1. Об'єкти інтелектуальної власності.

2. Поняття об'єктів авторського права і суміжних прав.

3. Об'єкти промислової власності.

4. Об'єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарні послуг.

162

РОЗДІЛ 4

Об'єкти селекційних досягнень

Правова охорона селекційних досягнень здійснюється Законами України «Про охорону прав на сорти рослин» в редакцій' від 17 січня 2002 р. і «Про племінне тваринництво» в редакції від 21 грудня 1999 р.

Селекційним досягненням слід вважати результат науково-прак­тичної діяльності, в результаті якої створюються сорти і гібриди рос­лин і породи тварин із заданими ознаками.

Об'єкти селекційних досягнень у рослинництві. Об'єктом права на сорт є селекційне досягнення в рослинництві, одержане штучним шляхом або шляхом відбору, і таке, що має одну або кілька госпо­дарських ознак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин. Ви­ведення нового сорту будь-якої культурної рослини потребує знач­них затрат, наполегливих пошуків, тривалого часу і великих зусиль. Процес триває багато років, інколи навіть протягом життя кількох поколінь, потребує значних коштів, залучає великі колективи висо­кокваліфікованих фахівців. Саме цим пояснюється, що в Україні ви­ведення нових сортів не можна вважати успішним. За рядом показ­ників Україна істотно відстає від країн із розвиненою ринковою еко­номікою. Це особливо помітно зараз, коли на наших полях з'явля­ються нові зарубіжні технології (які значно випереджають наші) ви­рощування багатьох сільськогосподарських культур.

Отже, об'єктом селекційного досягнення в рослинництві є новий сорт. Відповідно до Закону про охорону прав на сорти рослин сорт — Це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, по­пуляція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, неза­лежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони:

163

РОЗДІЛ 4

• може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

• може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступе­ нем прояву принаймні однієї з цих ознак;

• може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

За своєю сутністю визначення сорту в Законі не відрізняється від вищенаведеного визначення селекційного досягнення в рослин­ництві. Важливо, щоб новий сорт відповідав умовам охороноздат-ності.

Сорт вважається охороноздатним — придатним для набуття права на нього як на об'єкт інтелектуальної власності, якщо за проявом оз­нак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією гено­типів, він є новим, вирізняльним, однорідним та стабільним.

Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання:

а) на території України — за рік до цієї дати;

б) на території іншої держави — щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чо­ тири роки до цієї дати.

Новизна сорту не втрачається, якщо будь-який його матеріал збу- ^ вався, у тому числі й до вищезазначених пунктами "а" і "б" дат:

із зловживанням на шкоду заявнику;

на виконання договору про передачу права на подання заявки;

на виконання договору про розмноження відтворювального ма-| теріалу сорту і його випробування, за умови що зібраний внаслідс цього матеріал передавався лише заявникові і не використовувався для виробництва іншого сорту;

на виконання визначених законодавством заходів, зокрема щол біологічної безпеки чи формування Реєстру сортів;

як побічний або відхідний продукт, отриманий під час створені чи поліпшення сорту, без посилань на сорт і лише для споживання

164

Об'єкти селекційних досягнень

Сорт відповідає умові вирізняльності, якщо за проявом його оз­нак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загаль­новідомого до дати, на яку заявка вважається поданою.

Сорт, що протиставляється заявленому, вважається загальновідо­мим, якщо:

він поширений на певній території в будь-якій державі; відомості про прояви його ознак стали загальнодоступними у сві­ті, зокрема шляхом їх опису в будь-якій оприлюдненій публікації;

він представлений зразком у загальнодоступній колекції;

йому надана правова охорона і/або він внесений до офіційного реєстру сортів в будь-якій державі, при цьому він вважається загаль­новідомим від дати подання заявки на надання права чи внесення до реєстру.

Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження рослини цього сорту залишаються достатньо схо­жими за своїми основними ознаками, відзначеними в описі сорту.

Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзна­чені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кож­ного такого циклу.

Сорт вважається охороноздатним, коли всі наведені умови будуть наявними у сукупності.

Об'єкти селекційного досягнення у тваринництві. Виведення нових порід тварин і птиці вищої якості — досить копітка і складна справа. В умовах ринкової економіки результати селекційної діяльності в га­лузі тваринництва стають товаром, який користується великим по­питом і здатний дати добрий прибуток. Тому ця діяльність також по­винна мати ефективну правову охорону. В Україні прийнято Закон «Про племінне тваринництво» від 15 грудня 1993 р. 21 грудня 1999 р. був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону Ук­раїни «Про племінне тваринництво». Ці Закони визначають загальні правові, економічні та організаційні засади діяльності в галузі виве­дення племінних тварин і птиці.

