3.3. Об'єкти промислової власності * Об'єкти винаходів

Основними об'єктами промислової власності, як уже зазначало­ся, є результати винахідництва та промислові зразки. Винахідницт­во — один із найбільш поширених і масових видів творчості, який практично доступний кожному. Інша справа, що здатність до ви­нахідництва в одних більша, в інших — менша. Країни з високороз-виненою економікою відзначаються високою винахідницькою ак­тивністю. Насамперед це стосується досить досконалої системи пра­вового регулювання відносин у сфері науково-технічної творчості. Саме тому винахідництву, в тому числі правовому регулюванню

138

Об'єкти права Інтелектуально) власності

відносин, які складаються у сфері створення і використання вина­ходів, в усіх країнах приділяється значна увага. У нашій державі ви­нахідницька діяльність регулюється Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції від 1 червня 2000 р. із змінами і доповненнями від 21 грудня 2000 р.

При цьому варто зробити таке застереження: закони України про промислову власність регулюють не творчу діяльність із створення винаходів чи інших об'єктів промислової власності, а суспільні відносини, що складаються в процесі створення, виявлення, оформ­лення, використання і охорони результатів науково-технічної твор­чості. Слід пам'ятати, що сама творчість будь-якому регулюванню не підлягає, але право може створювати сприятливі умови для успішної творчості, або навпаки, створювати несприятливі умови, за яких ви­нахідництво буде розвиватися мляво або зовсім не буде розвиватися. Щоправда, винахідництво — така властивість людини, без якої вона існувати не може. Винахідництво розвивається за будь-яких умов, але, зрозуміло, за сприятливих — краще, за несприятливих — гірше.

Якою мірою на цей процес впливає законодавство України про промислову власність, покаже практика його застосування. Поки що вона не досить впливова.

Новим у законодавстві про промислову власність є введення до кола результатів технічної творчості такого об'єкта як корисна мо­дель.

Чинне законодавство встановило вимоги, яким мають відповіда­ти винахід, корисна модель і промисловий зразок. На підставі цих вимог можна дати визначення цих об'єктів.

Винахід — це технологічне (технічне) вирішення в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, яке відповідає вимогам патентоздат-ності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для ви­користання.

Отже, законодавство не обмежує поле винахідницької діяльності певною технологічною галуззю.

Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він новий, має винахідницький рівень і відповідає промисловій придатності.

Винахід є новим, якщо його сутність не відома з рівня техніки. Та­кий рівень стосовно заявленої пропозиції визнається за всіма вида-

139

РОЗДІЛ З

ми інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до да­ти пріоритету винаходу. Це означає, що до дати пріоритету заявки сутність цього або тотожного рішення не була розкрита ні в Україні, ні за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, що стало можливим його використання. Бувають випадки, коли новатор са­мостійно знаходить вирішення певної задачі. Між тим, виявляється, що таку задачу вже вирішено, але відомості про це не дійшли до ви­нахідника. Винахід повинен давати нове технічне рішення, не відоме сучасному рівню техніки. Тому не може бути визнана винаходом пропозиція, описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво в Україні чи за її межами.

Не визнається винаходом пропозиція, на яку уже подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент. Причому не має значення, де видано авторське свідоцтво чи патент — в Україні чи за кордоном. Новизна пропозиції втрачається, коли відомості про її сутність роз­голошені іншим шляхом до її заявки і роблять можливим її викорис­тання третіми особами. Тому автор пропозиції, що може бути визна­на винаходом, а також інші особи, що мають відношення до пропо­зиції, повинні уникати будь-якого розголошення змісту пропозиції до її заявки. Це має значення не лише для автора, а й для держави. У разі розголошення суті пропозиції до її заявки, хоча б і самим авто­ром, останній втрачає право на одержання охоронного документа, оскільки держава не може гарантувати охорону такої пропозиції. У цьому випадку втрачається можливість патентування пропозиції за кордоном і вона може бути використана іноземними особами без будь-якого дозволу і без виплати винагороди за її використання.

