і створення на їх основі єдиної мережі спостережень.

1 Офіційний вісник України. – 2005. – № 1. – Ст. 40.

70

Загальна частина

Для прийняття обґрунтованого державного управлінського рішення в галузі екології велике значення має створення ефективної інформаційної системи, яка повинна володіти різноманітним банком еколого-економічних і юридичних даних. Інформаційна система екологічної галузі має відповідати загальним принципам охорони довкілля, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки.

Стаття 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» під поняттям «інформація про стан навколишнього природного середовища» тлумачить «інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про: стан навколишнього природного середовища чи його об’єктів – землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення; біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об’єктами навколишнього природного середовища; джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей ...».

Відповідно до п. 3 Положення про порядок надання екологічної інформації, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 18 грудня 2003 року № 1691, надання екологічної інформації центральними органами виконавчої влади та їх органами на місцях здійснюється з метою реалізації права громадян, їх об’єднань, державних органів та юридичних осіб на інформацію шляхом:

-отримання, зберігання, використання та поширення екологічної інформації усно, письмово або іншим способом;

1 Офіційний вісник України. – 2004. – № 6. – Ст. 358.

71

Екологічне право України

-систематичної публікації її в друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках тощо), доповідях про стан навколишнього природного середовища, поширення інформаційними службами державних органів та організацій, повідомлення її через засоби масової інформації, публічні виступи;

-безпосереднього доведення її запитувачам за їх запитом, у тому числі з автоматизованих інформаційно-

аналітичних екологічних систем, бібліотечних та архівних фондів, списків, реєстрів, кадастрів тощо. Облік природних ресурсів передбачає ведення приро-

доресурсових кадастрів, Червоної і Зеленої книг України. Порядок їх ведення встановлюється Кабінетом Міністрів України шляхом затвердження відповідних положень.

В Україні державні кадастри природних ресурсів класифіковані залежно від виду природних ресурсів, а саме: Державний земельний кадастр, Державний водний кадастр, Державний лісовий кадастр, Державний кадастр тваринного світу, Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин тощо. Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом України; Державний водний кадастр – Держкомводгоспом України та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України; Державний лісовий кадастр – Держкомлісгоспом України; Державний кадастр тваринного світу та Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин – Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. Кадастри ведуться з метою обліку кількісних, якісних й інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання (ст. 23 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Ведення Червоної книги України та Зеленої книги України забезпечує Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

72

Загальна частина

§ 5. Система органів екологічного управління та їх компетенція

В Україні система державного екологічного управління базується на організаційному поєднанні діяльності органів державної влади,якіієсуб’єктамидержавногоуправління1.Органдержави– частинадержавногоапарату–групаосібабооднаособа,якінаділе- ні юридично визначеними державно-владними повноваженнями для виконання завдань і функцій держави2. Система управління екологічною діяльністю, крім державних органів, включає у себе також органи місцевого самоврядування й громадські організації. Таким чином, екологічне управління залежно від суб’єктів, які його здійснюють, можна чітко поділити на державне, самоврядне і громадське. Звичайно, вирішальне значення у даному питанні відіграє державний рівень управління.

Державне управління є однією з найважливіших форм реалізації державної влади. З позиції юридичної науки, воно визначається як виконавча й розпорядча діяльність держави. Його зміст в кожному окремому випадку може розрізнятись в досить широких межах – від прямого оперативного управління владно-розпорядчими, тобто «командитними», засобами до використання сугубо стимулюючого впливу державно-владних повноважень3.

Поняття державного управління у галузі екології є похідним від поняття державного управління в цілому4. Орга-

1 Рябець К.А. Адміністративно-правове регулювання охорони навколишньогоприродногосередовищаіраціональневикористанняприродних ресурсів: актуальні проблеми // Право України. – 2006. – № 3. – С. 99.

2 Молдован В.В., Чулінда Л.І. Правознавство: Навч. посібник за модульно-рейтинговою системою. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 19.

3 Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 3.

4 Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2005. – С. 163.

73

Екологічне право України

ни державного екологічного управління поділяються залежно від виконуваних ними функцій на загальні і спеціальні.

Систему загальних органів державної влади у галузі екології складають Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, Президент України, місцеві державні адміністрації.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет України із земельних ресурсів, Державний комітет лісового господарства України, Державний комітет України по водному господарству є основними спеціально уповноваженими орга-

нами державного екологічного управління.

