1.7 Сутність основних принципів планування орга­нізації будівельного виробництва

При здійсненні планування організації будівельного виробництва керуються такими основними принципами, як:

ранжування об'єктів планування за їх важливістю; збалансованість планових завдань окремим виконавцем о наївними потужностями; збалансованість планових завдань між усіма виконавцями, задіяними у здійсненні планових завдань; спадкоємність планів, що опрацьовуються для різноманітних рівнів планування й управління виробництвом; варіантність планів; економічна обгрунтованість планових показників із урахуванням не­визначеності майбутніх можливих ситуацій у зовнішньому середовищі та виробництві;узгодженість планів із параметрами зовнішнього середовища; адаптивність планування; соціальна орієнтація планів

1.8 Сутність поняття "план", що він має визначати

Відповідно до планування під терміном "план " ми розумітимемо обгрунтований розклад робіт (завдань) конкретним виконавцям, об'єд­наним спільною метою, які передбачається виконати в певній послідов­ності у встановлений заздалегідь термін. Він має визначати::

цілі й завдання, що повинні бути досягнуті внаслідок виробничої ді­яльності;

шляхи й засоби досягнення намічених цілей, а саме охарактеризу­вати способи здійснення робіт, що плануються, їх послідовність й взаємопогодження;

ресурси, що необхідні для вирішення поставлених цілей і завдань, і тобто встановити їх найменування, кількість, джерела надходження і т.ін.;

пропорції,тобто план має забезпечувати збалансованість поміжокремими елементами господарства будівельної організації, тобто за­безпечувати рівномірне й тривале завантаження всіх підрозділів органі­зації;

організацію виконання плану, тобто забезпечення технічних, тех­нологічних, організаційних та економічних умов для виконання наміче­них цілей і завдань;

систему контролю процесу реалізації прийнятих рішень, а саме сис­тему показників і терміни здійснення як проміжного, так і кінцевого контролю. При цьому завданням (метою) контролю є не просто зіставлення плану з результатами роботи, а прогнозування можливих відхи­лень й прийняття заходів щодо їх попередження. Таким чином, план повинен дати відповідь на такі основні запитанням які роботу необхідно виконати, обсяг і терміни виконання цих робіт; яка взаємозалежність окремих робіт поміж собою: хто є відповідальним ви­конавцем по окремих робота^звідкіля, в які терміни та в якому обсязі слід здійснювати забезпечення робіт матеріально-технічними ресурса­ми; хто та в які терміни мас здійснювати контроль за реалізацією розробленого плану?

1.9 Сутність різноманітних підходів, які використовуються при плануванні, їх позитивні якості й недоліки У нинішній час використовують такі основні підходи: планування від досягнутого (інколи його ще називають інерційне) , оптимальне і адаптивне планування. У чистому вигляді жоден із підходів у практиці не застосовується. Як правило, маємо справу з деякою сумішшю цих підходів, але один із них є домінуючим. Планування від досягнутого передбачає встановлення плано­вих завдань пропорційно до якоїсь тенденції, що склалася від базового (періоду, що передує плановому) рівня. Наприклад, за звітний період бу­дівельна організація забезпечила зростання продуктивності праці на 4%. На період, що розглядається, їй встановлюють один і той самий темп зростання показника, а почасту й більше.

Позитивною якістю такого підходу є його простота і, як наслідок, можливість використання при розробленні планових завдань виконавців низької професійної підготовленості. До недоліків можна віднести не­можливість виявлення та використання існуючих резервів виробництва У розробленому плані лише продовжують розвиватися - як позитивні, так і негативні - тенденції, що стихійно виникли в системі. Крім того, одержані внаслідок діяльності організації техніко-економічні показники вельми часто, особливо при порівнянні однотипних організацій, не відо­бражають реальною стану речей.

Оптимальне планування. Сутність такого підходу полягає у знаходженні й прийнятті у вигляді програми робіт найраціональнішого (оптимального) з деяких можливих варіантів плану за заздалегідь зада­ними показниками (критеріями) Для цього готуються и аналізуються рі­зноманітні можливі варіанти шляхів і способів досягнення поставлених цілей.

У сутності оптимального планування проявляється і його основна позитивна якість: прийнятий план грунтується на аналізі можливих шляхів досягнення поставлених цілей і, як наслідок, забезпечує досяг­нення їх із найменшими витратами.

Основний недолік такого підходу полягає в тому, що розроблений оптимальний план є вельми жорстким, оскільки він встановлює конкре­тні терміни початку й закінчення робіт, виконавців, джерела й терміни надходження ресурсів і т.ін. При зміні практично будь-якої умови роз­роблений раніше план вимагає значного коригування, а інколи й доко­рінної переробки. Водночас при розробленні плану враховуються тільки ті можливості н обмеження, що встановлені (виявлені) розробниками на момент його складання. А прийнятий "оптимальний план" в кінцево­му підсумку є найбільш раціональним із розглянутих. Кількість таких варіантів, ураховуючи реальні можливості виробництва, обмежена. То­му багато можливостей і варіантів здійснення програми робіт взагалі не розглядаються.

Окрім іншого, такий підхід вимагає відповідної спеціальної підго­товки як керівників, так і виконавців, а також використання дорогого технологічного та технічного забезпечення - наявності, програмного за­безпечення, обчислювальної техніки й т.п.

Адаптивне планування. Сутність його полягає у створенні еко­номічного й соціального механізму, що стимулює та забезпечує бажа­ний розвиток господарської системи. При використанні такого підходу увага приділяється створенню механізму, який би стимулював виконав­ця розвивати систему у заданому (необхідному розробнику) напрямі. Наприклад, встановленням тієї чи іншої ставки податків на розвиток со­ціальної чи виробничої бази, впровадженням та розробленням нових технологій і будівельних матеріалів, зведенням об'єктів для потреб дер­жави (держзамовлення) або для інших замовників.

Складність упровадження адаптивного підходу полягає переважно в тому, що встановлення таких важелів (механізму) вимагає значних об­сягів спеціальних досліджень і виконавців високої кваліфікації.

У практиці будівельного виробництва, як вже зазначалося, викори­стовують усі три підходи. Перший і третій застосовують при встанов­ленні планових показників, другий - при плануванні виробничо-госпо­дарської діяльності будівельної організації, в тому числі при розроб­ленні календарних планів і проектуванні будгенпланів.