65

ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра „Облік і аудит”

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни „Аудит”

для студентів спеціальності

«Економіка підприємства»

2011

Зміст

Лекція 1 Сутність та предмет аудиту

Лекція 2 Організація та планування аудиту Лекція 3 Аудиторський ризик. Помилки і шахрайство

Лекція 4 Аудиторська документація

Лекція 5 Аудит активів

Лекція 6 Аудит фінансово-господарських операцій

Лекція 7 Аудит пасивів

Лекція 8 Аудит фінансового стану підприємства

Лекція 9 Спеціальні види аудиту

Література

Лекція 1

Сутність та предмет аудиту

1. Поняття аудиту, історія розвитку аудиту

2. Мета, предмет, метод і об'єкти аудиту

3. Аудит у системі господарського контролю

1. Поняття аудиту, історія розвитку аудиту.

Аудит — це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання з метою визначення достовірності звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Відповідно до міжнародних стандартів аудиту (МСА) аудит слу­жить для того, щоби можна було обґрунтовано стверджувати, що фінансова звітність позбавлена суттєвих перекручень [62, с. 20].

Р. Адамс, автор книги "Основи аудиту", наводить класичний вислів щодо аудиту, неодноразово цитований багатьма вченими: "Без аудиту нема надійності рахунків. Без надійності рахунків не­ма контролю. А без контролю чого вартує влада?" [1, с. 18].

Згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність" ст. 3, поняття "аудиторська діяльність" містить в собі організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Виникнення необхідності аудиту пов'язують з часом, коли вперше з'явився розподіл інтересів між тими, хто безпосередньо займався управлінням підприємствами (менеджерами) та тими, хто вкладав гроші в їх діяльність.

Поштовхом для виникнення аудиту стала ринкова економіка. її становлення супроводжувалось масовим розоренням величезної кількості ні в чому невинних людей. За висловом одного з відомих юристів того часу Рудольфа фон Ієрінга акціонерні товариства зробили більше зубожілих людей, ніж всі війни, разом узяті.

Слово "аудит" походить від латинського «аудіо», що означає -"він чує", "слухати", "слухач". У ті далекі часи грамотних людей було мало і тому аудитором вважали особу, яка повинна була вислуховувати звіти посадових осіб. У людей була щира віра у те, що усна форма звіту краща за письмову, оскільки будь-який документ можна підробити, а сказати неправду в той час, коли на тебе дивляться пильні очі аудитора практично неможливо або значно складніше.

Існує думка, підкріплена історичними фактами, що вперше в історії людської цивілізації аудит як вид фінансового контролю виник у Китаї в 700 р. до н.е., де вже тоді існувала посада Генерального аудитора, який був гарантом чесності державних службовців, які мали доступ до державних грошей. Крім цього, є історичні свідчення того, що в третьому тисячолітті до нашої ери аудит існував у таких рабовласницьких державах як Єгипет, Афіни, Вавилон, Рим, Греція та інших. Це проявилось у тому, що проводились переписи майна, складались і перевірялись кошториси витрат, контролювались надходження доходів у казну, подавались і вислуховувались звіти про наслідки господарювання тощо.

Таким чином, з часів рабовласництва та феодального ладу з розвитком державності, створенням цивілізованих устроїв і способів господарювання, а також у зв'язку з відокремленням власника від процесу управління коштами та майном виникає потреба в аудиті як незалежної форми контролю.

В 1631 році із Голландії в штат Масачусетс (США) було послано бухгалтера, щоб виявити причини зростання заборгованості колонії. Ця дата вважається першою аудиторською перевіркою, здійсненою в Америці.

У Великобританії групою висококваліфікованих бухгалтерів було створено професійне об'єднання. Воно взяло на себе зобов'язання перевірки будь-якого фінансового звіту. Ці бухгалтери, які називали себе аудиторами, виходили з того, що "не може бути обману там, де всім відомо, що він є" (Гарсіан).