На Верховну Раду України у галузі екології покладаються наступні обов’язки:

-визначення засад внутрішньої й зовнішньої екологічної політики;

-розробка і прийняття нормативно-правових актів у сфері екології;

-затвердження загальнодержавних програм з охорони довкілля;

-затвердження бюджету і визначення обсягів коштів,

спрямованих на охорону довкілля, раціональне використання та відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки тощо (ст. 85 Конституції України).

У складі Верховної Ради України функціонує Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. На підставі ст. 2 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» від 22 грудня 2005 року № 3277-IV1 організація, повноваження й порядок діяльності комітетів Верховної Ради України визначаються Конституці-

1 Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 17. – Ст. 146.

74

Загальна частина

єю України, цим Законом, Законом України «Про статус народного депутата України», іншими законами України, Регламентом Верховної Ради України та постановами Верховної Ради України. Основними функціями, які виконує Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи є такі: законопроектна, організаційна та контрольна (ст. 11 Закону України «Про комітети Верховної Ради України»).

Верховна Рада Автономної Республіки Крим згідно зі ст. 136 Конституції України у межах своїх повноважень приймає рішення й постанови, в тому числі і у екологічній сфері, які є обов’язковими до виконання на території Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України в галузі екології забезпечує проведення державної екологічної політики; спрямовує й координує роботу спеціальних органів державного управління; утворює, реорганізовує та ліквідовує згідно із законом центральні органи виконавчої влади. У свою чергу, в п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16 травня 2008 року № 279-VI1 зазначені наступні повноваження вищого органу у системі органів виконавчої влади в екологічній галузі: забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; забезпечує розроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм; здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів; приймає рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форми

1 Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 25. – Ст. 241. 75

Екологічне право України

власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища; координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов’язану з охороною навколишнього природного середовища, виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних програм.

У повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим згідно з Конституцією України, законами України, нормативно-правовими актами Автономної Республіки Крим входить реалізація екологічного законодавства України і Автономної Республіки Крим; організація розробки екологічних програм; координація діяльності республіканських міністерств, відомств в галузі екології тощо.

Президент України, який є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина (ст. 102 Конституції України) у галузі екології має право вносити на розгляд Верховної Ради України відповідні проекти законодавчих актів; підписує закони екологічного характеру, прийняті Верховною Радою України; зупиняє дію екологічних актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності (ст. 106 Конституції України).

Статтею 119 Конституції України на органи місцевої державної виконавчої влади – місцеві державні адміністрації покладене здійснення повноважень відповідно до території. Подальший розвиток положення цієї статті отримали в Законі України «Про місцеві державні адміністрації». На підставі зазначених законодавчих актів повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі екології передбачають:

76

Загальна частина

-здійснення фінансування заходів, пов’язаних з охороною природи, забезпеченням ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки;

-розробку та виконання програм щодо раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, які перебувають у державній власності;

-здійснення заходів щодо приватизації земель і їх вилучення для державних потреб;

-розробку та забезпечення виконання місцевих екологічних програм і внесення пропозицій щодо регіональ-

них й державних екологічних програм тощо. Спеціально уповноваженим центральним органом ви-

конавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки в Україні є створене у результаті чисельних реорганізацій Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Головна мета його природоохоронної діяльності – досягнення оптимального балансу між шкідливими для довкілля наслідками, що супроводжують розвиток суспільства, і потенційними можливостями природних ресурсів до самовідтворення.

На підставі п. 4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 15241, на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України покладені такі основні повноваження:

-готує пропозиції щодо формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та

1 Офіційний вісник України. – 2006. – № 4. – Ст. 2949.

77

Екологічне право України

агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності;

-бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

-відповідно до законодавства забезпечує розроблення і виконання державних програм з питань охорони навколишнього природного середовища, формування національної екологічної мережі, забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, геологічного вивчення та раціонального використання надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності, сприяє розробленню ре-

гіональних програм із зазначених питань і координує їх виконання та ін.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про урядові органи державного управління у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища» від 16 червня 2004 року № 7701 до складу спеціально уповноваженого центрального органу державної виконавчої влади в галузі екології входять – Державна екологічна інспекція, Державна служба заповідної справи, Державна гідрометеорологічна служба.

