17.1. Загальні положення

В економічно розвинених країнах стимулюванню інтелектуальної діяльності надається першорядне значення. Всі країни використову­ють різноманітні форми цього стимулювання: державну і громадсь­ку, матеріальну і моральну, стимулювання будь-якої творчості і сти­мулювання користувачів результатів цієї творчості.

Уряди багатьох економічно розвинених країн уважно стежать за розвитком інтелектуальної діяльності. Найменше скорочення інте­лектуальної активності стає предметом ретельного вивчення, з'ясу­вання причин, їх усунення та стимулювання подальшого розвитку творчості. Основним принципом стимулювання інтелектуальної діяльності є так званий принцип «банана», сутністю якого є заохо­чення в будь-якій формі будь-якої пропозиції.

У країнах з ринковою економікою підприємці не шкодують кош­тів на стимулювання і заохочення ініціативи, пропозицій, творчих пошуків. Кошти, витрачені на стимулювання і заохочення інтелекту­альної діяльності, окуплюються сторицею. У спеціальній літературі наводяться конкретні досить солідні суми прибутків фірм, які вони одержують за рахунок раціонального використання результатів інте­лектуальної діяльності.

Проте найбільшим стимулом для активізації інтелектуальної творчості є визнання результатів цієї творчості об'єктом права влас­ності. Законодавство багатьох розвинених країн результати інтелек­туальної діяльності чітко і однозначно проголошує об'єктами права

36МЗІ 561

РОЗДІЛ 17

власності з усіма наслідками, що з цього випливають. У цих країнах творці нового як у гуманітарній сфері, так і в галузі науково-техніч­ної діяльності почувають себе більш впевнено — вони є власниками того, що вони створили.

Законодавство України про інтелектуальну власність непослідо­вне у визначенні правового режиму об'єктів інтелектуальної діяль­ності. Важко пояснити письменнику, чому він не визнається власни­ком написаного ним твору, чому йому належить лише виключне право на використання. Хто є власником твору — запитання зали­шається без відповіді. Українське законодавство не визнало права власності на твори науки, літератури і мистецтва. Цей фактор нега­тивно впливає на творчу активність людей.

Це не єдиний фактор стосовно визначення правового режиму об'єктів інтелектуальної діяльності, який істотно впливає на творчу активність суспільства. Багаті країни дозволяють собі визнавати пра­во власності творця на результат інтелектуальної діяльності навіть тоді, коли він створений в порядку виконання службових обов'язків. Законодавство таких країн не визнає так званих «службових» об'єк­тів інтелектуальної діяльності. Власником результату творчості виз­нається творець, який створив цей результат на замовлення, за вина­городу тощо. Іншими словами, законодавство зазначених країн виз­нає, що творчий результат, який підпадає під ознаки охоронного об'єкта інтелектуальної діяльності, не може бути належним чином оплачений звичайною заробітною платою. Це результат якісно ви­щого рівня, а тому фізичні, інтелектуальні, енергетичні та інші не­обхідні для досягнення цього результату витрати людських ресурсів дають достатню підставу для визнання його власністю творця.

Таким чином, зазначені фактори чи не найбільшою мірою спри­яють розвитку творчої активності суспільства. Творець досить чітко усвідомлює, що все, що він створив, — це його власність, якою він може володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і, без­перечно, в своїх інтересах.

Правові форми стимулювання інтелектуальної діяльності умовно можна поділити на державну і громадську. Кожну з них у свою чергу можна поділити на матеріальну і моральну. Всі ці форми мають істотне значення. Творці не лишаються байдужими і до грамоти то-

562

Стимулювання і заохочення Інтелектуальної діяльності

вариства винахідників і раціоналізаторів, і до нагрудного значка за активну творчу діяльність.

Безперечно, найбільш ефективною системою матеріального і мо­рального стимулювання інтелектуальної діяльності є державна сис­тема. Вона найбільш потужна і за масштабами, і за змістом. Держав­не стимулювання творчої діяльності непогано було поставлено в ко­лишньому СРСР. Деякі форми і методи державного стимулювання творчої діяльності запозичені і чинним законодавством України. Для стимулювання інтелектуальної діяльності держава використовує різноманітні правові форми. За видатні досягнення в розвитку на­уки, мистецтва і техніки держава має можливість присвоювати вищі почесні звання, нагороджувати вищими державними нагородами та іншими відзнаками. Від імені держави присуджуються вищі державні премії та інші матеріальні винагороди.