1.2 Характеристика основних завдань організації

будівельного виробництва

Основними завданнями організації будівельного виробництва є: неухильне зростання обсягу робіт і випуску готової будівельної продукції;._; всіляке підвищення продуктивності праці за рахунок упровадження прогресивних технологій, нових будівельних матеріалів і тому подібних заходів; сувора економія і ощадливе витрачання матеріальних ресурсів: максимальне використання існуючих основних фондів; раціональне використання обігових коштів і прискорення їх оборот­ності; неухильне зниження собівартості робіт і підвищення рентабельності виробництва; поліпшення умов праці робітників.

1.3 Розкриття сутності основині, принципів органі­зації будівельного виробництва

При вирішенні питань організації будівельного виробництва необ­хідно керуватися такими основними принципами, як:

пропорційність, що передбачає відповідність між собою всіх скла­дових, котрі визначають виробничу потужність будівельних, монтажних і спеціалізованих організацій, які залучаються до зведення окремих об'єктів чи їх сукупності. Базою дотримання пропорційності є включен­ня до склад)' кожної будівельної організації основних і допоміжних ви­робничих ланок, що відповідають одна одній. Наприклад, при створенні домобудівних комбінатів мають бути пов'язані виробничі потужності промислового та будівельного підрозділів, що здійснюють відповідно випуск і монтаж конструкцій;

безперервність, що передбачає скорочення всіх розривів (перерв) як у використанні трудових, матеріальних і технічних ресурсів, так і в про­стої фронтів робіт;

ритмічність, що передбачає забезпечення рівномірності завантажен­ня окремих виробничих ланок упродовж розглядуваного відрізку часу;

концентрація, що передбачає концентрацію всіх видів ресурсів, на­явних в організації, на обмеженому числі водночас споруджуваних

об'єктів з метою скорочення термінів зведення об'єктів ї на цій основі забезпечення прискорення оборотності обігових коштів;

спеціалізація, що передбачає орієнтацію окремих учасників вироб­ництва, в тому числі підсобних і допоміжних виробництв, на певні види діяльності;

регламентація, що передбачає встановлення й суворе дотримання визначених правил, положень, інструкцій, нормативів, заснованих не на свавіллі (бажанні й думках, погляді окремих виконавців), а на результа­тах спеціально проведених досліджень, у тому числі узагальненні досві­ду виробництва. При реалізації цього положення необхідно чітко розме­жовувати коло питань, при вирішенні яких необхідна жорстка, цілесп­рямована регламентація виробництва, від тих, де замість регламентації необхідні рекомендації, що припускають вибір, творчий пошук рішення відповідно до конкретних умов виробництва. Як правило, об'єктами ре­гламентації необхідно вважати зміст і результати складових виробницт­ва, здійснюваних окремими учасниками будівельного виробництва, а об'єктами рекомендацій - методи й засоби, що забезпечують їх дотри­мання;

індустріалізація будівництва, що передбачає скорочення трудоміст­кості й тривалості робіт, які виконуються безпосередньо на будмайдачику, в тому числі за рахунок перенесення частини робіт (виробництва) у заводські стаціонарні умови;

застосування прогресивних способів організації будівництва та виробництва робіт.

На сучасному етапі розвитку економіки до них можна віднести: потоковий, вузловий, вахтовий спосіб будівництва, організацію монтажу з використанням конвейєрних ліній та ін.;

Цілеспрямована творчість, яка передбачає постійне удосконалення практики організації проектування та виробництва БМР, що склалася. завданням є внесення на основі проведених досліджень, в тому числі узагальнення досвіду, змін і доповнень в діючу документацію, що рег­ламентує організацію будівельного виробництва.

Кожен із розглянутих принципів має цілком визначене самостійне значення. Разом з тим вони доповнюють один одного, розкриваючи ту чи іншу сторону загальної стратегії підходу до організації виробницт­ва. Тому найбільша дієвість принципів досягається при їх сукупному ви­користанні