Державний комітет України із земельних ресурсів, Державний комітет лісового господарства України, Державний комітет України по водному господарству є центральними органами виконавчої влади. У своїй діяльності вони керуються Конституцією України, законами України, актами

1 Офіційний вісник України. – 2004. – № 24. – Ст. 1589.

78

Загальна частина

Президента України й Кабінету Міністрів України, а також спеціальними положеннями.

Пункт 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 2241, визначає повноваження Державного комітету України із земельних ресурсів, а саме:

-складає та подає на погодження Міністра охорони навколишнього природного середовища план заходів щодо реалізації основних напрямів та стратегічних цілей діяльності Держкомзему;

-виконує акти Кабінету Міністрів України, що випливають з Програми діяльності Кабінету Міністрів України, а також інші завдання та доручення Міністра охорони навколишнього природного середовища;

-подає в установленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин;

-бере участь у виконанні державних програм з питань розвитку земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони;

-здійснює відповідно до законодавства державне регулювання у сфері оцінки земель, організовує та забезпечує виконання відповідних робіт, видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, організовує професійну підготовку оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, веде Державний реєстр оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, яким видано кваліфікаційне свідоцтво, готує пропозиції щодо вдоско-

1 Офіційний вісник України. – 2008. – № 23. – Ст. 698.

79

Екологічне право України

налення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель;

-забезпечує підготовку та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, а також на відтворення і підвищення родючості, продуктивності та корисних властивостей ґрунтів, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, інших територій та об’єктів екомережі, організовує здійснення заходів щодо відтворення корисних властивостей земельних ділянок;

-здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною

земель» та інших законів тощо.

До повноважень Державного комітету лісового господарства України відповідно до п. 4 Положення про Державний комітет лісового господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 8831, відноситься:

-розробка та подання на розгляд Міністра охорони навколишнього природного середовища плану заходів щодо реалізації основних напрямів та стратегічних цілей діяльності Держкомлісгоспу;

-участь у межах своїх повноважень у розробленні проектів Державного бюджету України, Державної програми економічного і соціального розвитку України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних, державних і регіональних (місцевих) програм з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісових ресурсів, використання та від-

1 Офіційний вісник України. – 2007. – № 48. – Ст. 1982.

80

Загальна частина

творення мисливських тварин, розвитку мисливського господарства;

-забезпечення проведення єдиної науково-технічної політики у сфері лісового і мисливського господарства, виступ у встановленому порядку замовником науководослідних та дослідно-конструкторських робіт, необхідних для виконання програм розвитку лісового і мисливського господарства; організація відповідно до законодавства діяльності метрологічної служби на підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління;

-розробка та видання в межах своїх повноважень нормативно-правових актів з питань ведення лісового і мисливського господарства, полювання (в тому числі в умовах радіоактивного забруднення) та мисливського собаківництва, полювання із собаками мисливських

порід, іншими ловчими звірами і птахами та ін.

Серед повноважень Державного комітету України по водному господарству на підставі пункту 4 Положення про Державний комітет України по водному господарству, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 8821, слід відзначити:

-розробку та подання на розгляд Міністра охорони навколишнього природного середовища заходів з формування державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, виконання завдань Міністра охорони навколишнього природного середовища, пов’язаних з реалізацією такої політики;

-участь у розробленні економічних цільових програм розвитку галузей національної економіки з урахуванням забезпечення раціонального використання водних ресурсів;

1 Офіційний вісник України. – 2007. – № 48. – Ст. 1981.

81

Екологічне право України

-визначення потреби населення і галузей національної економіки у водних ресурсах, розробку пропозицій щодо визначення пріоритетів розвитку водного господарства і меліорації земель;

-участь у межах своїх повноважень у розробці проектів Державного бюджету України, Державної про-

грами економічного і соціального розвитку України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України тощо.

Ефективне державне екологічне управління можливе лише при комплексній і якісній роботі з органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями.

На підставі ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» повноваженнями органів місцевого самоврядування у галузі охорони навколишнього природного середовища є:

-забезпечення реалізації екологічної політики України, екологічних прав громадян;

-надання дозволу на розміщення на своїй території підприємств, установ і організацій;

-затвердження з урахуванням екологічних вимог проектів планування і забудови населених пунктів, їх генеральні плани та схеми промислових вузлів;

-видання і скасування дозволів на відособлене спеціальне використання природних ресурсів місцевого

значення та ін.