Після аудиторської перевірки вірогідність можливого обману знижується. Підпис перевіряючого гарантував якість тих даних, які відображені у звіті. Але, щоб такий підпис міг бути гарантом, треба дотримуватись ряду вимог, таких як добросовісність, професіоналізм, незалежність аудитора та його розуміння психології людей, зайнятих господарськими процесами.

В історії розвитку аудиту велике значення мала промислова революція XVII – ХІХ ст., коли виникають нові великі підприємства, корпорації тощо. За цих умов один власник може сам управляти таким великим підприємством та фінансувати його. Конфлікт між власни­ками (акціонерами) та найманим апаратом управління (менеджерами) вирішує аудитор, який перевіряє звітність, визначає її достовірність, виявляючи та попереджаючи крадіжки, зловживання, шахрайство, приховування прибутків та їх неправильний розподіл (заниження ди­відендів). Саме тепер аудит перетворюється з простого "прослуховування" звітів у детальний письмовий аналіз письмової звітної доку­ментації на основі підтверджу вальних доказів (свідоцтв).

Виникає великий попит на послуги бухгалтерів-експертів, ауди­торів, які захищали інтереси інвесторів. Першим документально за­фіксованим випадком проведення незалежного аудиту спекулятивної діяльності акціонерних товариств вважається крах "Південноморської компанії" у Великобританії в 1720 р.

Великобританія започаткувала регулювання обов'язковості проведення аудиторських перевірок, прийнявши у 1844 р. серію законів про компанії, які зобов'язували керівництво акціонерних підприємств запрошувати щорічно незалежного аудитора для перевірки і підтвердження річних фінансових звітів, які надаються акціонерам. Згодом аналогічні закони було прийнято у Франції (1867р.) та США (1887р.). Таким чином, аудит як самостійна професія сформулювалась лише у другій половині XIX ст.

У Російській імперії звання аудитора було введено Петром І. Посада аудитора об'єднувала окремі обов'язки прокурора, секретаря та діловода.

Аудитора за військовим статутом та "Табелем ранш" було від­несено до військових чинів. З 1797 р. аудиторів у Росії почали відно­сити також до цивільної професії. У 1833 р. у Петербурзі було відкри­то спеціальну школу для підготовки аудиторів, яку стали пізніше на­зивати Аудиторським училищем. Посаду військового аудитора було скасовано в 1867 р. у зв'язку з військово-судовою реформою. У 1831, 1912 та 1928 р.р. були спроби створити в Росії інститут аудиту, які закінчилася провалом. Це пояснюється відсутністю, по-перше, ме­ханізму дії цих органів фінансового контролю, по-друге, юридичних гарантій та економічних передумов аудиторської діяльності, по-третє, достатньої кількості висококваліфікованих бухгалтерів та аудиторів, які були б зацікавлені у створенні такого інституту.

Після революції 1917 р. актуальність аудиту в Росії втрачається, оскільки на перший план висувається державний відомчий контроль. З розпадом Радянського Союзу починається відродження аудиту в Росії, Україні, Білорусі, Молдові та інших державах, які раніше входили до складу СРСР.

Наслідком залучення іноземного капіталу в економіку СРСР, а згодом, і країн СНД стало створення спільних підприємств, діяльність яких не підлягала відомчому контролю. Тому у 1987-1989 р.р. для пере­вірки їх господарської діяльності була створена консалтингова фірма "Інааудит" у Москві (у Києві їх дочірнє відділення "Інаудит - Україна"). Переважно вона перевіряла підприємства, створені за участю іноземного капіталу. Незалежних перевірок вимагали інвестори.

Персонал першої вітчизняної аудиторської фірми "Інаудит -Україна" в основному складався з колишніх держслужбовців контрольно-ревізійного управління Міністерства фінансів України. Не дивлячись на фактичне існування, певний час аудит в Україні юридично не визнавався.

