9.3 Характеристика облікового ринку

Обліковий ринок – частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурсі перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі продажу векселів і ЦП з термінами погашення до одного року. Його основа – облікові та переоблікові операції, тобто купівля та продаж першокласних комерційних векселів для мобілізації коштів, отримання прибутку, інвестування, регулювання ліквідності.

Обліковий ринок і його інститути допомагають підприємствам фінансувати діяльність на основі короткострокового залучення капіталу (вексельних кредитів, яки надаються здебільшого постачальникам).

Велике значення на обліковому ринку має онкольний кредит – короткостроковий кредит, який погашається на першу вимогу (під забезпечення векселями, ЦП, товарами). Він – найліквідніша стаття активу банку після касової готівки.

Комерційні банки можуть залучати вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою банківського векселя.

Банківський вексель – це ЦП ,що засвідчує право власника одержати і безумовне зобов’язання векселедавця спалити при настанні обумовленого терміну визначену суму грошей особі, яка дала гроші в кредит банку.

Банківський вексель має депозитну природу і цим подібний до сертифіката. Проте на відмінку від сертифіката, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосаменту (передатного напису). Щоб придбати банківський вексель, покупець має перерахувати гроші на рахунок банку-продавця, після чого останній виписує бланк банківського векселя на ім’я покупця і призначає дату зарахування грошей.

Казначейські зобов’язання (вексель) – боргові цінні папери, що емітуються державою в особі уповноважених органів, розміщаються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та надають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права відповідно до умов їх випуску. Казначейство випускає свої векселі для покриття касового розриву при виконанні держбюджету.

Комерційний вексель – короткотерміновий простий вексель, виданий суб’єктом господарювання під заставу товару. (прості і переказні).

Банківський акцепт – форма короткотермінового банківського фінансування, при якому банк бере на себе відповідальність за своєчасну оплату переказного векселя, якщо у векселедавця будуть труднощі (згода банку на оплату платіжних документів)

Євродолари – доларові депозити, розміщені за межами США.

Угода про перепродаж – контракт, в якому одна зі сторін зобов’язується продати цінні папери іншій із обов’язковим викупом в обумовлену дату за напере обумовленою і зафіксованою в контракті ціною (наприклад, “репо”).

Інструменти грошового ринку використовуються на основі ставки дисконтування.

Комерційні папери та банківські акцепти як інструмент грошового ринку. Вексельний обіг був і є невід’ємною частиною ділового життя суспільства. Розвиток вексельного обігу має багатовікову історію. Винахідниками векселів вважаються середньовікові банкіри-міняли, які займались зберіганням і переказом грошей із країни в країну, із міста в місто. У результаті з’явився перевідний вексель. З розвитком і ускладненням ринкових відносин вексель як засіб переказу грошей поступово втратив своє значення і став універсальним інструментом кредиту, платіжним засобом, абстрактним цінним папером.

Вексель виконує дві функції:

• є інструментом кредиту, тому що за його допомогою можна оформити різні кредитні зобов’язання (оплатити куплений товар, повернути отриману позику тощо);

• є інструментом грошових розрахунків, будучи різновидом кредитних грошей.

Незалежно від того, яку функцію виконую вексель (засіб платежу, інструмент кредиту), взаємовідносини учасників вексельного обороту регулюються особливими нормами вексельного права.

Хоча вексель здавна використовувався в міжнародних розрахунках, національні законодавства, що регулюють вексельний обіг у різних країнах , істотно відрізнялись між собою. У результаті цього, було уніфіковано норми вексельного права на Женевській конференції 1930 року, що виробила конвенцію, якою було встановлено Єдиний вексельний закон про перекази і простий вексель.

Країни, що підписали або приєднались до конвенції, взяли на себе зобов’язання ввести в дію на своїх територіях Єдиний вексельний закон.