Селекційним досягненням у тваринництві вважається створена в Результаті цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тва-

165

РОЗДІЛ 4

рин (порода, породний тип, лінія, сім'я тощо), яка має нові високі генетичні ознаки, що стійко передаються їх потомкам.

Племінною твариною визнається чистопородна або одержана за затвердженою програмою породного удосконалення тварина, яка має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в се­лекційному процесі відповідно до чинних загальнодержавних про­грам селекції.

Об'єктами племінної справи у тваринництві є крупна рогата худо­ба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутро­вий звір, яких розводять з метою одержання певної продукції (далі — тварини).

Результати племінної діяльності стають об'єктами правової охо­рони лише на підставі державної реєстрації, об'єктами якої є племін­ні тварини і племінні стада.

Державна реєстрація племінних тварин здійснюється шляхом внесення відповідних даних про них до державної книги племінних тварин, а племінних стад — до Державного племінного реєстру. На­ведене дає підставу зробити висновок, що єдиного державного реєстра селекційних досягнень у сфері племінного тваринництва не-'' має. Закон про племінне тваринництво не передбачає правового ме­ханізму охорони селекційних досягнень у сфері племінного тварин-_; ництва. Не передбачається видача охоронного документа на селек-* ційне досягнення, не визначається суб'єкт виключного права на значене досягнення та його права і обов'язки. Закон лише надає праЧ во суб'єктам племінної справи у тваринництві використовувати на лежні їм племінні (генетичні) ресурси на виконання загальноде^ жавних програм селекції. Закон не визначає суб'єкта виключної права на селекційне досягнення, — воно є ніби нічиїм.

Суб'єктам племінної справи видається племінне свідоцтво (се тифікат). Проте призначення цього документа інше. За цим сів доцтвом володільці племінних (генетичних) ресурсів зобов'язані. ти племінні свідоцтва (сертифікати), які документально підтвер^ ють якість належних їм племінних тваринних сперм, ембріонів, цекліток. Племінне свідоцтво (сертифікат) є основою для визнач ня цінності племінних (генетичних) ресурсів і гарантує визначе!

166

Об'єкти селекційних досягнень

рівень ефективності їх використання при дотриманні споживачем цих ресурсів вимог, встановлених Законом.

/

Питання для контролю

1. Поняття об'єктів селекційних досягнень.

2. Охорона прав на сорти рослин.

3. Строки чинності патенту на сорт рослини.

4. Охорона прав на селекційні досягнення у тваринництві.

167

РОЗДІЛ 5

Об'єкти науково-технічної інформації

Науково-технічна інформація в умовах ринкової економіки є до­сить цінним товаром. Без належного забезпечення науково-техніч-1 ною інформацією неможливий більш-менш успішний розвиток су-1 часного виробництва, обігу товарів, послуг тощо. Той, хто володієї інформацією, — той володіє ситуацією. Тому володільці інформації! намагаються убезпечити її від будь-якого неправомірного розголо-| шення і видають як товар, за який треба платити, і досить висок ціну. Той же, хто намагається заволодіти інформацією незакоь шляхом, вчиняє неправомірні дії, які зумовлюють певну відповідаль ність. Але для того, щоб настала така юридична відповідальність, не обхідна правова охорона інформації. Країни з розвиненою економі| кою мають досить ефективну систему правової охорони інформа що має неабияке значення для її володільця.

Тут мова йтиме про охорону прав не на будь-яку інформаї а лише про ті її види, які стосуються безпосередньо виробниі містять науково-технічні відомості, а також про організаційну, е* номічну та іншу інформацію, яка сприяє підвищенню ефективне виробництва та іншої доцільної суспільне корисної діяльнос здебільшого невідома третім особам. Комерційна та інші вв таємниць, які охороняються спеціальними законодавчими актам» також авторським або патентним правом, виходять за межі наІІЦ розгляду.

Об'єктом науково-технічної інформації є документована на бу яких носіях або публічно проголошена вітчизняна і зарубіжна нау во-технічна інформація. Вона є результатом науково-дослц дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробниче громадської діяльності. Вона має бути зафіксована таким спс

168

Об'єкти науково-технічної інформаиії

який би дозволяв її відтворювати, використовувати та поширювати. Науково-технічна інформація є продуктом інтелектуальної, творчої праці і тому може бути об'єктом права інтелектуальної власності, але за певних умов.

