16.1. Загальні міжнародні угоди з питань інтелектуальної власності

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ)

На куполі будинку штаб-квартири ВОІВ у Женеві звертає на себе увагу напис:

«Людський геній є джерелом всіх творів мистецтва і винаходів. Ці твори є гарантією життя, гідного людини. Обов'язок держави — забезпечити надійну охорону всіх видів мистецтва і винаходів»

(Арпад Богш) Цей красномовний напис свідчить:

• всі досягнення науки, культури і техніки — плід творіння людського;

• лише вони можуть забезпечити людині життя, гідне її призна­ ченню на землі;

• людство зобов'язане всілякими засобами і всебічно охороняти досягнення людської творчості як найцінніший капітал.

Передусім мають бути вироблені міжнародні правові засоби охо­рони досягнень науки, культури і техніки. Такою найбільш вагомою міжнародною організацією, що це здійснює, є Всесвітня організація інтелектуальної власності. «Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності» була підписана в Стокгольмі 14 липня 1967 р. і набрала чинності в 1970 р.

509

РОЗДІЛ 16

Основи для створення ВОІВ були закладені Паризькою конвен­цією про охорону промислової власності та Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів. На базі об'єднання Між­народних бюро зазначених конвенцій було створено Об'єднане між­народне бюро з охорони інтелектуальної власності. У грудні 1974 р. ВОІВ стала однією із 16 спеціалізованих установ Організації Об'єднаних Націй. Членами ВОІВ на 1 листопада 1999 р. є 161 дер­жава світу, в тому числі і Україна.

Активна діяльність ВОІВ здійснюється у напрямах реєстраційної діяльності, забезпечення міжурядового співробітництва з питань ін­телектуальної власності і програмної діяльності.

Усі ці напрями діяльності ВОІВ мають своїм основним завданням всіляко сприяти зростанню уваги до ролі і значення інтелектуальної власності в соціальне-економічному розвитку суспільства, сприяти всіма доступними засобами розвитку науки, культури і техніки в усьому світі через стимулювання творчої діяльності, а також широ­кому обміну між народами досягненнями науки, культури і техніки.

ВОІВ через свої органи здійснює реєстраційну діяльність у галузі промислової власності. Вона надає необхідні послуги заявникам і « власникам прав на промислову власність, одержує і обробляє міжна- < родні заявки відповідно до Договору про патентну кооперацію (РСТ), веде міжнародну реєстрацію знаків і промислових зразків.

Адміністративна діяльність ВОІВ спрямована на виконання адміністративних функцій основних Міжнародних конвенцій і дого­ворів — всього понад два десятки різних угод і договорів. ВОІВ також здійснює керівництво роботою фондів патентних документів, що ви­користовуються для проведення пошуку, розробки нових технологій обробки патентної документації та інформації, та іншу діяльність,] щодо удосконалення необхідної документації та її уніфікації. Важли­вою ділянкою ВОІВ є накопичення і постійне оновлення законодав­ства з промислової власності і авторського права.

М

Програмна діяльність ВОІВ полягає в залученні більшого числа договорів у свою орбіту, постійному оновленні існуючих договорів! а також в організації співробітництва між державами з метою розвиту

ку Інтелектуальної власності.

510

Міжнародні угоди в сфері Інтелектуальної'власності

Вищим органом БОЇВ є Генеральна асамблея, яка складається з усіх держав-членів ВОІВ, які також є членами Бернського або Па­ризького союзів. Керівними органами ВОІВ є також Конференція, Координаційний комітет і Міжнародне бюро ВОІВ (або секретаріат).

До компетенції Генеральної асамблеї і Конференції відносяться питання визначення основних напрямів діяльності ВОІВ та їх змісту. Координаційний комітет є одночасно консультативним органом з питань, що становлять загальний інтерес, і виконавчим органом Ге­неральної асамблеї і Конференції. Четвертим органом є Секретаріат, який веде документацію та організаційні питання.

ВОІВ є одним із найважливіших міжнародних органів, який до­сить успішно впливає на розвиток інтелектуальної власності у світі. ВОІВ розробляє і приймає широкомасштабні програми організації і розвитку співробітництва між різними державами в сфері промисло­вої власності шляхом надання конкретної допомоги в організації цієї роботи, заохочення раціоналізаторської і винахідницької діяльності. Допомога країнам надається шляхом надання патентної інформації, програм для законодавців і працівників судової системи, юридичних консультацій, підготовки кадрів тощо.

