Тема 1. Загальна характеристика особливої частини кримінального законодавства україни

1.1. Поняття Особливої частини кримінального законодавства

Кримінальне законодавство України, яким є Криміналь­ний кодекс України, структурно розподіляється на дві тісно взаємопоєднані частини - Загальна (ст. 1-108 КК України) та Особлива (ст. 109-447 КК України).

Загальну частину складають норми, які стосуються всіх без винятку, кримінально-правових норм. Вони застосову­ються при використанні всіх кримінальних норм, а тому є загальними.

Для зручності, доцільності вони ніби винесені за дужки і створюють Загальну частину. Особлива частина кримі­нального законодавства - це цільна система підпорядкова­них норм, яка передбачає вичерпний перелік злочинів та покарань за них.

Норми Особливої частини містять повний обсяг ознак усіх складів злочинів, а також вид та міру покарання за ці злочини.

Курс науки Особливої частини кримінального права вивчає:

1. Кримінальне законодавство України.

2. Зміст окремих кримінально-правових норм, ознаки пев­них складів злочинів.

3. Покарання за кожен злочин.

4. Практику застосування окремих кримінально-право­вих норм.

5. Правила кваліфікації злочинів.

6. Законодавство деяких іноземних держав. Таким чином, предметом курсу Особливої частини кримінального права України є кримінальне законо­давство України, практика його застосування, практи­ка судів у кримінальних справах, а також кримінальне право деяких іноземних держав.

Слід зазначити, що поділ курсу кримінального законо­давства України на Загальну та Особливу частини - це є лише методичний засіб, доцільний для більш зручного та поглибленого його вивчення. В дійсності Загальна та Особ­лива частини кримінального законодавства являють собою тісно поєднану систему законодавства. Вони настільки тіс­но поєднані, що застосування норм Особливої частини зо­всім неможливе без використання норм Загальної частини.

У більшості норм Особливої частини немає ознак віку, форми чи виду вини, а також деяких інших ознак складу злочину, як і розмірів покарання.

Історично кримінальне законодавство виникло і трива­лий час існувало тільки як Особлива частина - сукупність певних норм. Такою була, наприклад, «Руська Правда» Ярослава Мудрого.

Особлива частина кримінального права України як за­конодавства - це законодавча система правових норм, які визначають конкретні суспільне небезпечні діяння, що визнаються злочинами, і покарання, що призначаю­ться за їх вчинення.

Особлива частина кримінального законодавства - це за­конодавча систематизована сукупність норм, яка містить вичерпний перелік кримінальне караних діянь і міри пока­рань, що застосовуються до осіб, які їх учинили. Головним у Особливій частині кримінального законодавства є те, що вона складається із сукупності встановлених Вищим орга­ном державної влади норм, які утворюють певну систему. В нормах Особливої частини кримінального законодавства містяться головні ознаки конкретних діянь, що визнаються злочинами, та встановлені певні види і міри покарання за вчинення цих злочинів.

Відокремлення Особливої частини кримінального зако­нодавства від Загальної - це лише технічний засіб. У прак­тиці застосування норм Загальної і Особливої частин ніяко­го відокремлення немає. Обидві частини кримінального законодавства перебувають у тісному взаємозв'язку, взає-мопоєднаності. Окрему галузь законодавства - криміналь­ного - вони утворюють лише спільно, у сукупності. Засто­сування норм однієї частини. Загальної чи Особливої, без використання при цьому норм іншої частини зовсім немож­ливе. Вік, вину, осудність та інші ознаки злочину визнача­ють, наприклад, лише норми Загальної частини, а ознаки конкретного діяння - лише норми Особливої частини. Єд­ність норм Загальної та Особливої частин кримінального законодавства України витікає з єдності завдання кримі­нального законодавства, єдності кримінально-правової по­літики Держави України - захисту найбільш цінних суспіль­них благ (ст. 1 КК України) та єдності принципів кримі­нального права і законодавства України.