Поступово почали створюватись консалтингові (аудиторські) фірми, які виконували незалежні перевірки звітності та надавали різноманітні консультації. На початку 90-х років відбулось об'єднання сил прогресивних бухгалтерів та аудиторів України у професійну організацію. У лютому 1992 р. відбувся перший з'їзд аудиторів України, на якому було офіційно проголошено створення Спілки аудиторів України (САУ) і затверджено її Статут, де головною метою діяльності САУ визначено об'єднання зусиль аудиторів для захисту своїх законних прав та інтересів і сприяння розвитку аудиторської діяльності.

Законодавче закріплення аудиту в нашій країні відбулося з прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р. Для сприяння розвитку та уніфікації аудиту, вирішення на єдиній методологічній основі принципових питань аудиторської діяльності в Україні було створено Аудиторську палату України (АПУ) як незалежний орган, до компетенції якого входить: вирішення питань сертифікації аудиторів, реєстрація суб'єктів аудиторської діяльності, затвердження нормативів аудиту, програм підготовки аудиторів, контроль якості роботи аудиторів (аудиторських фірм) та інші важливі питання.

З цього часу в нашій державі стрімко розвивається процес створення аудиторських фірм. Досить жорстку конкуренцію їм становлять аудиторські фірми "великої четвірки", тобто великі міжнародні транснаціональні аудиторські фірми, які мають тривалу історію діяльності на світовому ринку аудиторських послуг і які створили свої філії, дочірні підприємства і в Україні: «Ернст енд Янг Інтернейшнл Лтд», «Делойт-Росс-Томацу», «Прайс Уотерхаус Куперс», «КРМС».

Спеціалістів з аудиту в різних країнах називають по-різному. Наприклад, в США їх називають громадськими бухгалтерами, в Англії - ревізорами або присяжними бухгалтерами, у Франції -бухгалтером-експертом або комісаром по рахунках, у Німеччині - контролером господарства або контролером книги тощо. Цікаво, що у Стародавньому Римі аудитором називали кращого учня, якого вчитель призначав для оцінки знань інших студентів.

Незважаючи на це, всі аудитори займаються одним і тим же: перевіркою бухгалтерської та фінансової звітності суб'єктів господарювання та складанням висновку про її достовірність, а також наданням консультаційних послуг замовникам стосовно питань обліку, фінансів, права та оподаткування.

2. Мета, предмет, метод і об'єкти аудиту

Метою аудиту є висвітлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів. За результатами аудиту складається аудиторський висновок про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання.

1. Характеристика основних ознак аудиту подана в таблиці 1.1.

2. Таблиця 1.1. Характеристика основних ознак аудиту

№ з/п	Ознака	Аудит
1	Поняття	Полягає у висловленні аудитором об'єктивної думки про достовірність фінансової звітності, що відображається у аудиторському висновку
2	Законодавче регулювання	Закон України "Про аудиторську діяльність"
3	Підстава для проведення	Договір між аудиторською фірмою, аудитором та замовником аудиту
4	Періодичність проведення	Обов'язковий - один раз на рік (для підприємств, що оприлюднюють свою фінансову звітність), ініціативний - на замовлення суб'єкта господарювання
5	Суб'єкт проведення	Аудитор - це особа, яка має спеціальний дозвіл на проведення аудиту чи надання аудиторських послуг й працює в аудиторській фірмі або одноособово
6	Предмет	Фінансова звітність підприємства та дані, сформовані в системі бухгалтерського обліку
7	Об'єкт	Фінансова звітність конкретного суб'єкта господарювання
8	Завдання	Перевірити відповідність фінансової звітності, що оприлюднюється, даним бухгалтерського обліку та іншим документам підприємства
9	Принципи	Професійна об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість
10	Можливості здійснення самостійних дій суб'єктами проведення	Самостійно обирає способи та прийоми перевірки достовірності фінансової звітності в межах чинного законодавства та за погодженням із замовником
11	Оплата послуг	Здійснюється замовником відповідно до умов договору
12	Вид діяльності	Підприємницька діяльність
13	Місце проведення	На підприємстві, що є замовником
14	Документ, який складається в результаті проведення	Аудиторський звіт, аудиторський висновок
15	Можливість використання результатів в судовому процесі	Аудиторський висновок сприймається лише як інші свідчення, а не фактичні докази
16	Контроль якості	Здійснює керівник аудиторської фірми або уповноважена ним особа та Аудиторська палата України

