2.4. Інтелектуальна власність України та її вплив на соціальне-економічний розвиток держави

Україна з давніх часів славилась і славиться своїм потужним твор­чим потенціалом. Українські літератори і художники, композитори і музиканти, співаки і танцюристи та інші митці викликали і виклика­ють захоплення в усьому світі. Українські вчені, конструктори та інші розробники, які вписали не одну славну сторінку в історію роз­витку світової науки і техніки, також відомі світу. Деякі з них стали лауреатами Нобелівської премії, але вже будучи громадянами іншої країни, інші взагалі не знайшли визнання своїм відкриттям та іншим науково-технічним досягненням.

Усьому світу відомі імена Володимира Вернадського, Юрія Кон-дратюка, Івана Пулюя, але два останніх так і не дочекалися визнан­ня за свого життя.

В Україні народилися сім лауреатів Нобелівської премії, але жо­ден з них не одержав цю престижну премію як громадянин України. Але найгірше те, що вони в цьому не винні.

Україна ще й зараз володіє потужним творчим потенціалом, час­тина якого розкривається, знаходить своє застосування у більш бла­годатних умовах інших країн. Проте Україні є ще що зберігати, її творчий потенціал невичерпний.

Україна завжди славилася досить активним винахідництвом. За радянських часів до патентного відомства колишнього СРСР трети­на заявок на винаходи від загальної кількості надходила з України. Багато заявок на винаходи й зараз патентуються у Москві.

Українська держава вживає цілу низку заходів, спрямованих на посилення охорони інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності. За роки незалежності прийнято нове законодавство Ук­раїни про інтелектуальну власність.

Високий рівень інтелектуальної діяльності в країні зумовлює її політичну, економічну, територіальну тощо незалежність. Держава, яка опирається на потужний інтелектуальний потенціал, почуває се­бе в світовому співтоваристві набагато впевненіше. Інтелектуальний потенціал зумовлює рівень виробництва, побуту, добробуту народу. Південноазіатські країни давно взяли курс на використання досяг-

115

РОЗДІЛ 2

нень науки. Сінгапур, Південна Корея, Тайвань, Малайзія та деякі інші країни цього регіону вважають за основне джерело багатства працю, особливо працю, поєднану з використанням досягнень на­уки та нових технологій у промисловості і сільському господарстві.

За даними 00Н найкращі досягнення в економіці за останні ро­ки належать Китаю. Швидких темпів економічного розвитку і при­росту досягли країни, які складають послідовний ряд перших 15 місць за цими показниками: Китай, В'єтнам, Сінгапур, Таїланд, Малайзія, Південна Корея, Індонезія, Тайвань, Папуа-Нова Гвінея, М'янма, Шрі-Ланка, Туніс, Уганда, Індія, Філіппіни.

Усі цивілізовані народи ставлять науку та її носіїв на вищий суспільний щабель. На те є причина. Вона полягає в тому, що кож­ний народ посідає те місце в світі, на якому стоїть його наука. І чим вищий цей щабель, тим більше пошани, тим більше економічних успіхів має народ.

Ще не так давно валовий національний продукт Південної Кореї в розрахунку на душу населення обчислювався десятками доларів на рік. Рівень досить бідної країни. За останні роки цей показник пере­вищив 4 тисячі доларів. Зазначені успіхи були досягнуті в основному за рахунок раціонального використання науково-технічних досяг­нень. Ще за радянських часів ми дуже хвалилися новою і справді прогресивною технологією — безперервним розливом сталі. До 90— 100 відсотків сталеплавильних заводів світу перейшли на цей прогре­сивний спосіб розливки сталі. Батьківщиною розробки цієї техно­логії була Україна, проте в ній спосіб не знайшов широкомасштаб­ного використання.

Відомо, що інтелектуальний рівень того чи іншого суспільства формується з трьох складових — освіти, культури (у самому широко­му значенні цього слова) і науки. У Південній Кореї із 100 випуск­ників середніх шкіл ще 10 років тому до вузів вступали 80. В Україні із ста випускників середніх шкіл до вузів вступали лише 22. За ос­танні роки ця цифра збільшилася приблизно до ЗО за рахунок ко­мерційних навчальних закладів.

Україна була і залишається потужною інтелектуальною державою^ її інтелектуальний рівень зумовлював досить високий науково-тех* нічний рівень виробництва та інших сфер суспільно-корисної діяль*;

116

Право інтелектуальної власності в Україні

ності. Як уже підкреслювалося, України завжди мала і має досить по­тужний інтелектуальний потенціал. По ряду показників Україна по­сідає провідні місця в науці — математиці, інформатиці, фізиці, ма­теріалознавстві та в деяких інших напрямах. Є певні успіхи в медич­ній науці та гуманітарних науках. Президент НАН України Б. Є. Па-тон не раз підкреслював, що лише та держава і те суспільство спро­можні досягти високого економічного, соціального і культурного рівня, зрештою, жити відповідно до сучасних цивілізованих стан­дартів, котрі мають високорозвинену науку, котрі забезпечують ос­новні національні потреби країни, якщо хочете, її національну без­пеку у широкому розумінні цього терміна.

Про достовірність наведених висновків свідчать такі дані. На по­чатку XX ст. тільки 10 відсотків валового внутрішнього продукту у розвинених країнах забезпечувалося за рахунок науково-технічної діяльності. За висновками авторитетних спеціалістів у кінці XX ст. цей показник зріс до 80 відсотків валового внутрішнього продукту за рахунок раціонального використання досягнень інтелектуальної діяльності.