Сутності справи не змінює та обставина, що при засто­суванні норм Особливої частини не робиться посилання на норми (статті) Загальної частини. Наприклад, у випадках притягнення особи до кримінальної відповідальності за ви­крадення чужого майна діяння кваліфікується лише за ст. 185 КК України. При цьому у кваліфікації діяння не ро­биться посилання ні на норми Загальної частини про вік особи звинуваченого (ст. 22 КК України), ні на норми про вину її (ст. 24, 25 КК України) та ін. Але хоч спеціального посилання у формулі кваліфікації діяння на ці норми не робиться, їх вимоги завжди повною мірою враховуються. Без цього кримінальна відповідальність неможлива, не мо­же бути законною.

Особлива частина кримінального законодавства містить вичерпний перелік діянь, що визнаються злочинами. Кримі­нальна відповідальність може настати лише за діяння, що вказане в Особливій частині кримінального законодавства. В Особливій частині кримінального законодавства знаходить реалізацію найголовніший принцип кримінального права - немає злочину, не передбаченого законом. Згідно з ч. 1 ет. 2 КК України особа може підлягати кримінальній відповідальності лише за вчинення діяння, пе­редбаченого кримінальним законом. Це принципово важли­ве положення ст. 2 КК України повністю виключає застосу­вання кримінального закону за аналогією, тобто притягнення до відповідальності за діяння, що подібне до вчиненого. Особлива частина кримінального законодавства встановлює чіткі й певно визначені межі криміналізації суспільне небез­печних діянь. В останні кілька років Верховна Рада України провела значну криміналізацію і декриміналізацію.

Чітка визначеність меж криміналізації і декриміналізації має особливо велике практичне значення, оскільки вона визначає межі кримінальної відповідальності: особа може бути відповідальною лише за діяння, безпосередньо передба­чене чинним кримінальним законодавством.

Усі норми Особливої частини кримінального законодав­ства є регулятивними,- вони призначені для регулювання суспільних відносин, що виникають (утворюються) з факту вчинення злочину. За змістом ці норми розподіляються на:

а) заборонювальні - загальна більшість таких норм в Особливій частині - це норми-заборони, що беруть свій початок з норм заповідей: «не вбий», «не вкради», «не чу-жоложствуй» та ін.;

б) роз'яснювальні - окремі норми, в яких розкривається зміст деяких понять, термінів (наприклад, у ст. 364 – поняття посадової особи, великого розміру хабара; у ст. 401-- понят­тя військового злочину і т. ін.);

в) заохочувальні (стимулюючі) - встановлюють підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності за наяв­ності зазначених у них обставин - не вчинення ніяких дій на виконання завдання іноземної держави і добровільної заяви про своє діяння органам влади України (ч. 2 ст. 111 КК України); якщо відносно особи, яка дала хабара, мало місце вимагання хабара, або якщо після давання хабара вона доб­ровільно заявила про це (ч. З ст. 369 КК України) і т. ін.

Вивчення Особливої частини кримінального законодав­ства має важливе значення для:

1) Забезпечення громадського порядку в суспільстві.

2) Захисту особи, об'єднань громадян та держави від злочинних посягань.

3) Забезпечення здійснення українського правосуддя. У реалізації цих важливих суспільних завдань значення

Особливої частини кримінального законодавства полягає в

тому, що:

1. Особлива частина кримінального законодавства міс­тить вичерпний перелік злочинів, які тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України кримінальній відповідаль­ності і покаранню підлягає лише особа, яка винна у вчи­ненні злочину, передбаченого кримінальним законом.

Отже, вчинення будь-яких інших дій, хоча б і суспільне небезпечних, занадто шкідливих, але кримінальним зако­ном не передбачених у його Особливій частині, не може тягнути кримінальної відповідальності.

2. У нормах Особливої частини визначені законодавче ознаки злочину, його складу.

Притягнення особи до кримінальної відповідальності можливе лише за умови, що в діях цієї особи є всі ознаки повного та певного складу злочину.

Встановлення відповідності ознак складу злочину, передба­ченого Особливою частиною кримінального законодавства ознакам вчиненого особою злочину, є найважливішим зав­данням усіх застосовників закону - працівників судово-слідчих органів.

Таким чином, вивчення Особливої частини має вирі­шальне значення для обгрунтованого притягнення особи до кримінальної відповідальності, для того, щоб жодна особа не уникла відповідальності за вчинений злочин і щоб жо­ден невинний не був притягнутий до відповідальності.