7.3. Заявники

Суб'єктами права інтелектуальної власності безперечно є заявни­ки. У переважній більшості заявники стають суб'єктами власності на результат інтелектуальної, творчої діяльності, який ними заявляє­ться як об'єкт інтелектуальної власності. Але вони залишаються суб'єктами правовідносин у сфері інтелектуальної діяльності і в тих випадках, коли з тих чи інших причин суб'єктами права власності (чи виключного права на використання) вони не стали.

Суб'єкт права на заявку свого творіння вступає в різні правовід­носини з іншими суб'єктами, в тому числі і в цивільно-правові.

Заявник як суб'єкт творчих відносин також фігура нова в чинно­му законодавстві України про інтелектуальну власність, хоча заявни­ки як такі існували в усі часи. Проте сучасне законодавство про інте-

¹³'^{2 ш} 195

РОЗДІЛ 7

лектуальну власність більш чітко визначило правовий статус заявни­ка, що, безперечно, слід визнати доцільним і справедливим.

Заявником може бути фізична і юридична особа. Заявниками за певних умов можуть бути фізичні особи — громадяни України, гро­мадяни зарубіжних країн і особи без громадянства. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства неповнолітні віком від 15 до 18 років мають право здійснювати свої авторські і па­тентні права. З наведеного випливає, що зазначені особи можуть бу­ти заявниками на будь-який результат інтелектуальної, творчої діяльності. Але варто підкреслити й те, що визнання права на будь-який твір у галузі науки, літератури і мистецтва не потребує виконан­ня будь-яких формальних вимог. Право на твір визнається самим фактом його створення і надання йому об'єктивної форми.

Отже, для визнання права на твір науки, літератури і мистецтва не треба подавати будь-якої заявки в будь-який орган державної влади чи управління. Проте автори, які цього бажають, мають право пев­ним чином зафіксувати свої права на створений ними твір.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» в ст. 11 про­голошує, що для виникнення і здійснення прав на твір, передбаче­них чинним законодавством, не вимагається виконання будь-яких формальностей. Але особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського пра­ва. Цей знак у вигляді латинської літери С в колі — ©, імені особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору, — помі­щається на кожному примірнику твору.

Особи, які мають авторське право або яку-небудь виключну пра- і вомочність на твір, для засвідчення авторства на оприлюднений чта не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору мають пра*« во зареєструвати ці відомості в офіційних державних реєстрах. Мс жуть бути таким чином зареєстровані авторські договори, які стос} ються права автора на твір. Зазначена реєстрація може бути здійсь на в будь-який час у межах чинності строку охорони авторської права.

Державна реєстрація здійснюється Державним департамеь інтелектуальної власності (Установою) відповідно до встановлене порядку. Установа складає і періодично видає каталоги

196

Суб'єкти права Інтелектуальної власнеє

реєстрацій. Факт реєстрації посвідчується свідоцтвом. У разі виник­нення спору реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку її не буде спростовано.

Ніхто не має права перешкоджати реєстрації твору в офіційних реєстрах.

Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р.№ 1756.

Державну реєстрацію прав на твори науки, літератури і мистецтва мають право здійснювати автори творів незалежно від громадянства та постійного місця проживання, а також фізичні і юридичні особи, що мають авторське право, роботодавець на замовлення і за рахунок якого створено твір, якщо інше не передбачено умовами договору між ним і автором, уповноважений представник автора або особа, що має авторське право. Право на реєстрацію мають також ор­ганізації, яким автор доручив управляти своїми майновими правами.

Для державної реєстрації до Установи заявники зобов'язані подати:

• заявку, складену за встановленою формою;

• один примірник твору в машинописній формі (опублікованого чи неопублікованого), фонограми та інші документи і матеріали для депонування;

— платіжний документ про сплату реєстраційного збору. Документи і матеріали, що подаються до Установи, оформляють­ ся способом, придатним для їх репродукування.

Зазначений порядок досить детально визначає здійснення дер­жавної реєстрації прав на твори науки, літератури і мистецтва.

Право на подання заявки на об'єкт промислової власності також мають право як фізичні, так і юридичні особи. До фізичних осіб За­кон відносить громадян України, громадян іноземних держав та осіб без громадянства. При цьому Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» прямо підкреслює, що іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів Ук­раїни. Чинність зазначених договорів у межах України настає лише ³¹ згоди Верховної Ради України. Іноземні особи та особи без грома-

197

РОЗДІЛ 7

дянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права че­рез представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), зареєстрованих відповідно до чинного законодавства.