Закон України «Про науково-технічну інформацію» дає таке її визначення: «Науково-технічна інформація — це документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досяг­нення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослід­ної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробни­чої та громадської діяльності» (ст. 1 Закону).

Отже, науково-технічна інформація — це відомості. Постає за­питання — відомості про що? Це можуть бути відомості про те, що створено такий-то винахід, сутність якого не розкривається. Але мо­жуть бути відомості, які розкривають сутність цього винаходу. То про які відомості йде мова?

Очевидно, що об'єктом правової охорони може бути лише та на­уково-технічна інформація, яка за своїм характером є творчою, тоб­то інформація, яка розкриває зміст і сутність того чи іншого науко­во-технічного досягнення. Адже патент містить у собі також інфор­мацію, яка за своїм характером є творчою і науково-технічною. Така інформація є об'єктом правової охорони. Але є науково-технічна ін­формація, на яку з тих чи інших причин охоронний документ не ви­дається і як об'єкт промислової власності вона може бути залишена без охорони патентом.

Проте Закон України «Про науково-технічну інформацію» дає підставу зробити висновок, що така (безпатентна) інформація також підлягає правовій охороні, якщо вона певним чином документована або публічно проголошена. Зазначений Закон у ст. 6 проголошує, що науково-технічна інформація є об'єктом права приватної або інших форм власності. Отже, вона підлягає захисту хоча б тому, що вона є об'єктом власності.

Наведені види науково-технічної інформації підлягають захисту незалежно від того, чи інформація розкрита чи нерозкрита. Інфор­мація, яка не захищена охоронними документами, захищається за­гальними цивільно-правовими засобами. Нерозкрита інформація за

169

РОЗДІЛ 5

загальним правилом захищається охоронними документами (патен­том, свідоцтвом). Проте є нерозкрита інформація, на яку ні патенти, ні свідоцтва, ні ніякі інші охоронні документи не видаються і все ж вона підлягає правовій охороні. Це так звана нерозкрита інформація, яку ще називають ноу-хау («знаю як»).

Правова охорона всіх видів інформації в Україні забезпечується Законами України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р., «Про ос­нови державної політики в сфері науки і науково-технічної діяль­ності» від 13 грудня 1991 р., «Про внесення змін до Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» від 1 грудня 1998 р., «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р., «Про захист інформації в автоматизованих сис­темах» від 5 липня 1994 р. та іншими нормативними актами. Ці захо­ди з боку держави цілком виправдані, бо, як уже наголошувалося, хто володіє інформацією, той володіє становищем у тій чи іншій сфері діяльності.

На сьогодні в Україні склалася досить парадоксальна ситуація. З одного боку, здобутки нашого науково-технічного потенціалу не | завжди знаходять попит у нас, а з другого — іноземні агенти намага- ] ються за мізерну ціну «виловити» будь-яку, особливо науково-тех4 нічну, інформацію і викрасти або іншим шляхом неправомірно завру лодіти нею.

Науково-технічний потенціал України поки що має достат надзвичайно цінної інформації, у якій зацікавлені певні кола за кор доном. Саме цим пояснюється актуальність правової охорони був якої інформації. Тим паче, далеко не всі види інформації, в то* числі і науково-технічної, знайшли надійний правовий захист чі ними законами. Мова йде про так звані ноу-хау — нерозкриту інфс мацію.

Між тим, міжнародна правова практика свідчить, що значені нерозкритої інформації (ноу-хау) в міжнародній торгівлі ліцензія* швидко і невпинно зростає. Нині понад 70 відсотків ліцензійних/ говорів, що укладаються у світі, супроводжуються нерозкритою формацією. Зростає її значення і на внутрішньому ринку.

