Тема 5 ризик та ціна капіталу

Мета: ознайомитися з основами ціноутворення на фінансовому ринку, теоріями ризику та теорією ефективності фінансового ринку

ПЛАН

5.1 Ціноутворення на фінансовому ринку

5.2 Майбутня та поточна вартість фінансових інструментів

5.3 Поняття та класифікація фінансових ризиків

5.4 Оцінка та управління фінансовими ризиками

Литература:

1. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. К.–«Каравелла», Львів: «Новий Світ-2000», 2002. – 304 с. , с. 223-240

2. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005, с.138-141.

3. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Підручник. – К.: КНЕУ, 2004, с.206-233, 509-540.

4.Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій.- К.:Либідь, 1993, стор.169-175.

Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2006, с.224-241.

5.1 Ціноутворення на фінансовому ринку

У формуванні цін на фінансовому ринку беруть участь усі його учасники.

Перш за все необхідно з’ясувати зміст двох категорій: ціна (курс) цінного паперу, що виражається у грошових одиницях, та ціна капіталу, що виражається у процентах. Для інвестора ціна капіталу є доходом, який ін. отримує від вкладення у фінансові активи. Для емітента – фінансовими витратами, який він повинен сплатити інвестору у процентах до отриманого капіталу.

Завданнями ціноутворення на фінансовому ринку є:

• відображення реального співвідношення попиту і пропозиції;

• реалізація конкретних цілей ціноутворення;

• врахування різноманітних факторів.

До основних принципів ціноутворення відносять:

• науковий підхід:

• цільове спрямування;

• реальність, достовірність;

• вигідність, доцільність;

• спадна корисність;

• відмінності в потребах та доходах інвесторів;

• можливість зіставлення цін за різні періоди;

• врахування рівня цін на аналогічні фінансові інструменти;

• відображення реального рівня витрать на фінансові операції.

Ціноутворення здійснюється за певними правилами, з використанням конкретних методів з урахуванням окремих факторів. Ринкові (традиційні) фактори ціноутворення об’єднають в три групи: попит, витрати (емісійні, маркетингові), конкуренція. Специфічними факторами є тип, вид, різновид цінного паперу, термін обігу, інвестиційні властивості, управлінські можливості, рейтинг та ділова репутація емітента, його галузева належність, територіальне місцезнаходження, інвестиційний клімат та інвестиційна місткість ринку.

Ціни на фінансовому ринку класифікують за такими ознаками: вид фінансового інструмента, тип емітента, сегмент ринку, вид операції на ринку, місце і час ціноутворення. Розрізняють таки види цін:

Номінальна – зазначена на бланку цінного паперу. Визначається в проспекті емісії при випуску.

Емісійна – ціна продажу цінного паперу при первинному розміщенні.

Балансова – визначається на підставі фінансової звітності.

Облікова – за якою цінні папери обліковуються на балансі підприємства.

Курсова (ринкова) – відображає співвідношення попиту і пропозиції.

Біржова – визначається на біржі в процесі торгів.

Дисконтована (поточна) – визначається з урахуванням ринкових множників або норм інвестування.

Економічна сутність ціни найбільш повно появляється через їх функції:

• облікова;

• контрольна;

• урівноваження попиту і пропозиції;

• перерозподільна;

• управлінська.

Ціноутворення на фінансовому ринку здійснюється декількома методами:

• експертний – ґрунтується на аргументованих висновках експертів;

• аналітичний (аналіз кон’юнктури ринку, діагностичний факторний аналіз, моніторинг);

• статистичний (використання середніх величин, індексів (фондових), дисперсії, варіації, кореляційний та регресійний аналіз);

• нормативно-параметричний (бальний) – кожної інвестиційної характеристики ЦП або фондової операції присвоюється певний діапазон нормативних значень, які оцінюються певною кількістю балів. Далі бали підсумовуються та множаться на вартісну оцінку одного бала;

• балансовий – на основі фінансової звітності емітенту;

• економіко-математичне моделювання – побудова схем, моделей, графіків, які фіксують відповідну залежність і враховують конкретні фактори.

У сучасних умовах застосовуються такі методичні підходи ціноутворення: заснований на фундаментальному аналізі та заснований на технічному аналізі.

Особливе значення в процесі ціноутворення мають ризики. За кожним з них визначається премія, яка додається до процентної ставки:

Премія за ризик невиконання боржником своїх зобов’язань (дефолт). Цінні папери класифікують за якістю (за рейтингом емітентів).

Премія за ліквідність.

Премія за строковість.