Проте з цього загального правила Законом встановлено важли­вий виняток. Якщо сам винахідник чи особа, яка одержала інфор- • мацію про винахід від винахідника прямо чи опосередковано, роз­криють цю інформацію, але не раніше як за 12 місяців до дати по-! дання заявки, то таке розкриття Інформації про винахід не впливає на визнання його патентоздатності. Тобто новизна пропозиції не| втрачається.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця йог сутність не випливає з рівня техніки. Винахідницький рівеньї свідчить передусім про творчий характер пропозиції. Хоча в Законі|

140

Об'єкти права інтелектуальної власності

про це прямо не йдеться, але це випливає з його змісту. Винахід — це винайдення, відшукання рішення, якого фахівець не знає. Це рішен­ня істотно відрізняється від подібних відомих рішень (прототипів) такими ознаками чи перевагами, що роблять доцільним його вико­ристання. Винахідництво — це творчий пошук, створення нового пристрою, технології, матеріалу тощо. Саме про це йдеться в Законі: право авторства на винахід належить громадянинові, який створив винахід. Тому не вважається винаходом запозичення відомого рішення, перенесення і використання позитивного досвіду, хоча ці заходи можуть бути дуже ефективними. У них немає творчого проце­су, самого винахідництва. Проте одного творчого характеру для виз­нання за пропозицією винахідницького рівня ще не достатньо. Мо­же мати місце творчість, а підстав для визнання її результатів вина­ходом не буде. Пропозиція має творчий характер, але не відповідає вимогам патентоздатності. Вона визнається такою, що має винахід­ницький рівень, якщо порівняно з рішеннями, відомими в науці й техніці на дату пріоритету, пропозиція характеризується новою якіс­тю, перевагами, які позитивно відрізняють її від відомих рішень. Ви­нахідницьким рівнем відзначаються, зокрема, пропозиції, які від­кривають нові галузі техніки, нові напрями у суспільному вироб­ництві, у медицині, сільському господарстві або створюють нові ви­ди цінних матеріалів, машин, виробів, ліків тощо. Винахідницьким рівнем відзначаються пропозиції, які істотно поліпшують умови і безпеку праці, а також саму продукцію, вироблену на основі даної пропозиції.

Винахід є придатним для використання. В Законі мовиться про промислове використання, але з подальшого тексту випливає, що використання може мати місце не тільки в промисловості, айв сільському господарстві, в системі охорони здоров'я, оборони, тран­спорту та інших галузях народного господарства. У цій нормі Закону (п. 1 ст. 7) йдеться про два аспекти поняття «промислова придат­ність»: а) галузі застосування винаходу; б) технічна можливість вико­ристання винаходу. Інколи надходять пропозиції, які за своїми пара­метрами відповідають умовам патентоздатності, але вони в сучасних Умовах, наприклад, ще не можуть бути використані в суспільному виробництві — немає відповідного устаткування, матеріалів тощо.

141

РОЗДІЛ З

Із Закону випливає, що пропозиція може бути використана у будь-якій галузі практичної діяльності людини, суспільства, держа­ви, не забороненій чинним законодавством. Це може бути діяльність наукова і господарська, культурно-освітня і лікувальна тощо. Не об­межується використання винаходу формами власності і господарю­вання. Винахід може бути використаний як державними, коопера­тивними, акціонерними, так й іншими підприємствами, організація­ми і установами. Може використовуватися для власних потреб, а та­кож за кордоном шляхом продажу ліцензій тощо.

У цій нормі Закону наголошується й така ознака винаходу як технічна можливість його застосування на практиці, тобто пропо­зиція має бути придатною для відтворення, повторення і тиражуван­ня як у даний час, так і в майбутньому. Отже, винаходом визнається і пропозиція, яка може бути використана за умови появи технічної можливості у майбутньому.