170

Об'єкти науково-технічної інформації

Справа в тому, що патент як охоронний документ на те чи інше науково-технічне досягнення має одну досить істотну ваду. У описі винаходу чи іншого науково-технічного досягнення, що є складовою частиною патенту, заявник зобов'язаний розкрити сутність винаходу чи іншого об'єкта промислової власності. У патентних законах світу наголошується, як правило, на необхідності складання докладного і якісного опису сутності винаходу (іншого об'єкта промислової влас­ності), який би давав можливість будь-якому фахівцю скористатися запатентованим досягненням. Патент оберігає таке науково-технічне досягнення від будь-якого неправомірного використання третіми особами, проте лише в тій країні, яка видала патент. Водно­час він не забороняє використати цей же винахід у тих країнах, де він не запатентований. Патент не забороняє також будь-кому внести до винаходу (іншого об'єкта промислової власності) певні несуттєві зміни, які виводять цей об'єкт з-під правової охорони патентом. Внесені зміни дають можливість їх запатентувати як новий винахід, уже як власний, без виплати патентовласнику первинного об'єкта будь-якої винагороди.

Це надзвичайно вразливе місце патентної охорони об'єктів про­мислової власності, чим часто користуються підприємливі ви­нахідники і просто підприємці, які в такий спосіб виводять непра­вомірне використання чужого винаходу з-під патентної охорони. Та­ке явище стало надзвичайно поширеним у світовій практиці, а па­тент за таких умов уже не завжди є надійним охоронним документом. З-під його охорони «вислизають» найбільш цінні науково'-технічні досягнення, оскільки «полюють» саме на них.

Тож заявники почали шукати більш ефективні способи захисту об'єктів промислової власності. Для цього вони в заявочних ма­теріалах на те чи інше рішення стали розкривати його сутність не до кінця, а одну із ознак не включали до формули винаходу, залишаю­чи її нерозкритою. Це й був той нерозкритий секрет, без якого ви­нахід або взагалі не можна було використати, або можна було вико­ристати без очікуваного ефекту, не в повну міру. При продажу ліцен­зії на використання винаходу покупця попереджали про наявність певного нерозкритого секрету (ноу-хау), який супроводжує винахід

171

РОЗДІЛ 5

(інший об'єкт), без якого використання не буде досить ефективним. Безперечно, цей секрет передавався покупцеві за певну додаткову винагороду і з певними застереженнями.

Виходячи з наведеного, поняття «інформація» можна визначити як певну суму знань про той чи інший об'єкт, які можна використа­ти в доцільній діяльності людини. Отже, науково-технічна інфор­мація — це сума знань, що стосується розвитку науки, техніки і ви­робництва.

Об'єкт конфіденційної (нерозкритої) інформації. Чинне законо­давство України про промислову власність не передбачає правової охорони нерозкритої інформації. Вона передбачається в проекті Цивільного кодексу України. Проте слід мати на увазі, що в умовах ринкової економіки роль і значення нерозкритої інформації зроста­ють. Здійснення правової охорони нерозкритої інформації поки що можливе нормами Закону України «Про інформацію» та інших зга­даних вище законів.

Специфічність інституту нерозкритої інформації полягає в тому, що вона не піддається офіційній реєстрації. Опис, який складає її сутність, має конфіденційний характер і надається в користування іншим особам із серйозними застереженнями. Цими та іншими чин­никами зумовлюється потреба в окремому правовому інституті захи­сту нерозкритої інформації, оскільки вона в сучасних умовах набуває все більшої ціни як товар. Цей товар користується значним попитом. Можна було б сказати, що нерозкрита інформація, в тому числі ноу-> хау, є додатковим елементом, який істотно підсилює ефективність | патентного захисту об'єктів промислової власності. В поєднанні а| патентом нерозкрита інформація створює більш надійний захист • об'єктів промислової власності від неправомірного використанні^ третіми особами.

Однак проблема полягає в тому, як забезпечити правову охорої нерозкритої інформації, не розкриваючи її змісту, її сутності, немає що захищати — офіційної реєстрації цієї інформації не ісь охоронних документів на неї ніхто не видає, її сутність має виш во конфіденційний характер. Ця проблема ускладнюється ще й тиі що виявити неправомірне використання цієї інформації майже не

172

Об'єкти науково-технічної інформації

можливо, встановити порушення і порушника також непросто. Не­правомірного користувача нерозкритої інформації за руку не схо­пиш, як звичайного злодія. Нерозкритою інформацією у більшості випадків можна заволодіти за допомогою очей та розуму. Фахівцю достатньо одного погляду на креслення, механізм, пристрій тощо, щоб одразу збагнути принцип їх роботи.

Це зовсім не означає, що така нерозкрита інформація взагалі не підлягає опису чи будь-якій іншій фіксації на матеріальному носії. Але там, де це можливо, будь-якої фіксації уникають саме з метою запобігти розголошенню її сутності. Якщо ж нерозкрита інформація якимсь чином зафіксована, то вживаються такі заходи її охорони, аби вона не потрапила до чужих рук. Отже, нерозкрита інформація може бути об'єктом правової охорони доти, поки вона зберігає свою конфіденційність.

