3. Підсумкові документи аудитора

Підсумкові документи (підсумкова документація) являють собою офіційні документи аудитора, які передаються замовнику за результатами проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг.

Основою для підготовки підсумкових документів є аудиторські докази, одержані аудитором у процесі аудиту і систематизовані в його робочих документах.

До складу підсумкових документів входять:

* аудиторський висновок;

* аудиторський звіт;

* інші підсумкові документи.

Залежно від законодавчих вимог, умов договору між суб'єктом господарювання і аудитором (аудиторською фірмою) замовнику може надаватися:

— аудиторський висновок;

— аудиторський звіт і аудиторський висновок;

— аудиторський звіт або інший підсумковий документ.

У разі обов'язкового надання аудиторського висновку аудиторський звіт або інший підсумковий документ не є обов'язковим, але його надання може бути передбачено договором на проведення аудиту.

Аудиторський висновок є основним (обов'язковим) підсумковим документом аудитора за результатами проведення:

* аудиту фінансової звітності;

* огляду фінансової звітності;

* виконання спеціальних аудиторських завдань;

* перевірки прогнозної фінансової інформації.

Аудиторський звіт — підсумковий документ аудитора, передбачений договором між аудитором і суб'єктом господарювання, в якому в довільній формі подана інформація про результати проведення аудиту або надання інших аудиторських послуг.

Аудиторський висновок є офіційним документом аудитора, в якому він висловлює свою думку про перевірену фінансову звітність. Ця думка є результатом вивчення і оцінки висновків, зроблених на основі одержаних аудиторських доказів.

Аудиторський висновок повинен містити чітко сформульовану думку автора (у письмовій формі) про перевірену фінансову звітність у цілому.

Основні елементи аудиторського висновку:

* назва (у ній термін «незалежний аудитор» є обов'язковим);

* адресат (кому спрямовано, найменування суб'єкта перевірки);

* вступ (опис перевіреної фінансової звітності, положення про відповідальність керівництва суб'єкта аудиту та аудитора);

* розділ (параграф), в якому описується зміст та обсяг (масштаб) перевірки;

* розділ, в якому висловлено думку аудитора про перевірену фінансову звітність;

* дата видачі аудиторського висновку;

* адреса аудитора;

* підпис аудитора.

Аудиторський висновок може складатися за стандартною і модифікованою формами.

Для стандартної форми необхідна і достатня наявність перелічених основних елементів.

Аудиторський висновок за модифікованою формою передбачає наявність перелічених основних елементів та додаткового розділу, в якому даються пояснення, що можуть впливати на думку аудитора щодо перевіреної фінансової звітності. Від характеру такого пояснення залежить вид модифікованого аудиторського висновку.

4. Аудиторський висновок його види

Вид аудиторського висновку залежить від думки, яку висловлює в ньому аудитор щодо перевіреної фінансової звітності. Такою думкою може бути:

* безумовно-позитивна думка;

* умовно-позитивна думка;

* негативна думка;

* відмова від формулювання (висловлення) думки.

Безумовно-позитивна думка повинна формулюватися тоді, коли аудитор приходить до висновку, що фінансову звітність підготовлено і подано достовірно і об'єктивно в усіх суттєвих аспектах.

Згідно з ННА 26 для формулювання безумовно-позитивної думки і видачі позитивного висновку необхідно, щоб, на думку аудитора, було виконано такі умови:

* аудитор одержав усю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

* надана інформація була достатньою для відображення реального стану справ на підприємстві;

* є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

* фінансову документацію підготовлено відповідно до прийнятої на підприємстві системи обліку, яка відповідає вимогам українського законодавства;

* фінансову звітність складено на основі дійсних облікових даних, і вона не містить суттєвих протиріч;

* фінансову звітність складено належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку;

* стан бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідає законодавчим і нормативним вимогам.

Модифікований аудиторський висновок з безумовно-позитивною думкою аудитора надається у випадку, якщо додатковий розділ містить пояснення стосовно чинників, які не впливають на думку аудитора. Наявність додаткового розділу є обов'язковою, якщо ці чинники впливають на перевірену фінансову звітність.

Аудитор також може включити додатковий розділ у висновок, якщо чинники, розкриті в ньому, не впливають на фінансову звітність, але є незгода з керівництвом стосовно іншої інформації в документі, який містить перевірену фінансову звітність або встановлені законодавством додаткові обов'язки стосовно фінансової звітності. Прикладом останнього можуть бути вимоги Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку стосовно аудиту фінансової звітності акціонерних товариств, згідно з якими аудитор повинен провести, крім аудиту фінансової звітності, аналіз фінансового стану акціонерного товариства.

Модифікований аудиторський висновок має місце і у випадках, коли аудитор не може висловити безумовно-позитивну думку, інакше кажучи, існують чинники, які впливають на думку аудитора.

Такими чинниками є:

* обмеження обсягу роботи аудитора;

* незгода з керівництвом стосовно припустимості обраної облікової політики, методу її застосування або достатності відомостей, які розкрито в фінансовій звітності.

Обмеження обсягу роботи аудитора стає причиною невпевненості аудитора з окремих питань або в цілому.

Вид аудиторського висновку в даному разі залежатиме від рівня невпевненості та незгоди. Згідно з ННА 26 існує два рівні невпевненості — фундаментальна і нефундаментальна.

Умовно-позитивна думка (умовно-позитивний висновок) має місце у випадках, коли обмеження обсягів та незгода з керівництвом не настільки суттєві і глибокі, щоб висловити негативну думку або відмовитись від висловлення (результат нефундаментальної невпевненості та незгоди).

Відмова від висловлення думки має місце, якщо обмеження обсягу роботи аудитора настільки суттєві і глибокі, що аудитор не в змозі одержати достатні та належні аудиторські докази і, таким чином, висловити свою думку про фінансову звітність (результат фундаментальної невпевненості).

Негативна думка (негативний висновок) висловлюється, якщо вплив будь-якої незгоди з керівництвом настільки суттєві і глибокі для фінансової звітності, що, на думку аудитора, недостатньо модифікувати висновок, щоб розкрити характер фінансової звітності, яка може ввести в оману користувачів або є неповною (результат фундаментальної незгоди).

У разі висловлення думки, яка відрізняється від безумовно-позитивної, аудитор у додатковому розділі повинен описати всі істотні причини і, по можливості, дати кількісну характеристику ймовірного впливу на фінансову звітність.

Чинні в Україні МСА надають рекомендації щодо форми і змісту аудиторського висновку. Встановлені також вимоги щодо обов'язкової кількості елементів аудиторського висновку, основних з них - 11:

1. Заголовок.

2. Адресат.

3. Вступний параграф.

4. Відповідальність управлінського персоналу за фінансові звіти.

5. Відповідальність аудитора.

6. Аудиторська думка.

7. Інші питання.

8. Інші обов'язки стосовно надання висновку.

9. Підпис аудитора.

10. Дата аудиторського висновку.

11. Адреса аудитора.

Одноманітність структури аудиторських висновків, складених до визнаних стандартів, значно полегшує розуміння із змісту користувачами.

Після проведення аудиту на прикінцевому його етапі підсумкові документи, оформлені згідно з нормативними вимогами та умовами договору, передаються замовнику аудиту за актом приймання-передачі. Датою видачі аудиторського висновку та інших підсумкових документів є дата передачі їх замовнику.

При проведенні обов'язкового аудиту аудитор повинен попередити замовника про необхідність і терміни передачі його за місцем вимоги (до податкових органів та іншим користувачам).

Один екземпляр підсумкових документів залишається в аудитора і зберігається ним аналогічно робочим документам.

Лекція 5