10.3. Бандитизм

Суспільна небезпечність бандитизму полягає у посяган­ні на головні засади громадської безпеки, на систему дер­жавного управління, а також на життя і власність.

Закон передбачає три форми бандитизму:

- організацію озброєної банди;

- участь у банді;

- участь у вчинюваному бандою нападі.

Кожна із цих форм містить ознаки закінченого злочину. Організація озброєної банди - це сукупність дій, спрямо­ваних на створення банди - організованої, озброєної, стій­кої групи осіб, що зорганізувалася для вчинення нападів на громадян, підприємства, установи, організації.

Такими діями є:

- розроблення планів злочинної діяльності;

- вербування, пошуки учасників;

- розподіл ролей між членами банди;

- добування, пошуки зброї;

- пошуки транспорту, коштів;

- вибір об'єктів для нападу тощо.

Якщо внаслідок цих дій банда не була створена, то вчи­нене кваліфікується як замах на організацію банди за ет. 15

і ст. 257 КК.

Бандою називається група осіб, що характеризується та­кими ознаками:

- двоє і більше членів;

- стійкість групи визначають стабільність і згуртованість, тобто наявність планів на вчинення певної (невизначеної) кількості злочинів, або хоча б і одного, але такого, що вима­гає занадто ретельної і всебічної підготовки, наприклад, по­грабування банку;

- озброєність групи, тобто наявність вогнепальної чи

холодної зброї хоча б у одного із членів банди, про що ві­домо іншим членам банди;

- мета створення банди - для вчинення нападів на фізич­них і юридичних осіб (громадян і організацій).

Організація озброєної банди є закінченим злочином з моменту її створення незалежно від того, чи вчинили члени

банди хоча б один напад.¹

Участь у банді припускає вступ і прийняття в члени

банди, участь у обговоренні планів, знання про інших чле­нів банди, її керівників тощо.

Участь у вчинюваних бандою нападах припускає дії осіб, які не є членами банди, але які були залучені до участі в одному чи кількох нападах і які усвідомлювали, що чинять злочин у складі банди. Особи, які не були членами банди і не усвідомлювали факту її існування, але своїми діями будь-як сприяли банді у вчиненні нападу, несуть відповідальність за співучасть у злочині, який охоплювався їх умислом.

Бандитизм охоплює заподіяння нападом будь-якої шко­ди, крім умисного вбивства. Вчинення при бандитському нападі умисного вбивства утворює сукупність злочинів,

передбачених ст. 115 і 257 КК України.

Бандитизм - злочин умисний, умисел прямий, оскільки учасники банди бажають вчинити напад і заподіяти потер­пілим певну шкоду.

Відповідальними за бандитизм є особи, яким до моменту

вчинення злочину виповнилося чотирнадцять років (ч. 2

ст. 22 КК України).

Карається бандитизм позбавленням волі на строк від

п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

10. 4. Терористичний акт

Терористичним актом називається вбивство або по­гроза вчинити вбивство чи застосувати до потерпілих жорстокі тортури з метою досягнення політичної мети, а також вчинення з такою метою вибухів, підпалів, за­топлень або інших дій, небезпечних для життя чи здо­ров'я людей, а також погроза вчинити такі дії.

Склад злочину утворюють:

а) застосування зброї (вбивство або погроза вчинити

вбивство);

б) вчинення вибуху, підпалу, затоплення;

в) вчинення інших дій, які створюють небезпеку для життя чи здоров'я людей, заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків - тілесних ушкоджень значній кількості потерпілих, зруйнування важ­ливих господарських чи культурних об'єктів тощо.

Суб'єктивна сторона терористичного акту характеризує­ться прямим умислом і політичною метою - порушити гро­мадську безпеку, залякати населення, спровокувати воєн­ний конфлікт, міжнародні ускладнення або добитися бажа­ного рішення органами державної влади чи посадовими особами, об'єднаннями громадян, юридичними особами або привернути увагу громадськості до певних політичних чи релігійних поглядів терориста.

Вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб або повторно, або якщо терористичним актом була заподіяна значна майнова шкода або інші тяжкі на­слідки кваліфікується за ч. 2 ст. 258 КК, а якщо терористич­ним актом була заподіяна смерть хоча б однієї людини - за ч. З ст. 258 КК.

Частина 4 ст. 258 КК передбачає відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організа­ції, керівництво такою групою чи організацією і участь у такій групі чи організації, а також матеріальне, організа­ційне чи інше сприяння створенню або діяльності терорис­тичної групи чи терористичної організації.

Терористична група характеризується такими ознаками:

а) двоє чи більше членів групи;

б) дрмовлення про спільне вчинення одного чи кількох злочинів, передбачених частинами 1, 2 або 3 ст. 258 або ст.349КК.

Терористична організація характеризується тим, що кілька осіб:

а) з метою вчинення одного чи кількох злочинів, передбачених частинами 1, 2 або 3 ст. 258 або ст. 349 КК, здійс­нили в межах об'єднання розподіл функцій;

б) досягли домовленості про певні правила поведінки під час підготовки і вчинення цих злочинів.

Терористичний акт вчинюється умисно з політичною

метою.

Відповідальність за терористичний акт настає з чотир­надцяти років (ч. 2 ст. 22 КК).

Частина 5 ст. 258 КК передбачає спеціальний вид звіль­нення особи від відповідальності за участь у терористичній групі чи терористичній організації (ч. 4 ст. 258 КК) за сукуп­ністю умов:

а) особа не була організатором чи керівником терорис­тичної групи чи організації;

б) особа добровільно заявила про створення терористичної групи чи терористичної організації правоохоронним органам;

в) особа сприяла припиненню існування чи діяльності те­рористичної групи або організації або сприяла розкриттю злочинів, вчинених терористичною групою чи організацією;

г) в її діях немає складу іншого злочину.

Карається терористичний акт:

за ч. 1 ст. 258 КК - позбавленням волі на строк від п'яти

до десяти років;

за ч. 2 ст. 258 КК - позбавленням волі на строк від семи

до дванадцяти років;

за ч. З ст. 258 КК - позбавленням волі на строк від деся­ти до п'ятнадцята років або довічним позбавленням волі;4

за ч. 4 ст. 258 КК - позбавленням волі на строк від вось­ми до п'ятнадцяти років.