20.3.7. Дезертирство

Дезертирством визнається залишення військової части­ни чи місця служби з метою назавжди ухилитися від війсь­кової служби. Дезертирством визнається також нез'явлення на службу при призначенні, переводі, з відпустки, з відря­дження тощо.

Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб кваліфікується за ч. 2 ст. 408 КК.

Дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану або бо­йовій обстановці, визнається діянням, вчиненим при особли­во обтяжуючих обставинах (ч. З ст. 408 КК України).

Дезертирство вчинюється умисно, з метою назавжди звільнитися від військової служби.

Карається дезертирство:

за ч. 1 ст. 408 КК - позбавленням волі на строк від двох до п'яти років;

за ч. 2 ст. 408 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років;

за ч. З ст. 408 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

20.3.8. Ухилення від військової служби самокаліченням або іншим способом

Засобами ухилення військовослужбовця від військової служби можуть бути:

а) заподіяння собі покалічення;

б) симуляція хвороби;

в) підробка документів;

г) інший обман.

Склад злочину утворює також відверта відмова від не­сення обов'язків військової служби (ч. 2 ст. 409 КК).

Діяння вчинюється умисно, з метою ухилитися від вій­ськової служби.

Ухилення від військової служби в умовах воєнного ста­ну або в бойовій обстановці кваліфікується за ч. З ст. 409 КК України.

Карається ухилення від військової служби самокалі­чення або іншим способом:

за ч. 1 ст. 409 КК - тримання у дисциплінарному бата­льйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк;

за ч. 2 ст. 409 КК — позбавленням волі на строк від двох до п'яти років;

за ч. З ст. 409 КК— позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

20.3.9. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

Стаття 410 КК передбачає відповідальність за викраден­ня будь-яким способом (привласнення, вимагання, шахрай­ством чи зловживанням посадовими повноваженнями то­що)-

а) зброї, б) бойових припасів, в) вибухових речовин, г) за­собів пересування, д) військової чи спеціальної техніки, е) військового майна.

Викрадення цих предметів за попередньою змовою гру­пою осіб чи повторно або військовою посадовою особою, або із заподіянням істотної шкоди кваліфікується за ч. 2 ст. 425 КК.

Викрадення військового майна чи бойової техніки або зброї, вибухових речовин, вчинене в умовах воєнного стану чи у бойовій обстановці або розбоєм чи способом вимаган­ня із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, кваліфікується за ч. З ст. 425 КК.

Викрадення визнається закінченим з моменту, коли зло­чинець отримав можливість використати викрадене чи роз­порядитись ним.

Викрадення зброї, майна чи військової техніки вчиню­ється умисно.

Карається викрадення, привласнення, вимагання війсь­ковослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем:

за ч. 1 ст. 410 КК - позбавленням волі на строк від трьох До восьми років;

за ч. 2 ст. 410 КК— позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років;

за ч. З ст. 410 КК — позбавленням волі на строк від деся­ти до п'ятнадцяти років.

20.3.10. Умисне знищення або пошкодження військового майна

Знищенням визнається приведення речі, предмета у по­вну непридатність Пошкодження предмета, речі - це при­ведення їх до часткової непридатності, коли вони ще мо­жуть бути поновлені (реставровані).

Предметами злочину, передбаченого ст. 411 КК, можуть бути зброя, боєприпаси, засоби пересування, військова тех­ніка, інше військове майно.

Знищення чи пошкодження військового майна вчиню­ється умисно, незалежно від мотивів діяння.

Умисне знищення чи пошкодження військового майна підпалом або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі на­слідки, кваліфікується за ч. 2 ст. 411 КК.

Умисне знищення або пошкодження військового майна, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, визнається вчиненим при обтяжуючих обставинах (ч. З ст. 411 КК України).

Карається умисне знищення або пошкодження військо­вого майна:

за ч. 1 ст. 411 КК - службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 411 КК - позбавленням волі на строк від трьох до восьми років;

за ч. З ст. 411 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

20.3.11. Необережне знищення або пошкодження військового майна

Необережне знищення чи пошкодження військового май­на (зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна) визна­ється злочином, якщо цими діями була заподіяна шкода у ве­ликих розмірах (ч. 1 ст. 412 КК) або якщо таке діяння спричи­нило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 412 КК).

Предметами знищення чи пошкодження можуть бути -зброя, бойові припаси, засоби пересування, військова і спе­ціальна техніка тощо.

Карається необережне знищення або пошкодження вій­ськового майна:

за ч. 1 ст. 412 КК - штрафом до п'ятдесяти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян або службовим обме­женням на строк до двох років, або триманням у дисциплі­нарному батальйоні на строк до одного року;

за ч. 2 ст. 412 КК - триманням у дисциплінарному бата­льйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

20.3.12. Марнотратство або втрата військового майна

Марнотратством визнається продаж, застава, пере­дача в користування військового майна іншим особам.

Втратою називається будь-який вихід військового май­на із володіння військовослужбовця (майно було загублено, викинуто тощо).

Зіпсуванням визнається приведення майна до повної чи часткової непридатності.

Предметами злочину можуть бути лише військове майно (військове обмундирування, спорядження), а також зброя, боєприпаси, засоби пересування, предмети технічного по­стачання, що були видані військовослужбовцю для користу­вання ними.

Марнотратство військового майна чи зброї вчинюється умисно, а втрата і зіпсування внаслідок порушення правил зберігання майна чи зброї - необережно.

Втрата або марнотратство військового майна, зброї, боє­припасів, засобів пересування або предметів технічного постачання в умовах воєнного стану або в бойовій обстанов­ці визнаються вчиненими при обтяжуючих обставинах (ч. З ст.413 КК У країни).

Карається марнотратство або втрата військового майна:

за ч. 1 ст. 413 КК - арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років;

за ч. 2 ст. 413 КК - арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до Двох років, або позбавленням волі на той самий строк;

за ч. З ст. 413 КК - позбавленням волі на строк від двох До п'яти років.

20.3.13. Порушення правил поводження зі зброєю, речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку

Правила безпеки поводження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і пред­метами підвищеної небезпеки встановлюються для забез­печення охорони життя та здоров'я людей, тобто для запо­бігання злочинів проти громадської безпеки.

Порушення цих правил утворює склад злочину, якщо во­но спричинило заподіяння тілесних ушкоджень (ч. 1 ст. 414 КК України), смерть потерпілого або тілесні ушкодження кільком особам (ч. 2 ст. 414 КК України), або загибель кіль­кох осіб чи інші тяжкі наслідки (ч. З ст, 414 КК України).

Умисне заподіяння такої шкоди утворює злочини проти

особи (ст. 121,122 чи ст. 115 КК).

Порушення правил безпеки вчинюється необережно.

Карається порушення правил поводження зі зброєю, речовинами і предметами, що становлять підвищену небез­пеку:

за ч. 1 ст. 414 КК - службовим обмеженням на строк до

двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох

років;

за ч. 2 ст. 414 КК - позбавленням волі на строк від двох

до десяти років;

за ч. З ст. 414 КК - позбавленням волі на строк від трьох

до дванадцяти років.