Особлива частина

Цивільно-правова відповідальність за порушення норм законодавства про рослинний світ полягає у відшкодуванні спричинених збитків.

Кримінальна відповідальність у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу передбачена за порушення законодавства про захист рослин (ст. 245 КК України).

Контрольні питання

1.Охарактеризуйте рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання.

2.Назвіть форми права користування рослинним світом та відмінності між ними.

3.Відповідно до яких нормативно-правових актів в Україні здійснюється правова охорона рослинного світу?

4.Викладіть органи державного управління у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу.

5.Дайте характеристику спеціальним функціям державного управління у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу.

6.Які повноваження мають громадяни та їх об’єднання у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу?

7.Назвіть види юридичної відповідальності за порушення законодавства про рослинний світ.

287

Особлива частина

взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка – це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до Лісового кодексу України для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

На підставі ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До лісового фонду України не належать:

-зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;

-окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Загальний обсяг лісокористування в Україні становить 14,4 млн. куб. метрів, у тому числі основного користування – 6,7 млн. куб. метрів, що задовольняє потреби народного господарства лише на 25-27 відсотків. У зв’язку з дефіцитом деревини щорічна потреба в її завезенні становить 30 млн. куб. метрів.

289

Особлива частина

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 Лісового кодексу України).

Укомунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Укомунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об’єктів комунальної власності

вустановленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ст. 9 Лісового кодексу України). Воно набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом (ст. 11 Лісового кодексу України).

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній влас-

ності.

Суб’єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України (ст. 10 Лісового кодексу України). На підставі ст. 12 Лісового кодексу України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках,

291

Екологічне право України

що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з моменту одержання ними документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та їх державної реєстрації.

Ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства та іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.

Документом, що посвідчує право приватної власності на ліси, є державний акт на право власності на землю,

виданий на відповідну земельну ділянку (ст. 13 Лісового кодексу України).

Згідно зі ст. 15 Лісового кодексу України право приватної власності на ліси припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, встановлених законом.

Припинення права власності на ліси в разі добровільної відмови власника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу в установленому законом порядку.

Законодавством закріплено дві форми права лісокористування: постійне та тимчасове (ст. 16 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встанов-

292

Особлива частина

лення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується

державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Об’єктом тимчасового користування на підставі ст. 18 Лісового кодексу України можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим – терміном від одного до п’ятдесяти років і короткостроковим – терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами – засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами

293

Екологічне право України

лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених Лісовим кодексом України, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.

Підстави припинення права постійного користування лісами закріплені у ст. 22 Лісового кодексу України, а саме:

-припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом;

-використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення;

-використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Право тимчасового користування лісами припиняється у

випадках, передбачених статтею 78 Лісового кодексу України для припинення права використання лісових ресурсів.

294

Особлива частина

Право використання лісових ресурсів припиняється в разі:

-добровільної відмови від використання лісових ресурсів;

-закінчення строку, на який було надано право використання лісових ресурсів;

-припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використання лісових ресурсів;

-порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів;

-використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища;

-порушення встановлених строків справляння збору за використання лісових ресурсів;

-використання лісової ділянки не за цільовим призначенням;

-невідшкодування в установленому порядку збитків, заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень лісового законодавства, та невиконання вимог щодо усунення виявлених недоліків.

§ 3. Правове забезпечення охорони та захисту лісів

Ліси на території України розташовані нерівномірно. Найбільш залісненим регіоном нашої держави є Карпати. І саме тут ліси мають надзвичайно важливе значення, бо вони повинні вбирати величезну частку води і тим самим рятувати довкілля від повеней, а також захищати гірські ґрунти від ерозії1.

Масове вирубування лісів стало причиною повеней на Закарпатті, а в районах Криму призвело до суцільних еро-

1 Рябець К.А. Повені на Закарпатті – результат недосконалого адміністративно-правового регулювання лісокористування // Юридичний журнал. – 2008. – № 11. – С. 87.

295

Екологічне право України

зійних процесів. Серед підстав, які визначають повені на Закарпатті стихійним лихом, найчастіше називають надмірну кількість води у ґрунтовій товщі, коли випадає найбільша кількість опадів. Крім того, деяка увага приділяється підвищенню температури повітря, яке спостерігається насамперед у зимові місяці. За останні 100 років температура повітря у січні на півночі України підвищилася приблизно на 2 °С, на півдні – на 1,5 °С1.

З метою збереження корисних властивостей лісів та забезпечення запобігання проявам згубних наслідків природних явищ у Карпатському регіоні, відповідно до ст. 2 Закону України «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону» від 10 лютого 2000 року № 1436-III2, було введено мораторій на проведення рубок головного користування:

-у високогірних лісах, що розташовані вище 1100 метрів над рівнем моря;

-у лісах в лавинонебезпечних басейнах (смуги лісу по верхній його межі залежно від довжини безлісного схилу);

-у лісах в селенебезпечних басейнах (усі ліси в зонах формування селей, що встановлюються національною гідрометеорологічною службою);

-у берегозахисних ділянках лісу.