Ця вимога щодо винаходу також вказує — розв'язання практичної задачі здійснюється технічними засобами. Такий висновок випливає з двох попередніх вимог, які визначаються рівнем техніки. Крім то­го, ця вимога передбачає ще одну якісну ознаку винаходу — його по­зитивний ефект. Якщо некорисні пропозиції в принципі можуть бу­ти визнані винаходами, то розумна людина їх просто не використо­вуватиме. Отже, здатність до промислового використання означає і корисність винаходу. Щоправда, це інколи буває важко визначити. У сучасних умовах пропозиція може бути визнана некорисною, а в майбутньому ця сама пропозиція може дати значний прибуток. Такі факти в історії техніки непоодинокі.

Корисність пропозиції може виявитися у найрізноманітніших формах і способах. Вона може давати певний економічний ефект, поліпшувати умови і безпеку праці, якість продукції, зменшувати ви­трати енергії і матеріалів, негативний вплив на навколишнє середо­вище.

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначає в ст. 6 п. 2 об'єкти винаходу. Ними можуть бути:

• продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо;

• спосіб;

142

Об'єкти права Інтелектуальної власності

— застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.

Отже, поняття «винахід» є об'єктом цивільного права, права інте­лектуальної власності, результатом інтелектуальної діяльності. В свою чергу винахід, як результат технічної творчості, може стосу­ватися різних сфер діяльності людини. Але всі вони згруповані в дві групи: в продукти або способи. В даному разі результатом винахідни­цької діяльності є об'єкт у вигляді продукту або способу. Третій об'єкт винаходу, власне кажучи, не є новим об'єктом, а використан­ням уже відомого об'єкта за новим призначенням.

Об'єктами винаходу не можуть бути, тобто винахідницькі рішен­ня не можуть стосуватися: відкриттів, наукових теорій та математич­них методів; методів організації та управління господарством; пла­нів; умовних позначень, розкладів, правил; методів виконання розу­мових операцій; комп'ютерних програм; результатів художнього конструювання; топологій інтегральних мікросхем; сортів рослин і порід тварин.

Перераховані об'єкти не можуть визнаватися винаходами або в силу своїх специфічних особливостей, або тому, що деякі з них є об'єктами інших результатів інтелектуальної діяльності, наприклад, програми для комп'ютерів, результати художнього конструювання, топології інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин.

Крім того, правова охорона не надається пропозиції, що супере­чить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та не відповідає умовам патентоздатності.

Першим об'єктом винаходу серед продуктів названо «пристрій». До пристроїв як об'єктів винаходу (корисних моделей) належать ма­шини, механізми, прилади тощо. Для характеристики «пристрою» використовуються такі ознаки: наявність конструктивного елементу чи конструктивних елементів; наявність зв'язків між ними; взаємне розташування елементів; форма виконання елементу (елементів) або пристрою в цілому; форма виконання зв'язків між елементами; па­раметри та інші характеристики елемента (елементів) та їх взаємо­зв'язок; матеріали, з якого виготовлено елемент (елементи), або при­стрій в цілому, середовище, що виконує функцію елемента. Іншими

143

РОЗДІЛ З

словами, в заявці має бути дана повна характеристика пристрою, який заявляється як винахід.

Поняттям «продукт» охоплюється також і «речовина». Термін «ре­човина» охоплює собою індивідуальні хімічні сполуки, до яких також умовно відносяться високомолекулярні сполуки та об'єкти генетич­ної інженерії (плазміди, вектори, рекомбінантні молекули нуклеїно­вих кислот); композиції (сполуки, суміші, розчини, сплави тощо) та продукти ядерного перетворення.

Індивідуальні хімічні сполуки характеризуються якісним складом (атоми певних елементів), кількісним складом (число атомів кожно­го елемента), а також зв'язком між атомами, їх взаємним розташу­ванням у молекулі, вираженим хімічною формулою (для низькомо­лекулярних сполук) чи кристалічною решіткою.

Для високомолекулярних сполук зазначаються — хімічний склад і структура однієї ланки макромолекули, структура макромолекули в цілому (лінійна, розгалужена), періодичність ланок, молекулярна маса, молекулярно-масовий розподіл, геометрія і стереометрія мак­ромолекули, її кінцеві та бокові групи.

