3.2. Об'єкти суміжних прав

У чинному законодавстві України про інтелектуальну власніс з'явилося нове поняття — суміжні права. Зокрема, Закон Україї «Про авторське право і суміжні права» містить розділ III, який так | називається «Суміжні права». Слід зазначити, що до прийняття ць го Закону цивільне законодавство України не передбачало правов охорони суміжних прав.

Суміжні права безпосередньо пов'язані з авторськими правам саме тому вони називаються суміжними і охороняються одним За*

136

Об'єкти права інтелектуальної власності

ном. Особливістю суміжних прав є те, що вони ґрунтуються на вико­ристанні, як правило, чужих авторських прав. Суміжні права випли­вають із творчої діяльності з реалізації, інтерпретації, використання уже обнародуваних творів літератури і мистецтва. Наприклад, поет написав слова пісні, композитор написав музику до цієї пісні. Але пісня може бути донесена до слухачів (споживачів) тільки певним виконавцем — співаком. Творчість співака є суміжною творчою дія­льністю з реалізації самої пісні. Це не просто використання чужого твору, а саме його реалізація, може бути інтерпретація, подання то­що. Із цієї творчої діяльності випливає право співака на власне вико­нання пісні, яке одержало назву суміжного права.

Суміжні права останнім часом набули прискореного розвитку. Сучасні технічні засоби надають можливість певним чином фіксува­ти виконання будь-якого виконавця (артиста, диригента, клоуна то­що) і в такий спосіб вилучати доходи з чужої майстерності, таланту. Щоб цьому запобігти і запроваджено охорону суміжних прав.

Під суміжними правами Закон розуміє права виконавців, вироб­ників фонограм, виробників відеограм і організацій мовлення. Отже, цим поняттям охоплюється чотири групи прав: а) права виконавців; б) права виробників фонограм; в) права виробників відеограм; г) пра­ва організацій мовлення. То постає запитання — права на що. Інши­ми словами, що є об'єктом суміжних прав. Об'єктами суміжних прав Закон визначає виконання, запис, фонограму, відеограму і програму теле- чи радіомовлення. Виконанням визнається здійснення чужого твору фізичною особою. Це може бути гра артиста на сцені чи в кіно, гра музиканта, спів співака, танець танцюриста, декламація деклама­тора, управління диригента оркестром або будь-який інший спосіб виконання твору літератури чи мистецтва.

Надання правової охорони об'єкту суміжних прав не потребує ви­конання будь-яких формальностей. Проте виробники фонограм, ви­робники відеограм і виконавці для сповіщення про свої права мо­жуть на всіх примірниках фонограм та відеограм або їх упаковках ви­користовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається ³ латинської літери Р в колі — ©, імені (назви) особи, якій належить суміжне право, і зазначення року першої публікації фонограми (ві-Деограми).

137

РОЗДІЛ З

Об'єктом правової охорони виконання стає, коли воно здійсню­ється будь-якою особою — професіоналом чи любителем, якщо ця особа виконує роль, співає, грає на музичному інструменті чи будь-яким іншим способом виконує твір літератури і мистецтва.

Виконання стає об'єктом правової охорони лише за певних умов: якщо воно вперше виконано на території України; виконання зафіксоване на фонограмі (відеограмі), що охороняється в Україні; виконання не зафіксоване на фонограмі (відеограмі), але воно вклю­чено у передачу організації мовлення, передачі яких охороняються в Україні.

Фонограма (відеограма) стає об'єктом правової охорони за таких умов:

• виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцем знаходження на території України;

• фонограму (відеограму) вперше опубліковано на території Ук­ раїни або опубліковано на території України протягом ЗО днів від дня її першої публікації в іншій державі.

Об'єктом прав організацій мовлення є їх програми. Поняття «програма» включає в себе будь-які передачі організацій мовлення. Зазначені програми стають об'єктом правової охорони за умов: а) ор­ганізації мовлення мають офіційне місцезнаходження на території України; б) передачі здійснюються з передавачів, розташованих на території України.