Тема 9 грошовий ринок і ринок банківських позичок

Мета: з’ясувати сутність грошового ринку як складової фінансового ринку, зміст фінансових операцій на грошовому ринку

ПЛАН

9.1 Структура і суть грошового ринку

9.2 Послуги на грошовому ринку

9.3 Характеристика облікового ринку

9.4 Операції на міжбанківському ринку

9.5 Ринок банківських позичок

Література:

1. Колісник М.К., Маслак О.О., Романів Є.М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. – Львів: Видавництво Національного університету” Львівська політехніка”, 2004. – с. 45- 82.

2. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. К.–«Каравелла», Львів: «Новий Світ-2000», 2002. – 304 с. , с. 44-63

3. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005, с. 142- 171.

4. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Підручник. – К.: КНЕУ, 2004, с.410-428.

5. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2006, с. 42- 48, 190-196, 209- 224, 452 - 461.

9.1 Структура і суть грошового ринку

Грошовий ринок – частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно короткострокові (від одного дня до одного року) депозитно-позикові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, державі і приватних осіб (це ринок готівки і боргових зобов’язань).

Інструментами грошового ринку є векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо. Основні інститути грошового ринку – банки, облікові установи, брокерські і дилерські фірми.

Грошовий ринок важливий об’єкт державного регулювання. Держава використовує його ресурси для фінансування своїх видатків і покриття бюджетного дефіциту.

Грошовому ринку властиві елементи звичайного ринку – попит (на позики), пропозиція (пропозиція позик), ціна (відсоток на позичені кошти).

Пропозиція грошей – загальна їх кількість що перебуває в обігу (М0, М1, М2, М3). Попит на гроші – платоспроможна потреба або сума грошей яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари та послуги (трансакційний попит і спекулятивний).

Види відсотків:

• облігаційний – норма доходу за ЦП;

• банківський – по банківським операціям;

• депозитний – доход за депозитами;

• позиковий – плати за користування позиченими коштами.

Облігаційний і депозитний відсотки визначають первинну ціну, яку мають гроші при надходженні на грошовий ринок. При підвищенні ставки відсотка виникає надлишок грошей, що загрожує інфляцією, при зниженні ставки – нестача грошей, що загрожує дефляцією (вилучення частини платіжних засобів).

Тому держава контролює і регулює рух відсоткових ставок (відсоткова політика Центрального банку – встановлення ставки облікового відсотка на основі реального вивчення стану грошового ринку). Обліковий відсоток – норма доходу Центрального банку, який він отримує від комерційних банків за позики під заставу комерційних векселів. Облікова ставка – офіційний норматив ціни грошей. Крим того, базисними для всієї системи відсоткових ставок на грошовому ринку є встановлені ЦБ ставки за казначейськими векселями, міжбанківські ставки за одноденними позиками.

Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює:

1. виготовлення та зберігання банкнот і монет;

2. створення резервних фондів банкнот і монет;

3. встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;

4. встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

5. встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;

6. визначення порядку ведення касових операцій для банків та інших фінансово-кредитних установ, підприємств та організацій;

7. визначення вимог стосовно технічного стану та організації охорони приміщень банківських установ.

Розрахунки є системою організації та регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями. Методи платежу діляться готівково-грошові та безготівкові. В гуртовому обороті домінують безготівкові платежі та розрахунки, а в сері роздрібного товарного обміну й досі основна маса угод здійснюється готівкою, незважаючи на те, що в останні десятиріччя там же активно впроваджуються різні форми безготівкових розрахунків.

Готівкові розрахунки: готівково-грошові розрахунки гривнями (українською валютою); розрахунки за допомогою кредитних та дебетних карток.

Кредитна картка (анг. Card of credit) – платіжно-розрахунковий документ, що видається банком своїм вкладникам для оплати ними товарів та послуг.

Дебетна картка – це платіжно-розрахунковий документ, що видається банками своїм вкладникам для оплати товарів, послуг чи для отримання готівки в банківських автоматах.

Головна особливість безготівкового обороту полягає у використанні спеціальної організаційної форми здійснення самого акту платежу.

Кон’юнктура грошового ринку залежить від: циклічних змін в економіці, темпів інфляції, особливостей національної кредитно-грошової політики.

Грошовий ринок поєднує три основні складові: обліковий, міжбанківський і валютний ринки. Всі вони виконують функції:

• об’єднання дрібних заощаджень і створення потужних грошових фондів;

• трансформація цих коштів у позиковий капітал;

• спрямування частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кредитної системи, а також процес розширеного відтворення через перерозподіл позик;

Таким чином, грошовий ринок дає змогу здійснювати накопичення, оборот, розподіл і перерозподіл грошового капіталу між сферами національної економіки. Він синтезує ринки різних засобів платежу.