Екологічне право України

рушення» (Куян І.А., 2001 р.), «Адміністративно-правові засоби охорони земельних відносин в Україні» (Мірошниченко О.С., 2005 р.), «Адміністративно-правове регулювання екологічної діяльності» (Рябець К.А., 2007 р.), «Кримінально-правова охорона лісу» (Сасов О.В., 2002 р.) тощо.

Юридична наука поділяється на окремі групи наук: загальнотеоретичні, історичні, галузеві, спеціальні.

Екологічне право вважається галузевою юридичною наукою, яка передбачає дослідження і аналіз екологоправових норм, правовідносин та проблем, які виникають внаслідок недосконалості екологічного законодавства з метою його удосконалення.

Екологічне право України є важливою навчальною дисципліною в системі вищих навчальних закладів (юридичних та інших, в яких здійснюється підготовка фахівців екологічного спрямування). Воно має свій предмет, методи правового регулювання, принципи, систему, вчення про інститути та ін.

Екологічне право як навчальна дисципліна вивчає положення екологічного права як галузі права та юридичної науки.

§ 3. Предмет і метод екологічного права

Визначення предмета будь-якої галузі права можливе за допомогою виявлення його кола суспільних відносин, які його і утворюють. Саме предмет, на думку багатьох науковців, виділяє екологічне право в галузь права.

Предмет екологічного права – це суспільні відносини в сфері охорони і поліпшення навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Вищезазначене визначення свідчить, що ядром регульованих суспільних відносин є людські суспільні відносини в галузі взаємодії суспільства й навколишнього середовища. Вони, безумовно, мають специфіку – виникають,

22

Загальна частина

змінюються й припиняються із приводу охорони довкілля й раціонального природокористування, забезпечення екологічної безпеки. Такого роду відносини не регулюються жодною галуззю права.

Крім того, екологічні відносини носять виробничий характер, оскільки найбільшим забруднювачем навколишнього середовища є виробнича сфера діяльності. У процесі здійснення трудової діяльності на підприємстві людина є головним учасником антропогенного забруднення середовища.

Видами екологічних правовідносин є природоресурсові, природоохоронні та антропоохоронні правовідносини

(рис. 1.2).

Види екологічних правовідносин

Рис. 1.2. Види екологічних правовідносин

Метод правового регулювання – це спосіб правового впливу на суспільні відносини з боку держави. Він має допоміжне значення у вирішенні проблеми самостійності галузі права.

23

Екологічне право України

З позиції екологічного права методи правового регулювання розглядаються як встановлені нормами права способи, прийоми і засоби правового впливу на відносини, що виникають у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Методам екологічного права притаманні важливі ознаки (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Ознаки методів екологічного права

Предмет і метод екологічного права повинні мати певну єдність та спільність. Відрив способів впливу від змісту регульованих суспільних відносин негативно позначається на ефективності правового регулювання.

Основними методами правового регулювання екологічних відносин є імперативний та диспозитивний (рис. 1.4).

Основні методи екологічного права

імперативний диспозитивний

Рис. 1.4. Основні методи екологічного права

24

Загальна частина

Імперативний метод передбачає владний вплив на учасників суспільних відносин без права вибору1. Він виражається у встановленні обов’язкових приписів і заборон. Встановлення обов’язкових приписів становить значну питому вагу в екологічному праві, оскільки інтереси природокористувачів не завжди збігаються з екологічними інтересами держави. Тому законодавством для природокористувачів закріплені відповідні обов’язки залежно від цільового використання природних ресурсів.

Диспозитивний метод навпаки передбачає варіанти поведінки учасників суспільних відносин як рівноправних сторін2. Диспозитивний метод правового регулювання, у свою чергу, поділяють на рекомендаційний, санкціонуючий і делегуючий.

Рекомендаційний метод передбачає надання можливості альтернативної поведінки суб’єктам екологічних правовідносин залежно від поставленої мети. Зокрема, у ст. 140 Земельного кодексу України серед підстав припинення права власності на земельну ділянку закріплено добровільну відмову від цього права власника ділянки, тобто власник має право вибору: використовувати земельну ділянку за призначенням або відмовитися від неї.

Санкціонуючий метод виявляється у тому, що рішення про реалізацію повноважень суб’єкт екологічних правовідносин приймає самостійно, але воно набуває юридичної сили лише після затвердження його відповідним компетентним органом. Наприклад, у ст. 100 Земельного кодексу України передбачено порядок встановлення земельних сервітутів і зазначено, що сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок

1 Юридична енциклопедія. – Т. 3. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія», 2001. – С. 617.

2 Юридична енциклопедія. – Т. 3. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія», 2001. – С. 617.

25