5.4 Оцінка та управління фінансовими ризиками

Ефективна стратегія поведінки в умовах ризику дає змогу суб’єктам фінансового ринку успішно здійснювати свою діяльність і досягати поставлених цілей з найменшими витратами. Така стратегія управління ризиками полягає: виявлення схильності до ризиків; аналізі ризиків та їх оцінювання; вибору методу управління ризиком; застосування вибраних методів; здійснення фінансового контролю.

Рівень ризику вимірюється за двома критеріями: середнім очікуваним значенням (дисперсією) і коливанням (варіацією) можливого результату. Широко використовуються факторний аналіз ризиків, метод експертних оцінок, економіко-математичне моделювання, метод аналогій (на основі цього методу будується фінансова стратегія і тактика багатьох підприємств).

До основних методів управління ризиком належать:

• ухилення від ризику;

• зниження рівня ризику (диверсифікація, придбання додаткової інформації, лімітування, страхування);

• поглинання та фінансування ризику;

• передача ризику іншої особі.

Ці методи можна використовувати як незалежно, так і в комплексі.

Основним в оцінюванні ризику є обчислення певних числових характеристик і в кінцевому підсумку кількісна оцінка ризику. На сьогодні ці методи базуються на поняттях і методах теорії ймовірності.

Контрольні питання:

1. Які завдання та принципи ціноутворення на фінансовому ринку?

2. Які ви знаєте методи ціноутворення? Охарактеризуйте.

3. В чому полягає концепція зміни вартості грошей у часі?

4. Назвіть основні види фінансових ризиків.

5. Які існують методи оцінки ризику?

6. Охарактеризуйте ризики на фінансовому ринку України.

7. Розкрийте суть управління фінансовими ризиками.

Тема 6 ринок облігацій як складова ринку капіталів

Мета: з’ясувати особливості випуску, обігу та оцінки облігацій

ПЛАН

6.1. Сутність облігації як цінного паперу та їх основні характеристики.

6.2. Класифікація облігацій.

6.3. Визначення вартості облігацій.

6. 4. Визначення доходу по облігаціях.

Література:

1. Колісник М.К., Маслак О.О., Романів Є.М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. – Львів: Видавництво Національного університету” Львівська політехніка”, 2004. – с. 139- 147.

2. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. К.–«Каравелла», Львів: «Новий Світ-2000», 2002. – 304 с. , с. 120-130

3. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005, с.198-218, 221-222.

4. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Підручник. – К.: КНЕУ, 2004, с.188-202.

5. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: навчальний посібник.- Київ: ЦУЛ, 2002.

6. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2006, с. 52-70, 197- 202.

6.1. Сутність облігації як цінного паперу та їх основні характеристики

Облігація – це цінний папір, що свідчить про внесення її власником коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому термін зі сплатою певного розміру відсотків.

Класична облігація, що сформувалася кілька століть назад і багато в чому залишилася незмінною до наших днів, – це боргове свідчення, яке містить два головних атрибути – зобов'язання повернути власнику облігації після закінчення певного терміну, суму, яку емітент одержав при випуску даного паперу, і зобов'язання емітента виплачувати власнику облігації регулярний доход у вигляді відсотків від номінальної вартості, зазначеної на облігації. Випускаючи облігації, емітент тим самим офіційно заявляє про свою потребу в позикових коштах, про термін, на який йому знадобляться кошти, розмір винагороди, що він згодний платити за надані йому позикові кошти.

Цілі випуску облігацій наступні :

1) фінансування інвестиційних проектів емітента;

2) рефінансування наявної в емітента заборгованості;

3) фінансування заходів, які не мають відносини до виробничої діяльності емітента.

Облігації, як і акції, є важливими інвестиційними джерелами підприємства, але розрізняються за такими основними моментами:

1) Кошти, отримані від випуску акцій, прирівнюються до власних жерел фінансування, власник акції є власником підприємства, а власник облігації – кредитором підприємства;

1. доход по акціях виплачується необмежений період часу; власник облігації одержує процентний доход протягом визначеного періоду;

2. виплата процентних платежів по облігаціях здійснюється до виплати дивідендів по простих акціях;

3. акції мають право голосу, облігації – ні;

4. дивіденди по акціях виплачуються з чистого прибутку; процентні платежі по облігаціях включаються до собівартості продукції (послуг), тобто відносяться до витрат підприємства і віднімаються з прибутку, який підлягає оподаткуванню;

5. погашення номіналу облігації здійснюється за рахунок прибутку (з викупного фонду, створеного емітентом).

Облігації є цінними паперами, для яких характерні такі основні елементи:

1. номінальна вартість;

2. купонна ставка – це обумовлений відсоток від номінальної вартості, що сплачується емітентом власнику облігації;

3. дата погашення;

4. договір емісії – контракт на публічний випуск облігаційної позики. У договорі обов'язково обумовлюються: мінімальний поріг ліквідності; граничний рівень заборгованості; обмеження величини сплачуваємих відсотків. Договір також містить положення про виплату купонного відсотка (підприємство зобов'язане резервувати кошти для погашення облігацій), положення про достроковий викуп облігацій.

5. забезпечення облігацій. Забезпеченням є всі активи (майно) підприємства, що служить заставою при випуску облігацій;

6. рейтинг облігації – це її якісний параметр. Визначається за рейтинговою шкалою спеціальною комісією.