15.1.2. Втрата документів, що містять державну таємницю

Втрата документів, що містять державну таємницю, як і втрата предметів, відомості про які є державною таємни­цею, посягають на державні інтереси України у сфері обо­рони, економіки і державної безпеки взагалі.

Об'єктивну сторону цього злочину утворюють сукуп­ність об'єктивних ознак: а) вихід документів або предметів із володіння особи, якій вони були довірені; б) порушення відповідальною особою встановлених правил зберігання таких документів чи предметів; в) виникнення у зв'язку з цим можливості ознайомитися з ними стороннім особам.

Об'єктивну сутність цього злочину утворює не вихід до­кумента чи предмета з володіння відповідальної особи (втра­та), а можливість внаслідок втрати ознайомитися з ними стороннім особам. Тому в діях відповідальної особи складу злочину немає, якщо вона втратила документ чи предмет (вони вибули із її володіння), але можливості ознайомитися з цими стороннім особам не було, наприклад, у випадку, коли відповідальна особа помилково спалила документ разом із паперами, що підлягали знищенню. Рівним чином, немає складу злочину в діях особи, яка втратила документ чи пре­дмет, але правил їх зберігання не порушила, наприклад, до­кументи були викрадені. Якщо особа, якій такі документи чи предмети були довірені, хоча і не втратила їх назавжди, а вони лише на деякий час вийшли з її володіння, наприклад, залишені (забуті) у громадському транспорті чи в іншому громадському місці, і цим була створена можливість сторон­нім особам ознайомитися з ними, то в й діях є склад злочину, передбаченого ст. 329 КК України.

Втрата документів чи предметів, що містять державну таємницю, вчинюється лише необережно. Втратити, загу­бити умисно неможливо, оскільки свідомість і воля у таких діях відсутні.

Відповідальними за втрату таких документів чи предме­тів є лише особи, яким ці документи чи предмети були до--вірені по службі чи роботі.

Карається втрата документів, що містять державну таєм­ницю:

за ч. 1 ст. 329 КК - позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого;

за ч. 2 ст. 329 КК - позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

15.1.3. Передавання або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка е власністю держави

Суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 330 КК України, полягає у передаванні або збиранні з метою пе­редачі іноземним організаціям, підприємствам, установам або їх представникам економічних, науково-технічних або інших відомостей, що становлять конфіденційну інформа­цію, яка є власністю держави, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпи­гунства, (ч. 1 ст. 330 КК), чи інших відомостей іноземним організаціям, які можуть їх використати на шкоду інтересам України.

Об єктивну сторону цього злочину утворюють: збиран­ня відомостей, що становлять службову таємницю, і пере­дача їх іноземній організації.

Діяння, передбачене ч. 1 ст. 330 КК, вчинене повторно, або з корисливих мотивів чи за попередньою змовою гру­пою осіб або якщо воно спричинило тяжкі наслідки для ін­тересів держави, кваліфікується за ч. 2 ст. 330 КК. Вчинюється діяння, передбачене ст. 330 КК, умисно. Відповідальними за збирання і передачу відомостей, які становлять службову таємницю, можуть бути лише особи, яким ці відомості були довірені або стали відомі по службі чи роботі.

Карається передавання або збирання відомостей, що

становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю

держави:

за ч. 1 ст. 330 КК - обмеженням волі на строк до трьох

років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого;

за ч. 2 ст. 330 КК - позбавленням волі на строк від чоти­рьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до трьох років.