Це ще раз підтверджує пріоритетність інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку України. Адже в XXI ст. весь внутрішній валовий продукт у високорозвинених країнах практично одержуватиметься за рахунок раціонального використання резуль­татів інтелектуальної діяльності.

При цьому слід мати на увазі, що зростання ролі і значення інте­лектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку Ук­раїни йде не тільки за рахунок природничо-технічних наук. Зростає значення гуманітарних наук і не тільки в плані їх впливу на форму­вання морального обличчя суспільства в цілому. Гуманітарні науки стають основою для розвитку культури, яка в останні десятиріччя стала активно індустріалізуватися і приносити підприємцям вагомі прибутки. Має місце активне поєднання здобутків науки і техніки з Досягненнями літератури і мистецтва та культури в цілому. Зростає шоу-бізнес, значення якого не можна ігнорувати. Україна в цьому плані також має безперечні успіхи. Шоу-бізнес — це не тільки спосіб ^Чи форма задоволення естетичних потреб населення, це, передусім,

117

РОЗДІЛ 2

робочі місця, зайнятість, одержання економічної вигоди, впровад­ження досягнень культури в побут і життя тощо.

Одним із способів перетворення наукових досягнень у безпосе­редню продуктивну силу є винахідництво. Це основна рушійна сила науково-технічного прогресу. Його Значення в умовах незалежності України не зменшилося. Винахідництво потребує всілякої підтрим­ки з боку держави. Україна й зараз може похвалитися досить значни­ми винаходами та іншими науково-технічними досягненнями.

США дуже цікавлять результати наукових досліджень українсько­го генетика Юрія Глеби. Він уже багато років веде свої наукові до­сліди там. Кримський винахідник Валентин Ставинський запропо­нував нові технології орошування сільськогосподарських угідь, які здатні революціонізувати цей досить складний і дорогий процес. Ук­раїнський винахідник Михайло Матіяш запропонував унікальний спосіб підняття підводного човна «Курськ».

Перспективні розробки технологій виплавки такого рідкісного металу, як титан. Для його виробництва Україна має і сировинну ба­зу, і напрацьований науково-виробничий потенціал.

Значні досягнення нашої країни у розробці та виготовленні газо­вих турбін і агрегатів для перекачування газу і вироблення електро­енергії. Україна в особі Сумського ВП ім. Фрунзе (нагнітаючі і газо­перекачувальні агрегати, блокові електростанції), запорізьких МКЮ «Прогрес» і підприємства «Мотор-Січ» (авіаційні двигуни і агрегати на їх базі), харківського «Турбоатома» (газові турбіни великої потуж­ності), миколаївських НВП «Машпроект» і БО «Зоря» (корабельні і стаціонарні газові турбіни та агрегати на їх базі) має могутній науко­во-технічний і виробничий потенціал і входить до числа країн-грандів, виробників газових турбін і газотрубної техніки. Українські газові турбіни та їх розробники й виробники відомі в усьому світі. До них виявляють великий інтерес.

Україна має також потужний науково-технічний і виробничий потенціал по виробленню військової техніки та військової зброї. До­бре відомі ракети дніпропетровського заводу «Південмаш». На міжнародний ринок Україна виходить зі своїми танками та стрілець­кою зброєю.

118

Право Інтелектуальної власності в Україні

Зараз в Україні є багато технічних ідей, які потребують практич­ного застосування і здатні принести не лише значні прибутки, а й підняти науково-технічний престиж України в очах світу. Іноземні фірми, які поставляють комп'ютери в Україну, не скупляться на рек­ламу і похвальбу своїх виробів. Проте всі ці іноземні, щедрі на рекла­му, фірми могли залишитися далеко позаду, якби в Україні вдалося налагодити виробництво комп'ютерного модуля «Ю-55». Варто на­гадати, що Україна була однією із трьох країн світу, де було виготов­лено перший персональний комп'ютер.

На думку колишнього Президента Українського союзу промис­ловців і підприємців, а тепер прем'єр-міністра України А. К. Кінаха, майбутнє української промисловості — у такій продукції, як комп'ю­терна техніка. Україна має такий прогресивний комп'ютерний мо­дуль «Ю-55», а налагодити виробництво його не може. А. К. Кінах наводить приклад одного із індійських міст — Банделор, яке експор­тує в різні країни програмне забезпечення комп'ютерів на суму 700 мі­льйонів доларів¹. Чому б не використати досвід індійського міста і не налагодити виробництво найновіших комп'ютерів у нас, в Україні?

Наведений перелік ідей і розробок (а ще більший — не наведений) свідчить, з одного боку, про невичерпність такого джерела держав­ного багатства, як інтелектуальна діяльність, а з другого, — про не­пробивну стіну холодної чиновничої байдужості до проблем, від розв'язання яких залежить доля України. Поки не буде встановлена відповідальність чиновників за долю тієї чи іншої справи, до тих пір в державі належного порядку не буде.

У державі багато органів, які мають ніби-то займатися проблема­ми науково-технічного прогресу. Та, на жаль, організація викорис­тання творчих здобутків в Україні пущена на самоплив. Творчий по­тенціал України використовується не в повну міру.

І все ж Україна має безперечні успіхи у сфері науки, літератури і мистецтва. Досягнення в галузі культури відомі усьому світу. Зростає значення для соціально-економічного розвитку зазначених форм суспільно-корисної діяльності.

Урядовий кур'єр, 2000, 23 серпня.

119

РОЗДІЛ 2