Патентні повірені, як випливає із п. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», представляють також і іноземних юридичних осіб, якщо їх місцеперебування знаходиться за межами України. Патентні повірені здійснюють свою діяльність на підставі Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 р. із змінами і допов­неннями від 10 жовтня 1994 р. та від 27 серпня 1997 р.

• Дане Положення розроблене і прийняте на основі Законів Ук­раїни «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зраз­ки» і «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Його назва не зовсім відповідає змісту, адже представник у справах інтелектуальної власності і патентний повірений — це не одна і та ж особа. Тому в дужках після слів «представників у справах інтелектуальної влас­ності» уточнюється — «патентних повірених».

Назване Положення визначає досить суворі вимоги до патентних повірених і досить жорстко регламентує їх діяльність. Це Положення відповідно до законів України у сфері охорони прав на об'єкти інте­лектуальної власності визначає правовий статус патентних повіре­них і регулює відносини, пов'язані з набуттям, реалізацією і припи­ненням права займатися діяльністю патентного повіреного. Основ­ним обов'язком патентного повіреного є надання допомоги і послуг фізичним і юридичним особам, які він представляє, у сфері охорони прав на об'єкти промислової власності, представляє інтереси зазна­чених осіб в Державному департаменті Інтелектуальної власності і | установах, що відносяться до сфери його управління. Патентні повН рені виконують свої представницькі функції також у судових орга-| нах, кредитних установах, а також у відносинах з іншими фізичними і юридичними особами.

Положення містить досить суворі вимоги до особи патентної повіреного. Ним має бути тільки громадянин України, який пос-І

198

Суб'єкти права інтелектуальної власності

тійно проживає в Україні, має повну вищу освіту, а також повну ви­щу освіту в сфері охорони інтелектуальної власності, має не менш як п'ятирічний досвід практичної роботи у сфері охорони інтелектуаль­ної власності. Патентний повірений для заняття цієї посади має скласти кваліфікаційні екзамени, пройти атестацію і одержати сві­доцтво на право займатися діяльністю патентного повіреного.

Патентними повіреними не можуть бути працівники Державного департаменту інтелектуальної власності та установ, що входять до його складу, а також особи, які не можуть посідати посаду патентно­го повіреного відповідно до чинного законодавства.

Державний департамент інтелектуальної власності веде спеціаль­ний реєстр патентних повірених. Після занесення імені патентного повіреного до цього реєстру йому присвоюється реєстраційний но­мер. Особи, не внесені до цього реєстру, не мають права називати се­бе патентними повіреними і, отже, займатися їх діяльністю.

Патентний повірений діє за дорученням особи, яку він представ­ляє. Таке доручення оформляється в письмовій формі договором, довіреністю або іншим документом, який підтверджує його повнова­ження відповідно до чинного законодавства.

Повноваження патентного повіреного можуть бути підтверджені також шляхом вказівки його прізвища і реєстраційного номера в за­явці на видачу охоронного документа на об'єкт промислової влас­ності, якщо заявка підписана самим заявником.

Положення чітко визначає права і обов'язки патентного повіре­ного, порядок набуття і припинення права займатися діяльністю па­тентного повіреного.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на сорти рос­лин» права на сорт набуваються шляхом подання до Установи заяв­ки, експертизи заявки та державної реєстрації прав.

Від імені селекціонерів (авторів сортів), заявників та власників сортів у відносинах, врегульованих цим Законом, можуть виступати їх представники, зокрема представники з питань інтелектуальної власності, зареєстровані відповідно до положення про них, затверд­женого Кабінетом Міністрів України. В такому разі відносини з представниками вважаються відносинами відповідно з авторами, за­явниками та власниками прав.

199

РОЗДІЛ 7

Право на подання заявки на сорт рослин належить автору сорту (селекціонеру), якщо інше не передбачено цим Законом. Якщо сорт створили спільно кілька селекціонерів, то всі вони мають однакові права на подання заявки, якщо інше не передбачено угодою між ни­ми. Відмова одного чи кількох з них від прав на сорт не поширюється на інших авторів.