Громадськість є одним із найважливіших національних ресурсів для розвитку і впровадження екологічного законодавства. Кожна людина особисто зацікавлена, щоб оточуюче її середовище було чистим, здоровим і неушкодженим, а тому залучення громадськості до формування екологічної політики держави є вирішальним чинником у створенні

82

Загальна частина

ефективного режиму охорони навколишнього природного середовища1.

Особливе значення в Україні відіграє діяльність Українського товариства охорони природи, яке було створене за ініціативою відомих вчених та громадських діячів ще в 1946 році. Воно є добровільною, незалежною, неприбутковою масовою організацією. У 1992 році Українське товариство охорони природи офіційно зареєструвалося у Міністерстві юстиції за номером реєстраційного свідоцтва № 335, що розкрило нові можливості для цієї організації.

Українське товариство охорони природи вміщує у собі громадські галузеві секції: охорона надр, земельних ресурсів, водних ресурсів, атмосферного повітря, тваринного світу, рослинного світу, лісів, заповідної справи, правових засад природокористування, юнацька, психоекологічна.

Воно наділене певними повноваженнями, серед яких: розробка, пропагування й забезпечення виконання своєї природоохоронної програми, участь у розробці й виконанні державних екологічних програм; здійснення громадського контролю за дотриманням природоохоронного законодавства; внесення до визначених органів пропозицій про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду; для проведення просвітницької діяльності, виховання і освіти може створювати екологічні культурнопросвітницькі заклади, народні університети, учбові комбінати, організовувати лекції, виставки, конкурси, благодійні акції; здійснення видавничої роботи, оскільки має власні друковані органи; вступ у міжнародні зв’язки з питань, що відносяться до його статутної діяльності2.

1 Мороз Г.В. Правове регулювання участі громадськості в прийнятті рішень у галузі охорони довкілля: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.06. – К., 2006. – С. 20.

2 Українське товариство охорони природи // Рідна природа. –

2001. – № 1. – С. 85.

83

Загальна частина

-по-перше, забезпечення безпечного для життя і здоров’я громадян України навколишнього природного середовища та раціонального використання природоресурсового потенціалу держави;

-по-друге, застосування заходів щодо попередження забруднення довкілля;

-по-третє, удосконалення законодавства, системи державного управління та контролю в екологічній сфері;

-по-четверте, введення економічних механізмів стимулювання господарської діяльності сумісної з нормами охорони природи та раціонального природокористування за рахунок забруднювачів довкілля;

-по-п’яте, розширення міждержавного співробітництва в екологічній сфері.

Реалізація державної екологічної політики є одним з головних й спільних завдань як загальних, так і спеціальних органів державної влади в галузі екології.

Державні органи управління, в компетенцію яких входить впровадження державної екологічної політики:

Верховна Рада України визначає засади державної екологічної політики (ч. 5 ст. 85 Конституції України);

Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної екологічної політики (ч. 1 ст. 116 Конституції України);

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України забезпечує реалізацію державної політики у сфері охоронинавколишньогоприродногосередовища,раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (землі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної морської (економічної) зони України) (п. 3 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України);

Державний комітет України із земельних ресурсів розробляє пропозиції щодо формування державної політики у сфері

85

Екологічне право України

регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища та забезпечення її реалізації, проведення земельної реформи та подає їх Кабінетові Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища (п. 3 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів);

Державний комітет лісового господарства України

здійснює підготовку і вносить Міністрові охорони навколишнього природного середовища пропозиції щодо формування державної політики у сфері лісового і мисливського господарства, полювання та мисливського собаківництва, а також охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів, мисливських тварин, підвищення ефективності лісового і мисливського господарства та забезпечення її реалізації (п. 3 Положення про Державний комітет лісового господарства України);

Державний комітет України по водному господарству

приймає участь у формуванні та забезпечує реалізацію державної політики з питань розвитку водного господарства і меліорації земель, управління галуззю та здійснення єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, нових технологій та передового досвіду роботи (п. 3 Положення про Державний комітет України по водному господарству);

Державна екологічна інспекція України приймає участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів (земля, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ, природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами,

86