2. Аудит підприємств малого бізнесу

Згідно з МСА підприємствами малого бізнесу є суб'єкти підприємництва:

— право власності та управління якими сконцентровано в руках вузького кола осіб (частіше однієї або кількох фізичних осіб);

— яким притаманні певні характерні риси (обмежена кількість джерел доходу, спрощена система бухгалтерського обліку і звітності (як фінансової, так і податкової та статистичної), обмежені засоби внутрішнього контролю разом з можливістю керівництва діяти в обхід такого контролю).

Згідно з українським законодавством підприємства малого бізнесу в Україні відповідають усім наведеним критеріям. Крім того, для них установлені обмеження обсягу річного доходу (виручки від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг) та чисельності працюючого персоналу.

Незважаючи на спрощеність бухгалтерського обліку на малих підприємствах, він має бути організований таким чином, аби забезпечити впевненість у тому, що:

* усі господарські операції та інші події, які мали місце протягом звітного періоду, було відображено в обліку;

* активи, капітал та зобов'язання, які відображено в обліку, дійсно існують та подані з відповідною оцінкою (відповідають критеріям оцінки та відповідності);

* помилки та факти шахрайства будуть виявлені в процесі обробки даних бухгалтерського обліку.

У зв'язку з наявністю перелічених особливостей організації діяльності малих підприємств при їх аудиті аудитор повинен дотримуватись принципу професійного скептицизму, як і інших принципів.

Урахування особливостей діяльності підприємств малого бізнесу передбачає:

* детальне і чітке визначення обов'язків, відповідальності власника, керівництва малого підприємства та аудитора в листі-зобов'язанні та договорі на проведення аудиту (у зв'язку з поганою обізнаністю власників і управлінців законодавчих і нормативних вимог як до ведення бізнесу, так і до проведення аудиту);

* дотримання вимог міжнародних стандартів і національних нормативів аудиту щодо контролю якості аудиторської роботи. У зв'язку з тим що аудит малих підприємців може здійснюватись аудитором одноосібне (приватним підприємцем-аудитором), необхідні консультації цього аудитора з колегами з дотриманням принципу конфіденційності;

* що робочі документи аудитора мають бути оформлені відповідно до МСА та Національних нормативів аудиту. Вони повинні містити доцільні і достатні для обґрунтування аудиторської думки аудиторські докази. Як показав практичний досвід, більш ефективним способом оформлення аудиторських доказів при аудиті малих підприємств є документування схем документообороту та опис системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

* відображення в робочих документах процесу планування, програми аудиту з поясненням характеру, строків та обсягів аудиторських процедур, а також результатів проведених процедур та аргументованого висновку;

* необхідність звернення уваги аудитора на обставини щодо можливого існування помилок та шахрайства, а саме: чи має власник або менеджер певну зацікавленість до викривлення фінансової звітності; чи відокремлює він господарські операції малого підприємства від своїх особистих справ; чи істотно відрізняються спосіб життя та поведінка власника або менеджера від його легалізованих доходів; чи часті звернення до професійних консультантів та їх зміни; чи не висувались вимоги проведення аудиту в найкоротші строки та чи не відкладалися дати початку аудиту; чи мають місце незвичайні операції, які істотно впливають на фінансові результати, особливо в кінці звітного року, кварталу; чи мають місце операції із пов'язаними особами; чи не виплачувались підвищені гонорари та комісійні консультантам та агентам; чи мали місце розбіжності та суперечки із податковими органами.

Крім того, згідно із вимогами МСА аудитору необхідно враховувати особливості діяльності малого підприємства і при визначенні величини аудиторського ризику. Так, для оцінки невід'ємного ризику краще провести його оцінку відносно істотних тверджень, на основі яких підготовлено фінансову звітність, а не приймати припущення про високий ступінь цього виду ризику.

При визначенні ризику контролю необхідно враховувати конкретні обставини, але частіше буває доцільним прийняти цей ризик як високий, що, у свою чергу, потребує проведення певного набору аудиторських процедур, для того щоб знизити ризик невиявлення та забезпечити загальний ризик на припустимому рівні.

При формуванні аудиторських доказів у процесі аудиту малих підприємств переважно використовуються проведення процедур перевірки по суті.

Проблемою є одержання аудиторських доказів, на основі яких підтверджується критерій повноти інформації. Причиною такого становища може бути зацікавленість власника або менеджера відображати в обліку не всі господарські операції та відсутність системи внутрішнього контролю.

У зв'язку з можливою відсутністю внутрішнього контролю в процесі аудиту малих підприємств широко використовуються аналітичні процедури.

Незначні обсяги інформації можуть стати причиною застосування методу суцільної перевірки або методу поділу генеральної сукупності на окремі частини. Таким чином, у процесі аудиту малих підприємств можуть застосовуватись такі методи:

— суцільна перевірка;

— відбір конкретних об'єктів обліку (суцільна перевірка окремої частини генеральної сукупності, причому ця частина відбирається за якою-небудь ознакою, пороговою величиною, наприклад до цієї частини включають усі дані, що перевищують визначену суму).

Проблеми одержання доречних і достатніх аудиторських доказів пов'язані також із можливістю завуальованих операцій із пов'язаними сторонами, залежністю малого підприємства від фінансової підтримки власником, недостатньо об'єктивними поясненнями керівництва.

Що стосується аудиторського висновку, то він може бути підготовлений як за стандартною, так і за модифікованою формою, але часто, з різних причин, серед яких привалює обмеженість інформації, аудиторський висновок не може бути безумовно-позитивним.