Для індивідуальних сполук з невизначеною структурою, таких як антибіотики, нативні ферменти, моноклональні антитіла, об'єкти ге­нетичної інженерії (плазміди, вектори, рекомбінантні молекули нук­леїнових кислот) зазначаються фізико-хімічні та інші характеристи­ки, в тому числі ознаки способу одержання, що дають змогу їх іден­тифікувати.

Композиції характеризуються якісним (інгредієнти) і кількісним (вміст інгредієнтів) складом; структурою композиції та структурою інгредієнтів.

Речовини, одержані шляхом ядерного перетворення, характери­зуються якісним (ізотопним) складом елементів, кількісним складом (числом протонів та нейтронів). Крім цього, повинні бути зазначені ; основні ядерні характеристики: періоди піврозпаду, тип та енергія; випромінювання (для радіоактивних ізотопів).

Речовини невизначеного складу характеризуються фізико-хіміч ними, фізичними і утилітарними показниками та ознаками епосе одержання.

144

Об'єкти права інтелектуальної власності

Об'єктами винаходу є також індивідуальні штами і консорціуми мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин.

До індивідуальних штамів належать штами традиційних мікроор­ганізмів (мікроплазми, актиноміцети, мікроскопічні гриби, дріж­джі); штами організмів, які підпадають під визначення «мікроорга­нізми» (найпростіші, мікроскопічні водорості, мікроскопічні ли­шайники, мікроскопічні безхребетні тварини); штами гібридних мікроорганізмів; штами рекомбінантні, які несуть рекомбінантні ДНК (РНК); неклітинні структури (віруси, фаги); соматичні клітини рослин, які культивуються; культивовані соматичні структури мікро­скопічних грибів; соматичні клітини безхребетних та хребетних тва­рин, які культивуються; гібридні соматичні клітини рослин або тва­рин, які культивуються; гібридоми; рекомбінантні соматичні куль­тивовані клітини рослин або тварин, що несуть рекомбінантні ДНК (РНК).

До консорціумів мікроорганізмів належать змішані штами мікро­організмів та асоціації мікроорганізмів.

До способів як об'єктів винаходів належать процеси виконання дій над матеріальним об'єктом (об'єктами) за допомогою матеріаль­них об'єктів. Отже, спосіб як об'єкт винаходу, характеризується тим, що це дії лише над матеріальними об'єктами (сировиною, заготов­кою тощо). Інколи пропозиція, заявлена як спосіб, потребує поси­лання на використовуваний для цього пристрій, у такому разі слід наводити лише такі характеристики, які при взаємодії обумовлюють одержання потрібного технічного результату і достатні лише для ідентифікації використовуваного пристрою і його відмінності від інших.

Нова редакція Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» ввела ще один об'єкт винаходу — застосування раніше відомого продукту за новим призначенням.

Зазначений об'єкт характеризується тим, що в його описі повинні бути вказані конкретний продукт чи спосіб, які можуть використову­ватися за новим призначенням. У характеристиці цього об'єкта ви­находу повинні бути відображені три характерні ознаки:

— конкретний продукт чи спосіб, який пропонується використа­ти за новим призначенням;

145

РОЗДІЛ З

• за яким призначенням застосовувався даний конкретний про­ дукт чи спосіб;

• у чому полягає нове призначення продукту чи способу;

• позитивні відмінності використання продукту чи способу за новим призначенням.

Якщо ж винахід відноситься до застосування раніше відомих ре­човин, штамів мікроорганізмів за новим призначенням, в описі по­винно бути вказано це призначення.

Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, яке повинно характеризуватися явно вираженими про­сторовими формами. Така форма повинна характеризуватися не ли­ше наявністю елементів і зв'язків між ними, але й формою виконан­ня цих елементів, їх певним взаємним розташуванням. Якщо винахід містить сутність заявленої пропозиції, то корисна модель — викла­дення цієї сутності в просторі. Корисна модель може стосуватися ли­ше пристрою. Якщо порівняти корисну модель з промисловим зраз­ком, то не важко помітити, що промисловий зразок є зовнішня фор­ма промислового виробу (пристрою). Корисна модель — це внут­рішнє розташування елементів, з яких складається сам пристрій, та зв'язок між ними. Так, наприклад, двигуни внутрішнього згорання можуть бути багатьох різноманітних форм, але за своєю сутністю во­ни однакові, а їх внутрішні побудови то і є корисні моделі.