Саме тому важко розробити принципи правової охорони нероз­критої інформації. Проте загальний контур такого охоронного ме­ханізму уже окреслився.

Передусім необхідно визначити об'єкт правової охорони, інакше кажучи, сформулювати хоча б саме загальне визначення нерозкритої інформації. У цьому визначенні має бути охарактеризована та інфор­мація, яка буде складати об'єкт правової охорони, іншими словами, нерозкрита інформація має свої об'єкти, до яких відносяться техніч­на, комерційна, організаційна, виробнича і будь-яка інша інформа­ція, здатна підвищити ефективність виробництва чи будь-якої іншої доцільної суспільне корисної діяльності. Звичайно, до такої інфор­мації має належати і та, що не тільки здатна підвищити ефективність виробництва, а й може зумовити будь-який інший позитивний ефект. У визначенні має бути зазначено, що така інформація з огля-ДУ на її зміст має певну реальну чи потенційну вартість, що робить її товаром. Безперечно, така інформація повинна мати конфіденцій­ний характер, тобто бути невідомою третім особам. Звичайно, мо­жуть бути запропоновані також й інші якісні ознаки нерозкритої інформації, але й наведені дають можливість сформулювати хоча б загальне її визначення: «Технічна, організаційна, комерційна, ви­робнича та інша інформація, здатна сприяти підвищенню ефектив-

173

РОЗДІЛ 5

ності виробництва або давати інший позитивний ефект, невідома третім особам, внаслідок чого має комерційну цінність, визнається нерозкритою інформацією».

Державні таємниці не підпадають під поняття нерозкритої інфор­мації.

Закон повинен проголосити, що держава бере нерозкриту інфор­мацію під свій захист від будь-якого неправомірного посягання. Правова охорона повинна надаватися тільки такій інформації, яка має реальну або потенційну вартість, тобто тій, що може дати певний прибуток або інший позитивний ефект, завдяки чому вона стає рин­ковим товаром і, отже, об'єктом цивільного обороту. На цей товар поширюються всі правила, що стосуються обігу товарів. Звичайно, це товар специфічний, який не має матеріальної субстанції, але здат­ний приносити певну, часом досить відчутну користь суспільству.

Правова охорона такої інформації може надаватися за умови, що до неї немає доступу на законній підставі третіх осіб. Інформація то­му й називається нерозкритою, що має конфіденційний характер. Вона може бути товаром лише за умови, що не відома третім особам, і довідатися про її сутність не можна з інших джерел. Водночас зазна­чена інформація має бути здатною до відчуження її володільцем. Не може вважатися нерозкритою інформацією і підпадати під її правову охорону фізична, психологічна чи будь-яка інша здатність людини до впливу на інших людей або вміння здійснювати певні дії, недо­ступні іншим. Ця здатність не може бути товаром, оскільки вона невід'ємна від її суб'єкта — лише інформація, яку можна відділити від її носія, тобто передати іншим особам, є такою, що охороняється.

Правова охорона нерозкритої інформації може бути надана ще за' однієї неодмінної умови, її володілець має вживати відповідних за* ходів для збереження конфіденційності зазначеної інформації. Це -*• необхідна умова правової охорони, адже за можливості розкриття 1 сутності нерозкритої інформації вона втрачає здатність до охорона і Ці заходи не можуть бути визначені законом, оскільки вони зумов*| лені особливостями нерозкритої інформації, яка за своїм характере» може бути найрізноманітнішою, отже, і заходи збереження її конфв денційності також можуть бути найрізноманітніші. Наприклад, ма

174

Об'єкти науково-технічної інформації

ляр знає які фарби і в якій пропорції треба змішувати, щоб одержати потрібний відтінок певного кольору. Це знання (інформацію) він може зберегти шляхом мовчання, тобто нікому не розкривати свого знання. У складних технологіях потрібен письмовий опис нерозкри-тої інформації, яку можна зберегти у таємниці недопущенням інших осіб до цього опису.

Питання для контролю

1. Поняття науково-технічної інформації.

2. Об'єкти науково-технічної інформації.

3. Правова охорона науково-технічної інформації.

175

РОЗДІЛ 6

Об'єкти нетрадиційних рішень