6.1. Загальна характеристика посягань на конституційні права громадян

Розділ V Кримінального кодексу України охороняє го­ловні конституційні права громадян України - право віль­ного вибору й бути обраним Президентом України, право обрання органів державної влади таємним голосуванням, право на проведення референдуму, право на недоторкан­ність житла і таємницю листування, право на працю та на безпечні умови праці, авторські права і право на інтелекту­альну власність, а також на вільне відправлення релігійних обрядів. Ці конституційні права громадян України охоро­няються кримінально-правовими засобами - визнанням по­рушень цих прав злочинами і встановленням за їх вчинення суворих заходів державного примусу - кримінального по­карання.

Кримінально-правова охорона конституційних прав громадян має велике суспільне значення, оскільки рівнем цієї охорони і захищеності конституційних прав громадян визначається рівень демократії у суспільстві та державі. Кримінально-правова охорона конституційних прав грома­дян є певною гарантією їх дійсності, забезпеченості. Слід також зазначити, що деякі конституційні права громадян ще не мають належного захисту, наприклад, право на недо­торканність житла громадянина. Безпідставно у ст. 162 КК України кримінальна відповідальність за порушення недо­торканності житла обмежена головним чином відповідаль­ністю лише посадових осіб. Адже таке порушення може бути вчинене і приватною особою. Є певні недоліки і в охороні інтелектуальної власності громадян.

У залежності від безпосереднього об'єкту посягання всі злочини цього розділу розподіляються на три групи:

1. Злочини проти політичних прав громадян (ст. 157-161 КК);

2. Злочини проти трудових прав громадян (ст. 170-174, 175 КК);

3. Злочини, що посягають на інші права та свободи гро­мадян (ст. 162, 163-169, 176,184 КК).

6.2. Злочини проти політичних прав громадян

6.2.1. Перешкоджання здійсненню виборчого права

Згідно зі ст. 38 та 71 Конституції України громадяни України мають право брати участь в управлінні державни­ми справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 157 КК забезпечує кримінально-правову охорону цих важливих конституційних прав громадянина.

Перешкоджання здійсненню виборчого права може чи­нитися будь-якими способами: насильством, обманом, по­грозами, підкупом та іншими способами, які руйнують ві­льну участь громадянина у виборах Президента України, депутатів Верховної Ради України чи органів місцевого са­моврядування.

Стаття 157 КК передбачає відповідальність за перешко­ди у будь-якій участі у виборах - обирати, бути обраним, а також у проведенні передвиборної агітації.

Перешкоджання здійсненню виборчого права, вчинене за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою посадовою особою, утворює кваліфікова­ний склад цього злочину, передбаченого ч. 2 ст. 157 КК. Якщо перешкоджання здійсненню виборчого права впли­нуло на результати виборів, то діяння кваліфікується за ч. З ст. 157 КК.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умис­лом. Мотивами перешкодження у реалізації виборчого пра­ва можуть бути різні спонукання: кар'єризм, корисливість, помста.

Відповідальність за вчинення цього злочину настає з шіст­надцяти років.

Карається перешкоджання здійсненню виборчого права за ч. 1 ст. 157 КК України - обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років, за ч. 2 ст. 157 КК - позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, а за ч. З ст. 157 КК -позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.