Корисна модель — це конструктивне виконання пристрою, яке! відповідає умовам патентоздатності, тобто є новим і промислової придатним.

Корисна модель визнається новою, якщо вона не є частино» рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загаль|| недоступними у світі до дати подання заявки. На новизну корисної моделі також не впливає розкриття інформації про неї протягом 12 місяців до подання заявки до Установи.

Винаходи і корисні моделі — близькі між собою результати тех| нічної творчості. Вони мають відповідати таким умовам патентоз ності, як умови світової новизни і промислової придатності. Пр до корисної моделі не висувається умова винахідницького рів* Принципова відмінність між ними полягає саме в об'єкті — до ходів належать продукти, способи і використання відомих рішень,;

146

Об'єкти права інтелектуальної власності

новим призначенням. До корисних моделей — конструктивне вико­нання пристрою.

Відповідно до згадуваних Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель (п. 11) до прист­роїв як об'єктів винаходів належать машини, механізми, прилади то­що. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, яке повинно мати явно виражені просторові форми, тоб­то характеризуватися не лише наявністю елементів і зв'язків між ни­ми, але й формою виконання цих елементів, їхнім певним взаємним розташуванням. Сутність корисної моделі полягає саме в оригіналь­ній компоновці пристрою. Якщо винахід має певну перевагу перед відомим прототипом своїм змістом, новим принциповим рішенням, то корисна модель — новою компоновкою елементів пристрою. Та­ке рішення тому і називається «корисна модель» певного пристрою, тобто нове розташування елементів пристрою.

Об'єкти промислових зразків

Промисловий зразок — це нове конструктивне вирішення виро­бу, що визначає його зовнішній вигляд, придатне для відтворення промисловим способом.

Суспільні відносини, що складаються у процесі створення і вико­ристання промислового зразка, регулюються Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р., із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 р. (далі — Закон про промислові зразки). Промисловий зразок відпові­дає умовам патентоздатності, якщо він новий і промислове придат­ний. Він визнається новим, коли сукупність його суттєвих ознак не стала загальновідомою у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. На визнання про­мислового зразка не впливає розкриття інформації про нього авто­ром або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом шести місяців до дати подання заявки.

При встановленні новизни промислового зразка до уваги береть­ся зміст усіх заявок, що раніше надійшли до Установи.

Промисловий зразок визнається промислове придатним, якщо Його можна використати в промисловості або в будь-якій іншій

147

РОЗДІЛ З

сфері доцільної суспільно-корисної діяльності. При цьому мається на увазі і придатність промислового зразка до багаторазового відтво­рення.

Відповідно до Закону про промислові зразки об'єктом промисло­вого зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Заявлятися може декілька варіантів промислового зразка. В тако­му разі зазначаються його варіанти.

Відповідно до Закону про промислові зразки його дія не поши­рюється на об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, друковану продукцію як таку, об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних їм речовин тощо. Крім цього, промисловим зразком не може бути визнана пропозиція, яка за своїм змістом су­перечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі. До цієї категорії слід віднести вироби, що суперечать суспільним інтере­сам, принципам гуманності і моралі як за своїм основним призна­ченням (наприклад, знаряддя катування), так і за своїм зовнішнії оформленням (наприклад, малюнки або написи порнографічного¹! або образливого характеру).

Відповідно до Закону про промислові зразки об'єктом промисле вого зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або поєднання. Під формою прийнято розуміти зовнішній контур, промислового виробу. Малюнок (рисунок) — зображення, контур І площині, який виконується за допомогою контурних ліній, штрї світло-тіньових плям в одному або в декількох кольорах перева на папері, тканині та інших матеріалах. Найбільш загальною гою є те, що художньо-конструктивне рішення виробу має визнач ти його зовнішню форму. Проте зазначене рішення стосується тільки форми виробу в точному значенні цього слова, а й малюї розфарбування або їх поєднання. Так, відповідно до Правил сї дання та подання заявки на видачу патенту України на промислов зразок від 13 лютого 1995 р. (п. 1.2) промислові зразки можуть > об'ємними (моделі — форма), площинними (малюнки) або комбйЦ ваними.

