1.7 Держава і фінансовий ринок

Держава пов’язана з фінансовим ринком через економічні відносини, що реалізуються у грошовій формі (державні фінанси), яки виникають між ним і іншими суб’єктами по поводу виробництва і розподілу частки валового продукту.

Державний сектор, який надає кредити і отримує позики, грає на фінансовому ринку важливу роль – регулює процент, грошову масу, кредити і валютний курс.

Державне регулювання фінансового ринку полягає в здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком та запобіганні зловживанням і порушення в цій сфері.

Основними формами державного регулювання фінансового ринку є:

• прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку;

• регулювання випуску та обігу фінансових активів;

• регулювання прав і обов’язків учасників ринку;

• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами фінансових активів і особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку;

• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку;

• реєстрація випусків (емісій) фінансових активів, контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску та продажу фінансових активів.

Держава повинна виходити на фінансовий ринок як звичайний непривілейований учасник і дотримуватися встановлених законодавчо-нормативних вимог поряд з іншими учасниками ринку (тоді забезпечуються прозорі “правила гри”).

1.8 Тенденції розвитку фінансового ринку

Основними тенденціями розвитку сучасних фінансових ринків є:

Глобалізація:

–розмивання межи між національними ринками;

–інтеграція фінансових інструментів, учасників ринку, органів регулювання, механізмів торгівлі цінними паперами;

–уніфікація фінансових інструментів, механізмів торгівлі цінними паперами.

Сек’юрітізація – трансформація обігових низьколіквідних або неліквідних активів підприємств в обігові цінні папері.

Дезінтермедіація – зниження частки банківського сектору у перерозподіл фінансових ресурсів та зростання частки коштів, що перерозподіляються через інститути ринку цінних паперів.

У сучасному економічному середовищі зростає роль фінансового ринку і фінансового капіталу у відтворювальному процесі. Сучасний фінансовий ринок – це ринок інститутів посередників, віртуальних технологій передачі інформації. На сьогодні не економічні, а саме технологічні процесі визначають розвиток фінансового ринку, викликають до життя окремі інструменти, продукти і послуги фінансового ринку.

Особливість віртуальної економіки – суттєве послаблення звичайних причинно-наслідкових зв’язків (це найвиразніше виявляється і фокусується на фондовому і валютному ринках, котрі щоразу менше залежать від впливу реального сектору економіки.

Суттєві зміни відбуваються на фондовому ринку: курсі акцій у багатьох випадках не залежать від фінансового становища їхніх емітентів, від економічної і політичної ситуації у країні, а обумовлені психологічним станом потенційних інвесторів. Щоразу посилюється роль похідних цінних паперів, котирування яких менше залежить від котирування первинних паперів.

Стратегія розвитку фінансового ринку розуміється як процес консолідації і продуктивного варіювання ринкових можливостей фінансових активів з метою збільшення інвестиційно-кредитних пропозицій використання капіталу, особливо довгострокового характеру для стабілізації економічного зростання.

Контрольні питання:

1. Що є предметом курсу «Фінансовий ринок» ?

2. В чому основні різниці між емітентами, інвесторами та фінансовими інститутами?

3. Розкрийте зв'язок між заощадженнями та інвестиціями.

4. Як ви розумієте категорії «фінансові активи», «фінансові інструменти»?

5. Розкрийте основні функції фінансового ринку.

6. Охарактеризуйте суб’єктів фінансового ринку.

7. Поясніть процес сек’юритизації на фінансовому ринку, його причини.