На підставі ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, неза-

1 Рябець Т.А. Деякі питання адміністративно-правового регулювання діяльності органів державної влади у галузі лісового господарства // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез міжнародної наукової конференції «Шості осінні юридичні читання».

– Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2007. – С. 77.

2 Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 13. – Ст. 99.

296

Особлива частина

конних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов’язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Захист лісів від шкідників і хвороб забезпечується шляхом систематичного спостереження за станом лісів, своєчасного виявлення осередків шкідників і хвороб лісу, здійснення профілактики виникнення таких осередків, їх локалізації і ліквідації.

Охорона і захист лісів може здійснюватись із застосуванням авіації. Зона авіаційної охорони і захисту лісів визначається центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства з урахуванням замовлень власників лісів і постійних лісокористувачів.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до норм Лісового кодексу України.

Згідно із Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року № 880-р, екологізація лісового господарства України передбачає:

-запровадження класифікації функцій та напрямів використання екосистем, забезпечення проведення їх повної еколого-економічної оцінки як основи для визна-

297

Екологічне право України

чення можливості та екологічно допустимих обсягів використання сировинної складової екосистеми;

-запровадження механізму заборони використання ресурсу до визначення його кількісних та якісних показників (заповідання, консервація ресурсу тощо);

-запровадження принципу гнучкого управління використанням природних ресурсів, у тому числі постійного моніторингу кількісних та якісних показників таких ресурсів під час їх використання;

-передбачення можливості коригування процесу використання природних ресурсів з урахуванням результатів моніторингу, включаючи їх видову зміну та припинення виснажливого використання;

-проведення оцінки впливу природних і антропогенних факторів на динаміку ресурсних видів рослин та розроблення прогнозу змін фіторесурсів;

-установлення обґрунтованої ціни біоресурсів з урахуванням їх несировинної цінності, розміру плати за спеціальне використання та вдосконалення дозвільноліцензійної діяльності у цій сфері;

-відновлення чисельності рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин тощо.

Раціональне використання та відтворення лісових ресурсів потребує створення повноцінної системи моніторингу лісів як комплексу безперервного спостереження, оцінки і прогнозу їх стану. В рамках системи державного моніторингу навколишнього природного середовища України моніторинг лісів має стати засобом управління лісовим господарством шляхом оптимізації системи лісокористування і запобігання критичним екологічним явищам і процесам.

298

Особлива частина

§4. Управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів

На сучасному етапі розбудови української державності одним із головних завдань країни є формування ефективної системи державної виконавчої влади1.

Основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин згідно зі ст. 25 Лісового кодексу України є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин здійснюється шляхом: формування та визначення основних напрямів державної політики у сфері лісових відносин; визначення законом повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; установлення відповідно до закону порядку і правил у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Державне управління у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють загальні і спеціальні органи державної влади.

На підставі ст. 26 Лісового кодексу України Верховна Рада України у сфері лісових відносин:

-визначає засади державної політики у сфері лісових відносин;

-приймає закони щодо регулювання відносин у цій сфері;

-затверджує загальнодержавні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

1 Рябець Т.А. Деякі питання здійснення державного контролю у галузі лісового господарства // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю. – К.: НАДУ, 2008. – Т. 2. – С. 60-62.

299

Екологічне право України

-вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України.

Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин згідно зі ст. 27 Лісового кодексу України:

-забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

-спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

-забезпечує розроблення та виконання загальнодержавних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

-затверджує державні програми з охорони, захисту, ви-

користання та відтворення лісів та ін.

Відповідно до ст. 29 Лісового кодексу України Міністерство охорони навколишнього природного середовища у сфері лісових відносин:

-вносить пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів як складової частини державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

-здійснює державне управління, регулювання у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів як складової частини заходів з охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів;

-здійснює державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

-координує здійснення органами виконавчої влади заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

300

Особлива частина

-бере участь у розробленні загальнодержавних, державних і регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів тощо.

Спеціальним центральним органом виконавчої влади з питань лісового, мисливського господарства та полювання є Державний комітет лісового господарства України. Його діяльність здійснюється насамперед на підставі Положення про Державний комітет лісового господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 883. Згідно з п. 1 цього Положення діяльність Комітету спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 28 Лісового кодексу України Державний комітет лісового господарства України у сфері лісових відносин:

-здійснює державне управління, координацію виконання заходів у галузі ведення лісового господарства;

-вносить пропозиції щодо формування і реалізації державної політики у сфері лісових відносин;

-розробляє та організовує виконання загальнодержавних, державних і регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

-розробляє та затверджує в установленому порядку нормативно-правові акти з ведення лісового господарства;

-здійснює державний контроль за додержанням норм,

правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства та ін.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території:

301

Екологічне право України

-забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

-забезпечують виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань;

-передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними;

-приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними;

-погоджують ліміт використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійсненні побічних лісових користувань тощо (ст. 30 Лісового кодексу України).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території відповідно до ст. 31 Лісового кодексу України:

-забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

-беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

-здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин;

-передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісо-

302

Особлива частина

ві ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території;

-передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республі-

ки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними та ін.