У практиці аудиту широко апробовані різні методи і прийоми.

Загальнонаукові методи: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз тощо.

Органолептичні методи (від грець. - знаряддя, інструмент) - це інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові й суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль, експертизи, службові розслідування, експеримент.

Під час аудиту також використовують розрахунково-аналітичні методи — статистичні розрахунки, економіко-математичні методи, економічний аналіз тощо.

В аудиті також використовують документальні способи перевірки дослідження документів, суцільне і несуцільне (вибіркове) спостереження, групування недоліків, формальну й арифметичну перевірку документів, нормативну (юридичну) оцінку документально оформлених господарських операцій, логічну перевірку, зустрічну перевірку, балансовий метод, порівняння, оцінювання законності й обґрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку тощо. При цьому джерелами інформації є: первинні документи, в тому числі технічні носії інформації, реєстри синтетичного аналітичного обліку, фінансова, податкова, статистична й оперативна звітність тощо.

Методичні прийоми перевірки:

• Фактична перевірка

• Документальна перевірка - перевірка по суті – формальна - арифметична

• Підтвердження

• Спостереження

• Обстеження

• Опитування

• Перевірка механічної точності

• Аналітичні тести

• Сканування

• Спеціальна перевірка

• Зустрічна перевірка

Отже, метод аудиту - це окупність прийомів і способів аудиту за процесами розширеного відтворення національного продукту і дотримання його законодавчого та нормативно-правового регулювання за умов ринкової економіки.

Об'єктом дослідження в аудиті, як і в інших економічних науках, є взаємопов'язані складові (сторони) функціонуючої господарської системи.

Об'єкти аудиту конкретизують його предмет і можуть мати різні характеристики, тому їх вирізняють за окремими видами та критеріями.

Класифікація аудиту:

1. Відповідно до вимог:

• Обов'язковий

• Ініціативний.

2. За способом організації:

• Суцільний

• Вибірковий

• Комбінований

3. За способом обробки даних:

• Ручний

• Комп’ютеризований.

Аудит поділяється на обов'язковий та ініціативний відносно вимог законодавства. Під обов'язковим аудитом розуміється аудит, що проводиться аудиторською фірмою (аудитором) у випадках, прямо передбачених чинним законодавством. Наприклад, аудит діяльності комерційних банків, страхових компаній, підприємств, які оприлюднюють фінансову звітність тощо.

Ініціативний аудит - це аудит, що надається аудиторською фірмою (аудитором) на замовлення господарюючого суб'єкта згідно з укладеним договором та узгодженою програмою. При цьому замовник має право ініціювати проведення аудиту в будь-який час і будь-якою фірмою.

За способом організації аудиту можна виділити суцільний, вибірковий і комбінований аудит.

При суцільному аудиті підтверджуються статті звітності на підставі всіх документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені факти господарювання, за весь період, що підлягає аудиту.

Вибірковий аудит передбачає підтвердження статей звітності на підставі певної частини документів, що відбираються за науково обґрунтованою схемою, за той чи інший період часу.

Комбінованим називають аудит, у ході якого одна частина статей звітності вивчається суцільно, а інша - вибірковим способом. Запропонована класифікація не є раз і назавжди постійною. Подібне явище обумовлене розвитком наукового пізнання, поглибленням знань про аудиторську діяльність, прагненням виробити єдину методику проведення аудиту.