148

Об'єкти права інтелектуальної власності

Об'ємні промислові зразки являють собою композицію, в основу якої покладена об'ємно-просторова структура, наприклад, зовніш­ній вигляд меблів, будь-яких машин, люстри тощо.

Площинні промислові зразки являють собою композицію, в ос­нову якої покладено лінійно-графічне співвідношення елементів, яке не може бути сприйнято візуально як об'ємне, наприклад, зов­нішній вигляд килима, хустки, тканини тощо.

Комбіновані промислові зразки характеризуються загальними оз­наками, властивими об'ємним і площинним зразкам, наприклад, зовнішній вигляд інформаційного табло, виставочної конструкції композиції, будівельної оздоблювальної плитки тощо.

Розрізняють однооб'єктні промислові зразки і багатооб'єктні. До перших відносяться площинні двомірні — промисловий малюнок — зображення, виконане за допомогою графічних засобів (наприклад, малюнок декоративної тканини, килима тощо); об'ємні тримірні (закінчений промисловий виріб — машина, прилад); об'ємні тримірні, які є частиною виробу, якщо вона призначена для викори­стання з низкою виробів і має самостійну завершену композицію, наприклад, фара, різноманітні ручки).

До багатооб'єктних промислових зразків відносяться: набори ви­робів, тобто сукупність предметів одного призначення, які в сукуп­ності складають єдине ціле (наприклад, набір (комплект) інструмен­тів).

Комплект виробів — повний набір яких-небудь предметів, які в сукупності складають ціле (наприклад, комплект білизни, комплект частин машини). Гарнітур — повний набір, комплект предметів, які служать певній меті (наприклад, гарнітур меблів, гарнітур білизни). Сервіз — повний набір столової або чайної посуди з єдиним ху­дожнім оформленням, розрахований на певну кількість людей. Інтер'єр — архітектурно і художньо оформлене внутрішнє примі­щення, внутрішній простір різних приміщень, архітектурних споруд, ^а також підйомно-транспортних машин і транспортних засобів (на­приклад, кабіни, салони, каюти, рубки тощо).

Варіанти виробів — художньо-конструкторські рішення одного і того ж виробу, які розрізняються сукупністю суттєвих ознак, що виз­начають однакові естетичні і ергономічні особливості виробу.

149

РОЗДІЛ З

Об'єкти топографій інтегральних мікросхем

Інтегральна мікросхема — мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, не­залежно від способу його виготовлення.

Топографія інтегральної мікросхеми — зафіксоване на матеріально­му носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

Об'єктом правової охорони є саме топографія інтегральної мікро­схеми. Вона характеризується такими ознаками:

• топографія зафіксована на матеріальному носії;

• такий матеріальний носій може бути в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу;

• вона складається з елементів і з'єднань між ними;

• ці елементи з'єднані між собою неподільно.

Топографія інтегральної мікросхеми відповідає умовам охороно-здатності, якщо вона є оригінальною. Вона визнається такою, якщо не створена шляхом прямого відтворення (копіювання) іншої топо­графії інтегральної мікросхеми, має відмінності, що надають їй нові

властивості.

з-Топографія інтегральної мікросхеми визнається оригінальної^

(новою), якщо вона не була відома в галузі мікроелектроніки до дати-; подання заявки на неї або до дати її першого використання. На нання топографії інтегральної мікросхеми оригінальною не вплие розкриття інформації про неї автором або особою, яка одержала; автора прямо чи опосередковано таку інформацію, якщо строк дати розкриття інформації до дати подання до Установи заявки реєстрацію цієї топографії інтегральної мікросхеми не переві двох років. Не може стати об'єктом правової охорони топограф інтегральної мікросхеми, заявка на реєстрацію якої подана ніж через два роки від дати її першого використання.

150

Об'єкти права інтелектуальної власності