7.2. Діяльність та напрями охорони культурної спадщини науковими товариствами в Україні у XIX ст.

Завдяки діяльності наукових товариств починається наукова систематизація пам′яток. Наукові товариства проводили серйозні дослідження архівів, бібліотек, пам′яток археології, стародруків та ін., що сприяло створенню музеїв. Перші наукові товариства посіли на Півдні України: Одеське товариство історії і старожитностей, створене у 1839р. Його завданнями було виявлення, вивчення і опис пам′яток Одеського краю, проводились дослідження із публікаціями, експедиції по вивченню пам′яток історії, археології, архітектури. Одеський археологічний музей було започатковано приватними пожертвами. Після відкриття музею міський одеський музей передав свою археологічну колекцію. До складу Одеського археологічного музею ввійшла археологічна збірка Миколаївського чорноморського Депо. Музей являв собою науково-дослідну установу. Товариство видавало короткі покажчики по музею,які виступали і каталогами музейних збірок. У 1907р.у зв′язку з переїздом до нового приміщення з′явилась систематична експозиція за географічними районами,а в середині за хронологією. Результати досліджень видавали з 1844 р. «Записки Одеського товариства історії і старожитностей».

Комплексне вивчення Правобережжя почалось із створенням у 1843р. Київської археографічної комісії (комісія давніх актів). Вона збирала і вивчала унікальні писемні документальні пам′ятки, що стосувались теренів України 14-19 ст. Результати досліджень були викладені в праці «Архів Південно-Західної Русі». Вивчаються рухомі і нерухомі пам′ятки. У 1852р. створюється Центральний архів давніх актів.

На Правобережній Україні діяло товариство при університеті Св. Володимира з 1834р. Дослідження виконували науковці університету і входили в тимчасовий комітет по дослідженню старожитностей. В результаті в 1835р. відкрито перший музей при університеті Св. Володимира. Музей поповнювався, вів активну роботу, вважається першим археологічним музеєм.

Створюються Ніжинське, Харківське, Катеринославське, Керченське товариства при яких відкривалися музеї.

В 1872р. при Київській духовній академії було створено церковно-археологічне товариство. Головним завданням було вивчення церковної історії та археології. Результатом діяльності товариства став музей, який мав більше 20 тис. одиниць зберігання, вважався одним з найкращих в Росії.

Товариство дослідників Волині – краєзнавчого спрямування,засноване в 1900р. Товариство проводило наукові публічні збори, проводило науково-пошукові експедиції, збирало для Волинського музею колекції. В 1900р. під егідою товариства створено Волинський центральний музей в Житомирі. Члени товариства дослідників Волині досить активно комплектували музейні колекції.

На Заході діяло наукове товариство ім. Т.Шевченка. Діяльність його покладена на вивчення історії рідного краю. При ньому створена наукова бібліотека і музей краєзнавчого профілю. (Семен (№18))

7.3. Проблеми хронологізації історії світової культури.

Хронологізація культури - це принцип виділення типів культури в залежності від історичного періоду.

На сьогодні існують багато підходів до хронологізації культури:

археологічна ( культура палеоліту, мезоліту, неоліту, енеоліту, бронзи, раннього залізного віку)

загальноісторична ( культура староданього світу, середньовіччя, нового часу, новітнього часу)

формаційний ( культури первіснообщинної доби, рабовласницького ладу, феодалізму, капіталізму, соціалізму)

філосовсько-цивілізаційний ( праці Гегеля ( східна,грецька, римська, германська) праці Ясперса ( культура прометеївської епохи, великих культур давнини, культури від осьового часу, культури від науково-технічної доби)

концепції локальних локальних цивілізацій ( в залежності від автора - Данилевський ( єгипетська, китайська,асіро-вавилонська, індійська,іранська, єврейська, грецька, римська, аравійська, германо-романська), Шпенглер ( вавилонська, арабо-візантійська, єгипетська, індійська, китайська, майянська, греко-римська, західноєвропеська), Тойнбі ( египетская, андская, древнекитайская, минойская, шумерская, майянская, сирийская, индская, хеттская, эллинская, западная, дальневосточная (в Корее и Японии), православная христианская (основная) (в Византии и на Балканах), православная христианская, дальневосточная (основная), иранская, арабская, индуистская, мексиканская, юкатанская, вавилонская), в залежності від стильових і світоглядних концепцій ( культура античності, романська, готична, ренесансу, баррроко, клацисизму, просвітництва іін.) (Копил Михайло)