У сфері авторського права і суміжних прав ВОІВ розробляє Пос­тійні програми розвитку авторського права і суміжних прав за запи­тами усіх країн, які цього потребують, у тому числі і тих, які розви­ваються, надає допомогу в цій справі регіональним організаціям ВОІВ, консультує з цих питань. ВОІВ активно сприяє розвитку на­ціонального законодавства з авторського права і суміжних прав.

ВОІВ та її органи надають країнам, які цього потребують, ефек­тивну допомогу в підготовці кадрів, необхідних для організації робо­ти з удосконалення авторського права і суміжних прав. Проводяться тематичні зустрічі, семінари та інші форми навчання і перепідготов­ки кадрів. Велика допомога надається в законодавчій діяльності в цій сфері.

Значною є видавнича діяльність ВОІВ. Видаються численні інст­рукції, проспекти, програми, підручники, навчальні посібники то­що, а також зразки проектів відповідних законів та підзаконних ак­тів. Значна допомога надається усім країнам шляхом видання текстів міжнародних угод, договорів та конвенцій на мовах світу та їх тлума-

511

РОЗДІЛ 16

чення. Видаються глосарії термінів, які використовуються в законо­давствах з авторського права і суміжних прав, збірники текстів за­конів і нормативних актів з авторського права і суміжних прав.

При БОЇВ працює Академія інтелектуальної власності, в якій проходять перепідготовку фахівці з інтелектуальної власності.

ВОІВ надає також істотну матеріально-технічну допомогу краї­нам, що розвиваються, особливо оргтехнікою, яка необхідна для ор­ганізації успішної роботи національних органів з інтелектуальної власності. Співробітники ВОІВ виїздять на місця для надання кон­кретної допомоги в організації роботи національних відомств.

Діяльність ВОІВ цілеспрямована, достатньо ефективна і корисна. Вона заслуговує на всіляке схвалення. Доречно підкреслити, що од­ним із основних завдань ВОІВ є сприяння зростанню поваги до інте­лектуальної діяльності в різних країнах. Саме поваги до творчої діяльності в багатьох країнах якраз і не вистачає. Доводиться доводи­ти необхідність стимулювання творчої діяльності будь-якими спосо­бами, оскільки без творчості будь-який прогрес просто неможливий.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС)

Угода ТРІПС є складовою частиною Угоди СОТ (Світової органі­зації торгівлі), яка набрала чинності з 1 січня 1995 р.

Угода ТРІПС — угода про торговельні аспекти інтелектуальної власності, об'єкти якої часто стають об'єктами торгівлі, в тому числі і міжнародної.

Члени цієї Угоди зобов'язані дотримуватися її положень і застосо­вувати режим, передбачений цією Угодою, до осіб інших держав, яких в Угоді прийнято називати «Громадяни». Цим терміном позна­чаються будь-які фізичні і юридичні особи.

До інтелектуальної власності Угода відносить усі категорії інте­лектуальної власності, які є предметом авторських і суміжних прав, товарних знаків, географічних зазначень, промислових зразків, па­тентів, топологій інтегральних мікросхем і закритої інформації.

Основним принципом Угоди є принцип національного режиму, за яким громадяни однієї країни-члена користуються в іншій країні-члені таким же правовим режимом як і її власні громадяни щодо охо-

512

Міжнародні угоди в сфері інтелектуальної власності

рони права інтелектуальної власності. До уваги приймаються лише ті винятки, які встановлені міжнародними угодами.

Другим принципом Угоди є принцип найбільшого сприяння, який встановлює, що будь-які переваги, пільги, привілеї або імунітет, надані членом Угоди громадянам будь-якої іншої держави (незалежно від членства), надаються невідкладно і безумовно грома­дянам усіх країн-членів за можливими окремими винятками.

Угодою встановлені обов'язкові стандарти параметрів окремих об'єктів інтелектуальної власності. Ці стандарти мінімальні, але дер­жави, які приєдналися до Угоди, нижче зазначених в ній параметрів опускатися не можуть. Частина II Угоди ТРІПС якраз і визначає ці стандарти, які стосуються наявності, обсягу і використання прав інтелектуальної власності. Це означає, що в країні-члені Угоди гро­мадяни мають бути наділені такими-то передбаченими Угодою пра­вами. Обсяг зазначених прав має бути не вужчим за визначений Уго­дою. Чинне законодавство країни-члена Угоди має забезпечити ре­альне виконання зазначених прав. Зрозуміло, що мова йде про пра­ва у сфері інтелектуальної власності.