В Україні обіг векселів теж здійснюється відповідно до Єдиного вексельного закону. На відміну від російського законодавства, українське не передбачає випуску векселів в електронній формі. Векселі також не можуть знерухомлюватись і виступати предметом угод на фондовій біржі та організованих фондових ринках.

Вексель відповідно до Закону “Про цінні папери і фондову біржу” – це боргове зобов’язання, що дає її власнику безумовне право вимагати при настанні терміну платежу від векселедавця простого і акцептанта переказного векселя сплати визначеної векселем суми. тобто це – зобов’язання, в основу якого покладено лише гроші. Предметом векселя не можуть бути інші зобов’язання, скажімо, розрахунок електроенергією, як у випадку з векселями НДЦ (електричні гроші). Розрахунок яким-небудь майном з векселетримачем може бути здійснено, але це входить за рамки вексельного права і обумовлюється в окремому порядку господарськими угодами.

Банки виконують з векселями такі операції:

• видачу кредиту за спеціальним позичковим рахунком, забезпеченим векселями;

• інкасування векселів;

• доміціляцію векселя;

• звалювання векселів;

• акцепт векселів;

• облік векселів;

• форфетування.

Спеціальний позиковий рахунок – це рахунок до запитання. Безтерміновість кредиту дає банку право в будь-який момент вимагати від кредитора повного або часткового його погашення чи надання додаткового забезпечення. Цей кредит має постійний характер. Погашення його може здійснюватися як самим позичальником, так і іншою особою, після чого їм повертається із забезпечення векселя сума погашеного боргу. Якщо ж від самого позичальники кошти не надходять, то на погашення кредиту направляються гроші, які надійшли на оплату векселів.

Інкасування векселів банком – це виконання банком доручення векселетримача при отриманні платежу за векселем при настанні терміну оплати. Отримання в банку готівкових грошей за векселем – це інкасація векселя. Банківська черговість, яка полягає в отриманні банком грошей за різними документами (векселями, чеками тощо) від імені та за рахунок своїх клієнтів, називається інкасо.

Доміціляція (з лат. Domicilium – місцеперебування) векселя – це призначення платником за векселем якої-небудь третьої особи. вексель, за яким призначено платника, називається доміцільованим векселем. Доміцільований вексель підлягає оплаті третьою особою (доміціліантом) у місці проживання платника або іншому місці. Як правило, платником за векселем призначається банк. У цьому разі банк у протилежність інкасуванню векселя є не отримувачем платежу, а його платником, тобто він виконує доручення платника за векселем здійснити платіж за цим векселем у встановлений термін.

Як доміціліант банк не несе ніякого ризику, тому що він оплачує вексель, якщо на рахунку боржника за векселем є необхідна сума грошей. У зворотному випадку він відмовить у платежі.

Аваль (франц. aval) векселя – це вексельне доручення, що забезпечує платіж з векселем. Таке забезпечення здійснюється третьою особою (авалістом). Авалістами, як правило, виступають банки та кредитні установи. Чим вищий імідж аваліста, тим надійнішим вважається вексель. Аваль здійснюється у вигляді надпису на векселі або алонжі “Вважати за Аваль” і підпис у авалиста. За видачу аваля стягується плата у відсотках від суми векселя. Цей відсоток називається надписним процентом. Підписавши вексель, аваліст відповідає за ним так само, як і той. За кого він підписався.

Акцепт (з лат. аcceptus – прийнятий ) векселя – це підтвердження платником згоди на оплату за перекази векселем (тратті). Він висловлюється словами: “Акцептовано”, “Прийнято”, “Заплачу”, що зроблені на лицьовій стороні векселя. Векселі, акцептовані банком (тобто банківський акцепт), застосовуються у зовнішньоторговельних операціях. Акцепт банком термінових тратт, що виставляються на нього експортером або імпортером, розглядається як одна із форм кредиту. Це акцептований кредит. Акцептант несе відповідальність за оплату векселя у встановлений термін.