Згідно зі ст. 32 Лісового кодексу України районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території:

-забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

-беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

-передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними;

-приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення;

-беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісо-

вих пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання тощо.

Сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території:

303

Екологічне право України

-передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними;

-приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними;

-беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання;

-організовуютьблагоустрійлісовихділянокікультурнопобутове обслуговування відпочиваючих у лісах, що використовуються для цих цілей;

-встановлюють порядок використання коштів, що виділяються з місцевого бюджету на ведення лісового господарства;

-вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону (ст. 33 Лісового кодексу України).

На підставі ст. 89 Лісового кодексу України охорону і

захист лісів на території України здійснюють:

-державна лісова охорона, що діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, які належать до сфери його управління. Вона має статус правоохоронного органу;

-лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

304

Особлива частина

Порядок діяльності державної лісової охорони та лісової охорони визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями державної лісової охорони є:

-здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства;

-забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних ру-

бок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу. Необхідно відзначити значну роль у реформуванні та

розвитку лісового господарства розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реформування та розвитку лісового господарства» від 18 квітня 2006 року № 208-р. Схвалення Концепції обумовлене значними проблемами у галузі лісокористування, а саме: недосконалістю фінансово-економічного механізму розвитку лісового господарства та податкової бази, яка не враховує довгостроковості у вирощуванні лісу; багатовідомчою системою управління лісами; недоцільним поєднанням лісогосподарськими підприємствами функцій з ведення лісового господарства та переробки деревини; відсутністю економічного механізму стимулювання запровадження природозберігаючих технологій або їх елементів; значним обсягом незаконних рубок, недосконалим перерозподілом земель лісового фонду; зростанням техногенного навантаження на лісові екосистеми1.

§ 5. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства

На підставі ч. 1 ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

1 Офіційний вісник України. – 2006. – № 16. – Ст. 1207.

305

Екологічне право України

Ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України регламентує наступні протиправні діяння у сфері лісових відносин, за які передбачається юридична відповідальність:

1)незаконне вирубування та пошкодження дерев і чагарників;

2)знищення або пошкодження лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, порушення інших вимог пожежної безпеки в лісах;

3)знищення або пошкодження лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення, осушення та інших видів шкідливого впливу;

4)засмічення лісів побутовими і промисловими відходами;

5)порушення строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

6)знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу;

7)порушення правил зберігання, транспортування та застосування засобів захисту лісу, стимуляторів росту, мінеральних добрив та інших препаратів;

8)розкорчовування лісових ділянок і використання їх не за призначенням, у тому числі для спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд без належного дозволу;

9)самовільна заготівля сіна та випасання худоби на лісових ділянках;

306

Особлива частина

10)порушення правил заготівлі лісової підстилки, лікарських рослин, дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід тощо;

11)заготівля лісових ресурсів способами, що негативно впливають на стан і відтворення лісів;

12)порушення порядку заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці і використання інших лісових ресурсів;

13)невнесення плати за використання лісових ресурсів у встановлені строки;

14)знищення та пошкодження відмежувальних знаків у лісах;

15)введення в дію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об’єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає негативному впливу на стан і відтворення лісів;

16)порушення строків повернення лісових ділянок, що перебувають у тимчасовому користуванні, або невиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

17)пошкодження сіножатей, пасовищ і ріллі на землях лісогосподарського призначення;

18)знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і доріг на лісових ділянках;

19)невиконання приписів державної лісової охорони та органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства у сфері охо-

рони, захисту, використання та відтворення лісів. Законом може бути встановлено відповідальність і за

інші порушення лісового законодавства.

До дисциплінарної відповідальності згідно з нормами трудового законодавства притягаються посадові особи, які порушують вимоги лісового законодавства та при цьому

307

Екологічне право України

мають професійну правосуб’єктність в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Адміністративна відповідальність за порушення лісового законодавства передбачена за: незаконне використання земель державного лісового фонду (ст. 63 КУпАП); порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці (ст. 64 КУпАП); незаконну порубку, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку (ст. 65 КУпАП); знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень (ст. 651 КУпАП); знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66 КУпАП); здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку (ст. 67 КУпАП); порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини (ст. 68 КУпАП); пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст. 69 КУпАП); самовільне сінокосіння і пасіння худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід (ст. 70 КУпАП); введення в експлуатацію виробничих об’єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси (ст. 71 КУпАП); пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст. 72 КУпАП); засмічення лісів відходами (ст. 73 КУпАП); знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду (ст. 74 КУпАП); знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах (ст. 75 КУпАП); знищення корисної для лісу фауни (ст. 76 КУпАП); порушення вимог пожежної безпеки в лісах (ст. 77 КУпАП).

Цивільно-правова відповідальність за порушення лісового законодавства має вияв у відшкодуванні шкоди.

308