Угода ТРІПС визначає конкретні параметри щодо восьми об'єктів інтелектуальної власності: 1) авторського права і суміжних прав; 2) товарних знаків; 3) географічних зазначень; 4) промислових зразків; 5) патентів; 6) топологій інтегральних мікросхем; 7) охорони закритої інформації; 8) контролю за антиконкурентною практикою через договірні ліцензії.

В основу зазначених стандартів були покладені основні принци­пи і засади Паризької конвенції про охорону промислової власності і Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Наприклад, Угодою ТРІПС передбачається, що охорона авторського права і суміжних прав має здійснюватися протягом не менше як 50 років від дати першої публікації, здійсненої за згодою автора. Щодо суміжних прав Угода приписує своїм членам надавати право вико­навцям забороняти будь-який запис, якщо виконання не призначе­не для фонограми. Виробники фонограм повинні мати право дозво­ляти чи забороняти пряме чи опосередковане відтворення їх фоног­рам. Строк охорони суміжних прав повинен бути не менше 50 років від кінця календарного року, в якому було зроблено запис або було

513

РОЗДІЛ 16

здійснено виконання, і для організацій мовлення — не менш як 20 років, рахуючи від кінця календарного року, в якому відбулася пере­дача.

Стандарти встановлені щодо кожного із перерахованих об'єктів інтелектуальної власності. Слід лише звернути увагу на окремий об'єкт промислової власності, який в Угоді позначений терміном «патенти». Цим терміном в Угоді позначаються об'єкти промислової власності, які в чинному законодавстві України позначаються термінами «винаходи» і «корисні моделі».

Україна має приєднатися до Угоди ТРІПС. Чинне законодавство України про інтелектуальну власність відповідає вимогам зазначеної Угоди.

Значна частина Угоди присвячена захисту прав інтелектуальної власності. У ній передбачені загальні цивільно-правові і криміналь­но-правові способи захисту прав інтелектуальної власності. Стат­тя 41 Угоди проголошує, що законодавства всіх країн-членів Угоди мають обов'язково у своїх національних законодавствах передбачити ті засоби і способи захисту прав інтелектуальної власності, що перед­бачені Угодою. При цьому передбачаються запобіжні та термінові і невідкладні заходи.

Угода проголошує, що процедури, які стосуються захисту прав ін­телектуальної власності, повинні бути справедливими і рівними для всіх. Вони повинні бути достатньо демократичними і доступними.

Органи судової влади повинні мати право вимагати від порушни­ка відшкодування завданих його порушенням збитків у розмірі, який би повністю компенсував заподіяну шкоду. Порушник права інте­лектуальної власності повинен бути зобов'язаний компенсувати власнику інтелектуальної власності витрати, які він поніс на оплату юридичних послуг. Угода передбачає також можливість у відповід­них випадках дозволяти судовим органам стягнення прибутку та/або відшкодування встановлених раніше збитків навіть у випадках, коли порушник несвідомо або маючи достатні підстави щоб знати, брав участь у порушенні.

З метою створення ефективного запобіжного засобу проти пору­шення прав інтелектуальної власності судові органи повинні бути наділені правом:

514

Міжнародні угоди в сфері інтелектуальної власності

• без будь-якої компенсації виводити з комерційних каналів то­ вари, стосовно яких були допущені порушення;

• якщо це не суперечить конституційним засадам, виносити рішення про знищення товарів, вироблених з порушенням прав інтелектуальної власності;

• виведення з комерційних каналів без будь-якої компенсації ма­ теріалів та обладнання, які були значною мірою використані для ви­ готовлення контрафактних товарів, що порушують право інтелекту­ альної власності.

При розгляді таких справ слід враховувати адекватність порушен­ня та застосованих до порушника санкцій, а також інтереси третіх осіб.

Викликає заінтересованість така вимога Угоди. Країни-члени Угоди можуть передбачати у своєму національному законодавстві право судів вимагати від порушника інформації про третіх осіб, які задіяні у виробництві та розповсюдженні товарів і послуг, що пору­шують право власності на знак, а також про їхні канали розповсюд­ження.

Інтересною є норма Угоди про відшкодування відповідачу. Відповідно до цієї норми відповідач, до якого на вимогу власника об'єкта інтелектуальної власності були вжиті запобіжні заходи, які безпідставно обмежили відповідача в його правах або зовсім позба­вили їх, в результаті чого йому були завдані певні збитки, має право вимагати компенсацію за шкоду, заподіяну внаслідок такого зловжи­вання, в тому числі витрати на адвоката.

Угода також передбачає певні адміністративні процедури захисту прав інтелектуальної власності.