У разі перегляду умов угоди стосовно складу авторів сорту Уста­нова за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а також авторів, не зазначених у заявці, вносить зміни до відповідних документів у встановленому порядку.

Автору сорту (селекціонеру) належить право авторства, яке є осо­бистим немайновим правом і охороняється безстрокове.

Якщо сорт створено селекціонером у зв'язку з виконанням служ­бових обов'язків або за дорученням роботодавця, з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва, обладнання, ма­теріальних і фінансових засобів роботодавця, то у разі, якщо трудо­вим договором (контрактом) між роботодавцем і селекціонером не передбачено інше, право на подання заявки на сорт належить робо­тодавцю. За цих умов автор сорту подає роботодавцю письмове по­відомлення про одержаний ним сорт з достатньо повним описом.

Роботодавець повинен протягом 60 днів від дати отримання і повідомлення автора сорту подати до Установи заявку на одержання; 1 патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прий- \ няти рішення про збереження відомостей про сорт як конфіденцій-^ ної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з автоі" ром сорту письмовий договір щодо розміру та умови виплати йол справедливої винагороди відповідно до економічної цінності сої та іншої вигоди роботодавця.

Кабінет Міністрів України може встановлювати мінімальні сі ки зазначеної винагороди та порядок їх індексації.

Якщо роботодавець (правонаступник роботодавця) не виков вищезазначених вимог у встановлений строк чи не використовува ме сорт, зберігаючи відомості про нього як конфіденційну інфорь цію більше чотирьох років від дати одержання повідомлення ав сорту, то право на подання заявки і одержання патенту перехол

200

Суб'єкти права Інтелектуальної власності

до автора сорту, а за роботодавцем залишається переважне право на придбання невиключної ліцензії на використання сорту.

Право на подання заявки і одержання патенту на сорт рослин має відповідно правонаступник автора або роботодавця.

Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» не точно визначає особу заявника. Стаття 6 цього Закону визначає, що право на реєстрацію має автор або його правонаступ­ники, а також роботодавець та його правонаступники (ст. 7 цього ж Закону). Розділ III цього Закону називається «Право на реєстрацію топографії ІМС», до якого входять зазначені статті. В цьому розділі про заявника інших норм немає. Отже, інші фізичні і юридичні осо­би в цьому розділі не згадуються. Але вже в ст. 9 наступного IV роз­ділу «Про порядок реєстрації топографії ІМС» говориться дещо інше. Ця стаття проголошує: «Особа, яка бажає зареєструвати топо­графію ІМС і має на це право, подає до Установи заявку на реєст­рацію. Заявка, до речі, може бути подана і через патентного повіре­ного.

Отже, заявником на реєстрацію топографії інтегральних мікро­схем може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка має на це право.

Має деякі особливості заявка на реєстрацію кваліфікованого за­значення походження товару. Відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» заявниками мо­жуть бути особа або група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів; установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, техно­логічних процесів або географічних місць.

Особливістю Закону «Про охорону прав на зазначення походжен­ня товарів» є також й те, що заявниками можуть бути особи, які ба­жають скористатися уже зареєстрованою назвою місця походження товару або зареєстрованого географічного зазначення походження товару. Право на використання такого уже зареєстрованого зазна­чення мають виробники, які в географічному місці, зазначеному в Реєстрі, виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи ЩІпі характеристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру.

201

РОЗДІЛ 7

Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки: на одер­жання охоронного документа України заявниками можуть бути творці об'єктів інтелектуальної власності, створених їх творчою пра­цею. Заявниками також можуть бути будь-які інші фізичні і юри­дичні особи, до яких право на подання заявки перейшло в силу зако­ну чи договору. Заявниками можуть бути також представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені). Іноземні заяв­ники та особи без громадянства ведуть свої справи з Установою ли­ше через патентного повіреного. Вітчизняні заявники можуть вести такі справи через патентного повіреного, але не зобов'язані.

Отже, фактично заявником може бути будь-яка фізична чи юри­дична особа, яка має намір одержати правову охорону об'єкта про­мислової власності за умови, що зазначена особа має право на одер­жання охоронного документа.

Щодо підприємств, організацій і установ різних форм власності, то вони можуть бути заявниками лише за умови, що вони наділені правами юридичної особи.